Ухвала суду № 102532734, 11.01.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

11 січня 2022 року м. Київ № 640/36401/21

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Департаменту соціальної політики Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (03165, м. Київ, проспект Любомира Гузара, 7, код ЄДР: 37441694, адреса електронної пошти: dsp@kmda.gov.ua), в якому просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у відношенні до позивача ОСОБА_1 щодо не перерахунку та невиплати разової щорічної допомоги до 5 травня за 2021 рік, передбаченої ч. 5 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (у редакції Закону від 25 грудня 1998 року), виходячи з розміру п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплачених коштів;

2) зобов`язати відповідача Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) перерахувати та виплатити позивачу ОСОБА_1 разову щорічну допомогу до 5 травня за 2021 рік, виходячи з розміру п`яти мінімальних пенсій за віком, передбаченої ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (у редакції Закону від 25 грудня 1998 року), з урахуванням виплачених коштів.

До суду з даним позовом позивач звернулася 06.12.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач наголошує на порушенні своїх прав щодо не виплаті позивачу разової щорічної допомоги до 5 травня за 2021 рік, виходячи з розміру п`яти мінімальних пенсій за віком, передбаченої ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (у редакції Закону від 25 грудня 1998 року).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.12.2021 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Залишаючи позовну заяву без руху судом була звернута увага позивача на недотримання позивачем строків звернення до суду, оскільки з даним позовом позивач звернувся до суду поза межами шестимісячного строку, передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України. При цьому, заяви про поновлення пропущеного строку звернення з адміністративним позовом до суду позовна заява не містить, а також доказів на підтвердження поважності таких причин суду не надано.

Крім того, було зазначено про те, що в порушення вимог ч. 2 ст. 79 та ч. 4 ст. 161 КАС України позивачем до позовної заяви не надано суду доказів звернення позивача до відповідача.

Відтак, ухвалою суду від 15.12.2021 позивача зобов`язано усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду:

1) доказів звернення позивача до відповідача із заявою;

2) заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом із обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

28.12.2021 на усунення недоліків позовної заяви представником позивача надано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначено про те, що 15.12.2021 на електронний суд представника позивача Мицика О.В. надійшла ухвала про залишення позовної заяви без руху.

При цьому, у такій заяві представник позивача зазначає, що звернення до суду із позовною заявою про перерахунок виплати разової щорічної допомоги до 5 травня за 2021 рік не обмежується будь-якими строками, оскільки ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами.

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

У заяві представник позивача звертає увагу суду на те, що при застосуванні строків для звернення до суду з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб`єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім якщо інше прямо не передбачено законом.

Зазначає, що відповідно до п. 8 Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2021 р. № 325, отримувачі грошової допомоги, зокрема ті, що набули відповідного статусу згідно із статтями 6, 7, 9,10 і 11 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до 5 травня поточного року включно, яким не виплачено грошову допомогу станом на 5 травня, мають право звернутися по неї до місцевого органу соціального захисту населення за місцем реєстрації та отримати її до 30 вересня поточного року,

Додає, що ОСОБА_1 дізнався про порушене право лише 01 жовтня 2021 року, оскільки їй згідно чинного законодавства повинні були до 30 вересня включно нарахувати у порядку редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 р., розмір разової допомоги до 5 травня для осіб з учасників бойових дій як п`ять мінімальних пенсій за віком, що станом на 2021 рік становить 8845 грн. (у відповідності до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» мінімальна пенсія за віком у 2021 році становить 1769 грн.). Однак, їй лише нарахували 1491 гривню, решта суми в розмірі 7354 гривні до 30 вересня 2021 року так і не виплатили. В подальшому ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про нарахування такої суми, однак знову ж таки отримала відмову 09.11.2021, що слугувало підставою для звернення до суду.

Наголошує, що зважаючи на вищезазначене, у ОСОБА_1 відлік шестимісячного строку для звернення до суду почався з 01.10.2021, саме з дня коли позивач дізналася про порушене її право, а саме про не донараховану суму коштів разової щорічної допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій, яку мали виплатити в повній сумі включно до 30 вересня 2021 року, відтак не було пропущено строк для звернення до суду для захисту прав ОСОБА_1 ..

Разом з тим, представник позивача зазначає, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.

Відтак, представник позивача доходить висновку, що у разі порушення законодавства про соціальне забезпечення органом, що призначає і виплачує щорічну грошову допомогу, як учаснику бойових дій до 05 травня за 2021 рік, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з перерахунком та виплатою таких сум за минулий час, може бути подано без обмеження будь-яким строком, з огляду на що, за твердженням представник позивача, право ОСОБА_1 щодо перерахунку та виплати щорічної грошової допомоги як учаснику бойових дій до 05 травня за 2021 рік є абсолютним та не може бути обмежено будь-яким строком.

На думку представника позивача, аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у зразковій адміністративній справі №820/6514/17 від 15 лютого 2018 року та постановах Верховного Суду від 13 березня у справі №338/952/17, від 27 березня 2018 року у справі №127/19672/17, від 30 жовтня 2018 року у справі №493/1867/17.

В той же час, беручи до уваги те, що представник позивача наголошує на тому, що адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з перерахунком та виплатою таких сум за минулий час, може бути подано без обмеження будь-яким строком, представник позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду все ж таки просить суд поновити строк звернення до суду з даним позовом.

Разом з тим, причини пропуску строку звернення до суду, що викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду, є неповажними.

Так, згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Частиною 1 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Тобто, суд звертає увагу позивача на те, що шестимісячний строк звернення до суду починає свій перебіг саме з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, з наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Суд звертає увагу позивача на те, що дотримання строку звернення до суду, не є формальним ставленням суду до учасників справи. Ігнорування або неправильне застосування строків звернення до суду, призведе до порушення принципу правової визначеності, як складової верховенства права та, відповідно не забезпечення належного відправлення правосуддя.

Так, як вже було зазначено судом, позивач просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у відношенні до позивача ОСОБА_1 щодо не перерахунку та невиплати разової щорічної допомоги до 5 травня за 2021 рік, передбаченої ч. 5 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (у редакції Закону від 25 грудня 1998 року), виходячи з розміру п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплачених коштів; 2) зобов`язати відповідача Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) перерахувати та виплатити позивачу ОСОБА_1 разову щорічну допомогу до 5 травня за 2021 рік, виходячи з розміру п`яти мінімальних пенсій за віком, передбаченої ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (у редакції Закону від 25 грудня 1998 року), з урахуванням виплачених коштів.

Статтею 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Відтак, суд звертає увагу позивача на те, що разова грошова допомога отримується особами щороку до 5 травня, а у разі неотримання такої грошової допомоги або отримання її у меншому розмірі особа має знати або повинна дізнатися про порушення своїх прав та інтересів, що надавало такій особі право на звернення, у строк до 30 вересня, до органів праці та соціального захисту населення для виплати такої допомоги у повному розмірі.

Вказана правова позиція відповідає правовій позиції викладеній у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 607/7919/17 та від 14.08.2018 у справі № 473/2190/17.

Тобто, 30.09.2021 - встановлений законом кінцевий строк, до якого позивач могла звернутися за отриманням такої допомоги та, за наявності такого звернення особи до центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у строк до 30.09.2021 та не отримання позивачем до 30.09.2021 виплати такої допомоги шестимісячний строк звернення до суду, в такому випадку, обраховувався б з 30.09.2021.

Натомість у разі не звернення учасником бойових дій із заявою до 30 вересня відповідного року щодо отримання виплати, шестимісячний строк звернення до суду обраховується з дня, до якого учасникам бойових дій мала б бути виплачена разова грошова допомога, тобто до 05 травня.

Суд звертає увагу позивача на те, що спірна виплата є регулярною та виплачується один раз на рік, тому, про порушення своїх прав позивач мала дізнатися до 05 травня, отримавши щорічну грошову допомогу за 2021 рік у розмірі, меншому від встановленого законодавством.

Така правова позиції узгоджується із позицією Шостого апеляційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 14.01.2021 у справі № 640/24111/20.

Між тим, матеріали позовної заяви не містять жодних доказів звернення позивача до відповідача із заявою у строк до 30 вересня 2021 року щодо доплати недоотриманої до 05 травня 2021 року разової грошової допомоги за 2021 рік.

Більш того, залишаючи позовну заяву буз руху, судом була звернута увага заявника на те, що в порушення вимог ч. 2 ст. 79 та ч. 4 ст. 161 КАС України позивачем до позовної заяви не надано суду доказів звернення позивача до відповідача, у зв`язку з чим, ухвалою суду від 15.12.2021 позивача зобов`язано усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду, зокрема, доказів звернення позивача до відповідача із заявою.

Проте, такі вимоги позивачем так і не були виконані.

Таким чином, в даному випадку, зважаючи на те, що матеріали позовної заяви не містять доказів звернення позивача до відповідача із заявою у строк, передбачений ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», для отримання такої виплати, шестимісячний строк звернення до суду почав свій перебіг 05.05.2021 та сплинув 05.11.2021.

При цьому, варто зауважити, що позивачу була виплачена щорічна одноразова грошова допомога у розмірі 1491,00 грн., тобто про порушення своїх прав позивач дізналася, отримавши до 05 травня 2021 року разову грошову допомогу у меншому розмірі.

Натомість як вже було зазначено судом, позивач звернувся до суду лише 06.12.2021, тобто із пропуском шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України.

При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів неможливості позивача у строк, починаючи з 05.05.2021 до 30 вересня 2021 року звернутися до органів праці та соціального захисту населення щодо доплати їй разової грошової допомоги у повному розмірі, а також відсутні докази неможливості звернення до суду у шестимісячний строк, починаючи з 05.05.2021.

Посилання позивача у заяві на те, що право ОСОБА_1 щодо перерахунку та виплати щорічної грошової допомоги як учаснику бойових дій до 05 травня за 2021 рік є абсолютним та не може бути обмежено будь-яким строком, що на думку представника позивача, аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у зразковій адміністративній справі №820/6514/17 від 15 лютого 2018 року та постановах Верховного Суду від 13 березня у справі №338/952/17, від 27 березня 2018 року у справі №127/19672/17, від 30 жовтня 2018 року у справі №493/1867/17, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки такі твердження спростовуються висновками суду. При цьому, посилання позивача на позиції Верховного Суду у зразковій адміністративній справі №820/6514/17 від 15 лютого 2018 року та постановах Верховного Суду від 13 березня у справі №338/952/17, від 27 березня 2018 року у справі №127/19672/17, від 30 жовтня 2018 року у справі №493/1867/17, є безпідставними та помилковими, оскільки, по-перше, справа № 820/6514/17 не є зразковою по відношенню до даної справи, зважаючи на те, що відповідачами є різні суб`єкти владних повноважень, в даному випадку, у даній справі № 640/36401/21 відповідачем є Департамент соціальної політики ВО КМР (КМДА), тоді як у справі № 820/6514/17 відповідачем є пенсійний орган, а також спір у яких виник не з аналогічних підстав та регулюються не одними, а різними нормами права, та позивачем заявлені абсолютно інші позовні вимоги, по-друге, справи № 338/952/17, № 127/19672/17 та № 493/1867/17, на які представник позивача посилається, як на підставу щодо не обмеження строку звернення до суду з даним позовом, судом до уваги не беруться, оскільки також стосується абсолютно іншого предмету позову та не містять згадки про виплату соціальної допомоги до 5 травня.

Суддя також акцентує увагу на тому, що відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Так, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Принципом адміністративного судочинства є верховенство права, тоді як пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо захисту його прав та обов`язків. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за адміністративним позовом, однак це право не є абсолютним та може бути реалізовано лише у тому випадку, коли особою, яка звертається до суду, дотримано певні норма національного законодавства в частині вимог, передбачених для подання позовної заяви, у тому числі щодо дотримання учасником строку, визначеного національним законодавством для звернення до суду, що свідчить про забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, як складової верховенства права.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. У разі порушення такого строку та недотримання принципу юридичної визначеності зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що такий строк звернення до суду може бути обмеженим.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином, враховуючи вищевказане, суд не вбачає обґрунтованих підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, а отже, враховуючи пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин, та беручи до уваги те, що позивачем не наведено інших причин поважності пропуску строку звернення до суду, суддя приходить до висновку, що причини пропуску звернення до суду позивача, є неповажними та, як наслідок суд не вбачає належних підстав для поновлення строку звернення до суду з даним позовом.

Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк;

Відтак, заважаючи на ненадання позивачем доказів звернення позивача до відповідача із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік, а також беручи до уваги пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, позовна заява підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст. 160, 169, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

1. Причини пропуску строку звернення до суду, що викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду визнати неповажними.

2. Відмовити позивачу у поновленні пропущеного строку звернення до суду.

3. Позовну заяву повернути позивачу.

4. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка звернулася із позовною заявою. Копія позовної заяви залишається в суді.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зважаючи на затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21, апеляційні скарги в електронній формі подаються безпосередньо до апеляційного суду.

Суддя О.А. Кармазін