Рішення № 10258108, 05.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

05.07.2010Справа №2-32/2691-2010 Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Комунального підприємства «Комунальник» ( 95000, АР Крим, м. Саки, вул.. Промишлена, 4 ідентифікаційний код 32721307)

До відповідача Приватного підприємства «Едельвейс» ( 96500, АР Крим, м. Саки, вул.. Санаторна, 1 а ідентифікаційний код 30121896)

Про стягнення 3113, 86 грн.

За участю представників:

Від позивача – Калістратов О.О., довіреність № 18 від 15.01.2010р. у справі.

Від відповідача – не з’явився.

Представнику роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Комунальне підприємство «Комунальник» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Приватного підприємства «Едельвейс» про стягнення 3 113, 86 грн.

Ухвалою господарського суду від 21.05.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 03.06.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 03.06.2010р., 10.06.2010р.. 16.06.2010р. розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

У судовому засіданні 16.06.2010р. оголошено перерву в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, про що сторони були повідомлені. Згідно із підписом представників у бланку про оголошення перерви.

З підстав зазначених в ухвалі господарського суду від 22.06.2010р. розгляд справи відкладено на 05.07.2010р., про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов’язків за договорами № 9-а від 01.07.2007р., № 9 – а від 01.05.2009р. на вивіз твердих побутових відходів, в частині повної та своєчасної оплати за отримані послуги.

У судовому засіданні 16.06.2010р. представник позивача надав заяву, якою просить суд до судових витрат віднести витрати на отримання довідки з ЄДРПОУ на відповідача в розмірі 15, 56 грн.

Вказане клопотання прийняте судом до розгляду.

Представник відповідача у відзиві на позов проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивачем не були надані послуги з вивозу ТПВ.

У судовому засіданні представник позивача надав заяву про зменшення позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу, якою просить суд стягнути з відповідача 2581, 16 грн. заборгованості, від стягнення суми за договором № 9- а від 01.07.2007р. відмовився.

Суд вважає за можливе прийняти вказану заяву, оскільки вона не порушує будь-чиїх прав та охоронюваних законом інтересів.

У судове засідання відповідач, без поважних причин, повноважного представника не направив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи – рекомендованою кореспонденцією.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2007 року між Комунальним підприємством «Комунальник» ( Виконавець) (позивач) та Приватним підприємством «Едельвейс» (Споживач) (відповідач) був укладений Договір № 9 – а про на надання послуг з вивозу твердих побутових відходів (а.с. 11).

01.05.2009р. між Комунальним підприємством «Комунальник» ( Виконавець) (позивач) та Приватноим підприємством «Едельвейс» (Споживач) (відповідач) був укладений Договір № 9 - а про на надання послуг з вивозу твердих побутових відходів (а.с. 12).

За своєю правовою природою, зазначені договори є договорами надання послуг.

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором

Згідно з пунктом 1.1 Договорів, Споживач доручає, а Виконавець приймає на себе зобов’язання з надання послуг відносно регулярного вивозу твердих побутових відходів.

Тариф на послуги з вивозу ТПВ складає 20,89 грн. за куб. м, що закріплено у пункті 4.1 Договорів.

Відповідно до пункту 4.3 Договорів до початку виконання робіт Споживач перераховує на розрахунковий рахунок або вносить готівкою передплату в розмірі 100% від суми Договору. У випадку неперахування передплати Споживач здійснює розрахунок за надані Виконавцем послуги не пізніше 30 числа поточного місяця.

Так, на виконання умов Договору № 9-а від 01.05.2009р. позивачем були надані послуги на суму 2580, 96 грн. за період з 01.05.2009р. по 31.08.2009р. за 123 дня, що підтверджується розрахунком в договорі в пункті 2.3.

Пунктом 3.2.6 Договору сторони передбачили, що підтвердженням виконаних об’ємів є дійсний Договір.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

У судовому засіданні 22.06.2010р. представник позивача надав заяву про припинення провадження у справі в частні стягнення 532, 70 грн. у зв’язку із відмовою від позову в порядку пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Так, виходячи з норм статті 13 Цивільного кодексу України, яка визначає межі здійснення цивільних прав, судом досліджено правомірність відмови позивача від позову:

-          цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (довіреністю);

-          при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині;

-          не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах;

-          при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства;

-          не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Приймаючи до уваги той факт, що звернення з позовом до господарського суду було ініційоване саме позивачем, суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від позову.

Судом встановлено, що відмова позивача від позову не порушує чиї-небудь законні права та охоронювані законом інтереси, а також повноваження, надані представнику позивача Калістратові О.О., дозволяють відмовитися від позову.

Таким чином, клопотання позивача про припинення провадження у справі в частині стягнення 532, 70 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 4 статті 80 Господарського процесуального Кодексу України провадження по справі підлягає припиненню у випадку відмови позивача від позову та якщо відмова прийнята господарським судом.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що матеріалами справи підтверджується заборгованість в розмірі 2580, 96 грн., та ця сума підлягає стягненню з відповідача.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 0, 20 грн., суд вважає за необхідне відмовити позивачу, у зв’язку з необґрунтованістю.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 15, 56 грн. витрат на отримання довідки Головного управління статистики на відповідача.

Згідно статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Оскільки довідка Головного управління статистики на Приватне підприємство «Едельвейс» була отримана позивачем на вимогу суду та саме у зв’язку із розглядом в суді господарської справи, суд вважає за можливе віднести витрати на отримання витягу до судових витрат та стягнути їх на користь позивача в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Едельвейс» ( 96500, АР Крим, м. Саки, вул.. Санаторна, 1 а ідентифікаційний код 30121896) на користь Комунального підприємства «Комунальник» ( 95000, АР Крим, м. Саки, вул.. Промишлена, 4 ідентифікаційний код 32721307) 2580, 96 грн. заборгованості, 84, 54 грн. державного мита та 195, 61 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 12, 89 грн. витрат на отримання довідки Головного управління статистики на відповідача..

3.          В частині стягнення 532, 70 грн. провадження у справі припинити.

4.          В іншій частині позову відмовити.

5.          Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представника у судовому засіданні 05.07.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 05.07.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.