Постанова № 10243993, 21.06.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.06.10Справа №2а-918/10/5/0170 12:15 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Сидоренко Д.В., при секретарі Мородецької Ю.В. розглянувши за участю представника позивача Харінка О.І. дов. № 2062 від 05.06.09р. у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Квадр»,

до Державної податкового інспекції в Кіровському районі АР Крим,

про визнання недійсним рішення.

Обставини справи: Приватне підприємство «Квадр» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкового інспекції в Кіровському районі АР Крим (далі відповідач) про визнання недійсним рішення № 0000372303 від 14.09.09р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 28187,18 грн.

У судовому засіданні 21.06.2010р. представник позивача надав клопотання про уточнення позовних вимог, в якому просить залишити без розгляду позов в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1053,90 грн., у звязку з чим, суд ухвалою від 21.06.10р. залишив без розгляду позов в цій частині.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем взагалі не досліджувались документи бухгалтерського обліку, які є у позивача. Податківцями зроблено необґрунтовані висновки щодо відсутності документів, у звязку з чим відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідач у судове засідання 21.06.10р. не зявився, про час, день та місце розгляду справи сповіщений належним чином судовою повісткою. В запереченнях на позов зазначив, що при проведенні перевірки 24.06.09р. встановлено порушення позивачем зокрема вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у звязку з чим на підставі ст. 21 цього Закону були застосовані штрафні (фінансові) санкції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд,

ВСТАНОВИВ:

19.03.2003р. позивач зареєстрований Кіровською районною державною адміністрацією АР Крим в якості юридичної особи, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 та внесено запис до ЄДР № 1126120 0000 000111 (а.с.31).

24.06.2009р. відповідачем проведена перевірка контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу субєктами підприємницької діяльності, а саме, проведена перевірка АЗС, яка належить позивачу.

Під час проведення перевірки встановлено порушення позивачем зокрема п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке виразилось у неведенні обліку товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації, неврахованих у встановленому порядку, а саме, зберігання бензину А 92 в кількості 323 л за ціною 6,88 грн. на загальну суму 2222,24 грн. та бензину А 95 за ціною 7,18 грн. в кількості 1580 л на загальну суму 11344,40 грн.

За результатами перевірки складений акт за № 000368 0101/01/19/23/23201801 від 24.06.09р. (а.с.12-13), відповідно до якого за допущене порушення до позивача були застосовані фінансові санкції на загальну суму 27573,28 грн., у тому числі 27133,28 грн. за порушення п. 12 ст. 3 зазначеного закону, про що винесене Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000332303 від 07.07.09р. (а.с.11).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням позивач оскаржив його, рішенням про розгляду скарги ДПА в АР Крим за № 8829/7/25-023 від 27.08.09р. зменшила суму штрафних санкцій по рішенню № 0000332303 від 07.07.09р. в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 340,00 грн. по п. 2 ст. 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та збільшила штрафну санкцію по п. 1 ст. 17 цього Закону на 953,00 грн.

У звязку з чим, відповідачем 14.09.09р. прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000372303 в розмірі 28187,18 грн., у тому числі 27133,28 грн. за порушення п. 12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Дослідивши подані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (далі Закон про РРО).

Пунктом 12 ст. 3 Закону про РРО закріплено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів (ст. 6 Закону про РРО).

Законом, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до ч. 2 ст. 3 якого бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку є накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні, тощо.

Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей є порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

В матеріалах справи є належним чином завірені копії всіх відповідних документів, що підтверджують облік товарних запасів (звіт про рух ПЗМ за червень 2009р., накладні про придбання бензину).

Більш того, в матеріалах справи є завірена належним чином копія Накладної № 11 від 25.06.09р. відповідно до якої відправник: ПП «Квадр» АЗС Первомайське передало отримувачу: ПП «Квадр» АЗС Батальне бензин А92 у кількості 323 л. за ціною 6,88 грн. на загальну суму 2222,24 грн. та бензин А95 у кількості 1580 л. за ціною 7,18 грн. на загальну суму 11344,40 грн.

Таким чином, висновок відповідача щодо зберігання бензину А92, А95 із порушенням встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації (зберігання) є безпідставним.

Будь-яких доказів, що спростовують зазначені висновки, представником відповідача під час розгляду справи не надано.

Згідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірного рішення, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення № 0000372303 від 14.09.09р. у частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 27133,28 грн. за порушення п. 12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” не може бути визнане таким в зазначеної частині, що прийняте на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення субєкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

Позивач просить суд лише визнати недійсним рішення № 0000372303 від 14.09.09р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 27133,28 грн., без вимоги про визнання оскаржуваного рішення в цій частині протиправним та скасування.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати рішення № 0000372303 від 14.09.09р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 27133,28 грн.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 21.06.10р.

У повному обсязі постанову складено та підписано 29.06.10р.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в Кіровському районі АР Крим № 0000372303 від 14.09.09р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 27133,28 грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Квадр» (97345, АР Крим, Кіровський район, м. Старий Крим, вул. Чапаєва, б. 50 «б»: ЄДРПОУ 23201801) 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Сидоренко Д.В.