Постанова № 10245444, 23.06.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

23.06.10                                                                                           Справа № 15/3

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді Мурської Х.В.

суддів Давид Л.Л.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання           Куцик-Трускавецькій О.Б.

розглянув матеріали апеляційної скарги Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", м. Івано-Франківськ, за вих. № 258-2/10 від 05.05.2010 р.

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.04.2010 року

у справі № 15/3, суддя Деделюк Б.В.,

за позовом Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", м. Івано-Франківськ

до Приватного підприємства "Кобра і Ко", м. Івано-Франківськ

про стягнення коштів в сумі 30 318,00 грн.

за участю представників

від позивача: Бажан О.М. –представник;

від відповідача: не з’явились.

          Розпорядженням голови суду від 21.06.2010р. в склад судової колегії внесено зміни, замість судді Кордюк Г.Т. введено суддю Якімець Г.Г.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 20.04.2010 року у справі № 15/3 у задоволенні позовних вимог Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про стягнення з рахунку Приватного підприємства "Кобра і Ко" заборгованості за спожиту теплоенергію в період з 01.11.2008р. по 01.12.2009р. –відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, зокрема, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 23.10.2008р. у справі № 12/40 розірвано договір оренди, на підставі якого відповідач перебував в приміщеннях, до яких позивачем постачалась теплоенергія, а відтак правові підстави для стягнення з рахунку ПП "Кобра і Ко" заборгованості за спожиту теплоенергію у вказаний позивачем період –відсутні.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.04.2010 року у даній справі з підстав невідповідності такого нормам матеріального та процесуального права.

Представник позивача підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав, участі уповноваженого представника в судовому засіданні повторно не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги (повідомлення про вручення поштового відправлення наявні в матеріалах справи).

Враховуючи ту обставину, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.05.2010 року сторони були повідомлені про наслідки неявки в судове засідання, а також те, що клопотань до початку розгляду апеляційної скарги – не надходило, і відповідно, сторони не були позбавлені можливості здійснити своє конституційне право на захист охоронюваних законом інтересів, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника скаржника.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, оскаржуване судове рішення у даній справі скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 4-7 ГПК України, судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об’єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст. 43 ГПК України, згідно якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності до вимог ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 15.10.2007 року між державним міським підприємством "Івано-Франківськтеплокомуненерго" та приватним підприємством "Кобра і Ко" було укладено договір № 446 про постачання теплової енергії.

З врахуванням того, що споживач не провів розрахунків з ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2008р. по 01.12.2009р., останнє звернулось до господарського суду за захистом свого порушеного права. Окрім основного боргу в сумі 14662, 32 грн. за вказаний період, позивач просив стягнути на його користь 14662, 32 грн. пені, 253, 48 грн. 3% річних та 739, 88 грн. інфляційних.

Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог в повному об’ємі покликаючись, при цьому, на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.10.2008р. у справі № 12/40, яким розірвано договір оренди, на підставі якого відповідач перебував в приміщеннях, до яких позивачем постачалась теплоенергія та вирішено виселити відповідача із займаних ним приміщень. Відтак, на переконання суду першої інстанції, правові підстави для стягнення з рахунку ПП "Кобра і Ко" заборгованості за спожиту теплоенергію у вказаний позивачем період –відсутні.

Однак, судова колегія не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Так, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 23.10.2008 року по справі № 12/40, договір оренди № ДО-2743 від 24.11.2005 року нежитлових приміщень площею 159,2 кв.м., розташованих на першому поверсі в приміщенні по вул. Нова, 19 б в м. Івано-Франківську, укладений між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та приватним підприємством "Кобра і Ко" розірвано та виселено приватне підприємство "Кобра і Ко" (м. Івано-Франківськ, вул. О.Сорохтея, 27/1, код ЄДРПОУ 32606230) із займаних приміщень, що знаходяться за адресою вул. Нова, 19 б в м. Івано-Франківську.

На виконання вказаного рішення 08.04.2009р. видано наказ № 1926.

На підставі наказу місцевого господарського суду від 08.04.2009р. ВДВС Івано-Франківського МУЮ 02.06.2009р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника - ПП "Кобра і Ко" зобов’язано добровільно виконати виконавчий документ в строк до 09.06.2009р.

Постановою ВДВС Івано-Франківського МУЮ від 24.02.2010р. встановлено, що боржником не виконано рішення суду в добровільному порядку, на підставі чого призначено примусове виконання наказу № 1926, виданого 08.04.2009р. про виселення ПП «Кобра і Ко»із займаних приміщень, що знаходяться за адресою: вул. Нова, 19 Б в м. Ів.Франківську. Датою примусового виконання виконавчого документа щодо виселення боржника визначено 12.03.2010р.

Відтак, оскільки в матеріалах справи відсутні інші докази, які б свідчили про те, що відповідачем виконано судове рішення у справі про звільнення займаних ним приміщень по вул. Новій, 19б до 12.03.2010р., то вимоги позивача про стягнення з рахунку відповідача коштів за використану теплову енергію на підставі укладеного між ними договору за період з 01.11.2008р. по 01.12.2009р., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім стягнення з рахунку відповідача основного боргу в розмірі 14662, 32 грн., судова колегія вважає правомірними доводи позивача в частині нарахування 253, 48 грн. 3% річних та 739, 88 грн. інфляційних за період з 01.01.2009р. по 31.11.2009р. в порядку ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Щодо позовних вимог про стягнення 14662, 32 грн. пені, то в цій частині судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення позову на суму 605, 59 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.8 укладеного між сторонами договору оплата послуг здійснюється споживачем на підставі виставлених виробником рахунків в 5-ти денний термін після дати одержання рахунку.

Таким чином позивач взяв на себе обов’язок виставляти відповідачу рахунки, а останній –оплачувати їх на протязі п’яти днів з моменту отримання.

В позовній заяві ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго", в підтвердження виставляння ПП "Кобра і Ко" рахунків за спожиту теплову енергію в спірний період, покликається на Реєстри рахунків та податкових накладних, які виписувались позивачем за кожний місяць окремо (а.с. 36-46) і на яких проставлялись відмітки про дату фактичного їх отримання споживачами, в тому числі відповідачем.

З даних реєстрів вбачається, що позивач виписував відповідачу рахунки за період листопад 2008р.- листопад 2009р. Однак, не всі рахунки за вказаний період відповідач отримав. Зокрема, в даних реєстрах відсутні відомості про отримання відповідачем рахунків за січень, березень-липень та за листопад 2009р.(зачинено, переїхали і т.п.). Докази надіслання вказаних рахунків на юридичну адресу відповідача в матеріалах справи відсутні. Таким чином, нарахування пені за вказаний період (січень, березень-липень та за листопад 2009р.), є неправомірним.

Водночас, рахунки за грудень 2008р., лютий 2009р., серпень-жовтень 2009р. були вручені відповідачу наручно, про що свідчать підписи осіб отримувача (Данилюк, П’єх, Пастух, Борак) з зазначенням дати отримання рахунків.

Судова колегія, провівши перерахунок штрафних санкцій, дійшла висновку про те, що з рахунку відповідача підлягає стягненню 605, 59 грн. пені за прострочення оплати виставлених позивачем рахунків.

Так, рахунок за грудень 2008р. на суму 2034, 55 грн. було вручено відповідачу 15.01.2009р., відтак, в силу п. 5.8 укладеного договору з 21.01.2009р. позивач набув права на нарахування пені. По даному рахунку сума пені за період з 21.01.2009р. по 21.07.2009р. складає 239, 35 грн.

По рахунку за лютий 2009р. на суму 2801, 36 грн., виставленого 18.03.2009р., сума пені за період з 24.03.2009р. по 24.09.2009р.становить 320, 05 грн.

По рахунку за серпень 2009р. на суму 29,40 грн., виставленого 09.09.2009р., сума пені за період з 15.09.2009р. по 13.01.2010р. становить 1,98 грн. (29,40*2*10,25%/365*120).

По рахунку за вересень 2009р. на суму 220,39 грн., виставленого 08.10.2009р., сума пені за період з 14.10.2009р. по 13.01.2010р. становить 11,39 грн.

По рахунку за жовтень 2009р. на суму 1025,23 грн., виставленого 12.11.2009р., сума пені за період з 18.11.2009р. по 13.01.2010р. становить 32,82 грн.

Розрахунок пені, проведений судом апеляційної інстанції наявний в матеріалах справи.

При цьому, судова колегія керувалась нормами ч.6 ст.232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та вимогами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Так, відповідно до умов укладеного договору, за невиконання договірних зобов’язань щодо встановлених строків оплати за використану теплову енергію, сторони передбачили нарахування пені в розмірі 1% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Однак, судова колегія провела перерахунок нарахованої позивачем пені з врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", в силу якого розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до вимог пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Також, згідно з ч.2 статті 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Оскільки, відповідачем у справі не доведено належними та допустимими доказами, у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України належного виконання ним умов укладеного договору, то судова колегія Львівського апеляційного господарського суду оцінивши докази в їх сукупності, дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення Господарського суду Івано-Франківської області у даній справі та часткове задоволення позовних вимог.

За таких обставин, з рахунку відповідача, окрім основного боргу в сумі 14662, 32 грн., 253, 48 грн. 3% річних та 739, 88 грн. інфляційних за період з 01.01.2009р. по 31.11.2009р., підлягає стягненню 605, 59 грн. пені. У задоволенні позовних вимог про стягнення решти пені в сумі 14056, 73 грн. слід відмовити.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105, 107 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1.          Апеляційну скаргу задоволити частково.

2.          Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.04.2010 року у справі № 15/3 скасувати та прийняти нове судове рішення.

Позов задоволити частково.

Стягнути з рахунку Приватного підприємства "Кобра і Ко", м. Івано-Франківськ на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", м. Івано-Франківськ 14662, 32 грн. основного боргу, 253, 48 грн. 3% річних, 739, 88 грн. інфляційних, 605, 59 грн. пені, 162, 61 грн. державного мита та 126, 58 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 14056, 73 грн. –відмовити.

Стягнути з рахунку Приватного підприємства "Кобра і Ко", м. Івано-Франківськ на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", м. Івано-Франківськ 81, 31 грн. у відшкодування судових витрат за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

3.          На виконання постанови місцевому господарському суду видати накази.

4.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5.          Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.

Головуючий-суддя Мурська Х.В.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Якімець Г.Г.