Ухвала суду № 10246068, 01.07.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" липня 2010 р. м. КиївК-24322/07

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Федоров М.О.

при секретарі Альошиній Г.А.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі (далі Центральна МДПІ)

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2007

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2007

у справі № А37/368-06 (22а-1167-07)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбаскондитер»(далі ТОВ «Кривбаскондитер»)

до Центральної МДПІ

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30.06.2006 №0000162303/0.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2007, позов задоволено. У прийнятті названих судових актів попередні інстанції виходили з того, що чинним податковим законодавством не заборонено придбання у повязаної особи товарів (послуг) за цінами, нижчими за звичайні. За висновком судів, факт надання позивачеві вантажно-розвантажувальних робіт та послуг з обслуговування компютерної техніки підтверджується первинними документами, тоді як порушення порядку їх оформлення не має наслідком їх недійсності для цілей податкового обліку.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ТОВ Центральна МДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи. Так, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що:

фактично позивачем не сплачувалися орендні платежі за оренду автомобіля, а тому такі послуги є безоплатно наданими послугами у розумінні пункту 1.23 статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

невідповідність змісту первинних документів, оформлених за наслідками надання позивачеві вантажно-розвантажувальних послуг та послуг з обслуговування компютерної техніки виключає можливість встановити звязок витрат на оплату цих послуг з господарською діяльністю ТОВ«Кривбаскондитер».

Представники сторін у судове засідання не зявились.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Центральної МДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі зясовано, що в ході проведеної Центральною МДПІ планової виїзної перевірки ТОВ «Кривбаскондитер»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 03.06.2004 по 31.03.2006, оформленої актом від 22.06.2006 №459/230/32974462, було виявлено, зокрема:

факт укладення ТОВ «Кривбаскондитер»з повязаною особою (директором цього товариства Мурашком О.М.) договору оренди транспортного засобу від 01.03.2005 № 1/03, на підставі якого позивачеві було надано в оренду автомобіль (ВАЗ 21093 держ. номер 730-12 АВ) з визначенням розміру орендної плати у сумі 10 грн. на місяць; фактично в бухгалтерському обліку підприємства вказана орендна плата не нараховувалася та орендодавцеві не сплачувалась; кваліфікувавши названі послуги з оренди автотранспортного засобу як безоплатно надані послуги, податковий орган з огляду на середню ціну на такі послуги (530 грн. з урахуванням 10%-вої норми квартальних амортизаційних відрахувань для другої групи основних фондів) дійшов висновку про фактичне заниження позивачем валового доходу за перевірений період на 6,9 тис. грн.;

включення позивачем до складу валових витрат вартості вантажно-розвантажувальних робіт, а також послуг з обслуговування компютерної техніки без наявності первинних документів, оформлених відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; подані позивачем акти приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг не містять інформації щодо змісту цих робіт (послуг), конкретних дат їх виконання, що, на думку податкового органу, виключає можливість встановлення звязку між витратами на оплату таких робіт (послуг) та господарською діяльністю ТОВ «Кривбаскондитер».

Як встановлено судами, на підставі наведених висновків Центральною МДПІ було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, відповідно до якого позивачеві було визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 105530 грн. (у тому числі 79200грн. за основним платежем та 26330 грн. штрафних санкцій).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу вимог абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В даному разі суди дійшли обґрунтованого висновку про підтвердження виконання на користь позивача вантажно-розвантажувальних робіт та послуг з обслуговування компютерної техніки відповідними договорами та актами приймання-передачі виконаних робіт (послуг). Податковим органом не подано будь-яких доказів, які б ставили під сумнів як власне реальність виконання господарських операцій з виконання цих робіт, так і звязок таких робіт з господарською діяльністю позивача. З огляду ж на розподіл обовязків по доказуванню в адміністративному процесі в даному разі тягар доведення наявності порушення позивачем правил оподаткування покладається на контролюючий орган. Натомість, як встановлено судами, у матеріалах справи містяться докази придбання позивачем товару, який передбачав виконання вантажно-розвантажувальних робіт, у період фактичного надання таких робіт. За даних обставин відсутність в актах приймання-передачі виконаних робіт (послуг) детальних посилань на види та обсяги таких робіт не спростовує факту їх виконання та призначення.

Не можна визнати слушними і доводи податкового органу про безоплатний характер послуг з оренди автомобіля. Адже, відповідно до пункту 1.23 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»1.23. безоплатно надані роботи, послуги це роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості.

В даному разі, як вбачається з установлених судами фактичних даних, названим договором оренди транспортного засобу передбачено сплату позивачем орендних платежів. Факт невиконання ТОВ «Кривбаскондитер»своїх договірних зобовязань з внесення орендної плати за оренду автомобіля не може слугувати підставою для висновку про безоплатність наданих послуг.

А тому надана судами правова оцінка обставин справи про відсутність заниження з боку позивача валового доходу внаслідок укладення та виконання зазначеного договору оренди транспортного засобу є вірною.

З урахуванням викладеного підстав для скасування правильних по суті та обґрунтованих рішень місцевого та апеляційного судів у справі не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2007 у справі № А37/368-06 (22а-1167-07) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Л.І. Бившева Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко М.О. Федоров