Рішення № 102390575, 31.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 грудня 2021 року м. Київ №640/9628/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1236 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення своєчасного повного розрахунку з позивачем при звільненні та зобов`язати його нарахувати і виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.01.2018 по 26.02.2021.

Підстави позову: позивача виключено із списків частини і видів забезпечення 19.01.2018, але повний розрахунок з ним проведено 26.02.2021, у зв`язку з чим та згідно із ст. 117 КЗпП України наявні підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки.

Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити в позові з тих підстав, що військовослужбовці при проходженні ними служби отримують грошове забезпечення, а не заробітну плату, тому на позивача не поширюються положення ст.ст. 116, 117 КЗпП України. Також відповідач навів правове регулювання виплати військовослужбовцям додаткових видів грошового забезпечення.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, зважаючи на таке.

Позивач звільнений з військової служби в запас та з 19.01.2018 виключений із списків особового складу частини та всіх видів грошового забезпечення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.06.2020 №826/2321/18, яке набрало законної сили 13.10.2020, визнано протиправними дії ВЧ А1236 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, і зобов`язано ВЧ А1236 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги при звільнені, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 з урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно з копією виписки АТ КБ "Приватбанк" від 02.04.2021 по банківській картці позивача на виконання цього рішення суду 26.02.2021 виплачено кошти у сумі 71827,51 грн.

Згідно із ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно із ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17 і Верховний Суд у постанові від 19.07.2021 у справі №340/400/20 у подібних спірних правовідно-синах висловили висновки про те, що норми ст.ст. 116, 117 КЗпП України як загальні поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

Суд відхиляє відзив відповідача, оскільки він не відповідає висновкам Верховного Суду щодо застосовності ст.ст. 116, 117 КЗпП України до військовослужбовців.

Враховуючи, що остаточний розрахунок з позивачем проведено не у день його виключення із списків особового складу і всіх видів грошового забезпечення, то наявні підстави для застосування положень ст.ст. 116, 117 КЗпП України.

Вирішуючи питання про застосування наслідків, передбачених ст.ст. 116, 117 КЗпП України, у контексті належного до виплати позивачу розміру середньомісячного заробітку, суд враховує висновки Верховного Суду України у постановах від 27.04.2016 №6-113цс16 і від 24.10.2011 №6-39цс11 та Верховного Суду у постановах від 01.04.2020 №761/16407/15-ц, від 26.06.2020 №761/9584/15-ц, від 16.07.2020 у справі №812/1259/17, від 04.09.2020 №260/348/19, від 30.11.2020 №480/3105/19, в яких цими судами застосовано принцип співмірності.

Верховний Суд України у постанові від 24.10.2011 №6-39цс11 зазначив, що для визна-чення розміру середнього заробітку при звільненні мають враховуватись такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц відступила від висновку Верховного Суду України у постанові від 27.04.2016 у справі №6-113цс16 і вказала, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Тому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27.04.2016 у справі № 6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України.

У справі, яка розглядається:

- розмір невиплаченої грошової допомоги склав 71827,51 грн.;

- період затримки виплати з 20.01.2018 (перший день після виключення позивача із списків особового складу і видів забезпечення) по 26.02.2021 склав 1135 днів;

- не виплата грошової допомоги пов`язана з наявністю спору між сторонами;

- про ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат позивач у позовній заяві не зазначив;

- згідно з довідкою ВЧ А1236 від 26.03.2018 №45 грошове забезпечення позивача станом на 19.01.2018 (без врахування допомоги при звільненні) складало 9002,64 грн.; у зв`язку з чим визначений судом середньоденний розмір грошового забезпечення склав 428,70 грн.;

- розмір середньомісячного заробітку за період затримки розрахунку з 20.01.2018 по 26.02.2021 становить 486574,50 грн.

Суд вважає зазначену суму очевидно неспівмірною із розміром грошової допомоги; суттю цієї виплати, яка має допоміжний характер, а не основний; відсутністю майнових втрат позивача за період затримки; перебігом строку звернення до суду і тривалістю розгляду справи судом та набранням рішенням законної сили.

Суд вважає співмірною і справедливою суму в розмірі 57874,50 грн. (428,70 грн. х 135 днів) з першого робочого дня після набрання рішенням суду законної сили по день фактичної виплати, тому вимогу про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу коштів належить задовольнити у цій частині.

Вимога про визнання протиправними дій щодо не проведення своєчасного повного розрахунку з позивачем при звільненні не підлягає задоволенню, оскільки не спрямована і не призведе до ефективного захисту порушеного права позивача.

Так, внаслідок неповного розрахунку з позивачем при звільненні йому не було виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки. Правомірність таких дій відповідача була предметом розгляду у справі №420/490/20, а рішенням суду у цій справі підтверджено і захищено право позивача на отримання грошової компенсації. Фактична виплата позивачу грошової компенсації на виконання рішення суду свідчить про поновлення його порушеного права.

Визнання протиправними дій відповідача щодо несвоєчасного розрахунку з позивачем не вплине на захист права позивача, яке відновлено, а застосування наслідків несвоєчасного розрахунку, передбачених ст. 117 КЗпП України, не потребує визнання його протиправним.

Позивач звільнений від сплати судового збору згідно з п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", що підтверджується копією посвідчення серія НОМЕР_1 .

Керуючись ст.ст. 2, 5, 90, 241-246, 257-263 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Задовольнити позов ОСОБА_1 частково.

2. Зобов`язати Військову частину А1236 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 57874,50 грн. (п`ятдесят сім тисяч вісімсот сімдесят чотири гривні 50 коп.).

3. Відмовити у задоволенні позову в іншій частині.

Позивач: ОСОБА_1 ;

АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Військова частина А1236;

03049, м. Київ, вул. Стадіонна, 6; код ЄДРПОУ 26606906.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Дата рішення є днем складення його у повному обсязі.

Суддя Д.А. Костенко