Рішення № 10258243, 01.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.07.10 р.                     Справа № 16/97-29/24-10-610                               

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,

при секретарі Горячовій М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Закритого акціонерного товариства „Жана”, м.Одеса

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Констал”, м.Донецьк

про стягнення 44814,95грн.

За участю представників сторін :

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

          Ухвалою господарського суду м.Одеси від 22.03.2010р., згідно ст.15, 17 ГПК України, справу №29/24-10-610 за позовом: Закритого акціонерного товариства „Жана”, м.Одеса, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Констал”, м.Донецьк, про стягнення 44814,95грн., з яких: 31027,50грн. – заборгованість з орендної плати та комунальних послуг, 9787,45грн. – пеня, 4000грн. – витрати за послуги адвоката, було направлено за підсудністю до господарського суду Донецької області.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.04.10р. було прийнято справу до провадження за №16/97-29/24-10-610. Розгляд справи призначено на 28.04.2010р. - 11 год. 00 хв. Судом визнано обов`язковою явку у судове засідання представників сторін, сторони у справі зобов`язані надати докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи.

          Представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.          

У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не надавалось, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, роз’яснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір оренди б/н від 01.01.2008р., акт прийому-передачі від 14.10.2008р., акти виконаних робіт (послуг), неналежне виконання відповідачем умов договору, з приводу чого утворилась заборгованість та позивачем була нарахована пеня.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відповідач значиться як юридична особа за адресою: провулок. Іонова, 5, м.Донецьк, 83000. Тому вся поштова кореспонденція направлялась судом саме за цією адресою.

Однак, Відповідач до жодного судового засідання не з’явився, відзив на позов та витребувані документи не надав, хоча був повідомлений про слухання справи належним чином, про що свідчать поштові повідомлення у матеріалах справи.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

01.01.2008р. між Закритим акціонерним товариством „Жана” (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Констал” (орендар) був укладений договір оренди (далі за текстом – договір), згідно пункту 1.1. якого Відповідачеві в тимчасове строкове платне користування було передано нежитлове приміщення загальною площею 160 кв.м, розташоване за адресою: пр. Бісквітний, 3, м.Одеса.

Згідно пункту 5.1. договору, строк дії договору становить 360 днів з моменту підписання акту прийому-передачі.

          14.10.2008р. відповідачем було повернуто приміщення, про що був складений акт прийому-передачі.

Згідно п.п.1, 5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, та вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до пунктів 4.1. та 4.2. договору, розмір орендної плати за орендоване приміщення становить 11740,0грн. в місяць. Орендна плата сплачується не пізніше сьомого числа кожного місяця. Розмір орендної плати може переглядатись орендодавцем один раз протягом 6 місяців у випадку, якщо індекс інфляції за зазначений період перебільшить 5% та (або) в залежності від курсу долара США встановленого НБУ.

Згідно з п.4.4 договору, комунальні платежі сплачуються орендарем на підставі виставлених орендодавцем рахунків до 10 числа кожного місяця за попередній місяць.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Із наданого позивачем розрахунку, рахунків та актів виконаних робіт (послуг), які підписані обома сторонами, вбачається, що заборгованість за договором оренди становить 31027,50грн. за період серпень-жовтень 2008року.

          На момент розгляду справи відповідачем не надано до матеріалів справи доказів сплати заборгованості з орендної плати.

За вказаних обставин, позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Жана”, м.Одеса, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Констал”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості за договором оренди в розмірі 31027,50грн. обґрунтовані, доведені належним чином та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених вимог позивача про стягнення пені в розмірі 9787,45грн., суд виходить з наступного:

Згідно пункту 9.2. договору, за невиконання або неналежне виконання зобов’язань щодо сплати орендної плати та комунальних платежів передбачена відповідальність орендаря у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки.

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

          Стаття 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до приписів ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

          Відповідачем не заявлено про сплив позовної давності щодо вимог про стягнення пені, тому при розгляді вимог про стягнення пені суд не застосовує приписи ст.258 ЦК України.

          Здійснений позивачем розрахунок суми пені за прострочку платежів визнаний судом невірним, та таким, що не підлягає задоволенню.

          Судом здійснено перерахунок нарахованої за неналежне виконання умов договору оренди суми пені відповідно до вимог ст.232 ГК України. Отже за розрахунком суду сума пені за прострочення платежів за договором оренди становить виходячи з наступного розрахунку:

Рахунок № 276 від 04.08.08р.

з 11.08.08р. по 06.02.09р. облікова ставка НБУ 12%

12526,60 х (2 х 12%) : 365 х 180 днів прострочки =1482,60 грн.

Рахунок № 314 від 02.09.08р.

з 11.09.08р. по 09.03.09р. облікова ставка НБУ 12%

12570,73 х (2 х 12%) : 365 х 180 днів прострочки = 1487,82грн.

Рахунок № 353 від 02.10.08р.

з 11.10.08р. по 08.04.09р. облікова ставка НБУ 12%

5930,17 х (2 х 12%) : 365 х 180 днів прострочки = 701,87грн.

Загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 3672,29грн.

Стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача стягнення витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката, в розмірі 4000грн., суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Тобто, до судових витрат відноситься оплата послуг адвоката виключно у разі, якщо послуги адвоката надавались виключно при розгляді справи та саме за надання цих послуг здійснена оплата.

Згідно статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”.

Статтею 12 Закону України «Про адвокатуру” зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом – Корніловою Людмилою Іванівною підтверджуються договором б/н про надання послуг у сфері права від 25.01.2010р., згідно умов якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов’язання надання правової допомоги з аналізу документів та підготовці позовної заяви в господарському суді Одеської області та ведення справи в судах першої та апеляційної інстанції.

Згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 977 Корнілова Людмила Іванівна має право на заняття адвокатською діяльністю.

Вартість послуг за вказаним договором становить 4000,00грн.

Сплата позивачем адвокатських послуг за вказаним договором підтверджується платіжним дорученням № 27 від 03.02.2010р. на суму 4000грн., призначенням платежу за яким є „оплата за юридичні послуги по веденню справ у суді згідно договору від 25.01.10р. б/н без ПДВ”.

Водночас, положеннями пункту 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року№ 6/VI) зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром. Аналогічні положення містяться і в пункті 3.4.1 Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятого делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року.

При цьому, до факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката Корнілової Людмили Іванівни у всебічному, повному та об’єктивному розгляді справи № 16/97-29/24-10-610, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 4000,00грн. істотно завищеною.

Враховуючи вказане, а також беручи до уваги гіпотетичний час на підготовку матеріалів до судового слухання, відсутність представника у судових засіданнях при розгляді справи в господарському суді Донецької області, суд вважає розумним обмежити розмір судових витрат по оплаті послуг адвоката сумою в 2000,00грн.

Аналогічна правова позиція щодо розумного обмеження судом розміру витрат на адвоката висловлена в пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.02.2002 року № 01-8/155 „Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін та доповнень до деяких інформаційних листів”.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення витрат по сплаті послуг адвоката в сумі 4000,00грн. підлягає частковому задоволенню в розмірі 2000,00грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), оскільки саме з вини останнього виник спір.

Позивачем при зверненні до суду були заявлені майнові вимоги 40814,95грн., за якими розмір державного мита становить 408,15грн.

Оскільки позивачем за платіжним дорученням за №26 від 29.01.2010р. було сплачено державне мито у розмірі 448,14грн., тобто більше ніж передбачено діючим законодавством, то суд дійшов висновку про видачу Закритому акціонерному товариству „Жана”, м.Одеса, довідки про повернення державного мита у розмірі 39,99грн., відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993р., у зв’язку зі сплатою у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

На підставі ст.ст. 267, 525, 549, 615, 762 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В :

          Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Жана”, м.Одеса, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Констал”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості з орендної плати та комунальних послуг в розмірі 31027,50грн., пені в розмірі 9787,45грн., витрат за послуги адвоката в розмірі 4000грн. –– задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Констал” (пров.Іонова, 5, м.Донецьк, 83000, ЄДРПОУ 33313834, р/р 26007013526980 у філії ОРУ Банку Фінанси та кредит в м.Одесі, МФО 328823) на користь Закритого акціонерного товариства „Жана” (пров.Бісквітний, 3, м.Одеса, 65039, ЄДРПОУ 02968444, р/р 26008001851001 в ОФ Укрінбанка, МФО 328696) суму заборгованості з орендної плати та комунальних послуг в розмірі 31027,50грн., пеню в розмірі 3672,29грн.; витрат по сплаті державного мита в розмірі 347,00грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 200,64грн.; витрати, пов’язаних з оплатою послуг адвоката, в розмірі 2000,00грн.

В іншій частині позовних вимог – у задоволенні відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Видати Закритому акціонерному товариству „Жана”, м.Одеса (пров.Бісквітний, 3, м.Одеса, 65039, ЄДРПОУ 02968444) довідку на повернення державного мита у розмірі 39,99грн., сплаченого платіжним дорученням за №26 від 29.01.2010р. на суму 448,14грн., відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” № 7-93 від 21 січня 1993 року, у зв’язку зі сплатою в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення підписане 01.07.2010р.

Суддя                               

Надруковано 3 примірники:

Сторонам 2, У справу 1,

Вик. Горячова М.В.