Ухвала суду № 10267797, 29.06.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" червня 2010 р. м. КиївК-17331/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаФедорова М.О.

суддів:Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.

секретар судового засіданняГорбенко К.Л.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 22.06.2010 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2007 та постанову господарського суду Одеської області від 18.05.2007

у справі№ 15/98-07-2185А

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укртранссервіс»

доДержавної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси

проскасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) „Укртранссервіс" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень від 18 грудня 2006 року та від 15 січня 2007 року про визначення податкових зобов'язань та нарахування штрафних санкцій у зв'язку з тим, що ним були порушені Закони України „Про оподаткування прибутку підприємств" і „Про податок на додану вартість".

Постановою господарського суду Одеської області від 18.05.2007, яку залишено без змін ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2007 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2007 та постанову господарського суду Одеської області від 18.05.2007 у справі №15/98-07-2185А та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Акціонерним поштово-пенсійним банком „Аваль" та ТОВ „Укртранссервіс" були укладені кредитні договори №010/03-1/10025 від 10 березня 2004 року та №010/03-1/1701 від 18 травня 2005 року на підставі яких банк відкрив позивачу не відновлювану кредитну лінію для придбання позивачем нафтопродуктів.

Позивач сплачував відсотки по кредиту щомісячно та відносив ці платежі до складу валових витрат.

При придбанні товарів (послуг) за укладеними з контрагентами договорами позивачу були виписані податкові накладні, які він одержував у період з 01 липня 2005 року по 01 лютого 2006 року.

Суми податку на додану вартість були включені позивачем до складу податкового кредиту у звітному періоді, в якому він отримував зазначені податкові накладні.

На підставі направлення №1205 від 31 жовтня 2006 року ДПІ у Суворовському районі м. Одеси проведено комплексну планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ „Укратранссервіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2005 року по 30 вересня 2006 року.

За результатами перевірки складено акт №11274/23-20/31435114 від 01 грудня 2006 року на підставі якого Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси 18 грудня 2006 року прийняла повідомлення-рішення №0003942301/0 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 20 734 грн. і нарахування штрафних санкцій в розмірі 8 416 грн. та повідомлення-рішення №0003952301/0 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 57 723 грн. і нарахування штрафних санкцій в розмірі 28 862 грн. за порушення позивачем Законів України „Про оподаткування прибутку підприємств" і „Про податок на додану вартість".

За результатами розгляду скарги позивача 15 січня 2007 року Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси прийняла податкове повідомлення-рішення №0003942301/1 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 20 734 грн. і нарахування штрафних санкцій в розмірі 8 416 грн. та №0003952301/1 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 57 723 грн. і нарахування штрафних санкцій в розмірі 28 862 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.5.1 п.5.5 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, за 3 і 4 квартали 2005 року позивачем віднесено до складу валових витрат витрати, пов'язані з виплатою банку „Аваль" процентів по кредиту.

Витрати підтверджені виписками банку (т.1, а.с.50, 51, 53, 91-93, 98, 110, 117, 119-120,123).

Відтак, позивачем не порушено п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що визначення позивачу суми податкових зобов'язань та нарахування штрафних санкції за цей період є неправомірним.

Крім того, згідно вимог п.1.7 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону (в редакції, що діяла на момент віднесення позивачем сум податку до складу податкового кредиту), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, дати отримання позивачем податкових накладних припадали на період з липня 2005 року по лютий 2006 року, тобто, включення позивачем до складу податкового кредиту звітного періоду суми, яка підтверджується накладними отриманими з липня 2005 року по лютий 2006 року, не суперечить вимогам ст. 7, 8 Закону України „Про податок на додану вартість".

Також необхідно звернути увагу на те, що згідно п.п.1.6, 1.7 п.1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2007 року № 327, за результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що акт перевірки від 01 грудня 2006 року, у порушення вищевказаного Порядку, не містить посилань на первинні документи.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у звязку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2007 та постанову господарського суду Одеської області від 18.05.2007 у справі №15/98-07-2185А слід залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2007 та постанову господарського суду Одеської області від 18.05.2007 у справі №15/98-07-2185А без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіГ.К. Голубєва

О.В. Карась

М.І. Костенко

Н.Є. Маринчак