Рішення № 10258107, 05.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

05.07.2010Справа №2-32/2690-2010 Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Комунального підприємства «Комунальник» ( 95000, АР Крим, м. Саки, вул.. Промишлена, 4 ідентифікаційний код 32721307)

До відповідача Фізичної особи – підприємця Черних Світлани Юріївни (96542, АР Крим, с. Митяєве, вул.. Садова, 55 ідентифікаційний номер 2368314289)

Про стягнення 2492, 45 грн.

За участю представників:

Від позивача – Калістратов О.О., довіреність № 18 від 15.01.2010р. у справі.

Від відповідача – не з’явився.

Представнику роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Комунальне підприємство «Комунальник» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Фізичної особи – підприємця Черних Світлани Юріївни про стягнення 2 492, 45 грн.

Ухвалою господарського суду від 21.05.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 03.06.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 03.06.2010р., 10.06.2010р.. 16.06.2010р. розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов’язків за договорами № 241/ 2 від 29.08.2006р. та № 242 від 02.01.2009р. на вивіз твердих побутових відходів, в частині повної та своєчасної оплати за отримані послуги.

29.06.2010р. до канцелярії Господарського суду АР Крим від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 2567, 73 грн.

Вказана заява була відправлена на адресу відповідача 29.06.2010р. відповідно до чеку, доданому до заяви.

Судом вказана заява прийнята до розгляду.

Відповідач, вп’яте, без поважних причин, повноважного представника в судове засідання не направив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.

Відповідно до пункту 3.6 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 ( зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Крім того, адреса відповідача зазначена в позовній заяві повністю співпадає з відомостями, що містяться у Витягу з ЄДРЮОФОП на відповідача, що залучений до матеріалів справи. ( а.с. 33)

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, приймаючи до уваги неодноразове відкладення розгляду справи, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів, та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також ту обставину, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України – за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

29.08.2006 року між Комунальним підприємством «Комунальник» ( Виконавець) (позивач) та Фізичною особою – підприємцем Черних Світланою Юріївною (Споживач) (відповідач) був укладений Договір № 241/2 про на надання послуг з вивозу твердих побутових відходів (а.с. 12).

02.01.2009р. між Комунальним підприємством «Комунальник» ( Виконавець) (позивач) та Фізичною особою – підприємцем Черних Світланою Юріївною (Споживач) (відповідач) був укладений Договір № 242 про на надання послуг з вивозу твердих побутових відходів (а.с. 13).

За своєю правовою природою, зазначені договори є договорами надання послуг.

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором

Згідно з пунктом 1.1 Договорів, Споживач доручає, а Виконавець приймає на себе зобов’язання з надання послуг відносно регулярного вивозу з території м. Саки, вул.. Набережна 9 твердих побутових відходів.

Тариф на послуги з вивозу ТПВ складає 20,89 грн. за куб. м, що закріплено у пункті 4.1 Договорів.

Відповідно до пункту 4.3 Договорів до початку виконання робіт Споживач перераховує на розрахунковий рахунок або вносить готівкою передплату в розмірі 100% від суми Договору. У випадку неперахування передплати Споживач здійснює розрахунок за надані Виконавцем послуги не пізніше 30 числа поточного місяця.

Загальна сума оплати за рік за договором № 241/2 від 29.08.2006р. складає 977, 03 грн., а за договором № 242 від 02.01.2009р. – 920, 41 грн., що зазначено у пункті 2.3 договорів.

У підтвердження обов’язків за договорами відповідачем отримані послуги були частково сплачені. А саме в розмірі 200,00 грн., 351, 00 грн., 81, 42 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами ( а.с. 34, 35, 63).

Так, на виконання умов Договору № 241/2 від 29.08.2006р. позивачем були надані послуги на суму 2279, 74 грн. за період з січня 2006р. по грудень 2008р., що підтверджується розрахунком в договорі в пункті 2.3., на виконання умов Договору № 242 від 02.01.2009р. позивачем були надані послуги на суму 920, 41 грн. за період з січня 2009р. по грудень 2009р., що підтверджується розрахунком в договорі в пункті 2.3.

Пунктом 3.2.6 Договорів сторони передбачили, що підтвердженням виконаних об’ємів є дійсний Договір.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що матеріалами справи підтверджується заборгованість в розмірі 2567, 73 грн., та ця сума підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 54, 40 грн. витрат на отримання витягу про включення відповідача до ЄДРЮФОП..

Згідно статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Оскільки витяг про включення відповідача до ЄДРЮФОП був отриманий позивачем на вимогу суду та саме у зв’язку із розглядом в суді господарської справи, суд вважає за можливе віднести витрати на отримання витягу до судових витрат та стягнути їх на користь позивача в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Фізичної особи – підприємця Черних Світлани Юріївни (96542, АР Крим, с. Митяєве, вул.. Садова, 55 ідентифікаційний номер 2368314289) на користь Комунального підприємства «Комунальник» ( 95000, АР Крим, м. Саки, вул.. Промишлена, 4 ідентифікаційний код 32721307) 2567, 73 грн. заборгованості, 102, 00 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 54, 40 грн. витрат на отримання витягу про включення відповідача до ЄДРЮОФОП.

3.          Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представника у судовому засіданні 05.07.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 05.07.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.