Постанова № 10245130, 01.07.2010, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2010 р. м. Чернівці Справа № 2а-2340/10/2470

10:00

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левицького В.К.,

при секретарі судового засідання Левчуку Д.С..

за участю сторін:

представника позивача - Чмола І.І., за дорученням;

відповідач - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Промітех»доДержавної податкової інспекції у м. Чернівціпро визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промітех»звернулось з позовом доДержавної податкової інспекції у м. Чернівціпро визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0003930151/0 від 31.05.2010 р. в сумі 3367,00 грн., застосованого за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість. В обґрунтування позовних вимог вказував, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято з порушення строків давності встановлених ст. 250 Господарського кодексу України, а тому є недійсним та підлягає скасуванню.

В судове засідання призначене на 01.7.2010 р. позивач не зявився, явку представників в судове засідання не забезпечив, проте направив до суду заяву, в якій просив провести розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримував повністю.

Відповідачем подано письмові заперечення проти прозову, відповідно до яких вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити, зазначаючи, що строки застосування адміністративно-господарських санкцій, установлені ст. 250 Господарського кодексу України, не поширюються на випадки накладення штрафних санкцій за порушення платником податків правил оподаткування у порядку, визначеному Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити та надав пояснення аналогічні викладеним у запереченні проти позову.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Промітех» (58000, м. Чернівці вул. Нікітіна, 37, ідентифікаційний код 30935767) зареєстроване виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 11.05.2000 р. як юридична особа.

11.05.2010 року державною податковою інспекцією у м. Чернівці проведено документальну невиїзну перевірку своєчасності сплати ТОВ «Промітех» узгоджених податкових зобовязання до бюджету, про що складено акт № 1476//15-1/30935767.

Перевіркою встановлено порушення п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у вигляді несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 6734,00 грн. із затримкою на 284 календарних днів (а.с. 7).

На підставі висновків проведеної перевірки податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Чернівці № 0003930151/0 від 31.05.2010 р. до позивача застосовано штраф у розмірі 50% за затримку 284 календарних днів граничного строку узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 6734,00 грн., що складає 3367,00 грн.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення одержано позивачем 08.06.2010 р., про що свідчить відмітка про вручення рекомендованого поштового. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, є Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі Закон № 2181).

Згідно з п. 5.3 ст. 5 цього Закону платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом “г” п.п.4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Приписами пп. 17.1.7. п. 17.1 ст. 17 даного Закону встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі пятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, порушення платником податків строків погашення податкового зобов'язання, установлених п.5.3 ст.5 наведеного Закону, тягне за собою накладення на нього контролюючим органом штрафу шляхом прийняття акта ненормативного характеру у формі податкового повідомлення, яке згідно з п.1.9 ст.1 зазначеного Закону є письмовим повідомленням про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Судовим розглядом встановлено, що затримка сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість позивачем мала місце протягом періоду більшого 90 календарних днів, що є порушенням п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181, тому відповідачем правомірно застосовано штрафні санкції у розмірі 50% від погашених з затримкою установлених строків сум податкового боргу згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

З обставин, якими обґрунтовується позов, вбачається, що позивач не заперечує факт затримки узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість, проте наполягає на застосуванні норм ст. 250 Господарського кодексу України при накладені штрафу за вказане порушення.

Доводи позивача про порушення відповідачем строків застосування адміністративно-господарських санкцій, установлених ст. 250 Господарського кодексу України при застосуванні штрафної санкції суд відхиляє з таких міркувань.

Відповідно до частини 2 статті 238 Господарського кодексу України (далі - ГК України) види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Частиною 2 статті 241 ГК України також встановлено, що перелік порушень, за які з субєкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення. Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 1.5 ст.1 Закону № 2181 штрафну санкцію (штраф) визначено як плату у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, установлених відповідними законами.

Відповідно до п.17.1 ст.17 цього Закону № 2181 штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому п.17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків. Відповідно до п.17.3 зазначеної статті Закону № 2181 сплата (стягнення) передбачених нею штрафних санкцій прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Згідно із п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону № 2181 за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

За наведених правових норм суд вважає, що строки застосування адміністративно-господарських санкцій, установлені ст.250 ГК України, не поширюються на випадки накладення штрафних санкцій за порушення платником податків правил оподаткування у порядку, визначеному Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на підставі правильно встановлених фактів затримки сплати позивачем узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість, у звязку з чим, відсутні правові підстави для скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися субєкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судовим розглядом не встановлено порушення зазначених критеріїв відповідачем при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому вказане рішення не підлягає скасуванню.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні з боку відповідача надано достатніх аргументів та доводів, які свідчать, що оскаржуване рішення прийняте в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В той же час позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в звязку з чим суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України стягненню з позивача не підлягають.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 160 - 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.

Постанова відповідно до ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складання її в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено та підписано судом 05.07.2010 р.

Суддя /підпис/ В.К. Левицький

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО:

Суддя В.К. Левицький