Рішення № 10258725, 21.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/14121.06.10 За позовомПриватного підприємства «Ясен» доКиївського геріатричного пансіонату

третя особа 1Головне управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

третя особа 2Головне управління Державного казначейства України у м. Києві

простягнення 233656,29 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:Євстафенко М.М. –представник за довіреністю № 1 від 12.04.2010 року;

від відповідача:Карпенко Н.С. –представник за довіреністю від № 119 від 13.04.2010 року;

Кльон В.А. –представник за довіреністю № 120 від 13.04.2010 року;

від третьої особи 1:Попчук Т.О. –представник за довіреністю № 06-5221 від 27.11.2007 року;

від третьої особи 2:Новіцька Л.О. –представник за довіреністю № 05-04/668-6232 від 02.06.2010 року. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Приватне підприємство «Ясен»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського геріатричного пансіонату про стягнення 233656,29 грн.

          Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 126 від 23.04.2008 року позивачем виконано на користь відповідача підрядні роботи на суму 802778,02 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач роботи прийняв, проте, в порушення умов договору зобов’язання з оплати робіт виконав частково. Посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з останнього основну заборгованість у розмірі 202776,00 грн., збитки від інфляції у розмірі 24130,35 грн. та 3 % річних у розмірі 6749,94 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2010 року порушено провадження у справі, залучено до участі у справі на стороні відповідача у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Головне управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Головне управління Державного казначейства України у м. Києві та призначено розгляд справи на 13.04.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 13.04.2010 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 23.03.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судовому засіданні 13.04.2010 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 23.03.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник третьої особи 1 у судове засідання 13.04.2010 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 23.03.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Представник третьої особи 2 у судовому засіданні 13.04.2010 року подав письмові пояснення, витребувані ухвалою суду від 23.03.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2010 року відкладено розгляд справи на 17.05.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 17.05.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 13.04.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судовому засіданні 17.05.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 13.04.2010 року, надав відзив на позовну заяву та усні пояснення по суті спору.

          У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що не розрахувався за виконані роботи внаслідок відсутності бюджетного фінансування.

          Крім того, у судовому засіданні 17.05.2010 року представники сторін заявили клопотання про продовження строку вирішення спору.

          Представник третьої особи 1 у судове засідання 17.05.2010 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 13.04.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Представник третьої особи 2 у судове засідання 17.05.2010 року не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2010 року продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 07.06.2010 року.

          Представник третьої особи 2 у судовому засіданні 07.06.2010 року надав усні пояснення по суті спору.

          Представник третьої особи 1 у судове засідання 07.06.2010 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 17.05.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Представники сторін у судове засідання 07.06.2010 року не з’явилися, однак від відповідача через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи до затвердження кошторису на 2010 рік.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2010 року відкладено розгляд справи на 21.06.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 21.06.2010 року подав заяву про уточнення позовних вимог та надав усні пояснення по суті спору.

          Відповідно до поданої заяви позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 201406,00 грн., збитки від інфляції у розмірі 31016,52 грн. та 3 % річних у розмірі 6985,75 грн.

          Згідно з частиною 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

          Враховуючи зазначене, суд прийняв подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог.

          Представник третьої особи 1 у судовому засіданні 21.06.2010 року надав письмові пояснення, витребувані ухвалою суду від 07.06.2010 року.

          Представники відповідача та третьої особи 2 у судовому засіданні 21.06.2010 року надали усні пояснення по суті спору.

          Розглянувши подані сторонами та третіми особами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          23.04.2008 року між Київським геріатричним пансіонатом (надалі –відповідач) та Приватним підприємством «Ясен»(надалі –відповідач) укладено договір підряду № 126 (надалі –договір).

          Згідно з пунктом 1.1 договору відповідач доручив, а позивач зобов’язався виконати роботи з капітального ремонту приміщень Київського геріатричного пансіонату, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бударіна, 11.

          Відповідно до пункту 1.2 договору позивач зобов’язався виконати власними та залученими силами й засобами згідно з умовами договору всі доручені йому роботи за рахунок бюджетних коштів, виділених на капітальний ремонт в 2008 році.

          Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що орієнтовна вартість робіт за договором визначена на основі затвердженої відповідачем проектно-кошторисної документації, є динамічної та складає 802778,02 грн. Перелік робіт, які доручаються позивачу, їх вартість та графік виконання узгоджуються з відповідачем щомісячно за наявності фінансування.

          З наявної в матеріалах справи довідки Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі –третя особа 1) № 06-1298 від 21.06.2010 року вбачається, що договір підряду № 126 був укладений в межах капітальних видатків відповідача, затверджених кошторисом на 2008 рік за кодом економічної класифікації видатків № 2133 «Капітальний ремонт інших об’єктів».

          Згідно з наданими суду актами приймання виконаних підрядних робіт типової форми КБ-2в № 10-5 за жовтень 2008 року від 14.10.2008 року на суму 49999,20 грн., № 10-7 за жовтень 2008 року від 30.10.2008 року на суму 139438,80 грн., № 10-8 за жовтень 2008 року від 30.10.2008 року на суму 13338,00 грн. та відповідною довідкою про вартість виконаних підрядних робіт типової форми КБ-3 від 30.10.2008 року, які підписані представниками сторін та скріплені печатками, на виконання умов договору в жовтні 2008 року позивач виконав, а відповідач прийняв роботи на загальну суму 202776,00 грн.

          Зазначені роботи відповідач не оплатив.

          Пунктом 6.2 договору сторони передбачили, що розрахунки за виконані роботи здійснюються протягом 5-ти банківських днів з дати підписання двосторонніх актів виконаних підрядних робіт типової форми КБ-2в та довідки типової форми КБ-3.

          З огляду на вказане, оплатити роботи, виконані в жовтні 2008 року, відповідач зобов’язаний був у термін до 06.11.2008 року.

          Таким чином, строк виконання відповідачем обов’язку з розрахунку настав.

          Беручи до уваги наведене, станом на день вирішення спору за відповідачем рахується основна заборгованість перед позивачем у розмірі 202776,00 грн.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

          Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Частина 1 статті 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, за яким підрядник зобов’язується збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов’язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов’язок не покладається на підрядника, прийняти об’єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (частина 1 статті 875 ЦК України).

          Згідно з частиною 4 статті 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об’єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

          Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Належних доказів виконання зобов’язання з оплати робіт, виконаних в жовтні 2008 року, відповідач не подав.

          Отже, факт порушення відповідачем договірного зобов’язання підтверджується матеріалами справи.

          У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що не розрахувався за виконані роботи внаслідок відсутності бюджетного фінансування.

          Згідно з названою вище довідкою третьої особи 1 № 06-1298 від 21.06.2010 року для проведення робіт з капітального ремонту приміщень відповідача кошторисом на 2008 рік затверджено видатки у розмірі 1000000,00 грн. Фактично, з вказаної суми у 2008 році профінансовано 599999,60 грн. Фінансування витрат на погашення заборгованості перед позивачем у розмірі 202776,00 грн. не провадилось.

          Статтями 525, 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          В силу частини 1 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

          Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

          Частиною 1 статті 229 ГК України визначено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов’язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов’язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

          Таким чином, відповідальність за порушення грошового зобов’язання наступає незалежно від наявності вини.

          За приписами частини 2 статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

          Наявність чи відсутність бюджетного фінансування не залежить від волі та дій позивача, що порушує його право на отримання коштів за виконані роботи за договором.

          З огляду на вказане, посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування як на причину невиконання своїх зобов’язань не заслуговують на увагу.

          Позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 201406,00 грн.

          Пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

          Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв.

          З огляду на вказане, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості суд вважає такою, що підлягає задоволенню у розмірі 201406,00 грн.

          Посилаючись на прострочення відповідачем оплати виконаних робіт, позивач просить стягнути з останнього збитки від інфляції у розмірі 31016,52 грн. за період з листопада 2008 року по грудень 2009 року та 3 % річних у розмірі 6985,75 грн. за період з 05.11.2008 року по 31.12.2009 року.

          Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Судом встановлено, що оплатити роботи, виконані в жовтні 2008 року, відповідач зобов’язаний був у термін до 06.11.2008 року.

          Таким чином, прострочення виконання зобов’язання має місце з 07.11.2008 року.

          Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

          Враховуючи зазначене, за перерахунком суду розмір збитків від інфляції складає:

          201406,00 грн. * 116,4 % (індекс інфляції за період з листопада 2008 року по грудень 2009 року: 101,5 % * 102,1 % * 102,9 % * 101,5 % * 101,4 % * 100,9 % * 100,5 % * 101,1 % * 99,9 % * 99,8 % * 100,8 % * 100,9 % * 101,1 % * 100,9 %) –201406,00 грн. = 33030,58 грн.

          З підстав, наведених вище, позовна вимога про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягає задоволенню у розмірі 31016,52 грн.

          Розмір 3 % річних за перерахунком суду складає:

          201406,00 грн. * 3 % * 55 (з 07.11.2008 року по 31.12.2008 року) / 366 = 907,98 грн.

          201406,00 грн. * 3 % * 365 (з 01.01.2009 року по 14.12.2009 року) / 365 = 6042,18 грн.

          Беручи до уваги наведене, загальний розмір 3 % річних складає 6950,16 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 6950,16 грн.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          У процесі розгляду справи позивач збільшив розмір позовних вимог, однак недоплатив необхідної суми державного мита у розмірі 57,52 грн.

          Частиною 2 статті 46 ГПК України передбачено, що в разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову.

          Враховуючи зазначене, суд стягує з позивача в дохід державного бюджету України недоплачену сума державного мита у розмірі 57,52 грн.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 875, 879 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Київського геріатричного пансіонату (03179, м. Київ, вул. Бударіна, 11; ідентифікаційний код 21462905) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Приватного підприємства «Ясен»(04201, м. Київ, вул. Петра Панча, 2, кв. 1; ідентифікаційний код 31810914) основну заборгованість у розмірі 201406 (двісті одна тисяча чотириста шість) грн. 00 коп., збитки від інфляції у розмірі 31016 (тридцять одна тисяча шістнадцять) грн. 52 коп., 3 % річних у розмірі 6950 (шість тисяч дев’ятсот п’ятдесят) грн. 16 коп., 2393 (дві тисячі триста дев’яносто три) грн. 73 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 98 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Стягнути з Приватного підприємства «Ясен»(04201, м. Київ, вул. Петра Панча, 2, кв. 1; ідентифікаційний код 31810914) в дохід державного бюджету України недоплачену суму державного мита у розмірі 57 (п’ятдесят сім) грн. 52 коп.

5.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання –05.07.2010 року.