Ухвала суду № 102670655, 11.01.2022, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

11.01.2022 Справа №761/38815/20

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

за участю секретаря судового засідання Киреньки Г. Я.,

представника позивача, адвоката Ракоца І. В.,

представника відповідача

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Шильця А. Р.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі – ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія») про визнання договору недійсним, просив визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», укладеного між вказаними сторонами, від 23 квітня 2018 року, що зареєстрований в реєстрі за № 256.

Позовна заява обґрунтовується тим, що позивач був позбавлений права власності на своє майно (квартиру) через дії ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», яке відступило право вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», а тому є підстави для визнання недійсним спірного договору, оскільки позивач свої зобов`язання, які виникли з кредитного договору № 92Т/Н 06-4.4 від 20 жовтня 2006 року, виконав 27 квітня 2017 року у зв`язку з чим 03 травня 2017 року було закрито виконавче провадження.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 вересня 2021 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» про визнання договору недійсним. Постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

В ході проведення підготовчого засідання, 30 вересня 2021 року представником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб подано до суду клопотання про закриття провадження у справі (зареєстроване судом 06 жовтня 2021 року), в якому зазначено, що сторонами за спірним правочином є юридичні особи, а тому даний спір підпадає під юрисдикцію господарських судів та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відтак, представник вказаного вище відповідача просить закрити провадження у справі № 761/38815/20 у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

В судовому засіданні представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб клопотання про закриття провадження у справі підтримав, просив задовольнити.

Представник позивача вважає виниклий спір таким, що підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки позивачем є фізична особа.

Вивчивши матеріали справи та зміст клопотання, заслухавши доводи представників сторін у судовому засіданні, суд дійшов наступного висновку.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Частиною 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи–підприємці.

Наведена норма свідчить, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи–підприємці.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що предметом позову у справі № 761/38815/20 є визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», укладеного між вказаними сторонами 23 квітня 2018 року, що зареєстрований в реєстрі за № 256.

У свою чергу, предметом вказаного договору є відступлення прав вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 92Т/Н06–4.4 від 20 жовтня 2006 року, укладеним між кредитором АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та позичальником ОСОБА_1 ; за іпотечним договором від 20 жовтня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецьким Н. А. за реєстровим №7937, укладеним між іпотекодержателем АТ «Банк «Фінанси та Кредит», іпотекодавцем ОСОБА_2 та позичальником ОСОБА_1 та за договором поруки від 20 жовтня 2006 року, укладеним між АТ «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія».

Зміст і підстави поданого позову свідчать про те, що ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами до співвідповідача ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» як нового кредитора (нового іпотекодержателя) та до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який виступає ліквідатором АТ «Банк «Фінанси та кредит», набув повноважень органу управління та контролю цього банку з метою реалізації покладених на нього чинним законодавством функцій та може діяти особисто або шляхом делегування своїх повноважень (всіх або частини) відповідній уповноваженій особі. При цьому суд зауважує, що банк зберігає свою правосуб`єктність юридичної особи та відповідного самостійного суб`єкта господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Тобто, між позивачем та відповідачами існує спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними приписами Господарського процесуального кодексу України (схожу правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі №904/2529/18).

Зазначений спір виник з іпотечних та кредитних правовідносин за участю юридичних осіб.

Відповідно до положень частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи–підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі – позивачами і відповідачами – можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 ГПК України.

Отже, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи–підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові №910/17433/19 від 21 квітня 2020 року зауважує, що положення пункту 1 частини 1 статті 20 ГПК України не зумовлюють належність до господарської юрисдикції справ виключно необхідністю здійснення господарської діяльності всіма учасниками справи, оскільки передбачають, що у спорах, які виникають з кредитних та іпотечних правовідносин, цілком достатнім для їх належності до господарської юрисдикції є те, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи–підприємці.

Крім того, оспорювані договори укладено між відповідачами як суб`єктами господарювання та в ході проведення ними господарської діяльності.

Ураховуючи положення статей 4, 20, 45, 175 ГПК України та зважаючи на викладені правові позиції Верховного Суду, які мають враховуватися при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд вважає, що оскільки предметом позову у справі № 761/38815/20 є визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», укладеного між вказаними сторонами 23 квітня 2018 року, що зареєстрований в реєстрі за № 256, то спір у цій справі із зазначеними позовними вимогами цілком підпадає під юрисдикцію господарських судів, адже сторонами оскаржуваних договорів є лише юридичні особи, а визнання недійсними таких договорів вирішується виключно за правилами господарського судочинства.

Ухвалюючи таке рішення, суд враховує викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі № 904/2529/18 правовий висновок про те, що між позивачем та відповідачем існує спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з приписами пункту 1 частини 1 статті 20 ГПК України.

Враховуючи суб`єктний склад учасників справи, характер спірних правовідносин та предмет позовних вимог, суд робить висновок, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, що виключає його розгляд в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з чим, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» про визнання договору недійсним підлягає закриттю.

Одночасно суд роз`яснює позивачу його право звернутися до господарського суду з позовною заявою в порядку господарського судочинства.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» суд повертає позивачу сплачений судовий збір у сумі 840,80 грн згідно квитанції № 1215878 від 16 листопада 2020 року.

На підставі наведеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255, ст.ст. 260, 261, 352–354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Закрити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про визнання договору недійсним.

Роз`яснити позивачу його право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Повернути ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), судовий збір у сумі 840,80 грн згідно квитанції № 1215878 від 16 листопада 2020 року.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Позивач: ОСОБА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач 1: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, адреса місця проживання: вул. Січових Стрільців, буд. 17, м. Київ, 04053;

Відповідач 2: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», РНОКПП: 38750239, адреса місця проживання: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, оф. 32, м. Київ, 04112.

Повний текст ухвали складено 14 січня 2022 року.

Головуючий суддяО. Я. Герчаківська