Ухвала суду № 10246067, 01.07.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" липня 2010 р. м. КиївК-23487/07

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Федоров М.О.

при секретарі Альошиній Г.А.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Березівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області (далі Березівська МДПІ)

на постанову господарського суду Одеської області від 12.04.2007

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2007

у справі № 15/66-07-1286А (22а-941/07)

за позовом дочірнього підприємства «Петрол»приватного малого підприємства «Петрол-Форвардінг»(далі ДП «Петрол»)

до Березівської МДПІ

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 22.12.2006 №0001622301/0 та № 0001612301/0.

Постановою господарського суду Одеської області від 12.04.2007, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2007, позов задоволено частково; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 22.12.2006 №0001622301/0 в частині визначення ДП «Петрол»податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 50357,50грн. за основним платежем та 11473,35 грн. штрафних санкцій, а також податкове повідомлення-рішення від 22.12.2006 №0001612301/0 в частині нарахування позивачеві податкового зобовязання з податку на додану вартість за штрафними санкціями у сумі 1344,50 грн. В решті позову відмовлено. У прийнятті названих судових актів попередні інстанції виходили з того, що:

наявними у матеріалах справи доказами підтверджується наявність у позивача основних засобів, на вартість яких позивачем було нараховано оспорювану суму амортизації;

ДП «Петрол»не подано належних первинних документів, які б достовірно засвідчили факт отримання ним послуг мобільного звязку, що виключає можливість віднесення витрат на оплату таких послуг як до складу валових витрат підприємства, так і до податкового кредиту;

в силу вимог підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»максимальна сума штрафу у разі донарахування контролюючим органом податкового зобов'язання не може перевищувати п'ятдесяти відсотків суми такого зобовязання.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Березівська МДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи. Так, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що на момент проведення перевірки позивачем не було надано документів про наявність основних засобів у розрізі груп, щодо яких було нараховано амортизаційні відрахування, а також розрахункових документів на підтвердження сум таких відрахувань, що виключає їх правомірність. Крім того, за посиланням Березівської МДПІ, за змістом підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податку зобовязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків за кожний з податкових періодів, установлених для відповідного податку, що обґрунтовує розмір штрафу, застосованого до ДП «Петрол».

Представники сторін у судове засідання не зявились.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Березівської МДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі зясовано, що:

- в ході проведеної Березівською МДПІ документальної перевірки на предмет дотримання ДП «Петрол»вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2006, оформленої актом від 15.12.2006 №730/23-01/22484671, було виявлено:

відсутність первинних документів на підтвердження наявності основних засобів, щодо яких позивачем проведено амортизаційні відрахування, а також неподання підприємством розрахункових документів стосовно суми таких відрахувань;

факт включення позивачем до складу валових витрат підприємства витрат на оплату послуг мобільного звязку, а також віднесення до податкового кредиту суми ПДВ у складі вартості цих послуг без наявності відповідних первинних документів, які б засвідчували факт надання названих послуг;

- за наслідками проведеної перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.12.2006 №0001622301/0, згідно з яким позивачеві нараховано податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 64807,60грн. (у тому числі 52342грн. за основним платежем та 12465,60 грн. штрафних санкцій), та податкове повідомлення-рішення від 22.12.2006 №0001612301/0 про визначення ДП «Петрол»податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 3431 грн. (у тому числі 1391грн. за основним платежем та 2040 грн. штрафних санкцій).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу вимог абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічно підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно ж до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

З огляду на наведені законодавчі приписи слід погодитися з наданою судами правовою оцінкою про те, що відсутність необхідних первинних документів на підтвердження факту надання позивачеві послуг мобільного звязку виключає можливість врахування витрат на оплату цих послуг під час формування валових витрат та податкового кредиту підприємства.

Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, судові інстанції дійшли вірного висновку про правомірність нарахування ДП «Петрол»податкових зобовязань з податку на прибуток у загальній сумі 2976,75 грн. та з податку на додану вартість у загальній сумі 2086,50 грн. з урахуванням пятдесятивідсоткового штрафу від суми донарахованих зобовязань за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Водночас висновок про документальне підтвердження наявності у позивача основних засобів, щодо яких було нараховано амортизацію, слід визнати передчасним.

Так, відповідно до підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»амортизації підлягають витрати на:

придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Втім попередні судові інстанції належним чином не перевірили доводи податкового органу щодо відсутності доказів наявності у позивача основних засобів, щодо вартості яких було здійснено амортизаційні відрахування.

Адже основним обліковим документом обєктів основних засобів є інвентарна картка обліку основних засобів (форма № ОЗ-6), яка згідно з положеннями наказу Міністерства статистики України від 29.12.1995 №352 «Про затвердження типових форм первинного обліку»застосовується для обліку всіх видів основних засобів, а також для групового обліку однотипних об'єктів основних засобів, що надійшли в експлуатацію в одному календарному місяці, та таких, що мають одне і те ж виробничо-господарське призначення, технічну характеристику та вартість.

Інвентарна картка ведеться в бухгалтерії на кожний об'єкт чи групу об'єктів. У випадку групового обліку картка заповнюється шляхом позиційних записів окремих об'єктів основних засобів.

Відповідно ж до пункту 23 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Відтак лише за наслідками дослідження інвентарних карток ДП«Петрол», а також первинних документів, які засвідчують факт та підстави набуття відповідного обєкта основних фондів підприємства, суди могли дійти обєктивного висновку щодо наявності (або відсутності) тих чи інших основних засобів у позивача, а також щодо строку їх корисного використання, протягом якого є можливим нарахування амортизаційних відрахувань.

Однак судові інстанції відповідні докази не дослідили.

Відповідно ж до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з частиною другою статті 227 названого Кодексу підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

За таких обставин оскаржувані рішення попередніх судових інстанцій підлягають частковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції у відповідній частині. Під час цього розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Березівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Одеської області від 12.04.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2007 у справі № 15/66-07-1286А (22а-941/07) скасувати в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 22.12.2006 №0001622301/0 щодо визначення дочірньому підприємству «Петрол»приватного малого підприємства «Петрол-Форвардінг» податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 50357,50 грн. за основним платежем та 11473,35 грн. штрафних санкцій.

Справу у цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. В решті постанову господарського суду Одеської області від 12.04.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2007 у справі № 15/66-07-1286А (22а-941/07) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Л.І. Бившева Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко М.О. Федоров