Рішення № 10259367, 29.06.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2010 р. Справа № 55/74-10

вх. № 3273/5-55

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача- Кукаркіна О.О.

розглянувши справу за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Слов"янськ

до Приватного підприємства "Торгівельна мережа № 1", м. Харків

про стягнення 55926,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_2, м. Слов"янськ, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Торгівельна мережа № 1", м. Харків, 53913,79 грн. боргу, 1043, 48 грн. інфляційних витрат, 190,07 грн. 5% річних, 778,81 грн. пені та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 111 від 28.10.09 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 квітня 2010 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 17 травня 2010 р.

17 травня 2010 р. позивач в порядку ст. 22 ГПК України звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 53913,79 грн. боргу, 1537,25 грн. інфляційних витрат, 535,39 грн. 5% річних, 2198,40 грн. пені та судові витрати.

Вказані уточнення прийняті судом та розгляд справи продовжено з їх урахуванням.

В судовому засіданні 17 травня 2010 р. було оголошено перерву до 02 червня 2010 р.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечував та зазначив, що ціни, зазначені у накладних, суттєво відрізняються від цін, зазначених сторонами у специфікації, тому з урахуванням оприбуткування відповідачем поставленого позивачем товару виходячи з цін, зазначених у специфікції до спірного договору, відповідач зазначив, що згідно до даних бухгалтерського обліку та звітності відповідача у справі, ніякої заборгованості перед позивачем у відповідача не існує.

02 червня 2010 р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 08 червня 2010 р.

07 червня 2010 р. відповідач надав додаткові пояснення, в яких зазначив, що позивачем було поставлено відповідачеві товар вартістю 30926,67 грн., відповідачем сплачено за договором поставки № 111 від 28.10.09 р. грошові кошти у розмірі 79670,24 грн., тому відповідач вказує на те, що на теперішній час рахується передплата за товар у сумі 48743,57 грн. Крім того, відповідач зазначив, що позивач при поданні позову не врахував той факт, що невід"ємною частиною спірного договору постачання є Угода про надання послуг з логістики, за якою у позивача існує заборгованість перед відповідачем у сумі 3027,15 грн.

Ухвалою заступника голови господарського суду від 08 червня 2010 р. було продовжено строк розгляду справи за межі, передбачені ч. 1 ст 69 ГПК України, по 08 липня 2010 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 червня 2010 р. було відкладено розгляд справи на 21 червня 2010 р.

В судовому засіданні 21 червня 2010 р. було оголошено перерву до 29 червня 2010 р.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Діловодство суду”.

Для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер cicx-06565.

24 червня 2010 рю позивач надав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у розмірі 58184,83 грн.

24 червня 2010 р. позивач надав заперечення на відзив відповідача, в яких зазначив, що ціни на товар були закріплені у специфікації, яка набрала чинності з дати укладання договору постави № 111 від 28.10.09 р., згодом виникла необхідність розширити асортимент та змінити ціни на деякий товар, про що відповідач був повідомлений та передано йому специфікацію у новій редакції, яка позивачу повернута не була. Позивач вказує на те, що відповідно до п. 5.6 договору, у випадку якщо ціна товару, вказана у накладній, буде перевіщувати ціну, погоджену у специфікації, відповідач має право відмовитись від прийняття такого товару або прийняття такого товару за ціною, вказаною у специфікації, проте відповідач прийняв товар, що підтверджується накладними, доданими до позовної заяви, які є єдиними та остаточними, і не змінювались, про що свідчить факт, що вони підписані представником відповідача і скріплені печаткою, то і ціна, вказана в них, є такою, що погоджена сторонами.

Представник позивача у судовому засіданні підтримувала уточнені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечував.

Представники сторін звернулись до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така, що не суперечить чинному законодавству.

У відповідності до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами з урахуванням уточнень поданих до позову.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

28 жовтня 2009 р. між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2, м. Слов"янськ (далі позивач) та Приватним підприємством "Торгівельна мережа № 1", м. Харків (далі відповідач) було укладено договір № 111, у відповідності до умов якого позивач зобов"язався передати, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити на умовах та в строки, викладені в договорі м"ясні та ковбасні вироби у кількості, по цінам згідно накладних. Пунктом 6.2 договору передбачена відповідальність сторін, а саме за прострочку оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки. Пунктом 6.3 договору передбачено, що за порушення строку оплати відповідач сплачує позивачу суму боргу із встановленим індексом інфляції та 5% річних за весь час порушення строку виконання грошового зобов"язання. Пунктом 8.1 договору передбачений строк його дії, а саме договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.10 р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов"язань за договором.

Сторони до договору уклали додаткову угоду від 27.01.10 р., якою змінили п. 5.3 договору та виклали в наступній редакції:"оплата здійснюється відповідачем на розрахунковий рахунок позивача на умовах відстрочки платежу напротязі 21 календарного дня з моменту поставки товару та підписання уповноваженими представниками сторін відповідної накладної."

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 133583,98 грн., що підтверджується накладними №№ 2, 4, 5, 6, 7 від 05.01.10 р., 10, 11 від 11.01.10 р., 13, 14, 16 від 12.01.10 р., 17 від 13.01.10 р., 22 від 15.01.10 р., 24, 25 від 18.01.10 р., 27, 28, 29 від 19.01.10 р., 33 від 21.01.10 р., 34, 35, 36, 37 від 22.01.10 р., 41, 42 від 25.01.10 р., 44, 45 від 26.01.10 р., 47 від 28.01.10 р., 52 від 02.02.10 р., 55, 56, 57 від 05.02.10 р., 58 від 08.02.10 р., 62 від 09.02.10 р., 65 від 11.02.10 р., 67, 68, 69, 70 від 12.02.10 р., 73, 74 від 15.02.10 р., 77, 79, 80 від 16.02.10 р., 82 від 18.02.10 р., 84, 86 від 19.02.10 р., 89, 90, 91 від 22.02.10 р., 94, 95, 96 від 23.02.10 р., 98 від 24.02.10 р., 99 від 27.02.10 р., 101, 102 від 01.03.10 р., 104, 105, 106, 107 від 02.03.10 р., 108 від 03.03.10 р., 109 від 04.03.10 р., 111, 112, 113 від 05.03.10 р., 116, 117 від 08.03.10 р., 119 від 09.03.10 р., які підписані обома сторонами та скріплені печатками.

У вказаних накладних в графі "підстава" зазначено договір, проте не вказно номер та дату вказаного договору.

На вимогу суду позивач надав пояснення, в яких зазначив, що поставка товару за накладними, доданими до позовної заяви, здійснювалась виключно в межах цього договору, жодних інших договорів чи усних домовленностей щодо поставки товару між сторонами не існувало.

Як було вищезазначено, сторони у договорі чітко встановили строк оплати товару- напротязі 21 календарного дня з моменту поставки товару та підписання уповноваженими представниками сторін відповідної накладної.

Відповідачем було частково оплачено товар на суму 79670,19 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, доданими до позовної заяви.

В графі "призначення платежу" вказаних накладних зазначено: "оплата за м"ясні та ковбасні вироби згідно договора поставки № 111 від 28.10.09 р."

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з претензією № 01 від 26.03.10 р. з вимогою погасити суму заборгованості у розмірі 53913,79 грн., що підтверджується поштовим чеком.

Проте відповідач на вимогу не відреагував та грошові кошти не перерахував.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати товару, у відповідача виникла заборгованість у сумі 53913,79 грн.(сума основного боргу), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заперечував проти позову з посиланням на те, що ціни, зазначені у накладних, суттєво відрізняються від цін, зазначених сторонами у специфікації, тому з урахуванням оприбуткування відповідачем поставленого позивачем товару виходячи з цін, зазначених у специфікції до спірного договору, відповідач зазначив, що згідно до даних бухгалтерського обліку та звітності відповідача у справі, ніякої заборгованості перед позивачем у відповідача не існує. Крім того, відповідач зазначив, що позивач при поданні позову не врахував той факт, що невід"ємною частиною спірного договору постачання є Угода про надання послуг з логістики, за якою у позивача існує заборгованість перед відповідачем у сумі 3027,15 грн.

Позивач, в свою чергу, надав письмові пояснення, в яких зазначив, що ціни на товар були закріплені у специфікації, яка набрала чинності з дати укладання договору поставки № 111 від 28.10.09 р., згодом виникла необхідність розширити асортимент та змінити ціни на деякий товар, про що відповідач був повідомлений та передано йому специфікацію у новій редакції, яка позивачу повернута не була. Позивач вказує на те, що відповідно до п. 5.6 договору, у випадку якщо ціна товару, вказана у накладній, буде перевіщувати ціну, погоджену у специфікації, відповідач має право відмовитись від прийняття такого товару або прийняття такого товару за ціною, вказаною у специфікації, проте відповідач прийняв товар, що підтверджується накладними, доданими до позовної заяви, які є єдиними та остаточними, і не змінювались, про що свідчить факт, що вони підписані представником відповідача і скріплені печаткою, то і ціна, вказана в них, є такою, що погоджена сторонами.

Щодо угоди про надання послуг логістики позивач зазначив, що усно між сторонами було досягнуто згоди про те, що позивач згоден сплачувати послуги логістики за умови самовивозу товару зі складу позивача ,у зв"язку з чим договір був підписаний з боку позивача та переданий відповідачу, проте другий примірник угоди про надання послуг логістики не був повернутий позивачу, і про те, що він підписаний з його боку стало відомо лише у судовому засіданні 08.06.10 р.. Крім того, позивач зазначив, що поставка товару здійснювалась відповідачу транспортом і за рахунок позивача, про свідчить факт підписання накладних представниками відповідача та його печатки на них. У випадку самовивозу відповідач мав надати довіреності на отримання матеріальних цінностей. Зважаючи на це, позивач вказує на те, що немає підстав для сплати послуг логістики, як і не має жодних доказів, що ці докази надавались, адже відсутні акти виконаних робіт, які відповідно до п. 2.3 Угоди про надання послуг логістики є підтвердження належного надання послуг за цим договором.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.629 Цивільного Кодексу України, а саме те, що договір є обов"язковим для виконання сторонами, враховуючи те, що відповідач отримав товар, що підтверджується належними доказами, проте докази здійснення ним повного розрахунку з позивачем в матеріалах справи відсутні, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 53913,79 грн. правомірна та обгрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.3 договору, за порушення строку оплати відповідач сплачує позивачу суму боргу із встановленим індексом інфляції та 5% річних за весь час порушення строку виконання грошового зобов"язання.

Позовна вимога про стягнення з відповідача 535,39 грн. 5% річних підлягає задоволенню як правомірна.

Судом встановлено, що позивач у розрахунках інфляційних витрат допустив помилки.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога щодо стягнення інфляційних витрат підлягають задоволенню частково у сумі 1245,23 грн. , в решті заявлених вимог у сумі 292,02 грн. інфляційних витрат слід відмовити, як зайво нарахованих.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором. Враховуючи вимоги ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", а саме те, що пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня , позовна вимога щодо стягнення з відповідача 2198,40 грн. пені, яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов"язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, підлягає задоволенню.

Розглянувши клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання, у зв”язку з необгрунтуванням і непідтвердженням належними доказами необхідністі такого забезпечення, а також недоведенням документально ним того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625, ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити позивачу в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Торгівельна мережа № 1", м. Харків(61036, м. харків, вул. Морозова, 11, код ЄДРПОУ 36225023, п/р № 26001052306026 в Харківському ГРУ Приватбанку м. Харків, МФО 351533; п/р № 26008074221001 в ВАТ "Сведбанк" м. Київ, МФО 300164) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Слов"янськ(АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, п/р № НОМЕР_2 в Слов"янському відділенні Донецької ОФ АКБ "Укрсоцбанку", МФО 334011) 53913,79 грн. боргу, 1245,23 грн. інфляційних витрат, 535,39 грн. 5% річних, 2198,40 грн. пені, 578,92 грн. державного мита та 234,81 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

В решті заявленої вимоги про стягнення 292,02 грн. інфляційних витрат відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст Рішення підписано 01 липня 2010 року.