Рішення № 10257105, 07.07.2010, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа №2- 360/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2010 року м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі головуючого Пилипюка І.В., при секретарі Паучек Є.В., за участю прокурора Бойко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вижниця цивільну справу за позовом ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про звернення стягнення та за зустрічним позовом Прокурора Вижницького району в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ЗАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_2, треті особи: орган опіки і піклування Вижницької РДА, ОСОБА_1, про визнання недійсним договору іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ЗАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про звернення стягнення.

В позові вказував, що між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 21.01.2008 року укладено кредитний договір №CVVWGA00000001 згідно умов якого позичальнику Банком надано кредит в розмірі 33650 доларів США зі сплатою 12% річних на суму залишку заборгованості за кредитом та кінцевим терміном повернення 19.01.2018 року, останній зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених цим договором.

Відповідач ОСОБА_1 зобовязалася надавати Банку щомісячний платіж для погашення заборгованості за кредитом згідно графіку погашення кредиту і відсотків, яка складається із заборгованості, відсотків за користування, а також інших витрат згідно кредитного договору. У випадку порушення зобовязань за вказаним договором позивач вправі достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Посилався на те, що Банк свої зобовязання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі 33650 доларів США, проте відповідач порушив зобовязання за вказаним договором, у звязку з чим станом на 03.02.2009 року заборгованість становить 29894 доларів США. В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором 21.01.2008 року укладено договір іпотеки №CVVWGA00000001, згідно умов в іпотеку передано належне йому нерухоме майно, а саме: житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1, Вижницького району Чернівецької області, та земельну ділянку площею 0.1038 га в с. Виженка Вижницького району.

Просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на дім та земельну ділянку загальною площею 0,1038 га, які розташовані за адресою: с. Виженка Вижницького району Чернівецької області по вул. Головній, АДРЕСА_1, та належить відповідачу ОСОБА_2, шляхом продажу вказаних предметів іпотеки, з укладанням від імені відповідача договору купівлі продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, виселити ОСОБА_2, який проживає і зареєстрований в даному будинку зі зняттям з реєстраційного обліку та стягнути з відповідачів судові витрати.

Прокурор Вижницького району в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подав зустрічний позов до ЗАТ КБ»Приватбанк», третіх осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2, приватного нотаріуса ОСОБА_5, про визнання недійсним договору іпотеки. В позові вказував, що неповнолітні ОСОБА_3 .та ОСОБА_4 зареєстровані та проживають в будинку в АДРЕСА_1, який відповідно до договору №CVVWGA 00000001 від 21.01.2008 року укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, переданий в іпотеку. Зазначав, що під час укладення вказаного договору порушено право неповнолітніх дітей користування житловим будинком - не отримано дозвіл органу опіки і піклування на укладення договору.

Просив визнати недійсним договір іпотеки №CVVWGA00000001 від 21.01.2008 року укладений між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, який виступав поручителем ОСОБА_1 по кредитному договору №CVVWGA00000001 від 21.01.2008 року та відмовити в позові ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про звернення стягнення.

У судовому засіданні представник позивача ЗАТ КБ «ПриватБанк» підтримала позовні вимоги, посилалась на обставини викладені в позовній заяві, просила позов задовольнити, зустрічні позовні вимоги не визнала, просила в задоволенні відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов ЗАТ КБ «ПриватБанк», про звернення стягнення та виселення не визнав та пояснив, що перед укладенням кредитного договору та договору іпотеки представником банку було запропоновано зняти з реєстрації неповнолітніх дітей, просив в задоволенні позову відмовити. Зустрічний позов підтримав, та пояснив, що за ініціативою представника банку і за її усною пропозицією зняв з реєстрації дітей на момент укладення договору, крім того підтвердив, що при укладенні договору іпотеки представнику ЗАТ КБ «ПриватБанк» було відомо про реєстрацію неповнолітніх дітей в спірному будинку.

Відповідач за первісним позовом та третя особа за зустрічним позовом ОСОБА_1 в судове засідання не зявилась, про день, годину, місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчать розписки про отримання судової повістки.

Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні позов ЗАТ КБ «ПриватБанк» не визнав, та пояснив, що ОСОБА_2 неодноразово звертався із заявами до Банку про розстрочення платежів у звязку з тяжким матеріальним станом, але його прохання були відхилені. Вважає, що позивач звернувся із позовом неправомірно. Крім того, строк погашення кредиту спливає тільки 19.01.2018 р. Просив відмовити в його задоволенні, зустрічний позов прокурора підтримав, просив визнати договір іпотеки недійсним.

Прокурор в судовому засіданні позов в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 .та ОСОБА_4 підтримала, посилалась на обставини викладені в заяві, просила визнати договір іпотеки недійсним з підстав невідповідності нормам чинного законодавства, стосовно позову ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2, про стягнення звернення та виселення, просила відмовити. Вважала, що ЗАТ КБ «ПриватБанк» не позбавлений звернутись з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представник органу опіки і піклування Вижницької РДА в судовому засіданні з позовом прокурора погодилася, пояснила, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4, є неповнолітніми, їх права та законні інтереси при укладенні договору іпотеки порушені, дозвіл орган опіки і піклування на укладення договору іпотеки не давав.

Суд, заслухавши представника позивача, відповідача, його представника, прокурора, представника органу опіки і піклування, дослідивши надані докази і матеріали справи, вважає, що в позові ЗАТ КБ «ПриватБанк» слід відмовити, зустрічний позов прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 21.01.2008 року укладено кредитний договір №CVVWGA00000001 згідно умов якого позичальнику Банком надано кредит в розмірі 33650 доларів США зі сплатою 12% річних на суму залишку заборгованості за кредитом та кінцевим терміном повернення 19.01.2008 року, останній зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених цим договором. В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_2 цього ж укладено договір іпотеки №CVVWGA00000001, згідно умов якого останній надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1, Вижницького району Чернівецької області, та земельну ділянку площею 0.1038 га в с. Виженка Вижницького району Чернівецької області.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №CVVWGA 00000001, заборгованість станом на 03.02.2009 року становить 29894 доларів США.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з пунктом 1 Договору іпотеки передбачено право іпотекодержателя, в разі невиконання відповідачем ОСОБА_2 своїх зобовязань по кредитному договору, одержати задоволення своїх вимог за рахунок переданого в іпотеку майна.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач порушив умови договору №CVVWGA000000 01 від 21.01.2008 року щодо строків погашення кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 03.02.2009 року складає 29894 доларів США., яку боржник не сплачує з підстав відсутності можливості отримати будь-який прибуток, неодноразово звертався із заявами до Банку про розстрочення платежів у звязку з тяжким матеріальним станом, але його прохання були відхилені.

Статтею ст.35 ч.1 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року, встановлено, що в разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Таким чином, законодавець зазначив необхідною умовою початку звернення стягнення на предмет іпотеки, надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення.

З даних договору іпотеки №CVVWGA00000001 від 21.01.2008 року укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, п.24 вбачається, що у випадку порушення умови кредитного договору Позичальником цього договору Іпотекодавцем Іпотекодержатель направляє Іпотекодавцю і Позичальнику письмову вимогу про усунення порушень. Якщо протягом 30-денного строку вимога Іпотекодавця залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі подати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до договору.

Як встановлено в судовому засіданні позивач вимоги Закону та укладеного договору про необхідність направлення відповідачам письмової вимоги не виконав, що унеможливлює звернення стягнення на предмет іпотеки.

За таких обставин вимоги позивача про звернення стягнення на будинок, шляхом її продажу позивачем з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ЗАК КБ "Приватбанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, в якій постійно проживає і є зареєстрованим відповідач, задоволенню не підлягають.

Крім того не підлягають задоволенню вимоги позивача про виселення відповідача з будинку оскільки в судовому засіданні встановлено, що в будинку, що є предметом іпотеки, крім відповідача зареєстрована його дружина ОСОБА_1, та двоє неповнолітніх дітей, що підтверджується довідкою Виженської сільської ради, до яких позовні вимоги про виселення позивачем не були предявлені.

З даних довідок виконкому Виженської сільської ради в будинку АДРЕСА_2 проживають та зареєстровані неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які проживали і проживають разом з батьками відповідачами по справі, Про реєстрацію неповнолітніх дітей в будинку, який передавався в іпотеку, було відомо представнику ЗАТ КБ «ПриватБанк», остання була зацікавлена в укладенні договору і за її усною пропозицією відповідач ОСОБА_2 виписав їх на момент його укладення.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» та ст.17 Закону України «Про охорону дитинства» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. Для здійснення правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органу опіки та піклування.

Всупереч наведеним правовим нормам ОСОБА_2 (за ініціативою представника Приватбанку попередньо зняв неповнолітніх з реєстрації 16.01.2008 року) в забезпечення виконання зобовязань 21.01.2008 року уклав договір іпотеки, згідно якого надав в іпотеку нерухоме майно: житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами та земельну ділянку без згоди органу опіки та піклування.

Відповідно до ч. ч.1,6 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин, що вчинюється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частинами першою та шостою цього Кодексу.

За таких обставин суд вважає, що в задоволенні позову ЗАТ КБ «ПриватБанк», про звернення стягнення необхідно відмовити, а оспорюваний договір іпотеки спірного будинку та земельної ділянки слід визнати недійсним.

На момент укладення договору іпотеки від 20.01.2008 року його сторони (відповідачі за позовом) не виконали вимог, встановлених ч.1 ст.203 ЦК України, і укладення договору іпотеки відбулося без попередньої згоди органів опіки та піклування на вчинення правочину щодо будинку, право на користування яким мають неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Ст.224 ЦК України передбачає, що угода укладена без дозволу органів опіки та піклування є нікчемною.

Таким чином, суд вважає, що при укладенні 21.01.2008 р. договору іпотеки №CVVWGA 00000001 були допущені суттєві порушення діючого законодавства, а саме порушення прав дітей на житло, тому зазначений договір іпотеки є недійсним .

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобовязуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Одним із правочинів, які не можуть вчиняти батьки без дозволу органів опіки та піклування відповідно до ст.177 СК України є відмова від майнових прав дитини, до яких відноситься, зокрема, і право користуватися жилим приміщенням, оскільки відповідно до частин 2 та 3 ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сімї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

З даних довідок Виженської сільської ради №36 від 01.02.2010 року та №41 від 09.02.2010 року вбачається, що неповнолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстровані в господарстві ОСОБА_2 з 29.05.2003 року. В подальшому 16.01.2008 року (перед укладанням кредитного договору та договору іпотеки) були зняті з реєстрації, а 14.03.2008 року знову зареєстровані за цією адресою і проживають по даний час.

З пояснень відповідача вбачається, що неповнолітня ОСОБА_3, як член сімї постійно проживає у спірному будинку з травня 2003 року та навчається у Виженській загальноосвітній школі, права на житло у вказаному будинку не позбавлена.

Крім того з даних довідки №49 від 15.02.2010 року вбачається, що в с.Виженка в ОСОБА_2 крім будинку, який розташований по АДРЕСА_2, а не АДРЕСА_1 (нумерацію якого змінено з травня 2007 року) інших будинків немає.

Відповідно до ч.3 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.

Відповідно до ч.7 ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Суд не може покласти в основу рішення посилання представника позивача, що ОСОБА_2 дав згоду на укладення договору іпотеки, оскільки вказаний договір, предметом застави за яким є нерухоме майно, право користування мають неповнолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_3, укладено сторонами всупереч вимогам ч.1 ст.203 ЦК України, ч.3 ст.17 Закону України «Про охорону дитинства» та ч. 4 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» без відповідного на це дозволу Органу опіки та піклування. Передання житлового будинку та земельної ділянки в іпотеку в подальшому може унеможливити користування цим нерухомим майном неповнолітніми дітьми.

Відповідно до ст.3 Конвенції "Про права дитини", ратифікованої Постановою ВР України від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У випадку наявності будь-якої правової колізії, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правові відносини, що стосуються інтересів дитини, суд відповідно до вимог ст.8 ЦПК України та ст.3 Конвенції "Про права дитини" повинен надавати перевагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

За таких обставин суд вважає, що викладені обставини за зустрічним позовом знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, представник позивача ЗАТ КБ «ПриватБанк» переконливих доказів на задоволення позову суду не надала, а тому в їхньому позові слід відмовити, зустрічний позов задовольнити.

На підставі ст.ст. 2,15, 203, 215, 224, 236, 526 ЦК України, ст. Закону України «Про іпотеку», Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", керуючись ст.ст.10,11,209,212,214,215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В позові ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про звернення стягнення - відмовити.

Зустрічний позов прокурора Вижницького району в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4 - задовольнити.

Визнати договір іпотеки від 21.01.2008 року №CVVWGA00000001 укладений між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 недійсним.

Стягнути з ЗАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати, а саме: судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. в дохід держави.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Чернівецької області через Вижницький районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя:

Справа №2- 360/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2010 року м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі головуючого Пилипюка І.В., при секретарі Паучек Є.В., за участю прокурора Бойко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вижниця цивільну справу за позовом ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про звернення стягнення та за зустрічним позовом Прокурора Вижницького району в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ЗАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_2, треті особи: орган опіки і піклування Вижницької РДА, ОСОБА_1, про визнання недійсним договору іпотеки, -

На підставі ст.ст. 2,15, 203, 215, 224, 236, 526 ЦК України, ст. Закону України «Про іпотеку», Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", керуючись ст.ст.10,11,209,212,214,215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В позові ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про звернення стягнення - відмовити.

Зустрічний позов прокурора Вижницького району в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4 - задовольнити.

Визнати договір іпотеки від 21.01.2008 року №CVVWGA00000001 укладений між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 недійсним.

Стягнути з ЗАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати, а саме: судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. в дохід держави.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Чернівецької області через Вижницький районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя: