Рішення № 102667068, 17.01.2022, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/14282/21

Провадження №2/592/552/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2022 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі: головуючого судді Корольової Г.Ю., за участю секретаря судового засідання Чайки Т.В., без фіксації процесуальної дії за допомогою технічних засобів, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяна Леонідівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, який представник підтримав у заяві про розгляд справи без його участі, та вимоги мотивує тим, що 03.05.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований у Реєстрі за № 2972, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» суми заборгованості за кредитним договором № GP-7738145 від 13.07.2015 року в розмірі 37960,05 грн. Даний виконавчий напис став підставою для відкриття приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л. виконавчого провадження №56559726.

У відповідності до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року по справі №826/20084/14, стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів, станом на 03.05.2018 року, можливе виключно за нотаріально посвідченими угодами. Разом з тим, між сторонами не укладався будь-який правочин, що нотаріально посвідчувався, яким визначено грошове зобов`язання ОСОБА_1 перед АТ «ПУМБ». Тому позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №2972 від 03.05.2018 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованості за кредитним договором № GP-7738145 від 13.07.2015 року в розмірі 37960,05 грн.

Ухвалою суду від 16.11.2021 року відкрито спрощене позовне провадження в даній цивільній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті з викликом сторін.

Представник АТ «ПУМБ», будучи сповіщений про час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив; надав письмову заяву, у якій зазначив про визнання позовних вимог в частині визнання оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у в`язку з чим, на підставі ч. 1 ст. 142 ЦПК України, просив стягнути з АТ «ПУМБ» 50% судового збору, сплаченого позивачем при поданні позовної заяви до суду.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. та приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л., повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, до суду не прибули, про причини неявки не сповістили, будь-яких пояснень з приводу заявлених вимог не надали, що не перешкоджає розгляду справи по суті у їх відсутність на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вивчивши матеріали справи у їх сукупності, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 03.05.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною було вчинено виконавчий напис, зареєстрований у Реєстрі за №2972, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк»» суми заборгованості за кредитним договором № GP-7738145 від 13.07.2015 року в розмірі 37960,05 грн.

07.06.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л. відкрито виконавче провадження №56559726 з примусового виконання виконавчого напису №2972, вчиненого 03.05.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованості в розмірі 37960,05 грн. (а.с.22).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л. від 23.02.2021 року в рамках виконавчого провадження №56559726 звернено стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 (а.с.24).

Позивач вважає вищевказаний виконавчий напис необґрунтованим і таким, що вчинений з порушенням встановленого законом порядку.

Між сторонами виникли цивільно-правові відносини, які регулюються ЦК України, ЗУ «Про нотаріат», а також Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Пунктом 19 статті 34 ЗУ «Про нотаріат» визначено, що нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як виконавчі написи.

Згідно ст. 87 ЗУ «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 ЗУ «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затверджений Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року.

Згідно п. 3.1 та п. 3.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, нотаріус вчиняє виконавчі написи: 1) якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; 2) за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 №1172.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року по справі №826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, саме: п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Установлені судовим розглядом обставини справи свідчать, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 03.05.2018 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року по справі №826/20084/14.

Відповідно до пункту 1 Переліку, в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису, «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання».

Згідно положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження того, що укладений 13.07.2015 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 кредитний договір № GP-7738145, який став підставою для вчинення оскаржуваного виконавчого напису, був нотаріально посвідчений. Викладене свідчить про наявність засад для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з недотриманням умов його вчинення щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірного розміру заборгованості боржника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №172/1652/18 від 21.10.2020 року.

В обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог кредитора. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен відмовити у здійсненні виконавчого напису.

Згідно правового висновку ВСУ, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду від 14.08.2019 року по справі №569/8884/17, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів.

Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент учинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час учинення нотаріусом виконавчого напису.

У п. 10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу.

Суд звертає увагу, що з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису нотаріус отримав від банку первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), у зв`язку з чим були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком та суми комісії, зазначені у написі, є безспірними.

Викладене свідчить, що на момент вчинення виконавчого напису від 03.05.2018 року були наявні обставини, які викликають обґрунтовані сумніви щодо існування безспірної заборгованості ОСОБА_1 перед стягувачем АТ «ПУМБ» за кредитним договором № GP-7738145 від 13.07.2015 року.

Крім того, суд зауважує, що до канцелярії суду до початку розгляду справи по суті від представника АТ «ПУМБ» надійшла письмова заява про визнання заявлених вимог у частині визнання виконавчого напису №2972 від 03.05.2018 року таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до положень ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наданих позивачем доводів у їх сукупності, оскільки відповідачем не представлено суду жодних аргументів на спростування тверджень позивача та на підтвердження існування безспірної заборгованості за кредитним договором, за наявності якої було б можливим вчинення виконавчого напису, так як визнання відповідачем позову в частині не суперечить вимогам закону, не порушує прав, свобод та охоронюваних інтересів інших осіб, суд приходить до висновку про необхідність визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. №2972 від 03.05.2018 року таким, що не підлягає виконанню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 та ч. 4 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року по справі №826/1216/16 визначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу – це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Встановлена на законодавчому рівні можливість сторін отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту своїх прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.

Як вбачається з наданих матеріалів, 10.11.2021 року між адвокатом Стадником С.В. та Ігнатенком О.М., в якості Клієнта, було укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги №1, згідно умов якого Адвокат зобов`язується надати Клієнту правову допомогу в забезпеченні реалізації прав і обов`язків Клієнта у виконавчому провадженні № 56559726 та щодо визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. №2972 від 03.05.2018 року про стягнення з Клієнта заборгованості на користь АТ «ПУМБ» (а.с.14-15).

Пунктом 4.1 Договору визначено, що у зв`язку із наданням правової допомоги Клієнт зобов`язується сплатити Адвокату гонорар, узгоджений сторонами у додатковому договорі (Додаток №1) та компенсувати фактичні витрати Адвоката у розмірі та в порядку, який узгоджено сторонами.

Згідно Попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які ОСОБА_1 поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи за позовною заявою до АТ «ПУМБ» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, згідно Договору №1 про надання правової (правничої) допомоги, загальна сума витрат становить 5000,00 грн. (а.с.16).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

За правилом п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, в разі задоволення позовних вимог інші судові витрати, серед яких витрати на професійну правничу допомогу, покладаються на відповідача.

Зважаючи на викладене, враховуючи типовість та незначну складність цивільних справ про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, підтвердженням чого є судова практика про розгляд вказаної категорії спорів у порядку спрощеного позовного провадження, беручи до уваги законодавство, яким регулюються спірні правовідносини, суд критично сприймає наданий позивачем розрахунок визначення вартості юридичних послуг та вважає його неспівмірним зі складністю справи, витраченим часом та обсягом виконаних адвокатом робіт, у зв`язку з чим приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.

Крім того, позивачем при зверненні до суду із позовною заявою до АТ «ПУМБ» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, було сплачено 908,00 грн. судового збору, а також 454,00 грн. – за подання заяви про забезпечення позову, що в сумі становить 1362,00 грн. (а.с.5,28).

Згідно положень ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У відповідності до ст.ст. 141, 142 ЦПК України, з АТ «ПУМБ» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 681,00 грн. в рахунок повернення судового збору. Крім того, на користь позивача з державного бюджету підлягає поверненню 50% від суми сплаченого судового збору, шо становить 681,00 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 76-83, 141, 264, 265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №2972, вчинений 03.05.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» суми заборгованості за кредитним договором № GP-7738145 від 13.07.2015 року в розмірі 37960,05 грн.

Стягнути із Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829, юридична адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 2500 грн. 00 коп. та повернення судового збору 681 грн. 00 коп., що в сумі становить 3181 грн. 00 коп.

Повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 50% судового збору, сплаченого при поданні позову через електронну систему http://court.gov.ua згідно квитанцій №3272 від 11.11.2021 року та №3294 від 11.11.2021 року (за реквізитами: отримувач коштів: Сумська міська ТГ/Ковпаківський р-н/22030101, рахунок IBAN: UA738999980313171206200018540, код отримувача: 37970404, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030101), що становить 681 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Г.Ю. Корольова