Постанова № 10257676, 15.06.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

15 червня 2010 р. № 14/53-09 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді

суддівВолікІ.М.

КапацинН.В.

КролевецьО.А.

розглянувши касаційну скаргуДочірнього підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №23" Товариства з обмеженою відповідальністю "Елас ЛТД"

на рішення господарського суду Вінницької області від 19.06.2009р. та

постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 04.03.2010р.

у справі №14/53-09

за позовомПрокурора міста Вінниці в інтересах держави в особі

Державного підприємства "Вінницькі теплові мережі"

доДочірнього підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №23" Товариства з обмеженою відповідальністю "Елас ЛТД"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача1)          Управління комунального майна Вінницької міської ради

2)          Житлово-експлуатаційна контора №18 м.Вінниця

простягнення 35031,19грн. за участю представників:

прокурора: ГавриловаЮ.Ю.

позивача: РибаченкоІ.В.

відповідача: не з’явився

третьої осооби-1: не з’явився

третьої особи-2: не з’явився

встановив:

Прокурор міста Вінниці звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом в інтересах держави в особі Державного підприємства (надалі –"ДП") "Вінницькі теплові мережі" до Дочірнього підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №23" Товариства з обмеженою відповідальністю "Елас ЛТД" (надалі –"ДП"ЖЕК№23) про стягнення 23792,38грн. суми основного боргу за теплопостачання, 954,82грн. 3% річних, 6045,08грн. інфляційних втрат, 1665,47грн. штрафу та 2573,45грн. пені (згідно заяви про уточнення позовних вимог).

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов’язань з оплати поставленої за договором теплової енергії та наявністю підстав для застосування норм ст.549ЦК України та ст. 231ГК України.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 19.06.2009р. (суддя ЗалімськийІ.Г.) позов задоволено; стягнуто з ДП"ЖЕК№23" 23792,38грн. суми основного боргу за теплопостачання, 954,82грн. 3% річних, 6045,08грн. інфляційних втрат, 665,47грн. штрафу та 2573,45грн. пені та судові витрати.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване порушенням відповідачем норм ст.ст.525, 526ЦК України та зобов’язань з оплати поставленої за договором теплової енергії та вірним обрахуванням позивачем сум, що підлягають стягненню на підставі ст.625ЦК України та ст.ст.230, 231ГК України.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 04.03.2010р. (судді ЗарудянаЛ.О., ВечіркоІ.О., ЛяхевичА.А.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ДП"ЖЕК№23" вернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 19.06.2009р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 04.03.2010р. з підстав порушення судами норм ч.1ст.2ГПК України і припинити провадження у справі.

Сторони, згідно з приписами ст.1114 Господарського процесуального кодексу України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач та треті особи не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.11.2005р. між ДП "ЖЕК№ 23" (споживач) та ДП"Вінницькі теплові мережі" (постачальник) укладено договір №540 про постачання теплової енергії в гарячій воді (надалі –"Договір"), відповідно до п.1 якого постачальник зобов’язався постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в договірних обсягах, а споживач - приймати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно п.2.1 Договору, теплова енергія постачається споживачеві в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляція - в період опалювального сезону, гаряче водопостачання - протягом року та технологічні потреби.

При цьому додатком№1 до Договору передбачено, що теплова енергія в в гарячій воді межах 73,3 Гкал/рік постачається в приміщення споживача за адресою: вул.Стеценка, 3 у м.Вінниця площею 217м.кв.

Відповідно до п.3.2.5 Договору споживач зобов’язався письмово сповіщати постачальника про зміну власного найменування, організаційно-правової форми, місцезнаходження, банківських реквізитів тощо, а також про зміну користувачів та площі приміщень та теплових мереж споживача не пізніше 5 днів з моменту настання зазначених подій.

Судами встановлено, що в жовтні 2007р. частина приміщень по вул.Стеценка, 3, м. Вінниці передана МКП "ЖЕК № 11". Однак, в порушення п.3.2.5.Договору відповідач направив звернення позивачу про те, що він фактично займає площу 56кв.м., лише 04.11.2008р. (лист №190 від 04.11.2008р.). Відповідно сторонами підписано продовження додатку1 до Договору про постачання теплоенергії в приміщення площею 56кв.м., а з 01.11.2008р. нарахування проводилось згідно умов цього додатку.

Таким чином судами мотивовано встановлено, що передача частини приміщень у жовтні 2007року іншій особі не вплинула на правовідносини сторін і останні в частині об’єкту постачання та здійснення розрахунків змінились лише з 01.11.2008р.

Розділом 6 Договору сторони погодили, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 10 днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації 70% вартості зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої за розрахунковий період. По закінченню розрахункового періоду, не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, споживач повинен отримати загальний рахунок на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяці та акт здачі-прийняття виконаних робіт в двох примірниках, підписаних постачальником, для підписання, після чого один примірник повернути постачальнику у 5-ти денний термін. Неотримання споживачем рахунку не звільняє останнього від обов’язку сплатити за спожиту теплову енергію.

Крім того, у разі непідписання акту здачі-прийняття виконаних робіт споживачем без надання постачальнику викладених у письмовій формі обґрунтованих заперечень по акту або неповернення споживачем підписаного акту здачі-прийняття виконаних робіт у 5-ти денний термін, акт вважається визнаним споживачем та є доказом кількості спожитої споживачем у розрахунковому місяці теплової енергії належної якості.

У відповідності до п.3 додатку 1 до Договору датою зняття споживачем показань приладів обліку є 25-те число поточного місяця, а подання звіту енергопостачальній організації - не пізніше 28-го числа.

Остаточні розрахунки за спожиту теплову енергію повинні бути проведені споживачем до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Вартість поставленої теплової енергії визначено п.п.1.5 і 2 додатку1 до Договору в розмірі 131,56грн. за Гкал з ПДВ, а також за втрати з витоком 4,20 грн. з ПДВ за 1тону хімочищеної води по діючому тарифу на день укладання Договору.

Орієнтовна вартість теплової енергії, що постачається споживачеві за поточний рік відповідно до тарифів, діючих на момент укладання Договору, становить 9643,35грн. (в т.ч.ПДВ).

Статтею 19 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Судами встановлено, що період з січня 2006року по січень 2009року ДП"Вінницькі теплові мережі" було надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 26820,98грн.

Відповідач свої зобов’язання по оплаті спожитої теплової енергії не виконав, у зв’язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 26820,98 грн.

Заявою від 19.06.2009р. позивач уточнив свої позовні вимоги і з урахуванням позовної давності просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 23792,38 грн.

З огляду на норми ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України та встановлені судами обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі23792,38 грн.

Крім того, враховуючи норми ст.ст.610, 611ЦК України та встановлення судами прострочення оплати відповідачем, колегія суддів погоджується з висновком про наявність підстав для стягнення з відповідача 954,82 грн. 3% річних, 6045,08 грн. інфляційних втрат, 1665,47 грн. штрафу та 2573,45 грн. пені.

Обрахунок зазначених сум, заявлених до стягнення, перевірений місцевим та апеляційним судом у відповідності до порядку їх нарахування, визначного нормами ч.2ст.625ЦК України, ст.549ЦК України.

Колегія суддів зазначає, що з мотивувальної частини як рішення місцевого господарського суду, так і суду апеляційної інстанції, вбачається встановлення наявності підстав для стягнення штрафу саме в розмірі 1665,47грн.

В той же час, резолютивна частина рішення містить арифметичну описку, оскільки до стягнення судом зазначено 665,47грн. штрафу.

Втім, оскільки дане в розумінні ст.11110 ГПК України не є підставою для скасування спірного рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку про застосування норм п.5ст.1119 ГПК України та зміни рішення в цій частині з урахуванням обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

Розглянувши доводи ДП"ЖЕК№23" щодо порушення судом першої інстанції норм ч.1ст.2ГПК України, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів справи вбачається, що питання дотримання судом першої інстанції норм процесуального законодавства в повній мірі досліджено Житомирським апеляційним господарським судом та встановлено законність прийнятого рішення в цій частині.

Отже, перевіривши у відповідності до ч.2 ст.1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов’язки сторін, враховано положення ст.ст.32, 33, 34 ГПК України.

Відповідно до п.1 Рішення Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11.03.2010р. у справі №1-1/2010 "В аспекті конституційного подання: –визначення у положенні пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України як однієї з основних засад судочинства "забезпечення … касаційного оскарження рішення суду" у системному зв’язку з положеннями частини першої статті 8, статті 125 Основного Закону України означає лише одноразове касаційне оскарження та перегляд рішення суду; законом можуть бути передбачені й інші форми оскарження та перегляду рішень судів загальної юрисдикції". Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 – 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №23" Товариства з обмеженою відповідальністю "Елас ЛТД" залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 04.03.2010р. у справі №14/53-09 залишити без змін.

Рішення господарського суду Вінницької області від 19.06.2009р. у справі №14/53-09 змінити, виклавши пункт 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"2.Стягнути з Дочірнього підприємства "Житлово-експлуатаційної контори №23" Товариства з обмеженою відповідальністю Елас ЛТД" (вул.Стеценко, 3, м.Вінниця, 21100, п/р 2600013140 АППБ "Аваль" МФО 302247, код ЄДРПОУ 31542694) на користь Державного підприємства "Вінницькі теплові мережі" (вул.1-го Травня,2, м.Вінниця, 21100, п/р2600248011294 ВФВАТКБ"Хрещатик", МФО302786, кодЄДРПОУ 05516955) 23792,38грн. (двадцять три тисячі сімсот дев’яносто дві грн.38коп.) боргу, 2573,45грн. (дві тисячі п’ятсот сімдесят три грн.45коп.) пені, 954,82грн. (дев’ятсот п’ятдесят чотири грн. 82коп.) 3% річних, 6045,08грн.(шість тисяч сорок п’ять грн. 08коп.) суми втрат від інфляції, 1665,47грн. (одну тисячу шістсот шістдесят п’ять грн.47коп.) штрафу, 350,31грн. (триста п’ятдесят грн. 31 коп.) витрат на сплату державного мита; 118 грн. (сто вісімнадцять грн.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу".

В решті рішення господарського суду Вінницької області від 19.06.2009р. у справі №14/53-09 залишити без змін.

Згідно ст.ст.125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11.03.2010р. постанова касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя          І. Волік

Судді:          Н. Капацин

О. Кролевець