Рішення № 10259434, 22.06.2010, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2010 р.           Справа № 3/48. За позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», м. Київ

до Малого приватного підприємства «Універсал», м. Чернівці

про стягнення заборгованості –1010723,04 грн.

Суддя О.В. Гончарук

Представники:

Від позивача –Єльшин Ю.Б., довіреність від 18.01.2010 року

Від відповідача –Ланівська С.М. –директор

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»звернулось до господарського суду Чернівецької області з позовом до малого приватного підприємства «Універсал»про стягнення кредитної заборгованості у розмірі 1010723,04 грн., яка складається з 859663,26 грн. основного бору, 145025,00 грн. процентів за користування кредитними коштами та 6034,78 грн. пені за прострочені відсотки.

Свої позовні вимоги, позивач обґрунтовує фактом неналежного виконання відповідачем умов договору про відновлювальну кредитну лінію №18-01-08 від 07.03.2008 року.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 23.04.2010 року порушено провадження у даній справі з призначенням її до розгляду на 25.05.2010 року.

Ухвалою від 25.05.2010 року, розгляд справи відкладено на 22.06.2010 року.

На день вирішення спору по суті, 22.06.2010 року, присутній у судовому засіданні представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у позовній заяві.

Представником відповідача, у судовому засіданні, позовні вимоги визнано у повному обсязі та подано заяву про відстрочку виконання рішення, строком на чотири місяці, що мотивується його важким фінансовим становищем та обставинами спрямованими на добровільне погашення заборгованості перед позивачем.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд встановив.

07.03.2008 року між сторонами укладено договір про відновлювальну кредитну лінію №18-01-08 (надалі - Договір), згідно з умовами якого позивач відкрив відповідачу відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 907000 грн., а відповідач зобов’язався повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти відповідно до графіку пониження ліміту, згідно додатку №1 до договору з кінцевим терміном погашення до 04.03.2011 року і сплатити за користування кредитними коштами проценти в розмірі 17%. (за період з дня видачі кредиту до 04.03.2011 року) та 34% річних (за період з 05.03.2011 року до дня фактичного погашення позичкової (основної) заборгованості.

Крім того, між сторонами укладено додаткову угоду №1 від 02.06.2008 року, якою внесено зміни до Договору (в п.п. 1.1. та п.п. 3.1.), які полягають в наступному: позивач відкриває відповідачу кредитну лінію на загальну суму 907000 грн., а відповідач зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти відповідно до Графіку пониження ліміту (додаток №1 до даного Договору) з кінцевим терміном погашення до 04.03.2011 року, і сплатити за користування кредитними коштами проценти в розмірі 20% річних.

Відповідно до пункту 3.1. додаткової угоди №1 від 02.06.2008 року відповідач сплачує позивачу проценти за користування кредитними коштами у валюті кредиту по процентних ставках у розмірі 20% річних за період з дня видачі до терміну повернення кредиту та 40% річних за період з 05.03.2011 року до дня фактичного погашення позичкової (основної) заборгованості.

Відповідно до п.п. 4.1 Договору, відповідач зобов'язується використовувати кредитні кошти, одержані за даним Договором для поповнення обігових коштів.

В забезпечення виконання зобов‘язань за Договором, між сторонами укладено іпотечний договір від 11.03.2008 року.

Відповідно до п.п. 2.1 Договору видача кредитних коштів в рамках кредитної лінії проводиться траншами в строк з 07.03.2008 року по 04.03.2011 року за письмовими заявками позичальника з відома банку, шляхом перерахування їх з позичкового на поточний рахунок відповідача.

За умовами п.п. 3.4 Договору нарахування і сплата процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісяця. Відповідач сплачує проценти в термін з двадцять шостого числа кожного місяця, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця. У зазначений термін сплачуються проценти, нараховані за користування кредитними коштами з 26-го числа попереднього місяця до 25-го числа поточного місяця включно.

Судом встановлено, що позивачем, на виконання умов Договору, за письмовими зверненнями відповідача, перераховано відповідачу 859663,26 грн. кредитних коштів, що підтверджується наданими позивачем копіями платіжних доручень від 13.03.2008 року, 17.03.2008 року, 21.03.2008 року, 25.03.2008 року, 31.03.2008 року, 08.04.2008 року, 09.06.2008 року, 17.06.2008 року, 24.07.2008 року, 28.07.2008 року, 06.08.2008 року, 11.08.2008 року, 27.08.2008 року, 04.09.2008 року, 05.09.2008 року, 11.09.2008 року, 18.09.2008 року, 24.09.2008 року, 25.09.2008 року та 30.09.2008 року.

Разом з тим, відповідачем власні зобов’язання з Договором, зокрема зобов’язання в частині сплати відсотків за користування кредитом, належним чином не виконувались, що призвело до виникнення у нього заборгованості по відсоткам у розмірі 128067,26 грн.

Згідно п.п. 6.1 Договору позивач має право вимагати повернення виданих кредитних коштів і сплати процентів за весь період користування кредитом до настання терміну повернення кредиту, а відповідач зобов’язаний зобов'язаний повернути отримані кредитні кошти і сплатити всі проценти, якщо позичальник в період дії Договору порушував будь-які умови Договору, у тому числі не сплатив проценти за користування кредитними коштами; мав місце факт прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами або позичальник на вимогу банку не сплатив в передбачених Договором випадках неустойку(штраф, пеню).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача із вимогами про сплату боргу, однак останнім в добровільному порядку борг не сплачено, що і стало причиною звернення до господарського суду.

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, а частиною другої цієї статті визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною першою статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В силу вимог статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких умов, позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 859663,26 грн. та заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами у розмірі 145025 грн. відповідають умовам Договору, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства України, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Крім того, згідно умов п.п. 7.1.Договору за прострочення повернення кредитних коштів та/або сплати процентів відповідач повинен сплати позивачу пеню з розрахунку подвійної облікової ставки від простроченої суми за кожен день прострочення. Пеня сплачується у разі порушення відповідачем термінів платежів, передбачених умовами кредитного договору. Сплата пені не звільняє відповідача від зобов’язання сплатити проценти за весь час користування кредитними коштами.

Зазначені умови договору узгоджуються з вимогами частини 2 статті 1054 ЦК України, та частини 1 статті 1050 ЦК України, якою встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу.

Таким чином, беручи до уваги, що умовами кредитного договору передбачено відповідальність відповідача за прострочення повернення кредитних коштів та/або несплати процентів, позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочку сплати процентів в період з 18.10.2009 року по 18.04.2010 року в сумі 6034,78 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Отже, досліджені у судовому засіданні докази, в розрізі з встановленими вищезазначеними обставинами справи, дають суду зробити висновок про обґрунтованість позовних вимог, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі. З відповідача, при цьому, необхідно стягнути заборгованість у розмірі 1010723,04 грн., яка складається з 859663,26 грн. основного бору, 145025,00 грн. процентів за користування кредитними коштами та 6034,78 грн. пені за прострочені відсотки.

Одночасно, з відповідача, крім суми, яка становить предмет спору, підлягають стягненню судові витрати пов’язані з розглядом справи у господарському суді.

Крім того, відповідно до пункту шостого частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Господарським судом встановлено, що відповідач визнає позовні вимоги у даній справі, але з поважних причин не має можливості виконати судове рішення без надання йому відстрочки виконання рішення. Насамперед –це тяжке фінансове становище підприємства: згідно звіту про фінансові результати відповідача за 2009 рік, динаміка доходів відповідача, при збільшенні витрат майже в двічі, характеризується різким спадом.

Разом з тим, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, враховуючи, при цьому, матеріальні інтереси обох сторін, фінансовий стан відповідача, ступінь його вини у виникненні спору, а також наявність кризових процесів у економіці держави, господарський суд дійшов до висновку про можливість часткового задоволення заяви відповідача та необхідність надання відстрочки виконання рішення строком на два місяці –до 25.08.2010 року.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 34, 36, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з малого приватного підприємства «Універсал»(м. Чернівці, вул. Комарова, 32Б, код 14258239) на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»(м. Київ, вул. Артема, 60, код 20539586) 1010723,04 грн. заборгованості (859663,26 грн. основного бору, 145025,00 грн. процентів за користування кредитними коштами, 6034,78 грн. пені) 10107,23 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

4. Надити відповідачу відстрочку виконання рішення строком на два місяці –до 05.09.2010 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

За згодою представників сторін, у судовому засіданні 22.06.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України рішення підписано 25.06.2010 року.

Суддя                               О.В. Гончарук