Рішення № 10258106, 01.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

01.07.2010Справа №2-2/3130-2010 за позовом ВАТ "Укртелеком" (01030, м.Київ, бульвар Т.Шевченка, 18) в особі Кримської філії (95000, м.Сімферополь, вул..Р.Люксембург, 11)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково – виробниче підприємство «АГРО» (95001, м.Сімферополь, вул..Комунальна, 34)

про стягнення 1 489грн51коп.

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Заяц – юрисконсульт Центру телекомунікаційних послуг №1, довіреність у справі.

Від відповідача: не з’явився.

Суть спору:

ВАТ "Укртелеком" в особі Кримської філії звернулось до господарського суду АР Крим із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково – виробничого підприємства «АГРО» із позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1303,07грн., пені у сумі 66,60грн., індексу інфляції у сумі 92,92грн., 3% річних у сумі 26,92грн., а всього 1489,51грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір №1223 від 26.4.2005р відповідно до якого позивач надає телекомунікаційні послуги відповідачу. Відповідно до умов договору одержані послуги підлягають своєчасній оплаті, але відповідачем оплата за вказані послуги не виконана, що і стало підставою для звернення із позовною заявою до суду.

1 липня 2010 року представник позивача надав суду заяву №06/10-459 від 01.7.2010р про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд припинити провадження по справі у частині стягнення 1303,07грн боргу та 44,38грн пені, у зв’язку з тим, що вказані суми були погашені відповідачем після звернення позивача з позовом до суду, а та стягнути з відповідача 3% річних у сумі 26,92грн, індекс інфляції у сумі 92,92грн та пеню у сумі 22,22грн.

Відповідач у судове засідання не з’явився, хоча про час там місце розгляду справи був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією із повідомленням.

Тим самим, судом згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але він своїми правами не скористався.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не з’явлення відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Згідно з частиною 2 статті 9 Цивільного кодексу України, майнові відносини у сфері господарювання регулюються цим Кодексом.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Умовами кредитного договору іншого не встановлено.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умовами надання телекомунікаційних послуг є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених НКРЗ, або оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Між позивачем, як оператором, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково – виробниче підприємство «АГРО», як споживачем, був укладений типовий договір №1223 від 26.4.2005р про надання послуг електрозв’язку.

Відповідно до п.1 вищенаведеного договору предметом договору є надання підприємством зв’язку послуг електрозв’язку, перерахованих у додатку 1, та безплатних послуг, перерахованих у додатку 2.

Оплата та порядок розрахунків передбачені р.4 договору, згідно з яким послуги, що надаються підприємством зв’язку, оплачуються по тарифам, затвердженим відповідно до діючого законодавства. Споживач сплачує послуги електрозв’язку за спільно погодженою кредитною системою оплати з наданням рахунків. Споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги. Розрахунок абонплати за користування місцевим телефонним зв’язком здійснюється по постійній (без почасової оплати) або по змінній (з почасовою оплатою) величині, якщо остання передбачена технічними можливостями обладнання АТЗ. Розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв’язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяті днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. За отримані в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного зв’язку стягується додаткова плата в розмірі двох відсотків вартості наданих послуг. (4.1, 4.2, 4.3, 4.5).

У виконання узятих на себе обов’язків за договором, позивач надав відповідачеві передбачені договором телекомунікаційні послуги, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст..33 Закону України „Про телекомунікації” вказані послуги підлягають оплаті абонентом.

Однак, відповідач не сплатив надані позивачем послуги належним чином та судом встановлено, що на момент звернення позивача з позовом у суд заборгованість відповідача за договором №1223 від 26.4.2005р про надання послуг електрозв’язку за період з 01.7.2009р по 26.10.2009р склала 1303,07грн.

Судом встановлено, що сума основного боргу у розмірі 1303,07грн була погашена Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково – виробниче підприємство «АГРО» 15.6.2010р, після звернення позивача з позовом до суду, що підтверджується матеріалами справи, а також визнається позивачем, у зв’язку із чим суд вважає, що провадження у справі у частині стягнення суми основного боргу підлягає припиненню за п.1-1 ст. 80 ГПК України у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Окрім вимоги про стягнення боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення індексу інфляції у сумі 92,92грн. за період з 01.9.2009р до 01.5.2010р та 3% річних у сумі 26,92грн за період з 21.8.2009р до 07.6.2010р, які підлягають задоволенню, оскільки у силу ст.625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом, лише у разі прострочення виконання грошового зобов'язання.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення пені у сумі 66,60грн.

Як вже зазначалося, зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України. (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.5.8 договору №1223 від 26.4.2005р про надання послуг електрозв’язку, у разі несплати за надані послуги електрозв’язку більш встановлено строку (з 21 числа місяця, що наступає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми затриманих платежів за кожну добу затримки відповідно діючого законодавства.

Судом встановлено, що сума пені у розмірі 44,38грн була погашена Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково – виробниче підприємство «АГРО» 15.6.2010р, після звернення позивача з позовом до суду, що підтверджується матеріалами справи, а також визнається позивачем, у зв’язку із чим суд вважає, що провадження у справі у частині стягнення пені у розмірі 44,38грн підлягає припиненню за п.1-1 ст. 80 ГПК України у зв’язку з відсутністю предмету спору.

У частині стягнення 22,22грн пені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України держмито та витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відноситься на відповідача, оскільки 1303,07грн боргу та 44,38грн пені були погашені після звернення позивача з позовом до суду, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі штампом на конверті від 06.6.2010р та довідкою позивач про оплату від 15.6.2010р.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.9.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

За згодою представника позивача в засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення підготовлений та підписаний 02.7.2010р.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49,75, п.1-1 ч.1 ст.80,ст.ст.82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Прийняти заяву №06/10-459 від 01.7.2010р про зменшення позовних вимог.

2.          Позов задовольнити частково.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково – виробничого підприємства «АГРО» (95001, м.Сімферополь, вул..Комунальна, 34, р/р 2600300366 у ВАТ АБ «Морской» м.Севастополь, МФО 324742, ЗКПО 19011532) на користь ВАТ "Укртелеком" (01030, м.Київ, бульвар Т.Шевченка, 18) в особі Кримської філії (95000, м.Сімферополь, вул..Р.Люксембург, 11, р/р 260002257 у КРД АТ «Райффайзен Банк Аваль» м.Сімферополь, МФО 324021, ЗКПО 22236588) 26,92грн 3% річних, 26,92грн, 92,92грн індексу інфляції, 22,22грн пені, 102,00грн. держмита, 236,00грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

4.          У частині стягнення 1303,07грн боргу та 44,38грн пені припинити провадження по справі у зв’язку з відсутністю предмету спору.

5.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.