Постанова № 10245949, 30.06.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 15/226 (2а-10740/08) Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" червня 2010 р.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Собківа Я.М., Шведа Е.Ю.,

при секретарі: Приходько Є.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали апеляційної скарги закритого акціонерного товариства «Віллард груп»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.2009 року у справі за їх позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

ЗАТ «Віллард груп»звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва скасування податкового повідомлення-рішення №0002402309/0 від 31.03.2008 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.2008 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ЗАТ «Віллард груп»подали апеляційну скаргу, в якій просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необєктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ЗАТ «Віллард груп»взято на податковий облік Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва 07.10.1998 року № 11030. Місцезнаходження м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 41.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 30.09.2007 року за результатами якої був складений Акт № 724/23-09/30167553 від 20.03.2008 року, яким встановлені порушення ведення податкового обліку, а саме: пп. 3.1.1. п.3.1. ст. 3, п. 6.1., пп. «а»п.6.5. ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі - Закон № 168/97-ВР), що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 301170 грн., а також п.6.1. розділу VI Положення про податок з реклами, затвердженого рішенням Київської міської ради від 24.04.2003 року № 360/520, в результаті чого занижено податок з реклами на загальну суму 80,30 грн.

На підставі вказаного Акта відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.03.2008 року № 0002402309/0, в якому визначено суму податкового зобов'язання, в розмірі 451755,00 грн., в тому числі за основним платежем - 301170,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 150585,00 грн.

Апелянтом були надіслані на адресу відповідача заперечення та зауваження до Акта про результати виїзної планової перевірки № 724/23-09/30167553 від 20.03.2008 року. Відповідач у своїй відповіді не погодився з запереченнями позивача, про що зазначив у листі від 28.03.2008 року №2069/10/23-907.

Апелянт надіслав відповідачу первинну скаргу від 09.04.2008 року № 04/09/08-1 на податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 31.03.2008 року № 0002402309/0 за наслідками розгляду якої відповідачем було прийнято рішення від 21.05.2008 року № 5054/10/25-007, яким оскаржуване повідомлення-рішення залишено без змін.

09.07.2008 року Державна податкова адміністрація у м. Києві прийняла рішення про результати розгляду повторної скарги позивача від № 2832/10/25-114, яким залишила без змін повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 31.03.2008 року № 0002402309/0 та рішення ДПІ у Шевченківському районі м, Києва від 21.05.2008 року № 5054/10/25-007 про результати розгляду первинної скарга.

Після цього апелянт направив до Державної податкової адміністрації України повторну скаргу на податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 31.03.2008 року № 0002402309/0 і на рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги від 21.05.2008 року № 5054/10/25-007 та на рішення ДПА у м. Києві про результати розгляду повторної скарги від 09.07.2008 року № 2832/10/25-114.

Державною податковою адміністрацією України прийнято рішення про результати розгляду повторної скарги від 11.09.2008 року № 8765/6/25-0115, яким у задоволенні скарги відмовлено, а зазначене податкове повідомлення-рішення та рішення податкових органів залишено без змін.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Згідно із пунктами 6.1. і 6.2. ст. 6 Закону № 168/97-ВР об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких, застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. При експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

Підпунктом «а»пункту 6.5 статті 6 Закону № 168/97-ВР визначено, що місцем поставки вважається за винятками, визначеними у підпунктах "в", "д" - "е" цього підпункту, - місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку, а у разі якщо така послуга надається нерезидентом - місце розташування його представництва, а за відсутності такого - місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого - місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента.

Так, згідно підпункту «д»п. 6.5. ст. 6 зазначеного Закону місцем поставки послуг вважається місце реєстрації покупця або його постійного представництва, а за відсутності такого місця реєстрації - місце постійної адреси або постійного проживання, в разі якщо покупці, яким надаються нижченаведені послуги, проживають за межами митної території України, надають послуги з:передання чи надання авторських прав, патентів, ліцензій, а також суміжних прав, у тому числі торгових марок; надання рекламних послуг та інших послуг з просування товарів (послуг) на ринку (промовтерства); надання послуг консультантами, інженерами, адвокатами, бухгалтерами, аудиторами, актуаріями та інших аналогічних послуг, а також з обробки даних та надання інформації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем; надання обов'язку утримуватися від проведення окремих видів діяльності частково або повністю; надання послуг фізичними особами, які перебувають у відносинах трудового найму з постачальником, на користь іншої особи; надання агентських послуг від імені та за рахунок іншої особи, якщо забезпечується надання покупцю послуг, перерахованих у цьому підпункті.

Відповідно до абзацу а пп. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі - Закон 2181) роз'яснення окремих положень податкового законодавства надаються контролюючими органами у порядку, визначеному відповідним центральним (керівним) органом контролюючого органу, виходячи із положень підпункту 4.4.1 цього пункту, принципів оподаткування, викладених у Законі України "Про систему оподаткування", та економічного змісту податку, збору (обов'язкового платежу), який розглядається.

Таким порядком є Порядок надання роз'яснень окремих положень податкового законодавства, затверджений Наказом ДПАУ від 12.04.2003 року № 176 (надалі - Порядок).

Відповідно до п. 1.2 Порядку роз'яснення податковими органами окремих положень податкового законодавства здійснюється шляхом надання узагальнюючих податкових роз'яснень і податкових роз'яснень.

Пунктом 1.3 Порядку встановлено, що узагальнюючі податкові роз'яснення і податкові роз'яснення не мають сили нормативно-правового акта.

Згідно із п. 1.8 Порядку узагальнюючі податкові роз'яснення надаються Державною податковою адміністрацією України і затверджуються її наказом.

Аналіз матеріалів вказує, що листи ДПАУ, на які посилається суд першої інстанції, не затверджені наказом, а отже вони не є узагальнюючими податковими роз'ясненнями.

У відповідності до п. 1.7 Порядку податковим роз'ясненням уважаються будь-які відповіді податкового органу з питань окремих положень податкового законодавства, надані на запит зацікавленої особи.

Тобто, як вбачається зі змісту п. 1.7 Порядку, лист ДПАУ може вважатися податковим роз'ясненням лише у випадку, якщо він наданий у відповідь на запит конкретної особи, яка повинна зазначатися в цьому листі.

В жодному з листів ДПАУ, на які посилається суд першої інстанції, не зазначається на запит якої конкретно особи вони надаються. Таким чином вони не можуть вважатися податковими роз'ясненнями.

У відповідності до ч. 2 ст. 9 КАС України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Як вбачається з матеріалів справи, при винесенні рішення судом першої інстанції визначальним при його постановленні стали листи ДПА України, які не є нормативно-правовими актами.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявності підстав скасування рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 198 та ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про необхідність скасування постанови суду та постановлення нової про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Віллард груп»задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.2009 року скасувати, постановивши нову постанову про задоволення позову.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0002402309/0 від 31.03.2008 року.

Стягнути на користь закритого акціонерного товариства «Віллард груп»за рахунок коштів Державного бюджету судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 05 липня 2010 року.