Рішення № 102670652, 28.12.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.12.2021 Справа №607/17439/21

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

з участю секретаря судового засідання Киреньки Г. Я.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Перша Тернопільська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Перша Тернопільська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки – ОСОБА_6 , єдиною спадкоємицею якої є ОСОБА_1 . Після її смерті відкрилась спадщина на нерухоме майно, а саме: 1/6 частину житлового будинку з надвірними будівлями та відповідною часткою споруди, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та частку земельної ділянки, яка знаходиться під вищезазначеним житловим будинком. 24 квітня 2013 року позивачка звернулася в Першу тернопільську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини та державним нотаріусом було відкрито спадкову справу № 291/2013. 29 жовтня 2019 року державним нотаріусом Першої тернопільської державної нотаріальної контори Попіль З. З. видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/6 частину житлового будинку з надвірними будівлями та з відповідною часткою споруди АДРЕСА_1 та зареєстровано право власності на даний житловий будинок. 12 липня 2021 року позивачка звернулася до державного нотаріуса Першої тернопільської державної нотаріальної контори Попіль З. З. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на частку земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1 , площею 0,0548 га, кадастровий номер 6110100000:12:011:0082, цільове призначення – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що є об`єктом сумісної власності після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 . Однак постановою № 2067/02–31 від 12 липня 2021 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану вище земельну ділянку у зв`язку з тим, що земельна ділянка є об`єктом права спільної власності спадкодавця – ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 без визначення часток співвласників.

Отже, позивачка вважає, що при визначені часток за померлою ОСОБА_6 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, потрібно посилатися на розмір часток у праві власності на житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований за адресою АДРЕСА_1 . А відповідно до технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок, реєстраційний номер № 31, виготовленого 14 червня 2006 року TOB «Міське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_9 , як одній із співвласників житлового будинку АДРЕСА_1 , на праві спільної власності належала 1/6 частина житлового будинку. Будь–яких домовленостей між співвласниками житлової будівлі щодо іншого розміру часток у праві спільної сумісної власності судом не встановлено.

Невизначеність часток у праві спільної сумісної власності позбавляє позивачку можливості належним чином оформити спадкові права на земельну ділянку, що належала померлій ОСОБА_9 на праві спільної сумісної власності.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просить суд визнати за нею право власності на 1/6 частки земельної ділянки із кадастровим номером 6110100000:12:011:0082, площею 0.0548 га, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

04 жовтня 2021 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Перша Тернопільська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно. Постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Згідно відповіді Першої Тернопільської державної нотаріальної контори № 2903/01–16 від 29 листопада 2021 року спадкоємцями за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Також із витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 65246871 вбачається, що після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 заведено спадкову справу № 487/2021. 29 листопада 2021 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулися із заявами до Першої тернопільської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З огляду на вказане, суд протокольною ухвалою, постановленою у судовому засіданні 30 листопада 2021 року без видалення до нарадчої кімнати, залучив до участі у справі в процесуальному статусі співвідповідачів спадкоємців померлої ОСОБА_8 – ОСОБА_4 та ОСОБА_3

28 грудня 2021 року суд постановив ухвалу, якою провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Перша Тернопільська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно щодо відповідачки ОСОБА_8 закрив з підстав, передбачених п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Представник позивачки, адвокат Сабатюк Н. П. в підготовче судове засідання не з`явилася, подала заяву, у якій просила суд розглядати справу без її та позивачки участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задоволити.

Відповідачки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в підготовче судове засідання не з`явилися, подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги визнали та не заперечили щодо їх задоволення.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь–якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві, а також у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Першої Тернопільської державної нотаріальної контори в підготовче судове засідання не з`явився, подала до суду заяву про розгляд справи без його участі по наявних у справі документах.

За вказаних обставин, з підстав, передбачених ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого вдруге 13 жовтня 1975 року міським відділом ЗАГС м. Тернополя, ОСОБА_10 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьки: ОСОБА_11 , ОСОБА_6 .

Як вбачається із витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00024097401 від 01 жовтня 2019 року, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 зареєстрували шлюб 11 вересня 1976 року, актовий запис № 1057.

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 01 листопада 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції.

29 жовтня 2019 року ОСОБА_14 , державний нотаріус Першої тернопільської державної нотаріальної контори видав свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_6 на 1/6 частку житлового будинку з надвірними будівлями та з відповідною часткою споруди АДРЕСА_1 , і належала померлій ОСОБА_6 .

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 186704582 від 29 жовтня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності належить 1/6 частка житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовленого станом на 14 червня 2006 року TOB «Міське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_9 , як одній із співвласників житлового будинку АДРЕСА_1 , на праві спільної власності належить 1/6 частина вказаного житлового будинку.

Постановою Попіль З. З., державного нотаріуса Першої тернопільської державної нотаріальної контори № 2067/02-31 від 12 липня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1 , цільове призначення – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка є об`єктом права спільної власності спадкодавця ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 . Вказана постанова мотивована тим, що неможливо встановити спадкову масу, визначити конкретний розмір спадкового майна.

Як вбачається із державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯЖ № 853168, виданого Тернопільською міською радою та зареєстрованого Управлінням Держкомзему у місті Тернополі 25 листопада 2009 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010966100634, площа земельної ділянки 0,0548 га, кадастровий номер 6110100000:12:011:0082, цільове призначення – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, співвласниками земельної ділянки є: ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 .

Також із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку HB–6111288242019, сформований 04 вересня 2019 року вбачається, що право власності на земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 .

Відтак, проаналізувавши вищенаведене, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 1 ст. 86 ЗК України передбачено, що земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Відповідно до положень ст. 89 ЗК України земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: подружжя; членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними; співвласників жилого будинку; співвласників багатоквартирного будинку. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.

Згідно частин 4–5 ст. 89 ЗК України співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

У ч. 1 ст. 355 ЦК України наведено загальне визначення поняття права спільної власності, яке стосується тих випадків, коли майно належить на праві власності не одній, а кільком особам (суб`єктам права власності) одночасно. У такому разі між вказаними суб`єктами виникає спільна власність. Право спільної власності це право двох чи більше осіб на один об`єкт (на одну річ або сукупність речей).

При цьому, відповідно до положень ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Головною ознакою сумісної власності як різновиду права спільної власності є факт відсутності існування в об`єкті власності ідеальних часток кожного із співвласників, які б давали можливість виявити обсяг їх прав за наявності бажання одержати конкретну частину у спільному майні та розпорядитися нею.

Разом з тим, згідно ст. 370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року визначено, що за загальними правилами частини другої статті 372 ЦК при поділі майна, що є у спільній сумісній власності, за рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (частина друга статті 370, частина друга статті 372 ЦК). Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.

У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємцеві учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.

Згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою – частки визначаються рівними.

Отож, оскільки судом не встановлено підстав для відхилення від рівності часток сторін у праві спільної сумісної власності,право їх спільної власності на земельну ділянку за вищевказаною адресою в частках є рівним.

Крім того, статтею 372 ЦК України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 186704582 від 29 жовтня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності належить 1/6 частка житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , яку вона успадкувала після смерті матері ОСОБА_6 , про що 29 жовтня 2019 року ОСОБА_14 , державний нотаріус Першої тернопільської державної нотаріальної контори видав свідоцтво про право на спадщину. Водночас, оскільки земельна ділянка за вже вказаною адресою є об`єктом права спільної власності ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , померлої ОСОБА_8 та ОСОБА_5 нотаріус відмовив позивачці в оформленні спадкових прав на спадкове майно через відсутність визначеної частки співвласника – спадкодавця.

Згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Відповідно до ч. 4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Пунктом 21 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» встановлено, якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою мас позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Відповідно до технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовленого станом на 14 червня 2006 року TOB «Міське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_9 як одній із співвласників житлового будинку АДРЕСА_1 , на праві спільної власності належить 1/6 частина вказаного житлового будинку.

Згідно Свідоцтва про право на спадщину, виданого 29 жовтня 2019 року ОСОБА_14 , державним нотаріусом Першої тернопільської державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_6 , належну їй 1/6 частку житлового будинку з надвірними будівлями та з відповідною часткою споруди АДРЕСА_1 успадкувала її дочка – ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, беручи до уваги, що ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею ОСОБА_6 , виходячи із положень ч. 4 ст. 120 ЗК України, враховуючи що частки у праві власності на земельну ділянку відповідають часткам у спільній частковій власності на житловий будинок, розмір частки земельної ділянки із кадастровим номером 6110100000:12:011:0082, площею 0.0548 га, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлій ОСОБА_6 становить 1/6.

Оскільки частки у спільній сумісній власності на земельну ділянку між її власниками не визначались і єдиною підставою відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку було те, що земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності без визначення часток, позивачка не може реалізувати своє право на прийняття спадщини за законом.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п. 10, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Власник майна, як це передбачає ст. 392 ЦК України, може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суд, дослідивши докази та з`ясувавши обставини справи дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що не порушують прав інших осіб та підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/6 частки земельної ділянки із кадастровим номером 6110100000:12:011:0082, площею 0.0548 га, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У зв`язку з тим, що позивачка не заявила вимог про розподіл судових витрат, дане питання судом не вирішується.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76–78, 83, 206, 258–268, 273, 352–355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частки земельної ділянки із кадастровим номером 6110100000:12:011:0082, площею 0.0548 га, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: ОСОБА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .

Відповідач 1: ОСОБА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 ;

Відповідач 2: ОСОБА_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_5 ;

Відповідач 3: ОСОБА_4 , адреса місця проживання: село Волосівка Зборівського району Тернопільської області, 47261.

Відповідач 4: ОСОБА_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_6 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Перша Тернопільська державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ: 02900587, адреса місцезнаходження: вул. Коперніка, буд. 1, м. Тернопіль, 46001.

Повний текст рішення суду складено 10 січня 2022 року.

Головуючий суддяО. Я. Герчаківська