Постанова № 10243994, 10.06.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

10.06.10Справа №2а-3980/10/8/0170 (16:40) м.Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі ГнатенкоІ.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю«Атан-Крим»

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АРКрим

про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій

за участю представників сторін:

від позивача: Іванова Світлана Василівна, довіреність б/н від20.06.2010р.;

від відповідача: Болібкова Алла Валеріївна, довіреність №3/10 від01.12.2009р.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю«Атан-Крим» звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АРКрим про визнання протиправними дій ДПІ щодо відмови у видачі торгового патенту без дозволу на розміщення обєкту торгівлі; зобовязання Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АРКрим видати торговий патент на здійснення торгівельної діяльності на автозаправній станції за адресою: м.Сімферополь вул.Генерала Васильєва,43А.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем належним чином було підготовлено пакет документів для отримання торгового патенту відповідно до вимог Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» №98/96-ВР від23.03.1996р., Положення «Про виготовлення, зберігання і реалізацію торгових патентів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від13.07.1998р., зокрема заявка, копії свідоцтва про державну реєстрацію підприємства, статуту, довідки управління статистики про включення підприємства до ЄДРПОУ, договору оренди АЗС, платіжні доручення про сплату за отримання торгового патенту. Однак відповідачем, як зазначає позивач, незаконно було відмовлено у видачі торгового патенту листом від01.03.2010р. за вих.№9134/10/15-4 на підставі відсутності у поданому пакеті документів погодження з відповідними органами місцевого самоврядування щодо розміщення обєкту торгівлі з посиланням на необхідність отримання вказаного погодження згідно діючих норм Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», Декрету Кабінету Міністрів України від20.05.1993р. №56-93 «Про місцеві податки та збори», постанови Кабінету Міністрів України від21.05.1993р. №526 «Про заходи з упорядкування видачі документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності», Закону України «Про благоустрій населених пунктів» №2807-IV від06.09.2005р., що, на думку позивача, суперечить чинному законодавству України, оскільки на сьогодні законодавчо не визначено механізму щодо отримання зазначеного дозволу.

Крім того, позивач зазначає, що у звязку з набранням чинності частиною 1 ст.4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» з 05.10.2006р. правових підстав для видачі органами місцевого самоврядування дозволу на розміщення обєктів торгівлі та сфери послуг (та подібних до нього) немає, оскільки цим Законом визначено, що необхідність одержання документа дозвільного характеру, мають бути встановлена виключно законом.

До адміністративного позову позивачем додано клопотання про розгляд справи у скорочені строки на підставі ч. 3 ст.110 КАСУкраїни.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від24.03.10р. відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду на 06.04.2010р.

12.05.2010р. від позивача надійшло додаткове обґрунтування позовних вимог, відповідно до якого позивач просить визнати протиправними дії ДПІ в м.Сімферополі щодо відмови у видачі торгівельного патенту без дозволу на розміщення обєкту торгівлі та відкликає позовну заяву в частині зобовязання Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АРКрим видати торговий патент на здійснення торгівельної діяльності на автозаправній станції за адресою: м.Сімферополь вул.Генерала Васильєва,43А.

Ухвалою від10.06.2010р. Окружний адміністративний суд АРКрим залишив без розгляду частину позовних вимог про зобовязання Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АРКрим видати торговий патент на здійснення торгівельної діяльності на автозаправній станції за адресою: м.Сімферополь вул.Генерала Васильєва,43А.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на норми Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», Декрету Кабінету Міністрів України від20.05.1993р. №56-93 «Про місцеві податки та збори», постанови Кабінету Міністрів України від21.05.1993р. №526 «Про заходи з упорядкування видачі документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» Закону України «Про благоустрій населених пунктів» №2807-IV від06.09.2005р., зокрема на те, що на думку Держпідприємництва України, оскільки дозвіл на торгівлю не передбачено жодним законодавчим актом України, дії перевіряючих органів і виконавчого комітету щодо вимоги отримання вказаного дозволу від субєктів господарювання є неправомірними. Але, як зазначає, відповідач у запереченнях на позов, документом, який посвідчує саме місцезнаходження структурного підрозділу, є дозвіл на розміщення обєкту торгівлі, в якому встановлено, що субєкт господарювання належить саме відповідній юридичній особі та є її структурним підрозділом, а також точна юридична адреса структурного підрозділу. На підставі викладеного відповідач вважає, що підстав для задоволення адміністративного позову немає та просить у задоволенні позову відмовити.

На підставі зазначеного вище відповідач вважає, що підстав для задоволення адміністративного позову немає.

Представник позивача у судовому засіданні 10.06.2010р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував з підстав, вказаних у запереченнях проти адміністративного позову.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю«Атан-Крим» (далі ТОВ«Атан-Крим») зареєстроване у якості юридичної особи 14.10.2002р. виконавчим комітетом Феодосійської міської ради АРКрим, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №147684 (а.с.12).

Відповідно до статут ТОВ«Атан-Крим» та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними виждати діяльності ТОВ«Атан-Крим» є:

-оптова торгівля паливом;

-неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами ,напоями та тютюновими виробами;

-оптова торгівля хімічними продуктами;

-інші види оптової торгівлі;

-роздрібна торгівля пальним;

-діяльність кафе.

Судом встановлено, що 18.05.2005р. між Приватним підприємством «Промінмаш» та ТОВ«Барвинок» було укладено нотаріально завірений договір купівлі - продажу АЗС, відповідно до якого ПП«Промінмаш» продало, а ТОВ«Барвинок» купило автозаправочну станцію, що розташована за адресою: м.Сімферополь, вул.Генерала Васильєва,43 «а» (а.с.61).

Вказаний договір зареєстрований в реєстрі з №5410 від 05.07.2005р., що підтверджується Витягом з Державного реєстру правочинів №1005320 від18.05.2005р. (а.с.62).

Право власності на автозаправочну станцію, що розташована за адресою: м.Сімферополь, вул.Генерала Васильєва,43 «а» зареєстроване за ТОВ«Барвинок», що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 7677163 від05.07.2005р. (а.с.64).

12.12.2006р. між ТОВ«Барвинок» та ТОВ«Атан-Крим» був укладений договір оренди автозаправочної станіції (а.с.23).

Предметом вказаного договору є передання ТОВ«Барвинок» у тимчасове володіння і користування автозаправочної станції, яка знаходиться за адресою: м.Сімферополь, вул.Генерала Васильєва,43 «а» та представляє собою автозаправочну станцію (далі АЗС) площею 85кв.м., що розташована на земельній ділянці площею 0,18га,що облаштована двома паливороздатними колонками. На АЗС розташовані капітельна будівля (операторська), навіс, туалет. На території АЗС знаходиться паливосховище, що облаштоване чотирма ємностями (резервуарами) для зберігання палива обємом 10куб.м.

Метою оренди, відповідно до п.2 договору, є робота АЗС з надання послуг із заправки автомобілів (вантажних і легкових) бензином і дизельним паливом, з продажу моторних олій, спецрідини для автомобілів, автокосметики, автоаксесуарів, продуктів харчування, напоїв, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також з надання послуг з обслуговування автомобілів.

Строк дії договору складає 365 днів з моменту підписання акту приймання передачі, але не пізніше 17.12.2006р. Якщо жодна зі сторін за 1 місяць до закінчення строку дії договору не заявить про намір його розірвати, даний договір вважається продовженим на 5 років.

Акт приймання-передачі автозаправочної станції був підписаний обома сторонами 12.12.2006р. (а.с.24).

Висновком №1050 про можливість цільового використання земельної ділянки, затвердженим виконуючим обовязки голови комітету архітектури та містобудування Немченко І.Н. 04.06.2009р. зазначено, що Комітет архітектури та містобудування вважає можливим оформлення правовстановлюючих документів на передачу ТОВ«Барвинок» земельної ділянки фактичного користування, площею 2333кв.м. по вул.Генерала Васильєва,43а в оренду строком на десять років для обслуговування автозаправочного комплексу, за умови отримання погодження суміжних землекористувачів. Частина земельної ділянки, орієнтовною площею 520кв.м., що знаходиться у червоних рисах вул.Генерала Васильєва, підлягає оформленню без права реконструкції існуючих будівель і возведення нових (а.с.25-26).

Судом встановлено, що листом від26.02.2010р. №1496/02 ТОВ«Атан-Крим» звернулося до ДПІ в м.Сімферополі проханням видати торговий патент на автозаправочну станцію за адресою: м.Сімферополь, вул.Генерала Васильєва,43а (а.с.7).

До вказаного листа були надані заявка, копії свідоцтва про реєстрацію, статуту, довідки статистики, договору оренди АЗС, платіжні доручення про оплату торгового патенту, листа ДНА України від21.07.2009р. (а.с.48-53)

Листом від01.03.2010р. за №9134/10/15-4 ДПІ в м.Сімферополі відмовила у видачі торгового патенту, посилаючись на п.1 ст.2, п.4 ст.2, п.3 ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» №98/96-ВР від23.03.1996р. зі змінами та доповненнями, Положення про виготовлення, зберігання і реалізацію торгових патентів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 1077 від13.07.1998р., ст.17 Декрету Кабінету Міністрів України від20.05.1993р. №56-93 «Про місцеві податки та збори», Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», постанови Кабінету Міністрів України від21.05.1993р. №526 «Про заходи з упорядкування видачі документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності», Закону України «Про благоустрій населених пунктів» №2807-IV від06.09.2005р., обґрунтовуючи відмову відсутністю у поданому пакеті документів погодження з відповідними органами місцевого самоврядування щодо розміщення обєкту торгівлі з посиланням на необхідність отримання вказаного погодження згідно діючих норм (а.с.8-10).

Судом встановлено, що 15.04.2008р. виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради народних депутатів ТОВ«Атан-Крим» було видано Дозвіл №1364 на право розміщення обєкту торгівлі по вул.Генерала Васильєва43а, територія АЗС, строком до 15.04.2009р.(а.с.78).

Дозволом №1523 виконавчого комітету Сімферопольської міської ради народних депутатів було продовжено дію дозволу на право розміщення ТОВ«Атан-Крим» обєкту торгівлі по вул.Генерала Васильєва43а, територія АЗС, з 25.03.2010р. по 25.03.2011р. (а.с.79).

Отже продовження дії дозволу на право розміщення обєкту торгівлі позивачем оформлено в процесі розгляду цієї справи, тобто 25.03.2010р.

31.03.2010р. Державною податковою інспекцією в м.Сімферополі було видано торговий патент серії ТПБ №417166 на право здійснення торговельної діяльності, діяльності з надання побутових послуг, діяльності з обміну готівкових валютних цінностей, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу, який дійсний з 01.04.2010р. по 31.03.2011р. (а.с.77).

Детально та всебічно дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначає Закон України «Про державну податкову службу в України», відповідно до ст.4 якого Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади, якому підпорядковуються зокрема Державна податкова інспекція у м.Сімферополі АРКрим.

Стаття 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» встановлює, що посадові особи органів державної податкової служби зобовязані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності, встановлення порядку діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та державних адміністраторів регулюється Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» №2806-IV від06.09.2005р. (далі Закон №2806), в редакції, що діяла на момент звернення позивача до відповідача із заявою про видачу торгового патенту.

Відповідно до ст.1 Закону №2806 дозвільна система у сфері господарської діяльності це сукупність урегульованих законодавством відносин, які виникають між дозвільними органами, державними адміністраторами та суб'єктами господарювання у зв'язку з видачею документів дозвільного характеру, переоформленням, видачею дублікатів, анулюванням документів дозвільного характеру (абз.1 ст.1);

дозвільні органи - органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону видавати документи дозвільного характеру (абз.2 ст.1);

документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності (абз.3 ст.1);

місцеві дозвільні органи - міські ради міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення (їх виконавчі органи), районні та районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації, Севастопольська міська державна адміністрація, територіальні (місцеві) органи центральних органів виконавчої влади, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону від свого імені проводити чи залучатися до проведення експертизи та обстеження об'єктів, на які видається документ дозвільного характеру, видавати документи дозвільного характеру у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці (абз.4 ст.1);

об'єкт, на який видається документ дозвільного характеру (далі - об'єкт), - природні ресурси, земельна ділянка, ґрунтовий покрив земельних ділянок, споруда, будівля, приміщення, устаткування, обладнання та механізми, що вводяться в експлуатацію або проектуються, окрема операція, господарська діяльність певного виду, робота та послуга, а також документи, які використовуються суб'єктом господарювання у процесі проходження погоджувальної (дозвільної) процедури (проектна документація на будівництво об'єктів, землевпорядна документація, містобудівна документація, гірничий відвід) (абз.5 ст.1).

Стаття2 Закону № 2806 визначає, що дія цього Закону поширюється на дозвільні органи, адміністраторів, уповноважений орган та суб'єктів господарювання, які мають намір провадити або провадять господарську діяльність, і не поширюється на відносини у сфері ліцензування господарської діяльності, захисту економічної конкуренції, а також на дозвільну систему, яка поширюється на операції зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими матеріалами і речовинами, сильнодіючими отруйними речовинами, дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії.

Частиною1 ст.4 Закону № 2806 передбачено, що виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються:

необхідність одержання документа дозвільного характеру;

дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру;

платність або безоплатність видачі документа дозвільного характеру;

строк прийняття рішення про видачу або відмову у видачі документа дозвільного характеру;

вичерпний перелік підстав для відмови у видачі та анулювання документа дозвільного характеру;

можливість набуття суб'єктом господарювання права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності за декларативним принципом.

Закон про внесення змін до закону, який регулює відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, стосовно вимог, установлених цією частиною, набирає чинності не раніше ніж через тридцять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом.

Таким чином, аналіз вищенаведених норм дає можливість суду зробити висновок про те, що тільки Законом можуть регулюватися відносини з видачі дозволу на право розміщення обєкту торгівлі, однак відносини з видачі дозволу на право розміщення обєкту торгівлі жодним Законом не врегульовані, отже Закону, який би встановлював дотримання вимог, які предявляються до всіх документів дозвільного характеру, передбачених ч.1 ст. 4 Закону №2806, зокрема до дозволу на право розміщення обєктів торгівлі не існує.

Судом встановлено, що Рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АРКрим №494 від24.02.2006р., затверджене Положення про порядок видачі субєктам господарювання дозволів на право розміщення обєктів торгівлі і сфери послуг у м.Сімферополі, зокрема п.2, 3 вказаного Положення передбачено, що для отримання дозволу субєкт господарювання подає адміністратору або безпосередньо до управління торгівлі і сфери послуг міської ради заяву встановленої форми, до якої додаються:

- копія свідоцтва про державну реєстрацію субєкта господарювання;

- копія договору оренди приміщення або копія документа про належність приміщення;

- документ, що підтверджує внесення плати за видачу дозволу, якщо вона передбачена законом;

- для обєктів виносної торгівлі, замість документів на приміщення, додається схема розміщення обєкту.

Однак вказане рішення є нормативно-правовим актом, що діє в межах адміністративно - територіальної одиниці - міста Сімферополя, та не має силу Закону, тому не може його заміняти, а у спірних правовідносинах бути застосованим для врегулювання питання видачі дозволу на право розміщення обєкту торгівлі.

Порядок патентування торговельної діяльності за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток, діяльності у сфері торгівлі іноземною валютою, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, що провадиться суб'єктами підприємницької діяльності, регулюються Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» №98/96-ВР від23.03.1996р. (далі Закон №98).

Статтею 2 Закону №98 встановлені визначення та зміст торгового патенту, відповідно до якої торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними в цьому Законі видами підприємницької діяльності. Торговий патент не засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на інтелектуальну власність (ч.1 ст.2).

Торговий патент придбавається суб'єктами підприємницької діяльності, предметом діяльності яких є види, зазначені в частині першій статті 1 цього Закону. Підставою для придбання торгового патенту є заявка, оформлена відповідно до частини четвертої цієї статті. Встановлення будь-яких додаткових умов щодо придбання торгового патенту не дозволяється (ч. 2 ст.2).

Торговий патент видається за плату суб'єктам підприємницької діяльності державними податковими органами за місцезнаходженням цих суб'єктів або місцезнаходженням їх структурних (відокремлених) підрозділів, суб'єктам підприємницької діяльності, що провадять торговельну діяльність або надають побутові послуги (крім пересувної торговельної мережі), - за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання побутових послуг, а суб'єктам підприємницької діяльності, що здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу, - за місцем реєстрації цих суб'єктів (ч.3 ст.2).

Заявка на придбання торгового патенту повинна містити такі реквізити:

найменування суб'єкта підприємницької діяльності;

витяг з установчих документів щодо юридичної адреси суб'єкта підприємницької діяльності, а у випадках, якщо патент придбавається для структурного (відокремленого) підрозділу, - довідка органу, який погодив місцезнаходження структурного (відокремленого) підрозділу, із зазначенням цього місця;

вид підприємницької діяльності, здійснення якої потребує придбання торгового патенту;

найменування документа про повну або часткову сплату вартості торгового патенту (ч.4 ст.2).

Статтею 3 Закону №98 визначений порядок придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності, відповідно до якого патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів (ч.1 ст.3).

Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток (ч.2 ст.3).

Під пунктами продажу товарів у цьому Законі слід розуміти:

магазини та інші торгові точки, які знаходяться в окремих приміщеннях, будівлях або їх частинах і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину;

кіоски, палатки та інші малі архітектурні форми, які займають окремі приміщення, але не мають вбудованого торговельного залу для покупців;

автомагазини, розвозки та інші види пересувної торговельної мережі;

лотки, прилавки та інші види торгових точок у відведених для торговельної діяльності місцях, крім лотків, прилавків, що надаються в оренду суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам та знаходяться в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі - ринків усіх форм власності;

стаціонарні, малогабаритні і пересувні автозаправні станції, заправні пункти, які здійснюють торгівлю нафтопродуктами та стиснутим газом;

фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, їдальні, ресторани, кафе, закусочні, бари, буфети, відкриті літні майданчики, кіоски та інші пункти громадського харчування;

оптові бази, склади-магазини або інші приміщення, які використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

У разі коли суб'єкт підприємницької діяльності має структурні (відокремлені) підрозділи, торговий патент придбавається окремо для кожного структурного (відокремленого) підрозділу (торгової точки) (ч.3 ст.3).

Вартість торгового патенту на здійснення торговельної діяльності встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів та асортиментного переліку товарів.

Вартість торгового патенту за календарний місяць встановлюється у межах таких граничних рівнів:

на території міста Києва, обласних центрів - від 60 до 320 гривень;

на території міста Севастополя, міст обласного підпорядкування (крім обласних центрів) і районних центрів - від 30 до 160 гривень;

на території інших населених пунктів - до 80 гривень.

Термін дії торгового патенту на здійснення торговельної діяльності становить 12 календарних місяців (ч.4 ст.3).

Оплата вартості торгового патенту на здійснення торговельної діяльності провадиться щомісячно до 15 числа місяця, який передує звітному, а оплата вартості короткотермінового торгового патенту здійснюється не пізніше ніж за один день до початку здійснення торговельної діяльності (ч.5 ст.3).

Таким чином, аналіз вищенаведених норм дає можливість суду зробити висновок про те, що діючим законодавством чітко встановлений перелік документів, які необхідно подати для отримання торгового патенту. Такого документу, як дозвіл на право розміщення обєкту торгівлі, серед встановлених законодавством документів, необхідних для отримання торгового патенту, немає.

Спеціальним законодавчим актом, що регулює виготовлення, зберігання і реалізацію торгових патентів є Положення про виготовлення, зберігання і реалізацію торгових патентів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1077 від13.07.1998р. зі змінами та доповненнями (далі Положення №1077).

Відповідно до п.1 Положення № 1077 форма торгового патенту та порядок його заповнення встановлюються Державною податковою адміністрацією.

Пунктом 5 Положення №1077 передбачено, що бланки торгових патентів є документами суворої звітності, зберігаються і обліковуються в органах державної податкової служби у порядку, встановленому для типових форм первинного обліку бланків суворої звітності.

Згідно з п.10 Положення № 1077 підставою для придбання торгового патенту є заявка суб'єкта підприємницької діяльності, складена за формою згідно з додатком.

Відомості, наведені в поданій суб'єктом підприємницької діяльності заявці, посадова особа органу державної податкової служби звіряє з оригіналами первинних документів, на підставі яких заповнюється ця заявка, реєструє її в журналі обліку заявок і заповнює бланк торгового патенту (п.11 Положення № 1077).

З урахуванням викладеного, судом зроблений висновок, що підставою для придбання торгового патенту є лише добровільне волевиявлення, бажання особи, що має намір отримати торговий патент, викладене у формі заяви. Інших підстав для отримання торгового патенту законодавець не передбачає.

Закон України «Про систему оподаткування» № 1251-XII від25.06.1991р. визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників (далі Закон №1251).

Статтею 15 Закону №1251 до місцевих зборів (обовязкових платежів) належить, зокрема, збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг.

Згідно ст. 17 Декрету Кабінету Міністрів України від20.05.1993р. №56-93 «Про місцеві податки та збори» збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі - це плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях.

Збір за видачу дозволу на торгівлю справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари залежно від площі торгового місця, його територіального розміщення та виду продукції (ч.2 ст.17).

Граничний розмір збору за видачу дозволу на торгівлю не повинен перевищувати 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для суб'єктів, що постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях, і одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в день - за одноразову торгівлю (ч.3 ст.17).

З урахуванням викладеного, судом зроблено висновок, що ст.17 Декрету Кабінету Міністрів України від20.05.1993р. №56-93 «Про місцеві податки та збори» лише встановлює розмір збору і не визначає вимог до порядку його видачі.

Таким чином, аналіз наведених норм дає можливість суду зробити висновок про те, що діючим законодавством для отримання торгового патенту встановлена обовязковість наявності лише заявки субєкта господарювання на придбання торгового патенту, яка повинна містити необхідні реквізити, а саме найменування суб'єкта підприємницької діяльності; витяг з установчих документів щодо юридичної адреси суб'єкта підприємницької діяльності, а у випадках, якщо патент придбавається для структурного (відокремленого) підрозділу, - довідка органу, який погодив місцезнаходження структурного (відокремленого) підрозділу, із зазначенням цього місця; вид підприємницької діяльності, здійснення якої потребує придбання торгового патенту; найменування документа про повну або часткову сплату вартості торгового патенту. Інших вимог для придбання торгового патенту законодавцем не встановлено.

В обґрунтування відмови у видачі торгового патенту відповідач посилається на відсутність у поданому пакеті документів погодження з відповідними органами місцевого самоврядування щодо розміщення обєкту торгівлі.

Суд не бере до уваги посилання відповідача в обґрунтування необхідності видачі органами місцевого самоврядування погодження щодо розміщення обєкту торгівлі на Закон України «Про благоустрій населених пунктів» №2807-IV від06.09.2005р., а саме на п. 10 ст.10, відповідно до якого до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить надання дозволу на розміщення на території об'єктів благоустрою будівель і споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення, визначення обсягів пайової участі їх власників в утриманні об'єктів благоустрою, оскільки вказана стаття встановлює повноваження місцевих державних адміністрацій у сфері благоустрою населених пунктів, а вказаний Закон визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини і не регулює порядок патентування торговельної діяльності або видачу дозвільних документів.

Крім того, аналіз вищенаведених норм дає можливість суду зробити висновок про те, що законодавчо чітко не врегульований порядок видачі довідки органом, який погодив місцезнаходження структурного (відокремленого) підрозділу, із зазначенням цього місця, а лише передбачено подання заявки на придбання торгового патенту, яка крім іншого має містити довідку органу, який погодив місцезнаходження структурного (відокремленого) підрозділу, із зазначенням цього місця, що на думку відповідача, є погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування щодо розміщення обєкту торгівлі.

Однак суд визнає неспроможним таке тлумачення вказаної вимоги законодавства, оскільки діючим законодавством не передбачений порядок отримання довідки органу, який погодив місцезнаходження структурного (відокремленого) підрозділу, із зазначенням цього місця та не встановлені необхідні вимоги, які визначені Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» №2806-IV від06.09.2005р., а саме чітко не встановлені:

-необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види;

-дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру;

-платність або безоплатність видачі (переоформлення, видачі дубліката, анулювання) документа дозвільного характеру;

-строк видачі або надання письмового повідомлення про відмову у видачі документа дозвільного характеру;

-вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформленні, видачі дубліката, анулюванні документа дозвільного характеру;

-строк дії документа дозвільного характеру або необмеженість строку дії такого документа;

-можливість набуття права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності на підставі декларації.

Таким чином, судом зроблений висновок про незаконність витребування ДПІ у м.Сімферополі від ТОВ«Атан-Крим» для видачі торгового патенту погодження з відповідними органами місцевого самоврядування щодо розміщення обєкту торгівлі.

З огляду на зазначене вище, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

В судовому засіданні проголошено вступна та резолютивна частини постанови.

У повному обсязі постанову складено 15.06.2010р.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 100, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АРКрим щодо відмови у видачі торгового патенту на здійснення торгівельної діяльності на автозаправній станції за адресою: м.Сімферополь вул.Генерала Васильєва,43А без дозволу на право розміщення обєкту торгівлі.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю«Атан-Крим» (98100, АРКрим, м.Феодосія, вул.Галерейна,2; код ЄДРПОУ32085677, р/р2600111891 в КРДВАТ«Райффайзен Банк Аваль», МФО324021) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Кушнова А.О.