Постанова № 10245458, 22.06.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

22.06.10 Справа № 15/8

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого суддіЮрченка Я.О.

суддівДавид Л.Л.

Якімець Г.Г.

розглянув апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Оріон-Буд»Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Оріон-Експорт», м.Львів

на рішення Господарського суду Львівської області від 18.03.2009р.

у справі № 15/8

за позовом Дочірнього підприємства «Оріон-Буд»Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Оріон-Експорт», м.Львів

до відповідача Закритого акціонерного товариства «Проектно-будівельне обєднання «Львівміськбуд», м.Львів

про стягнення 128943,50 грн.

За участю представників:

позивача: Дмух М.В.

відповідача: не зявився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.03.2010р. у справі № 15/8 відмолено у задоволенні позову Дочірнього підприємства «Оріон-Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Оріон-Експорт», м.Львів, до Закритого акціонерного товариства «Проектно-будівельне обєднання «Львівміськбуд», м.Львів, про стягнення пені у розмірі 128943,50 грн. за порушення договірних зобов'язань за договором підряду № 19/11 від 19.11.2008р.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст.ст.570, 571 ЦК України та того, що сторони в договорі не передбачили грошову суму в розмірі 130000 грн., як завдаток, а відтак, дану суму передоплати слід вважати авансом. Оскільки, як встановлено судом, аванс не забезпечує виконання зобов'язання, у відповідача не виникло обов'язку сплачувати позивачу пеню за порушення такого зобов'язання.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення та неправильного застосуванням норм матеріального права, позов задоволити з мотивів, у ній викладених.

Відповідач не забезпечив участі уповноваженого представника в судовому засіданні, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про причини неявки не повідомив, пояснень з приводу апеляційної скарги не надав.

Виходячи з приписів ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.

Розглянувши доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні матеріалами справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Між Дочірнім підприємством «Оріон-Буд»Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Оріон-Експорт»та Закритим акціонерним товариством «Проектно-будівельне об'єднання «Львівміськбуд»укладено договір підряду № 19/11 від 19.11.2008р., відповідно до умов якого позивач зобов'язався на свій ризик виконати монтажні роботи по встановленню системи димовидалення та системи автоматики димовидалення в приміщенні автомобільного паркінгу у будику по вул.Конотопській-Єфремова у м.Львові, у відповідності до проектної документації переданої позивачем до моменту підписання договору, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Розділом 4 договору передбачено, що договірна ціна робіт, що виконуються відповідачем складає 184205 грн. Замовник протягом 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами договору сплачує відповідачу передоплату у розмірі 130000 грн.

Згідно з пункту 3.2 договору усі роботи за договором підлягали завершенню та передачі позивачу не пізніше 30.12.2008р. Однак, у визначений договором термін відповідач не здійснив передачі позивачу виконаних підрядних робіт. 22.05.2009р., позивач звернувся до відповідача з листом № 14/05, в якому повідомив відповідача про втрату позивачем інтересу до виконання відповідачем зобов'язань за договором та розірвання даного договору.

У відповідності до п.7.2 договору, у випадку порушення відповідачем терміну виконання робіт, вказаного у пункті 3.2 цього договору, останній повинен сплатити позивачу, на його вимогу, пеню в розмірі 2% від договірної ціни робіт, вказаної у п.4.1, за кожен день прострочення.

За таких обставин, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 128943,50 грн., про що повідомив відповідача претензією № 14/06 від 22.05.2009р., з вимогою сплатити нараховану пеню, яка залишена останнім без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до Господарського суду Львівської області з позовом до ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд»про стягнення 130000 грн. передоплати. Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.11.2009р. у справі № 26/178 позовні вимоги позивача задоволені повністю. Крім того, згаданим рішенням встановлено, що відповідач фактично не розпочинав виконання обумовлених договором монтажних робіт. Відповідач, під час розгляду справи № 26/178, посилався на відсутність вини у порушенні договірних зобов'язань, оскільки позивачем не надано відповідної проектної та дозвільної документації, проте, жодних доказів зазначеного суду не надав.

На ті ж підстави відповідач посилається і у відзиві на позовну заяву у даній справі № 15/8. Зокрема, вказує, що позивачем не надано жодної проектної документації, якою б передбачалось встановлення системи димовидалення та системи автоматики димовидалення в приміщенні автомобільного паркінгу у будику по вул.Конотопській-Єфремова у м.Львові, проте, доказів в обґрунтування такого твердження суду не надав.

Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення у даній справі, суд першої інстанції посилається на норми ст.ст.570, 571 ЦК України, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем, у зв'язку з порушенням останнім умов договору підряду № 19/11 від 19.11.2008р.

Зокрема, відповідно до ст.570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Згідно зі ст.571 ЦК України визначені правові наслідки порушення або припинення зобов'язання, забезпеченого завдатком. Зокрема встановлено, що у випадку якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості. Сторона, винна у порушенні зобов'язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором. У разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

При цьому, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції робить висновок про те, що суму передоплати у розмірі 130000 грн., сплачену позивачем відповідачу за договором підряду № 19/11 від 19.11.2008р. слід вважати авансом. Однак, не застосовує норм, що підлягали застосуванню, зокрема положення ст.ст. 610, 611, 612, 615 ЦК України, ст.230, 231, 232 ГК України.

Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання.

Згідно з ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч.3 ст.232 ГК України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.

Усі вищевказані норми підлягали застосуванню судом першої інстанції при вирішенні спору між сторонами про стягнення пені у розмірі 128943,50 грн. за порушення договірних зобов'язань за договором підряду № 19/11 від 19.11.2008р. Однак, суд першої інстанції вищевказаних норм матеріального права до спірних правовідносин не застосував, що призвело до ухвалення неправильного рішення.

В мотивувальній частині оскаржуваного рішення, суд першої інстанції робить також безпідставний висновок про те, що оскільки аванс не забезпечує виконання зобов'язання, у відповідача не виникло обов'язку сплачувати позивачу пеню за порушення такого зобов'язання. Вказаний висновок спростовується наступним.

Як встановлено матеріалами справи, на виконання взятих на себе договірних зобов'язань по авансуванню майбутніх робіт, позивач сплатив відповідачу 130000 грн. передоплати за договором підряду № 19/11 від 19.11.2008р., що підтверджується випискою з банківського рахунку, листом № 2008-19/11 від 19.11.2008р., актом звірки розрахунків від 28.02.2009р.

Таким чином, замовник виконав зобов'язання щодо передоплати частини вартості робіт, що підлягали виконанню підрядником.

Виконання робіт по договору підряду 19/11 від 19.11.2008р. відповідачем розпочате не було. Факт невиконання договірних зобов'язань підтверджується актами, складеними за участю представників ЗАТ «Проектно-будівельне об'єднання «Львівміськбуд»(акти визначення незавершених об'ємів робіт від 05.01.2009р. та від 26.02.2009р.). Окрім того, факт невиконання договірних зобов'язань за договором підряду № 19/11 від 19.11.2008р. підтверджується Актом звірки розрахунків, підписаним сторонами 28.02.2009р. (тобто через 2 календарні місяці після завершення терміну, коли роботи мали бути передані замовнику з підписанням відповідного акту приймання-передачі).

Згідно з п.11.5.1 договору підряду № 19/11 від 19.11.2008р. замовник має право в односторонньому порядку розірвати договір у випадку прострочення підрядником терміну виконання робіт більше ніж на 7 календарних днів.

Керуючись вищевикладеними нормами, Дочірнє підприємство «Оріон-Буд»листом № 14/05 від 22.05.2009р. повідомило відповідача про втрату інтересу ДП «Оріон-Буд»до виконання підрядником зобов'язань за договором підряду № 19/11 від 19.11.2008р. та розірвання вказаного договору в односторонньому порядку.

Одночасно, відповідачу була направлена претензія № 14/06 від 22.05.2009р. про сплату штрафних санкцій за порушення умов договору підряду № 19/11 від 19.11.2008р. у розмірі 128943,50 грн. (пеня нарахована відповідно до п.7.2 договору).

Вищевказані обставини, в тому числі факт невиконання відповідачем робіт за договором підряду № 19/11 від 19.11.2008р., були встановлені Господарським судом Львівської області в ході розгляду справи № 26/178, та знайшли відображення у судовому рішенні від 03.11.2009р.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання.

Згідно з ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч.3 ст.232 ГК України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.

Таким чином, для вирішення питання щодо наявності підстав для нарахування та стягнення штрафних санкцій, діюче законодавство передбачає необхідність встановлення факту порушення договірного зобов'язання. При цьому, можливість нарахування пені (штрафу) за порушення договірних зобов'язань жодним чином не пов'язується з визначенням правової природи платежу, проведеного іншою стороною на виконання умов договору (як це зробив суд першої інстанції). Як вбачається з доказів, наданих сторонами, замовник у повному обсязі виконав зобов'язання щодо оплати частини вартості робіт по договору підряду № 19/11 від 19.11.2008р. Підрядник, маючи для цього усі необхідні засоби (в тому числі і матеріальні, надані замовником), не завершив робіт в термін, встановлений сторонами у п.3.2 договору підряду № 19/11 від 19.11.2008р. При цьому, виходячи зі змісту ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив (тобто порушив договірне зобов'язання), незалежно від того, чи він виконав роботи частково чи взагалі не приступав до їх виконання. Оскільки роботи не були виконані та передані замовнику до 30.12.2008р., починаючи з 31.12.2008р. виникла підстава для нарахування штрафних санкцій (пені), передбаченої п.7.2 договору підряду № 19/11 від 19.11.2008р.

Згідно з п.7.2 договору підряду № 19/11 від 19.11.2008р. у випадку порушення підрядником терміну виконання робіт, вказаного у п.3.2 договору, останній сплачує замовнику, на його вимогу, пеню в розмірі 2 % від договірної ціни робіт, вказаної у п.4.1 договору, за кожен день прострочення.

Відповідно до п.3.2 договору підряду № 19/11 від 19.11.2008р. підрядник зобов'язувався завершити виконання робіт у термін не пізніше 30.12.2008р.

Згідно з п.4.1 договору підряду № 19/11 від 19.11.2008р. договірна ціна робіт, що виконуються підрядником складає 184205 грн.

Зважаючи на факт невиконання відповідачем робіт за договором підряду № 19/11 від 19.11.2008р., пеня за кожен день прострочення виконання зобов'язань (починаючи з 31.12.2008р.) складає 3684,10 грн. Враховуючи значний розмір штрафних санкцій, що можуть бути нараховані відповідачу за 6 календарних місяців прострочення, відповідно до вимог ч.6 ст.232 ГК України, позивач вважав за доцільне нарахувати штрафні санкції (пеню) за 35 календарних днів прострочення (за період з 31.12.2008р. по 03.02.2009р.).

Розмір пені, яку відповідач зобов'язаний сплатити позивачу за порушення зобов'язань за договором підряду № 19/11 від 19.11.2008р. складає 128943,50 гривень (розмір пені = 2 % від договірної ціни * кількість днів прострочення = 3684,10 грн. * 184 205 грн.).

Виходячи з вищевикладених норм, згідно з п.7.2 договору підряду № 19/11 від 19.11.2008р., відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі 128943,50 грн.

Суд першої інстанції не врахував вищевказаних обставин при винесенні оскаржуваного рішення. Такі дії суду першої інстанції свідчать про неповне з'ясування ним обставин справи, та про невідповідність висновків суду, викладених у оскаржуваному рішенні, обставинам справи.

Згідно зі ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відтак, керуючись ст.ст.44, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Оріон-Буд»Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Оріон-Експорт», м.Львів, задоволити.

Скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 18.03.2010р. у справі № 15/8.

Позовні вимоги задоволити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Проектно-будівельне обєднання «Львівміськбуд»(м.Львів, вул.Зелена, 238, код в ЄДРПОУ 01273906) на користь Дочірнього підприємства «Оріон Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Оріон-Експорт»(м.Львів, вул.Водогінна, 2, код в ЄДРПОУ 32568582) 128943,50 грн. пені, 1934,16 грн. у відшкодування сплаченого державного мита за подання позову та апеляційної скарги, 236 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити Господарському суду Львівської області видати наказ відповідно до вимог ст.ст.116, 117 ГПК України.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддяЮрченко Я.О.

СуддяДавид Л.Л.

СуддяЯкімець Г.Г.