Рішення № 10257107, 07.07.2010, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа №2- 379/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2010 року м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі головуючого судді Пилипюка І.В., при секретарі Паучек Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вижниця цивільну справу за позовом ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості по неповернутому кредиту, відсотків за користування кредитом та пені і за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості по неповернутому кредиту, відсотків за користування кредитом та пені.

В позові вказував, що згідно укладеного кредитного договору №014/0006/82/44851 від 05.02.2008 року ОСОБА_2 отримав у Вижницькому відділенні АТ «Райффайзен Банк Аваль», 160000 гривень зі сплатою 16,5% річних на суму залишку заборгованості за кредитом та кінцевим терміном повернення 04.02.2018 року, останній зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленому цим договором. Відповідач ОСОБА_2 зобовязався надавати Банку щомісячний платіж для погашення заборгованості за кредитом згідно графіку погашення кредиту і відсотків, який складається із заборгованості, відсотків за користування, а також інших витрат згідно кредитного договору. У випадку порушення зобовязань за вказаним договором позивач вправі достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Зазначав, що Банк свої зобовязання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі 160 000 гривень, проте відповідач порушив зобовязання за вказаним договором, у звязку з чим станом на 09.03.2010 року заборгованість становить 187182 грн.

Також вказував, що в забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором 05.02.2008 року укладено договір поруки з ОСОБА_3, згідно умов якого Поручитель взяв на себе зобовязання перед Кредитором відповідати за зобовязаннями Боржника.

Просив стягнути з відповідачів солідарно 187182,40 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/0006/82/44851 від 05.02.2008 року та судові витрати по справі.

ОСОБА_2 звернувся в суд з зустрічним позовом до АТ «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_3, треті особи: Приватний нотаріус ОСОБА_4, орган опіки і піклування Вижницької РДА, про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

В позові вказував, що 05.02.2008 року між ним та АТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено кредитний договір №014/0006/82/44851 згідно умов якого позичальнику Банком надано кредит в сумі 160 000 гривень на термін з 08.02.2008 року по 04.02.2018 року. Зазначав, що вказаної суми грошей в банку не отримував, а за попередньою домовленістю з представником банку гроші отримав ОСОБА_3 Посилався на те, що в забезпечення виконання кредитного договору між сторонами в цей же день укладено договір іпотеки, згідно якого надано в іпотеку нерухоме майно, а саме житловий будинок та земельну ділянку, які знаходяться в с. Мілієве, пров. Молодіжний, 479, в якому проживає разом зі своєю сімєю, в тому числі неповнолітнім сином ОСОБА_5.

Вважає договір кредиту незаконним, оскільки грошей за кредитним договором не отримував взагалі, стосовно свого підпису не заперечує. Крім того посилається на те, що під час посвідчення договору нотаріус не зясувала наявність у житловому будинку неповнолітніх дітей, не перевірила наявності дозволу органу опіки і піклування на нотаріальне посвідчення договору, що є обовязковою умовою укладання таких договорів. Вважав, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 3-6 ст. 203 ЦК України - є підставою для визнання цього договору недійсним.

Просив визнати недійсним кредитний договір від 05.02.2008 року та договір іпотеки від 05.02.2008 року укладених між ним та АТ «Райффайзен Банк Аваль», посвідчений 05.02.2008 року приватним нотаріусом ОСОБА_4.

В суді представник АТ «Райффайзен Банк Аваль» заявлений позов підтримав, посилався на обставини викладені в ньому, просив стягнути з відповідачів солідарно 187182,40 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/0006/ 82/44851 від 05.02.2008 року та судові витрати по справі. Стосовно зустрічного позову ОСОБА_2, заперечував, просив в задоволенні відмовити.

В суді представник відповідача ОСОБА_6, позов АТ «Райффайзен Банк Аваль» визнав, посилався на фінансову кризу та неможливість своєчасного погашення кредиту. Стосовно зустрічного позову ОСОБА_2 не заперечував, підтвердив, що гроші в сумі 160000 гривень в банку отримував його довіритель, який по мірі можливості буде погашати кредит.

В суді ОСОБА_2 позову АТ «Райффайзен Банк Аваль» не визнав та пояснив, що під час укладення та підписання договору діяв на прохання відповідача ОСОБА_7, який ввів його в оману. Пояснив, що грошей за кредитним договором не отримував. Стосовно передачі власного будинку та земельної ділянки в іпотеку пояснив, що довідку з сільської ради не представляв, а її представив відповідач ОСОБА_3. Вважав, що порушено право його неповнолітнього сина на користування житловим будинком - оскільки не отримано дозвіл органу опіки і піклування на укладення договору. Крім того підтвердив, що при укладенні договору іпотеки представнику було відомо про проживання неповнолітніх дітей в спірному будинку. Просив визнати недійсним договір іпотеки від 05.02.2008 року укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ним, згідно якого виступав поручителем ОСОБА_3 по кредитному договору №014/0006/82/44851 від 05.02.2008 року та відмовити в позові про стягнення заборгованості, стягнувши її з відповідача ОСОБА_3.

Представник відповідача ОСОБА_8 позов АТ «Райффайзен Банк Аваль» не визнав, пояснив, що ОСОБА_2 неодноразово звертався із заявами до Банку про перевід заборгованості за відповідачем ОСОБА_7, але його прохання були відхилені. Вважає, що представник позивача звернувся з позовом неправомірно, оскільки строк погашення кредиту спливає тільки 19.01.2018 року Просив відмовити в його задоволенні, зустрічний позов ОСОБА_2 підтримав, просив визнати кредитний договір та договір іпотеки недійсними.

Третя особа представник органу опіки і піклування Вижницької РДА, позов ОСОБА_2 підтримала і пояснила, що ОСОБА_5 є неповнолітнім, його права та законні інтереси при укладенні договору іпотеки порушені, дозвіл орган опіки і піклування на укладення договору іпотеки не давався.

Третя особа: приватний нотаріус ОСОБА_9 в судове засідання не зявилась, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена, просила справу розглянути в її відсутність.

Допитаний в суді свідок ОСОБА_10 пояснив, що працює сільським головою, йому відомо, що в житловому будинку сімї ОСОБА_2 проживає неповнолітній син, за довідкою про відсутність неповнолітніх відповідач не звертався та її не підписував.

Суд, заслухавши сторін, їх представників, свідка, дослідивши надані докази і матеріали справи, вважає, що позови АТ «Райффайзен Банк Аваль» та зустрічний позов ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05.02.2008 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №014/0006/82/44851 згідно умов якого позичальнику Банком надано кредит в розмірі 160000 грн. зі сплатою 16,5% річних на суму залишку заборгованості за кредитом та кінцевим терміном повернення 04.02.2018 року, останній зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки за його користування в строки та в порядку, встановленому цим договором. Починаючи з лютого 2008 року зобовязання по поверненню належних до сплати частин кредиту та нарахованих відсотків за його використання не виконувались. У звязку з чим станом на 03.02.2010 року виникла заборгованість на загальну суму 187182,40 грн. Оскільки ОСОБА_2 порушив зобовязання, забезпечене порукою то ОСОБА_7, як поручитель, відповідає перед кредитором, як боржник. Крім того в забезпечення виконання зобовязань між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, згідно умов якого останній надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок та земельну ділянку площею 0.1038 га, в с. Мілієве, пров. Молодіжний, 479, Вижницького району Чернівецької області.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №014/0006/82/ 44851, заборгованість станом на 03.02.2009 року становить 187000 гривень.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 553 ЦК України, визначає поруку як договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Порука має похідний характер від забезпечуваного нею зобов'язання - своєчасного повернення кредиту за кредитним договором.

Згідно з пунктом 1 Договору поруки від 05.02.2008 року, сторони договору встановлюють, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобовязання перед кредитором відповідати по зобовязанням боржника ОСОБА_2, які виникають з умов кредитного договору.

Таким чином суд прийшов до висновку, що позов представника АТ «Райффайзен Банк Аваль» підлягає частковому задоволенню, заборгованість за кредитним договором необхідно стягнути з ОСОБА_3, в частині стягнення з ОСОБА_2 відмовити, що буде відповідати вимогам справедливості та моральним засадам суспільства.

Згідно з пунктом 1 Договору іпотеки передбачено право іпотекодержателя, в разі невиконання відповідачем ОСОБА_2 своїх зобовязань по кредитному договору, одержати задоволення своїх вимог за рахунок переданого в іпотеку майна.

Відповідно до ч.6 ст.203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною цих вимог є підставою його недійсності (ч.1 ст.215 ЦК України).

Стаття 17 Закону України “Про охорону дитинства” регулює право дитини на майно. Згідно з ч.3 цієї статті батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Тобто вимоги вказаної статті регулюють правові відносини щодо майна дитини й не можуть бути застосовані із відчуження житлового приміщення, стосовно якого в дитини є право користування.

01.01.2006 року набрав чинності закон «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», відповідно до ст.12 якого для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що батько не мав права без дозволу органу опіки і піклування розпоряджатися майновими правами неповнолітнього.

З даних заяви дружини відповідача ОСОБА_11 підпис якої посвідчено секретарем сільської ради від 25.05.2010 року вбачається, що саме її чоловіком ОСОБА_3 (відповідачем по справі) в банку «Аваль» м.Вижниця отримано гроші в сумі 160000 гривень.

З даних довідки виданої сільським головою с.Мілієве від 07.04.2010 року вбачається, що сімя ОСОБА_2 складається з дружини: ОСОБА_12; сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають у житловому будинку АДРЕСА_1.

Згідно п.1.2 Договору Іпотеки від 05.02.2010 року, предметом іпотеки є нерухоме майно:житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. ч.1,6 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин, що вчинюється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частинами першою та шостою цього Кодексу.

За таких обставин суд вважає, що оспорюваний договір іпотеки спірного будинку та земельної ділянки слід визнати недійсним.

Ст.224 ЦК України передбачає, що угода укладена без дозволу органів опіки та піклування є нікчемною.

Таким чином, суд вважає, що при укладенні 05.02.2008 року договору іпотеки були допущені порушення прав дітей на житло, тому зазначений договір іпотеки є недійсним .

Одним із правочинів, які не можуть вчиняти батьки без дозволу органів опіки та піклування відповідно до ст.177 СК України є відмова від майнових прав дитини, до яких відноситься, зокрема, і право користуватися жилим приміщенням, оскільки відповідно до частин 2 та 3 ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сімї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Суд не може покласти в основу рішення посилання представника позивача, що ОСОБА_2 дав згоду на укладення договору іпотеки, оскільки вказане суперечить закону.

Відповідно до ст.3 Конвенції "Про права дитини", ратифікованої Постановою ВР України від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У випадку наявності будь-якої правової колізії, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правові відносини, що стосуються інтересів дитини, суд відповідно до вимог ст.8 ЦПК України та ст.3 Конвенції "Про права дитини" повинен надавати перевагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Доводи позивача за зустрічним позовом та його представника про визнання кредитного договору та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину не знайшли свого підтвердження, а тому в цій частині необхідно відмовити.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі ст.ст. 2,15, 203, 215, 224, 236, 526, 553 ЦК України, ст. Закону України «Про іпотеку», Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", керуючись ст.ст. 10,11, 209,212,214,215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя АДРЕСА_2 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (р/р 29097287 в Чернівецькій обласній дирекції «Райффайзен Банк Аваль», МФО 356464, код ЄДРПОУ 21418784) заборгованість за кредитним договором №014/0006/82/44851 від 05.02.2008 року в сумі 187182.40 гривень (сто вісімдесят сім тисяч сто вісімдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» судові витрати, а саме: судовий збір в розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Договір іпотеки від 05.02.2008 року укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 посвідченого приватним нотаріусом Вижницького нотаріального округу визнати недійсним.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 8.50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., які були сплачені останнім при подачі позовної заяви до суду.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Чернівецької області через Вижницький районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя:

Справа №2- 379/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2010 року м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі головуючого судді Пилипюка І.В., при секретарі Паучек Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вижниця цивільну справу за позовом ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості по неповернутому кредиту, відсотків за користування кредитом та пені і за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,-

ВСТАНОВИВ:

На підставі ст.ст. 2,15, 203, 215, 224, 236, 526, 553 ЦК України, ст. Закону України «Про іпотеку», Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", керуючись ст.ст. 10,11, 209,212,214,215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя АДРЕСА_2 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (р/р 29097287 в Чернівецькій обласній дирекції «Райффайзен Банк Аваль», МФО 356464, код ЄДРПОУ 21418784) заборгованість за кредитним договором №014/0006/82/44851 від 05.02.2008 року в сумі 187182.40 гривень (сто вісімдесят сім тисяч сто вісімдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» судові витрати, а саме: судовий збір в розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Договір іпотеки від 05.02.2008 року укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 посвідченого приватним нотаріусом Вижницького нотаріального округу визнати недійсним.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 8.50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., які були сплачені останнім при подачі позовної заяви до суду.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Чернівецької області через Вижницький районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя: