Рішення № 102614524, 22.12.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/3313/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Заочне

22 грудня 2021 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді Позарецької С.М.

при секретарі Осадчій А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», третя особа: Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Головкіна Яна Вікторівна, Приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяна Петрівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс»», третя особа: Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, Приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяна Петрівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що нимвід приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Т.П., згідно листа від 16.04.2021 р. № 7537, отримано матеріали виконавчого провадження ВП № 65178870.

Вказує, що згідно матеріалів виконавчого провадження встановлено, що приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. 12.03.2021р. вчинено виконавчий напис № 6608 про стягнення з нього на користь ТОВ «Фінасова компанія «Сіті Фінанс» боргу у сумі 32021,17 грн. Позивач вважає, що виконавчий напис від 12.03.2021р. № 6608 підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, з огляду на наступне.

Так, свою позицію обґрунтовує тим, що відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Крім того, згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Акцентує увагу суду, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону «Про нотаріат» та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій. Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Між тим зазначає, що Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 2, 3 Глави 16 розділу II Порядку).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем,

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Звертає увагу, що однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку, шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Позивач з огляду на викладене вище, вважає, що приватний нотаріус не перевірив безспірність вимог банку, чим порушив ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат», оскільки повідомлення про вручення вимоги про усунення порушень на адресу позивача від відповідача не надходило, що виключає безспірність вимог.

Додає також, що не надходила на адресу позивача і будь-яка заява з повідомленням про відступлення права вимоги від ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс». Крім того, виконавчий напис нотаріуса не містить детального розрахунку заборгованості, оскільки стягнення заборгованості проводиться з 18.06.2020р. по 05.03.2021р.

Позивач вказує, що як вбачається з виконавчого напису нотаріуса Головкіної Я.В. виконавчий напис нотаріуса вчинений на підставі кредитного договору №002-23015-170412 від 17.04.2012 р. ОСОБА_1 повідомляє суд про те, що даний договір у нього (позивача) не зберігся. З метою отримання вищевказаного кредитного договору на адресу ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» ним були направлені відповідні заяви від 27.04.2021р. Станом на 24.05.2021 р. відповіді відсутні. Разом з тим, зауважує, що кредитний договір від 17.04.2012 р. був укладений більше 9 років тому.

Посилаючись на зміст правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 р. у справі № 916/3006/17, позивач переконаний, що загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки. Таким чином, сума грошових вимог, з метою погашення яких відповідач звернувся за вчиненням виконавчого напису про стягнення боргу, виходить за межі встановленого законодавством трирічного строку позовної давності.

Разом з тим, позивач додає, що оскільки за правилом ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності - це є підставою для відмови в задоволенні заявлених вимог, включення відповідачем до складу заборгованості платежів, сплата яких прострочена більш, ніж на три роки, також свідчить про спірність заявленої до погашення суми боргу. Жодних доказів стосовно розрахунку саме такої суми заборгованості відповідачем нотаріусу не надано.

Крім того, звертає увагу, що з матеріалів виконавчого провадження не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував від відповідача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком є безспірними.

Позивач інформує, що безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

Крім того, відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року за №1172.

Із моменту прийняття цієї постанови і до 10 грудня 2014 року була чинною редакція Переліку, згідно якої стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів було можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно (п. 1 Переліку).

10 грудня 2014 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою, зокрема, Перелік був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних відносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями (п. 2 Переліку).

Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 визнано незаконним та не чинним зазначений вище розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних відносин», а відтак Перелік повернувся до попередньої редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріусу на нотаріально не посвідченому кредитному договорі, зазначена постанова набула законної сили.

Між тим, зауважує, що в тексті виконавчого напису зазначено, що його вчинено на підставі кредитного договору №002-23015-170412 від 17.04.2012 р., а також виконавчий напис не має детального розрахунку заборгованості, хоча такий розрахунок повинен був подати відповідач нотаріусу і міститися безпосередньо у приватного нотаріуса.

Посилаючись на положення ст. 8 Закону України «Про нотаріат», позивач звертає увагу, що відомості які містяться у приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Я.В. щодо вчинення виконавчого напису № 6608 від 12.03.2021 р. на підставі документів, поданих ТОВ «ФК «Сіті Фінанс», є нотаріальною таємницею та можуть бути надати лише на обґрунтовану письмову вимогу суду. Крім того, зазначає, що відповідно до листа Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 14.05.2021р. № 21872/6.3-21/6.3 встановлено, що нотаріальна діяльність приватного нотаріуса Головкіної Я.В. припинена з 21.04.2021р. Документи нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Я.В. до Київського обласного державного нотаріального архіву не передавалися та знаходяться за адресою розташування робочого місця приватного нотаріуса: вул. Київська, 115, офіс 1, м.Обухів, Київська обл., 08702.

ОСОБА_1 вказує, що з метою отримання належним чином засвідченої копії кредитного договору № 002-23015-170412 від 17.04.2012 з усіма додатками та доповненнями, розрахунку заборгованості за кредитним договором № 002-23015-170412 від 17.04.2012 в сумі 32021,17 грн., який подавався приватному нотаріусу Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіній Я.В., первинні документи отримання ним кредитних коштів по кредитному договору № 002-23015-170412 від 17.04.2012 на адресу ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» направлено заяву від 27.04.2021 р. (рекомендованим листом 1802806992693, який отриманий представником за довіреністю 05.05.2021р.). Крім того, відповідну заяву про отримання документів та інформації направлено до ПАТ «Дельта Банк» від 27.04.2021 р. (рекомендованим листом 1802806992707, який отриманий представником за довіреністю 05.05.2021р.). Станом на 24.05.2021р. вищевказані заяви позивача проігноровані, документи та інформацію не надано.

Зважаючи на викладене вище, посилаючись на Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом МЮУ від 22.02.2012р. №296/5, Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999р. №1172, Закон України «Про нотаріат», просить суд - визнати виконавчий напис № 6608, виданий 12.03.2021р. приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Яною Володимирівною про стягнення з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» боргу у сумі 32021,17 грн. таким, що не підлягає виконанню. Крім того, просить стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 28.05.2021р. відкрито, прийнято до провадження справу та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження (а.с.25). Крім того, вирішено зобов`язати приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області – Головкіну Яну Вікторівну надати суду у строк до 01 липня 2021 року копії всіх документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис № 6608 від 12.03.2021; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» надати суду у строк до 01 липня 2021 року копії всіх документів, які надано було приватному нотаріусу Обухівського районного нотаріального округу Київської області – Головкіній Яні Вікторівні з метою вчинення нею виконавчого напису № 6608 від 12.03.2021, зокрема і первинних документів на підтвердження отримання кредитних коштів по кредитному договору №002-23015-170412 від 17.04.2012.; зобов`язати Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (вул.Щорса, 36-Б, м. Київ, 01133) надати суду у строк до 01 липня 2021 року належним чином засвідчену копію кредитного договору №002-23015-170412 від 17.04.2012 зі всіма додатками та доповненнями, а також інформацію про надані та повернуті банку кредитні кошти згідно кредитного договору №002-23015-170412 від 17.04.2012; зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області – Чупис Тетяну Петрівну надати суду у строк до 01 липня 2021 року матеріали виконавчого провадження № 65178870, відкритого 16.04.2021 щодо примусового виконання виконавчого напису № 6608 від 12.03.2021.

Ухвалою суду від 28.05.2021р. задоволено заяву позивача про забезпечення позову (а.с.28-29).

На виконання ухвали суду від 28.05.2021р. провадження у виконавчому провадженні №65178870 зупинено, що підтверджено постановою приватного виконавця Чупис Т.П. від 08.06.2021р. (а.с.61).

Ухвалою суду від 17.08.2021р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті (а.с. 81).

Відповідачем відзив на позов не подано та не виконано ухвалу суду. Приватним нотаріусом Головкіною Я.В. (ухвалу суду виконано та надані матеріали виконавчого напису) та приватним виконавцем Чупис Т.П. (ухвалу суду виконано та надані матеріали виконавчого провадження) пояснення по суті позову не подані.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Мисан В.М. в судове засідання не з`явилися, будучи повідомленими, у встановленому законом порядку про час, дату та місце розгляду справи. 22.12.2021 року судом отримано заяву представника позивача, адвоката Мисана В.М., зі змісту якої вбачається його прохання розгляд справи проводити без участі позивача та його представника. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, не заперечував проти постановлення заочного рішення судом.

В судове засідання відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіті Фінанс» не з`явився, будучи неодноразово повідомленим у встановленому законом порядку про час, дату та місце розгляду справи. Про поважність причин неявки не інформував. Відзив не подав.

Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Я.В., як третя особа, в судове засідання не з`явився, будучи неодноразово належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи. Надано заяву про вирішення справи на розсуд суду.

Приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Чупис Т.П., як третя особа, в судове засідання не з`явився, будучи неодноразово належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи. Про поважність причин неявки суд не інформував.

Суд, відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України ухвалив про заочний розгляд справи на підставі наявних в справі доказів, оскільки позивач та його представник не заперечують проти такого вирішення справи, відзив подано не було і відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, про поважність причин неявки суд не повідомлено.

Врахувавши думку представника позивача та позивача, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення за таких підстав:

встановлено, що 17.04.2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 укладено договір №002-23015-170412 на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговування платіжної картки (а.с.46-47).

Відповідно до п.1.2 вказаного вище договору, банк надав ОСОБА_1 кредит, шляхом відкриття клієнту поточного рахунку з використанням платіжної картки № НОМЕР_1 в національній валюті України –гривні на умовах викладених у Тарифному пакеті «Нова Кредитна картка №1» (МС Standard неіменна), що міститься в Додатку №1 до цього договору та згідно з умовами цього договору, Умовами надання картки і Правил. Як вбачається із п.1.3 договору, банк надав клієнту шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії на загальну суму 30000грн. та на день укладення цього договору встановлює ліміт кредитної лінії на рахунку в сумі 9500,00грн.

Ліміт кредитної лінії розраховується банком самостійно. Банк самостійно може змінювати розмір ліміту кредитної лінії в межах кредитної лінії, при цьому сторони погодили, що у даному випадку Додаткова угода до договору про зміну ліміту кредитної лінії сторонами не складається. Інформація щодо зміни кредитного ліміту та строки введення в дію зазначаються у щомісячній виписці або текстовим повідомленням на в електроному вигляді на номер мобільного телефону клієнта (п.1.3 договору).

У зв`язку з укладенням вказаного вище договору, ОСОБА_1 було видано в користування кредитну картку за № НОМЕР_1 .

18.06.2020р. між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс»» укладено Договір №2263/К про відступлення прав вимоги (а.с.8-10), згідно якого ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс»» набуло право вимоги до позичальників фізичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього договору , в т.ч і за кредитним договором №002-23015-170412 від 17.04.2012 року, позичальником по якому є - ОСОБА_1 (позивач).

12.03.2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. вчинено виконавчий напис №6608, за яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 32021,17грн. на користь ТОВ «ФК «Сіті Фінанс»» за кредитним договором №002-23015-170412 від 17.04.2012р. (а.с.7). Заборгованість, про яку йдеться, складається із: простроченої заборгованості за сумою кредиту – 21277,51грн.; строкова заборгованість за штрафами – 1125,00грн., а також за вчинення вказаного виконавчого напису нотаріусом, на підставі ст.31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із стягувача в сумі – 500,00грн., а всього – 32521,17грн. за період – 18.06.2020р. по 05.03.2021р.

На виконання ухвали суду від 28.05.2021р. (а.с.25-26), приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області – Чупис Т.П. надано належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №65178870 зі змісту яких вбачається таке (а.с.44-61). Так, крім відомої вже суду викладеної вище інформації, також встановлено, що за заявою стягувача – ТОВ «ФК «Сіті Фінанс»» від 06.04.2021р. про примусове виконання вказаного вище виконавчого напису (а.с.45), відкрито виконавче провадження за №65178870, що підтверджується постановою про відкриття вказаного виконавчого провадження від 16.04.2021 року (а.с.50-51).

В рамках вказаного вище виконавчого провадження, приватним виконавцем Чупис Т.П. 16.04.2021р. винесено постанову про стягнення із боржника - ОСОБА_1 на користь приватного виконавця Чупис Т.П. основної винагороди в розмірі – 3252,12грн., а також розміру мінімальних витра виконавчого провадження у сумі 500,00грн. (а.с.52-53). Крім того, 21.04.2021р. приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника - ОСОБА_1 та направлено для виконання до ТОВ «Юрія-Фарм» (03680, м.Київ, вул.Миколи Амосова, буд. 10) (а.с.56).

На виконання ухвали суду від 28.05.2021р. провадження у виконавчому провадженні №65178870 зупинено, що підтверджено постановою приватного виконавця Чупис Т.П. від 08.06.2021р. (а.с.61).

На виконання ухвали суду від 28.05.2021р. (а.с.25-26), приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області – Головкіною Я.В. надано належним чином засвідчені копії матеріалів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис №6608 від 12.03.2021р., зі змісту яких вбачається таке (а.с.63-71). Так, крім відомої вже суду викладеної вище інформації, також встановлено, що згідно виписки з особового рахунка за кредитним договором №002-23015-170412, відкритого на ім`я ОСОБА_1 , сума вихідного залишку за період з 18.06.2020р. по 05.03.2021р. складає – 32021,17грн. (а.с.69).

У матеріалах також наявна претензія від 04.03.2021р., складена представником ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс»» за довіреністю Скрипкою А.О. на адресу ОСОБА_1 (а.с.66). 10.03.2021р. ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс»», через свого представника, звернулося до приватного нотаріуса Головкіної Я.В. із заявою про вчинення виконавчого напису, який наразі є спірним (а.с.65).

Судом також встановлено, що позивач ОСОБА_1 27.04.2021р. звернувся із письмовим листом до ПАТ «Дельта Банк» з проханням надання йому належним чином засвідченої копії кредитного договору №002-23015-170412 від 17.04.2012 з додатками та доповненнями, а також повідомлення інформації про розмір наданих йому кредитних коштів згідно вказаного вище кредитного договору та інформувати його про розмір сплаченої ним суми за вказаним кредитним договором з наданням підтверджуючих документів зарахування сплачених ним коштів на рахунок банку (а.с.16).

На вказане звернення, ним отримано відповідь ПАТ «Дельта Банк» 24.05.2021р. (а.с.75), зі змісту якої вбачається, що для отримання будь-якої інформації про кредитний договір №002-23015-170412 від 17.04.2012, йому потрібно звернутися до ТОВ «ФК «Сіті Фінанс», оскільки товариство є новим кредитором відповідно до Договору №2263/К від 18.06.2020р. про відступлення прав вимоги і має право грошової вимоги та отримання заборгованості за кредитним договором (а.с.75).

Тож, позивачем 17.06.2021р. повторно надіслано запит до ПАТ «Дельта Банк» з проханням повідомлення інформації про розмір наданих йому кредитних коштів згідно вказаного вище кредитного договору та інформувати його про розмір сплаченої ним суми за вказаним кредитним договором з наданням підтверджуючих документів зарахування сплачених ним коштів на рахунок банку (а.с.73).

Із письмовим запитом аналогічного змісту ОСОБА_1 звернувся 27.04.2021р. до ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс»», у котрого також просив надати йому ще і розрахунок заборгованості за кредитним договором №002-23015-170412 від 17.04.2012 в сумі 32021,17грн., який подавався до приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіній Я.В. (а.с.14).

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, відсутні будь-які переконливі докази направлення та отримання ОСОБА_1 вимоги від ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс»» про необхідність сплати боргу, чи вимоги про усунення порушень за будь-яким зобов`язанням, що виникло за договором. Крім того, наданими приватним нотаріусом Головкіною Я.В., матеріалами на підставі яких нею було вчинено спірний виконавчий напис, відсутні докази на підтвердження, що вимога стягувачем дійсно надсилалася боржнику (позивачу). Між тим, варто зазначити, що у матеріалах справи немає підтверджуючих даних, спрямованих на обґрунтування заборгованості ОСОБА_1 , як позичальника за кредитним договором №002-23015-170412 від 17.04.2012.

Слід зазначити, що сам по собі факт подання стягувачем документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, відповідно до Переліку, затвердженого постановою КМУ №1172 від 29.06.1999, не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (п.п.3.5 п.3 гл. 16 розд ІІ Порядку).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.18 Цивільного Кодексу нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом учинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, установлених законом. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства (ч.1 ст.39 Закону «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції від 22.02.2012 №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, що чинна на час виниклих правовідносин – вчинення виконавчого напису) визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови в її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ст.50 закону «Про нотаріат», в редакції, чинній на час виниклих правовідносин).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису — це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису — надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника — це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 Закону «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками — наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, учинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Із огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст.15, 16, 18 ЦК України, ст.ст.50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених нею постанові 29.03.2019р. за наслідками розгляду цивільної справи №137/1666/16-ц, постанові 02.07.2019р. у справі №916/3006/17 та постанові Верховного Суду у справі №369/6415/17 від 26.02.2020 з подібних правовідносин.

За результатами розгляду справи, суд погоджується з доводами позивача, що викладені у позові. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс»» жодними належними, допустимими та переконливими доказами не спростовано доводи позивача, як і не надано відзив на позов та документи, які б підтверджували його право звернення до нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису відносно ОСОБА_1 , документи, які б підтверджували наявність боргових зобов`язань останнього, безспірність розміру заборгованості та підтвердження направлення і отримання ОСОБА_1 , вимоги про усунення порушень. Тобто, відповідач не скористався своїм правом на подання доказів на спростування позиції позивача.

Тож, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання виконавчого напису №6608 від 12.03.2021р. таким, що не підлягає виконанню - підлягають до задоволення.

Разом з тим, судом встановлено, що спірний виконавчий напис №6608 від 12.03.2021р. приватним нотаріусом вчинено поза межами трирічного терміну позовної давності, тобто нотаріус вчинив виконавчий напис всупереч умові, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Так, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21.09.2021р. у справі №910/10374/17 (провадження 12-5гс21) дійшла наступного правового висновку щодо вирішення виключної правової проблеми у застосуванні норм, викладених у статті 88 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (у редакції, чинній на час прийняття).

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом (п.57 постанови).

Главою 14 «Вчинення виконавчих написів» Закону України «Про нотаріат» визначений порядок вчинення виконавчих написів. Зокрема, норми статті 88 цього Закону (тут і далі – у первинній редакції) встановлюють, що нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (п.58 постанови). Аналогічні положення містяться у пунктах 3.1, 3.3 глави 16 «Вчинення виконавчих написів» розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій (п.59 постанови).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2019 року у справі №916/3006/17 зробила такий висновок про застосування вказаної норми права: «Строк для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, передбачений статтею 88 Закону України «Про нотаріат», безпосередньо пов`язаний з позовною давністю, встановленою ЦК України. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Отже, загальний строк для звернення стягувача до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису становить не більше трьох років з дня виникнення у стягувача права вимоги до боржника незалежно від суб`єктного складу сторін у правовідносинах. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку» (пункт 80 вказаної постанови) (п.60 постанови).

Обґрунтовуючи наведений правовий висновок, Велика Палата Верховного Суду виходила з такого:

відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису в контексті застосування положень статті 88 Закону України «Про нотаріат» безпосередньо пов`язаний із позовною давністю, встановленою ЦК України. Фактично законом визначено, що строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису є таким самим, що й позовна давність для звернення до суду. Таким чином, різниця у правовій природі цих строків не має значення у цьому контексті. Тому і загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки (пункти 33-35 постанови від 02 липня 2019 року у справі №916/3006/17).

Стаття 88 Закону «Про нотаріат» містить різні строки для звернення до нотаріуса (три роки – у відносинах за участю громадян, і один рік – для відносин за участю підприємств, установ і організацій), оскільки на момент ухвалення Верховною Радою України цього Закону діяв Цивільний кодекс Української РСР 1963 року, яким позовна давність визначалася залежно від суб`єктного складу сторін правовідносин, тобто три роки у відносинах за участю громадян і один рік у спорах за участю підприємств, установ і організацій. Після внесення змін до ЦК УРСР у 1995 році, а також після вступу у дію нового Цивільного кодексу України у 2004 році строки, встановлені у статті 88 Закону України «Про нотаріат», не були приведені у відповідність до позовної давності, яка вже стала визначатися залежно від сутності позовних вимог, а не за суб`єктною ознакою (пункт 36 постанови від 02 липня 2019 року у справі №916/3006/17).

З наведеного вбачається, що Велика Палата Верховного Суду в указаній справі застосувала норми частини першої статті 88 Закону України «Про нотаріат» разом з нормами частини другої цієї ж статті, яка встановлює, що якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. За змістом зазначеної постанови від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, здійснюючи тлумачення частини другої статті 88 Закону України «Про нотаріат», Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що строк вчинення виконавчого напису є таким самим, що й позовна давність для звернення до суду (п.61-63 постанови).

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки судом встановлено порушення прав та інтересів позивача, а також той факт, що відповідачем під час розгляду справи не доведено законності вчинення оспорюваного виконавчого напису про стягнення коштів з ОСОБА_1 на його користь. Тож, у контексті наведеного, суд вважає, що позов про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання підлягає задоволенню, як обґрунтований і доведений.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ст. 141 ЦПК України, згідно із якими судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем було сплачено судовий збір, відповідно до квитанції №0.0.2134468733.1 від 21.05.2021 в сумі 908,00 грн. за подання позовної заяви (а.с.1) та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в сумі 454,00грн. (квитанція №0.0.2134470199.1 від 21.05.2021р. (а.с.18), а тому такі судові витрати підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Ухвалою суду від 28.05.2021р. з метою забезпечення позову ОСОБА_1 , зупинено стягнення (у межах виконавчого провадження №65178870, що перебуває у провадженні Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяни Петрівни) на підставі виконавчого напису №6608 від 12.03.2021р., вчиненого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Я.В., до набрання судовим рішенням законної сили (а.с.28-29).

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом про присудження, реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Отже, заходи забезпечення позову, за своєю правовою суттю - є гарантією забезпечення інтересів позивача у майбутньому при реалізації судового рішення.

Частинами 1, 4 статті 158 ЦПК України визначено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

Таким чином, з`ясувавши обставини справи, суд вважає, що заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28.05.2021, підлягають скасуванню, оскільки необхідність у таких заходах забезпечення позову на теперішній час відпала, оскільки судом повністю задоволені позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Таке рішення суду не порушує права та інтереси учасників справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 158, 259, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №6608 від 12.03.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Яною Вікторівною про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (код ЄДРПОУ 39508708, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37/41) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1362грн.00коп.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 28.05.2021р.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст судового рішення складений 04.01.2022р.

Головуючий: С. М. Позарецька