Ухвала суду № 10267790, 29.06.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" червня 2010 р. м. КиївК-284/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаФедорова М.О.

суддів:Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.

секретар судового засіданняГорбенко К.Л.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 22.06.2010 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.11.2007 та постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.09.2007

у справі №2-23/7903-2007А

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Південна Рівьєра»

доДержавної податкової інспекції у м. Ялта

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Південна Рівьєра" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень: №0003762301/0 від 24.11.2006 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 14440,00грн, у тому числі: основний платіж -12033,00грн, штрафні санкції - 2407,00грн та №0003772301/0 від 24.11.2006 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 25044,00грн, у тому числі: основний платіж 16696,00грн, штрафні санкції 8348,00грн (а.с.20,21).

В процесі розгляду справи позивач, уточнив позовні вимоги відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, просив визнати нечинними вказані податкові повідомлення-рішення (а.с.31).

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.09.2007, яку залишено без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.11.2007 у справі № 2-23/7903-2007А позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.11.2007 та постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.09.2007 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено виїзну планову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Південна Рівьєра" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавств за період з 07.06.2005 по 30.06.2006, за результатами якої складено акт №2618/23-0/33386017/183 від 15.11.2006 (а.с.6).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

-№0003762301/0 від 24.11.2006 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 14440,00грн., у тому числі: основний платіж -12033,00грн., штрафні санкції 2407,00грн.;

-№0003772301/0 від 24.11.2006 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 25044,00грн., у тому числі: основний платіж -16696,00грн., штрафні санкції - 8348,00грн.

Судами також встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю "Південна Рівьєра" (замовник) у квітні 2006 року укладено договір із приватним підприємством "Територія" (виконавець) з надання маркетингових послуг.

На думку податкового органу вказані маркетингові дослідження не мають відносин господарської діяльності позивача і не можуть бути віднесені до складу валових витрат підприємств, оскільки не спричинили отримання доходу при веденні господарської діяльності підприємства.

Проте погодитись з такими висновками не можна з огляду на таке.

Відповідно до пункту 11.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка із подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Пунктом 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, встановлено, що витрати на збут включають такі витрати, які зв'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), а саме, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку грошовій, матеріальній або нематеріальної формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для ї подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачена (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, ведення виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлені пунктами 5.3- 5.8 цієї статті.

Абзацом 4 пп. 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В матеріалах справи наявні документи підтверджуючи правомірність віднесення затрат з маркетингових послуг до складу валових витрат, а саме: договір на виконання робіт б/н від 07.04.2006, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1 від 29.06.2006, податкова накладна № 0629-1 від 29.06.2006 які мають усі необхідні обов'язкові реквізити (а.с.61-63).

Що стосується податкового зобовязання з податку на додану вартість, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з наступних подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статі 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова накладна №0629-1 від 29.06.2006 відповідає вимогам, передбаченим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що суди дійшли обґрунтованого висновку відносно того, що придбані позивачем маркетингові послуги призначалися для їх використання в господарських діяльності позивача, були використані, а тому позивач мав право відносити до податкового кредиту суми податку на додану вартість з цієї операції.

Отже підстави для донарахування податку на додану вартість в сумі 16696,00грн. та застосування штрафних санкції з податку на додану вартість в сумі 8348,00грн. відсутні.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у звязку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ялта на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.11.2007 та постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.09.2007 у справі №2-23/7903-2007А слід залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта залишити без задоволення.

Ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.11.2007 та постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.09.2007 у справі №2-23/7903-2007А без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіГ.К. Голубєва

О.В. Карась

М.І. Костенко

Н.Є. Маринчак