Постанова № 10244497, 31.05.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Миколаїв.

31.05.2010 р. Справа № 2а-973/10/1470

Розглянувши у відкритому судовому засідання справу:

за позовом: фермерського господарства ”Органік сістемс”, Миколаївська область, жовтневий район, с. Шевченкове

до відповідача: державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області, м. Миколаїв

Головуючий суддя Середа О.Ф.

Секретар судового засідання Колеснікова О.О.

представники:

від позивача: представник відсутній

від відповідача: Станько Н.Б.

в засіданні приймає участь: прокурор Дзюбан О.В.

Суть спору: про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Фермерське господарство ”Органік сістемс” (надалі - позивач) звернулось до суду із позовом, зміненим заявою від 04.03.10 р., про визнання протиправним та скасування у повному обсязі податкового повідомлення-рішення від 13.02.10 р. № 0000062301/0, прийнятого Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі Миколаївської області (надалі - відповідач) за наслідками проведення перевірки від 01.02.10 р.-03.02.10 р. та складеному Акту від 03.02.10 р. № 49/23-35321091 про результати документальної невиїзної перевірки підприємства позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Приватним підприємством ”Верона Буд” за грудень 2008-лютий 2009 р. р.

Позивач вважає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам діючого податкового законодавства, а тому є протиправним і підлягає скасуванню у повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

В період 01.02.10 р.-03.02.10 р. відповідач по справі провів документальну невиїзну перевірки підприємства позивача з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Приватним підприємством ”Верона Буд” за грудень 2008-лютий 2009 р.р.

За наслідками перевірки був складений Акт від 03.02.10 р. № 49/23-35321091 (надалі Акт перевірки).

Зокрема, в Акті перевірки відповідач зазначив про порушення позивачем підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України ”Про податок на додану вартість” від 03.04.97 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями (надалі - Закон № 168/97-ВР), внаслідок чого останнім був занижений податок на додану вартість за грудень 2008 р. на суму 8500 грн., за січень 2009 р. на суму 25666,67 грн. та за лютий 2009 р. на суму 86166,67 грн.

Відповідач виходив з того, що відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України № 168/97-ВР податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону).

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не дозволяється включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку у звязку з придбанням товарів (послуг), які не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у підпункті документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену податковими документами.

В обґрунтування свого висновку відповідач посилається на те, що позивач по справі та його постачальник ПП ”Верона Буд” працювали в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні звязки й учасники якого обізнані щодо один одного, а також що позивач протягом тривалого часу придбавав товар у особи, діяльність якої мала ознаки фіктивного підприємництва.

Відповідач зазначає, що реєстрація установчих документів ПП ”Верона Буд” здійснена з порушенням чинного законодавства, оскільки воно було зареєстроване на підставну особу. Власник та посадова особа ПП ”Верона Буд” Гладищук В.П. зареєстрував його на своє імя на прохання ОСОБА_3 та ОСОБА_4, підприємством фактично не керувала, бухгалтерській облік на підприємстві вела вона та ОСОБА_4, коштами підприємства розпоряджалася ОСОБА_4 Податкові декларації складала та заповнювала ОСОБА_4, а деякі підписувала Гладищук В.П. за проханням ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

25.06.09 р. у відношенні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 порушена кримінальна справа за фактом створення субєктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності.

Відповідач вважає, що зазначені обставини свідчать про те, що в господарських операціях з позивачем на стороні контрагента діяла особа, яка не могла мати законних повноважень на здійснення цих операцій, підписання документів податкової звітності, надання податкових накладних.

Відповідно до вимог пункту 10.1 статті 10 Закону № 168/97-ВР платники податку, визначені у статті 2 цього Закону, є відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування ) податку до бюджету.

Згідно із пунктом 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платником податку є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно із підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм).

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не дозволяється включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку у звязку з придбанням товарів (послуг), які не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у підпункті документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену податковими документами.

Згідно приписів пунктів 2, 4, 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р. за № 165 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.10.98 р. за № 691/3131):

- податкову накладну складає особа, зареєстрована як платник податку у податковому органі і якій присвоєний індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість;

- сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість в податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобовязань по продажу товарів (робіт, послуг) продавця в книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг);

- податкова накладна вважається недійсною у випадку її заповнення іншою ( в тому числі незареєстрованою платником податку на додану вартість), особою.

На думку відповідача, вищевказане свідчать, що у позивача не було підстав для віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість, а віднесення до податкового кредиту сум ПДВ за перевіреними податковими накладними є неправомірним і не відповідає вимогам закону.

Заслухавши представників сторін, дослідивши усі надані сторонами документи, докази та заперечення, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, виходячи з наступного.

Судом встановлено, позивач по справі на момент проведення перевірки та складання Акту перевірки мав укладені:

- договір поставки від 08.12.08 р. № 08/12 та Специфікацію від 08.12.08 р. № 1 до цього договору;

- договір поставки від 15.01.09 р. № 15/01 та Специфікацію від 15.01.09 р. № 1 і Специфікацію від 15.02.09 р. № 2 до цього договору, а також додаткову угоду до договору поставки № 15/01 від 15.01.09 р. № 1;

- податкові накладні: від 08.12.08 р. за № 00210, від 16.01.09 р. № 0000002, від 26.01.09 р. № 0000003, від 03.02.09 р. № 0000007, від 10.03.09 р. №0000016, від 12.02.09 р. № 0000019, від 17.02.09 р. № 0000020, від 19.02.09 р. № 0000033;

- видаткові накладні від 08.12.08 р. № В-00000096, від 26.01.09 р. за № В-00000001, від 03.02.09 р. за № В-00000004, від 10.02.09 р. за № В-00000005, від 12.02.09 р. за № В-00000006, від 17.02.09 р. за № В-00000008, від 19.02.09 р. за № В-00000009.

Вказане в певній мірі підтверджує здійснення позивачем господарської операції з ПП ”Верона Буд”, за якою було отримано та відображено у звітності податковий кредит з ПДВ.

Судом зясовано і в судовому засіданні не спростовано представником відповідача, що вищевказані податкові накладні оформлені згідно до вимог чинного законодавства, містять усі реквізити, передбачені пунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР. На момент видання податкових накладних ПП ”Верона Буд” було належним чином зареєстроване як платник ПДВ.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), виникає за правилом першої події: або фактична сплата коштів продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, в якій зазначені суми ПДВ, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг). Згідно із підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Аналіз вказаних норм податкового законодавства свідчить про те, що лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Також судом зясовано, що на момент перевірки підприємства позивача запис до ЄДР про припинення реєстрації ПП ”Верона Буд” внесений не був, а отже, виходячи із вимог частини 2 статті 104 ЦК України, ця юридична особа не є такою, що припинилася і за загальним правилом не втратила статусу платника податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, суд вважає, що висновок відповідача, викладений в Акті перевірки не є доведеними, а тому прийняте ним спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам діючого законодавства, зокрема, податкового.

За таких обставин позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов фермерського господарства ”Органік сістемс” - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 13.02.10 р. № 0000062301/0, прийняте Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі Миколаївської області.

Відповідно до статті 186 КАС України про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Головуючий суддя О.Ф. Середа

22.06.2010 р.