Постанова № 10264765, 30.06.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2010 р. № 2а-2991/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Костіва М.В.

при секретарі Билень Н.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Соляр В.І.;

від відповідача: Мазан О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства “Завод комунального транспорту” до Державної податкової інспекції у м. Львові про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000051511/0/6153 від 28.03.2008 р.; №0000051511/1/9155 від 17.05.2008 р., №0000051511/2/12880 від 17.07.2008 р., №0000051511/3/1724 від 26.09.2008 р. на суму податку на прибуток приватних підприємств 61639353,3 грн., з яких 58704146 грн. основний платіж, 2935207,3 грн. штрафні (фінансові) санкції,

встановив:

Закрите акціонерне товариство “Завод комунального транспорту”, м. Львів, звернулось із позовом до Державної податкової інспекції у м. Львові, м. Львів, про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000051511/0/6153 від 28.03.2008 р.; №0000051511/1/9155 від 17.05.2008 р., №0000051511/2/12880 від 17.07.2008 р., №0000051511/3/1724 від 26.09.2008 р. на суму податку на прибуток приватних підприємств 61639353,3 грн., з яких 58704146 грн. основний платіж, 2935207,3 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06.04.2010 р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд на 26.05.2010 р. Розгляд справи відкладався з підстав, передбачених ст. 150 КАС України.

Представникам сторін розяснено їх права згідно зі ст. ст. 49, 51 КАС України. У відповідності до ст. 71 КАС України справа слухається за наявними у ній матеріалами.

Представник позивача у судових засіданнях позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що ухвалою господарського суду Львівської області від 22.05.2006 р. у справі №6/77-5/100 було відкрито провадження у справі про банкрутство позивача і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Відповідно до п. 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, не підлягає нарахуванню неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань. Однак такі санкції позивачу було нараховано. Крім того, ст. 7 Закону України “Про розвиток автомобільної промисловості України” до 31.12.2008 р. для підприємств з виробництва автомобілів, які здійснюють діяльність відповідно до цього закону, податковим періодом вважається звітний податковий рік, а обєкти оподаткування зменшуються на суму коштів, які реінвестуються підприємством у розвиток власного виробництва. Посилається на те, що таке зменшення було застосовано позивачем. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у запереченні. Ствердив, зокрема, що за результатами перевірки позивачем не були подані додатки до декларації К1/1, К5, Р1, а також звіт за формою №1-ПП, у звязку із чим не доведено суми прибутку, звільненого від оподаткування. Крім того, зазначені у прикінцевих положеннях Закону України “Про розвиток автомобільної промисловості України” пільги були скасовані Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” від 25.03.2005 р. №2505. Ствердив, що на нарахування зазначених санкцій мораторій на задоволення вимог кредиторів не поширюється, посилається на лист ДПА України №10902/7/23-1117 від 02.06.2005 р. Просить у позові відмовити.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів, що мають значення для справи, суд встановив наступне.

Актом №4/15-1/32483661 від 12 березня 2008 р. про результати невиїзної документальної (камеральної) перевірки податкової звітності з податку на прибуток було встановлено неправильне визначення позивачем обєкту оподаткування та не нараховано податок на прибуток в сумі 58704146 грн. На підставі вказаного акту було винесено оспорюване податкове повідомлення-рішення №0000051511/0/6153 від 28.03.2008 р. на суму податку на прибуток приватних підприємств 61639353,3 грн., з яких 58704146 грн. основний платіж, 2935207,3 грн. штрафні (фінансові) санкції; а за результатами адміністративного оскарження зазначених рішень аналогічні податкові повідомлення-рішення №0000051511/1/9155 від 17.05.2008 р., №0000051511/2/12880 від 17.07.2008 р., №0000051511/3/1724 від 26.09.2008 р.

Згідно із п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" об'єкт оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього закону на суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст. 8 і 9 цього закону.

Як вбачається зі змісту акту, відповідно до поданої ЗАТ "Завод комунального транспорту" декларації з податку на прибуток за 2007 рік задекларовано скориговані валові доходи в сумі 1224303584 грн., скориговані валові витрати в сумі 976548576 грн., амортизаційні відрахування в сумі 12938425 грн. та визначено обєкт оподаткування податком на прибуток в сумі 234816583 грн. (рядок 08). В рядку 10 декларації з податку на прибуток підприємство відобразило-прибуток звільнений від оподаткування в сумі 234816583 грн. Прибуток, що підлягає оподаткуванню (р. 11) відсутній.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 р. №143 Декларація з податку на прибуток підприємства та додатки до неї подаються платником незалежно від того, чи виникло у звітному періоді в платника податкове зобов'язання чи ні. Пунктом 3.1 ст. 3 вищевказаного Порядку передбачено, що у разі, якщо окремі рядки декларації не заповнюються через відсутність відповідних операцій, платники податку не подають податковому органу передбачені відповідними рядками декларації додатки. Однак позивачем не подано додатки до декларації К1/1, К5, Р1, при заповненні рядків декларації 04.2, 07, 08. 04.6.10. зазначена обставина позивачем не заперечувалась.

Відповідно до наказу ДПА України та Держкомстату України від 01.12.2005 р. №539/397 Звіт за формою N 1-ПП "Про суми пільг в оподаткуванні юридичних осіб та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності" складається платниками податків і подається відповідній державній податковій адміністрації (інспекції) за місцем реєстрації платника податків у термін, визначений для подання квартальної податкової звітності. Якщо юридична особа та фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності не користувались пільгами в оподаткуванні з початку звітного року, то звіт за формою N 1 -ПП не подається. Позивачем такий звіт не подавався, зазначена обставина ним не заперечувалась, у звязку із чим посилання на спрямування прибутку на реінвестування не заслуговує на увагу. Таким чином, висновки відповідача, зазначені в акті перевірки є підставними.

Не заслуговує на увагу також посилання позивача на використання ним пільги по податку на прибуток у відповідності до ст. 7 Закону України «Про розвиток автомобільної промисловості України». Так, прикінцевими положеннями Закону України «Про розвиток автомобільної промисловості України»було передбачено, зокрема, внесення зміни до ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме, до п. п. 22.29, 22.30.1., 22.30.2. Зокрема, після пункту 22.29 доповнити новим пунктом такого змісту: "22.30. Тимчасово, з дня набрання чинності Законом України "Про розвиток автомобільної промисловості України" до 31 грудня 2008 року, для підприємств з виробництва автомобілів, мотоциклів та/або комплектуючих виробів і запасних частин, які здійснюють діяльність відповідно до Закону України "Про розвиток автомобільної промисловості України", встановлюються такі особливості оподаткування їх прибутку: податковим періодом для них вважається звітний податковий рік. Об'єкт оподаткування, визначений за наслідками звітного податкового року, зменшується на суму коштів, які реінвестуються підприємством у розвиток власного виробництва. Рішення про проведення такої реінвестиції має бути прийняте до граничного терміну подання річної податкової декларації до відповідного податкового органу. Якщо протягом наступного податкового року засновники підприємства скасовують рішення щодо проведення зазначеної реінвестиції або зменшують її обсяги, підприємство зобов'язане визнати прибуток, який дорівнює сумі оголошеної реінвестиції або сумі її зменшення, додати його суму до суми оподатковуваного прибутку поточного податкового періоду, а також сплатити пеню в порядку і розмірах, передбачених чинним законодавством". Проте, зазначені положення були виключені Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України” від 25.03.2005 р. №2505. Відтак, така пільга не застосовувалась до позивача в перевірений період.

Згідно із абз. 24 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Відповідно до ч. 4 ст. 12 вказаного закону, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

За невиконання, неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) передбачено нарахування пені відповідно до ст. 16 та застосування штрафних санкцій відповідно до пп. 17.1.7 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовано санкції відповідно до пп. 17.1.6. вказаного закону - у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули; а також відповідно до пп. 17.1.3. вказаного закону - у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Термін настання зазначених зобовязань не виникав до введення мораторію, а відтак не підпадає під визначення мораторію. Зважаючи на викладене, у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів пеня та штраф за порушення строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, передбачені ст. 16 та пп. 17.1.7 ст. 17 цього закону, не застосовуються. Інші штрафні санкції за порушення правил оподаткування, передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів застосовуються на загальних підставах. Зазначене підтверджується також положеннями листа ДПА України від 02.06.2005 р. №10902/7/23-1117, яке носить характер податкового розяснення.

Належних доказів наявності передбачених законом підстав для визнання незаконним оспорюваного податкового повідомлення-рішення суду не надано, не доведено поширення на зазначені в оспорюваному рішенні зобовязання мораторію на задоволення вимог кредиторів. Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами. Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів субєкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень. Згідно зі ст. 20 ГК України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню. Керуючись ст.ст. 2, 11, 69-71, 86, 161-163, 245-247, 252, 253 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У позові відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня постановлення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Суддя Костів М.В.

Постанову в повному обсязі виготовлено 05.07.2010 року.