Постанова № 10244383, 30.06.2010, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2010 року Справа № 2а-1489/10/1170

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сагун А.В.;

при секретарі - Джебко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до державного підприємства „Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд” про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

ВСТАНОВИВ:

Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося (далі по тексту Фонд) в Кіровоградський окружний адміністративний суд з позовом до державного підприємства „Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд” (далі ДП „Дирекція КГЗКОР”), в якому просила стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції в сумі 238439,60 грн. та пеню в сумі 1573,66 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач своєчасно подав звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів, однак самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції у термін передбачений законодавством, тому станом на 07.05.2010 року за ним рахується заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій на суму 238439,60 грн. та пені 1573,66 грн.

В судовому засіданні представник позивача Мурзак Ольга Василівна підтримала позовні вимоги в повному обсязі та надала суду пояснення згідно позовної заяви.

Представник відповідача Ширяєва Любов Григорівна у судовому засіданні заперечила проти задоволення адміністративного позову та пояснила, що відповідачем вчинено всіх залежних від нього дій для працевлаштування інвалідів. Чинним законодавством, на її думку, не передбачено обовязку у роботавців підшукувати собі працівників інвалідів, такий обовязок покладено на державну службу зайнятості. Крім того, з посиланням на ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та відкриття відносно підприємства справи про банкрутство та оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, представник вважає, що сума адміністративно-господарських санкцій та пені не підлягають стягненню.

Заслухавши представників сторін, дослідивши у судовому засіданні докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до п.1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 №1434, Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики і підпорядковується йому.

Згідно з п.9 зазначеного Положення для реалізації покладених на Фонд соціального захисту інвалідів завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

Відповідно до Положення про Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого Наказом директора від 01.03.07р. №16, Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом урядового державного управління - Фонду соціального захисту інвалідів і має статус юридичної особи.

Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів є, зокрема, контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів” (далі - Закону). У відповідності до покладених на Фонд завдань останній здійснює контроль за сплатою роботодавцями адміністративно-господарських санкцій і пені.

Таким чином, Фонд та його відділення є органами державної влади, які у правовідносинах з роботодавцями, зокрема у звязку із здійсненням контролю за перерахуванням адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону, реалізують владні управлінські функції.

З огляду на викладене, та відповідно до п.1 ч.1 ст.3, п.4 ч.1 ст.17 КАС України, спори за позовами субєктів владних повноважень - відділень Фонду до роботодавців про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним, є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону для підприємств (обєднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Згідно з п.1.9 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005р. №286, показники кількості працівників у формах державних статистичних спостережень відображаються у цілих одиницях. Тому роботодавцям слід визначати середньооблікову чисельність працівників та чисельність працівників за встановленим Законом нормативом у цілих числах, округлюючи дробові числа відповідно до встановлених правил математики.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.19 Закону роботодавці самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог ст.18 цього Закону.

Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості (ч.1 ст.18 Закону).

Згідно з ч.3 ст.18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Статтею 20 Закону передбачено обовязок підприємств (обєднань), установ і організацій, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форм власності і господарювання, де середньооблікова кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч.1 ст.19 Закону, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в обєднанні), в установі, організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами та організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в цій статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки позовної давності.

Судом встановлено, що відповідно до звіту відповідача про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік , форма № 10-ПІ (а.с. 11), на підприємстві працювало 27 інвалідів, повинно працювати 40 інвалідів, середньорічна заробітна плата штатного працівника на підприємстві в 2009 році складала 18341,51 грн., адміністративно-господарські санкції відповідачем самостійно визначено у розмірі 238 439,63 грн. (а.с. 11).

Згідно даних, наданих відповідачем у звіті за 2009 рік вбачається, що при середньообліковій чисельності працюючих на підприємстві відповідача в 2009 році - 995 осіб та виходячи з нормативу, передбаченого ч.1 ст.19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, у відповідача мало бути створено 40 робочих місця для працевлаштування інвалідів.

При цьому, відповідно до розділу 2 зазначеного звіту на підприємстві протягом 2009 року працювало 27 інвалідів, відповідно не виконано норматив в кількості 13 робочих місць для інвалідів.

Звітність щодо наявності вакансій для працевлаштування інвалідів відповідачем до Долинського центру зайнятості подавались лише у липні жовтні 2009 року (а.с. 54).

Однак, відповідачем не представлено доказів про створення 13 спеціальних робочих місць для інвалідів. Відповідно, суд не погоджується з представником відповідача про виконання підприємством всіх необхідних дій по працевлаштуванню інвалідів для виконання нормативу, передбаченого ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, зокрема в частині створення робочих місць в достатній кількості для працевлаштування інвалідів.

Про зазначене також свідчить та обставина, що у поданих до Долинського центру зайнятості звітах про вакантні посади зазначено лише три посади: інженер-електрик, гірничий інженер-механік та слюсар-електрик з ремонту електроустаткування.

Кіровоградським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, в звязку з порушенням відповідачем ст.19 Закону, визначено адміністративно-господарські санкції в розмірі 13 середньорічних заробітних плат штатного працівника на підприємстві, що становить 238439,63 грн.

Відповідно до ч.2 ст.20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Механізм нарахування пені встановлено Порядком нарахування пені та її сплати.

Згідно Порядку нарахування пені та її сплати, порушення строку сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, розмір якої обчислюється виходячи зі 120 відсотків річних облікової ставки Національного Банку України, що діє на момент подання позовної заяви.

Облікова ставка Національного банку України станом на 7 травня 2010 р. складає 10,25%. Одноденний розмір пені складає 0,03%. Кількість днів прострочення, в період з 16.04.10 по 07.05.10, склало 22 днів. Таким чином, сума пені становить 1573,66 грн. (а.с.6).

Платежів в рахунок погашення заборгованості з адміністративно-господарських санкцій та пені відповідачем не здійснювалось.

Суд не погоджується з доводами представника відповідача про відсутність підстав для стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені через введення мораторію на задоволення вимог кредиторів в межах справи про банкрутство підприємства.

Згідно абз. 24 ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Частино1 статті 11 передбачено, що господарський суд виносячи ухвалу про порушення справи про банкрутство одночасно в ній вводить мораторій на задоволення вимог кредиторів.

За змістом вказаних норм мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на конкурсні зобовязання, і не застосовується до поточних зобовязань, тобто тих що виникли після введення мораторію.

Ухвала господарського суду Кіровоградської області про поновлення провадження щодо банкрутства відповідача та оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів винесена 25 квітня 2008 року, а адміністративно-господарські санкції та пеня нараховані за період 2009 року, протягом якого відповідачем не виконувався обовязок по працевлаштуванню інвалідів, а тому таке зобовязання є поточним і дія мораторію на нього не поширюється

Таким чином, загальна сума заборгованості становить 240013,29 грн. (238439,63 грн. (адміністративно - господарські санкції") + 1573,66 грн. (пеня) = 240013,29 грн.).

Враховуючи те, що відповідачем, в порушення ст.ст. 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", не здійснено працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог ст.18 цього Закону, не сплачено адміністративно-господарські санкції, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими.

Згідно ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійсненні позивачем, з відповідача не стягуються. У відповідності до зазначеної норми, судові витрати належить покласти на рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з державного підприємства "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд", код ЄДРПОУ 04853709 на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, р/р 31216221800006, МФО 823016, банк ГУДК в Кіровоградській області, адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів, у сумі 238439,63 гривень (двісті тридцять вісім тисяч чотириста тридцять девять гривень 63 коп.) та пеню, у сумі 1573,66 гривень (одна тисяча пятсот сімдесят три гривні 66 коп.).

Судові витрати покласти на рахунок держави.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови - з дня складання постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 05.07.2010 року

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду А.В.Сагун