Рішення № 102667069, 14.01.2022, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/10303/20

Провадження №2/592/7/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2022 року м.Суми Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого - судді Катрич О.М.,

за участю секретаря судового засідання Дядечко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Сумської міської ради про визначення місця проживання дитини та зустрічною позовною заявою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Управління «Служба у справах дітей Сумської міської ради» про визначення місця проживання дитини,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, який мотивує тим, що з 2010 по 2020 роки він перебував у фактичних шлюбних відносинах із відповідачкою. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дитина - донька ОСОБА_4 . Під час спільного життя вони мешкали на знімній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Після припинення шлюбних відносин у 2020 році він разом із донькою переїхав та винаймає іншу квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , де вони і мешкають на даний час. У 2019 році між ним та відповідачкою як подружжям стали псуватися відносини, виникали суперечки та непорозуміння. Він зі свого боку до останнього був налаштований зберегти родину, намагався з`ясувати, що не влаштовує дружину, йшов на зустріч її побажанням. Натомість відповідачка не виявляла намірів зберегти родинні відносини, неодноразово уходила з дому на кілька тижнів, перебувала у своїй матері. А з травня 2020 пішла з дому остаточно, з дитиною не спілкувалася, хоча він ніяких перешкод не чинив. Дитина не бажає спілкуватися із матір`ю, яку боїться. Вважає, що в інтересах доньки проживання доцільне саме із ним, її батьком. Він має постійне місце роботи та стабільний не малий дохід. Його робочий графік дає можливість приділяти достатній час доньці, відводити до школи, гуляти та займатися з нею вечорами. В квартирі, де вони мешкають на даний час, обладнано місце для занять та відпочинку дитини. Вважає, що саме він зможе забезпечити необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, задовільнити гармонійний розвиток її особистості в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Під час розгляду справи, ОСОБА_1 та його представник-адвокат Рубан О.О. надали аналогічні пояснення, позовні вимоги просять задовольнити.

Відповідачка заявлені первісні вимоги не визнала та звернулась до суду із зустрічним позовом, в якому зазначила, що приблизно з 2013 року у неї з відповідачем почали псуватись відносини. Відповідач почав її безпідставно ревнувати, ображати та принижувати, вчиняти психологічне і фізичне насильство в сім`ї. Вона сподівалась, що відповідач змінить свою поведінку на кращу, тому завжди погоджувалась з ним і не заперечувала на його образи, до поліції не зверталася. Це призвело до того, що її вилив на доньку зменшився. Донька дорослішала і щодо неї почала копіювати негативну поведінку свого батька і психологічно віддалятись від неї. Дійсно, 11.05.2020р. у с. Яструбене між нею та відповідачем стався конфлікт із-за його чергових необгрунтованих ревнощів, коли вона розмовляла телефоном зі своєю тіткою. Вона не витримала і сказала відповідачу, що їде до своєї мами. Донька дійсно не хотіла, щоб вона уїжджала, намагалась її зупинити ,але після розмови з батьком, раптово перестала підтримувати її і стала на сторону батька. У неї вже увірвався терпець сприймати систематичні образи, приниження її людської гідності та авторитету матері від відповідача. Після цієї події донька проживає разом з відповідачем. Але жодної згоди на проживання доньки з відповідачем вона не давала. Донька перебуває під шаленим психологічним тиском відповідача. Вона його дуже боїться і вже тривалий час в його присутності завжди повторює або погоджується з усіма його негативними діями щодо неї. Своєї власної думки донька не має. Тому відповідач намагається не допустити ситуації, коли вона могла б спілкуватись з донькою ані особисто, ані телефоном. Відповідач фактично ізолював мати від доньки. Вважає, що в інтересах доньки буде визначити її місце проживання разом з матір`ю. Вона має постійну роботу з нормованим робочим днем та стабільний дохід. У неї є можливість приділяти доньці достатньо часу для навчання, розвитку та відпочинку. До травня 2020 року вона доглядала доньку в періоди її хвороби, разом з донькою відвідувала лікарів, робила всі щеплення, знає всі особливості здоров`я доньки, не має шкідливих звичок. У будинку вона мешкає разом зі своєю мамою (бабусею ОСОБА_4 ), в якому достатньо простору для обладнання місця для навчання та відпочинку доньки. Недалеко від будинку мешкають друзі ОСОБА_4 , з якими вона разом навчається. Таким чином, вказана поведінка відповідача призвела до повного розлучення дитини і матері, порушує її материнські права і вона позбавлена можливості їх здійснювати та виконувати обов`язки щодо дитини у повному обсязі. Просить суд визначити місце проживання доньки разом із нею-матір`ю.

Також, будучи допитана в якості свідка позивачка ОСОБА_2 у відповідності до вимог ст. 92 ЦПК України суду надала показання, аналогічні поясненням у зустрічній позовній заяві.

Представник третьої особи Управління «Служба у справах дітей Сумської міської ради» Прилипко З.В. підтримала висновок від 20.12.2021 року .

Свідок ОСОБА_7 показала суду, що знає ОСОБА_1 по роботі, він гарний батько і у нього добрі взаємовідносини із донькою. Вона спілкується із ОСОБА_4 , яка розповідала, що мама їй не дзвонить і не привітала з днем народження. Особисто вона влітку 2020 року чула у машині, коли їхала разом із ОСОБА_1 по робочим справам в інше місто, як ОСОБА_4 , яка залишилася вдома з мамою дзвонила ОСОБА_1 та в трубку кричала «Спасай меня» .

Свідок ОСОБА_9 , яка є матір`ю ОСОБА_2 в суді показала, що з серпня 2009 року донька із ОСОБА_1 жили у неї в будинку по АДРЕСА_1 , він дозволяв собі висловлюватися нецензурно по відношенню до доньки та ображав її. Пізніше вони уїхали у наймане житло і він забороняв спілкуватися ОСОБА_2 з нею, з онучкою вона також не спілкувалася. У 2020 році ОСОБА_2 вернулася додому, так як було вже нестерпно жити з чоловіком, дитина залишилася з батьком. Пізніше вони вдвох за нею приїхали, дитина вимагала повернути їй маму. ОСОБА_2 запропонувала онучці жити з нею, але та відмовилася і сказала, що буде з татом.

Свідок ОСОБА_12 в суді показала, що проживала поруч із молодою сім`єю, ОСОБА_2 їй скаржилася, що чоловік її дуже ревнує, ображає та принижує, бачила на її тілі синці. Також бачила, як двічі приїжджала до них поліцейська машина. Дівчинка ОСОБА_2 називала мама, мамочка, і та також до неї ласкаво відносилася. А потім відносини змінилися, ОСОБА_2 не витримала такого відношення чоловіка і пішла. ОСОБА_1 залишився проживати з донькою, її контролював і не випускав із двору.

В судовому засіданні дитина- ОСОБА_4 висловила свою думку та повідомила суду, що бажає і в подальшому проживати з батьком, який піклується про неї. З мамою проживати не хоче і спілкуватися також, мама від них пішла, тривалий час не дзвонила і не приходила, лише декілька разів у школу, подарунків не дарувала, з днем народження не вітала . Батько не налаштовує її проти мами, навпаки говорив, щоб вона подзвонила мамі, але вона сама бачить хто як з батьків до неї відноситься, їй з татом комфортніше.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, пояснення третьої особи, свідків, дослідивши матеріали справи та надані докази сторонами суд вважає, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню, а у задоволенні зустрічних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах з 2010 по 2020 роки і дані обставини ними не заперечуються. ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження. (а.с.5)

Спільне життя між позивачем та відповідачкою не склалося, були погані взаємовідносини, та сварки, з травня 2020 року вони мешкають окремо і на теперішній час. Малолітня ОСОБА_4 з цього часу постійно проживає із батьком, на даний час за адресою АДРЕСА_2 . (а.с. 7)

ОСОБА_1 працює і є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб (а.с.6), ОСОБА_2 також працює адміністратором ТОВ «РУШ» магазин «Єва», має позитивну характеристику, проживає разом із матір`ю за адресою АДРЕСА_3 . (а.с.36) Як убачається із Актів обстеження умов проживання обох батьків, умови для проживання дитини за вказаними адресами створені. (а.с.114-115)

Відповідно до Висновку Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради про визначення місця проживання, від 20.12.2021 року № 2812/27.1-26, враховуючи викладене, беручи до уваги, що малолітня ОСОБА_4 виявила бажання проживати з батьком, ОСОБА_1 , яким, в свою чергу, забезпечені належні умови для проживання дитини, умови для здобуття дитиною освіти, та її розвитку, Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради вважає за можливе визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком, ОСОБА_1 . (а.с.111-113) Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою та десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Відповідно до частини третьої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою (стаття 160 СК України). Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (частини перша та друга статті 161 СК України). Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору, зокрема, щодо її місця проживання. Таким чином, з досягненням віку десяти років у дитини з`являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання. Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей (дата підписання - 25 січня 1996 року, дата набрання чинності для України - 01 квітня 2007 року) під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються. Ухвалюючи рішення у справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09). Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків витікає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і у першу чергу повинні бути визначенні інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків. Проаналізувавши доводи сторін та надані ними докази, беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи та взаємовідносини, які склалися між батьками та між дитиною з кожним із батьків, вислухавши думку дитини- ОСОБА_4 , яка вже тривалий час постійно проживає з батьком, починаючи з травня 2020 року і яка однозначно та чітко у судовому засіданні висловила свою позицію з приводу того, що бажає і в подальшому проживати з татом, який добре до неї відноситься, вдома спокійно, вона всім необхідним забезпечена, про що більш детальніше викладено у висновку Служби у справах дітей під час обстеження умов проживання дитини, з яким суд погоджується, враховуючи перш за все інтереси дитини, її прихильність саме до батька, з яким вона проживає, суд приходить до висновку, що первісні вимоги про визначення місця проживання дитини з батьком є обґрунтованими та доведеними, відповідно у зустрічному позові матері дитини слід відмовити. При цьому, мати дитини, у разі визначення місця проживання останньої з батьком, не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно неї та участі у її вихованні й може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки і піклування, або за рішенням суду. Згідно вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідачки на користь позивача судовий збір у сумі 840 грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст. 13, 76, 141, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Первісний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визначити місце проживання дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У задоволенні зустрічної позовної заяви представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 840 грн. 80 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Катрич