Рішення № 102376952, 22.12.2021, Путивльський районний суд Сумської області

Справа № 584/1818/19

Провадження № 2/584/24/21

РІШЕННЯ

Іменем України

22.12.2021 Путивльський районний суд Сумської області

в особі: головуючого - судді Токарєва С.М.

при секретарі Зікрати Я.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Путивль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новослобідської сільської ради Конотопського району Сумської області, Конотопської районної державної адміністрації Сумської області, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, про визнання права на земельну частку (пай),

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просив визнати за ним право власності на земельну частку (пай) розміром 7,31 в умовних кадастрових гектарах із землі, яка перебувала в колективній власності КСП ім. Карла Маркса із земель сільськогосподарського призначення резервного фонду Новослобідської сільської ради Путивльського району Сумської області з подальшим виділенням її в натурі.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 10.03.1982 був прийнятий в члени колгоспу ім. Карла Маркса, який 08.10.1992 був реорганізований в колективне сільськогосподарське підприємство – асоціацію кооперативів ім. Карла Маркса. 27.11.1995 позивач був виключений з членів КСП ім. Карла Маркса.

Позивачу було відомо, що по закону земля КСП повинна бути поділена на всіх членів КСП, в зв`язку з чим не перевіряв наявність свого прізвища у списку пайовиків, при цьому сертифікат на право на земельну частку (пай) він так і не отримав, а лише у 2018 році дізнався, що його помилково не було включено до зазначеного списку, тобто про порушення свого права на отримання землі.

Позивач в судове засідання не з`явився, його представник надала на адресу суду письмову заяву, в якій позов підтримала, а справу просила розглядати за її відсутності та відсутності позивача.

Представник відповідача – Новослобідської сільської ради в судове засідання не з`явився, в клопотанні від 14.09.2021 просив відмовити в задоволенні позову з підстав спливу строку позовної давності, відзив на позов не подав. В подальшому направив суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності, у вирішенні спору покладався на розсуд суду

Представник відповідача - Конотопської районної державної адміністрації Сумської області в судове засідання не з`явився, відзив на позов не подав, надав на адресу суду письмову заяву, в якій просив справу слухати за його відсутності, у вирішенні спору покладався на розсуд суду. При цьому зазначав, що з 01.01.2013 Конотопська районна державна адміністрація втратила повноваження розпоряджатися землями сільськогосподарського призначення, в зв`язку з чим просив замінити відповідача – Конотопську районну державну адміністрацію на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Зазначав, що відповідно до п. 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 № 720, процедура паювання земель розпочиналася з передачі відповідних земель державної власності до колективної шляхом оформлення державного акту на право колективної власності на землю з додаванням до цього акту списку людей, які мають право на отримання земельної частки (паю). Обов`язковими складовими права власності на земельну частку (пай) є: членство особи в колективному сільськогосподарському підприємстві, внесення до списку осіб, що додається до державного акту, наявність самого державного акту, яке отримало колективне сільськогосподарське підприємство на право колективної власності на землю. На даний час змінилося законодавство і сертифікати на право на земельний пай не видаються, а після прийняття рішення про приватизацію землі громадянам видаються витяги з державного реєстру про право власності на земельні ділянки, а тому говорити про те, що при розгляді даного питання необхідно говорити про повне застосування закону України від 1995 року неможливо. Крім того, щодо формування списків громадян, які мають право на земельну частку (пай), відповідач зазначив, що розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями, утвореними у підприємствах, кооперативах, товариствах з числа їх працівників. Загальні збори громадян, що мають право на земельну частку (пай) в результаті приватизації земель КСП ім. Карла Маркса, не підпорядковані Конотопській районній державній адміністрації, а відповідно і прийняті рішення про внесення осіб до списку громадян-власників права на отримання земельних часток (паїв), що знаходяться на території Новослобідської сільської ради не належить до повноважень відповідача. ОСОБА_1 не надав достатніх доказів того, що він є членом КСП, в тому числі пенсіонером, який раніше працював у ньому і залишився членом зазначеного товариства. Також відповідач повідомив, що 16.11.2020 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», яка запускає механізм повноцінної передачі з 17 листопада 2020 року земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність, відповідно до статті 117 ЗК України, всім без виключення об`єднаним територіальним громадам.

Третя особа також не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, пояснень щодо позову не направила.

Ухвалою судді Путивльського районного суду Сумської області від 06.12.2019 відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою Путивльського районного суду Сумської області від 08.01.2020 залучено як співвідповідача Путивльську районну державну адміністрацію Сумської області, а також витребувано з Путивльської районної державної адміністрації Сумської області докази.

Ухвалою Путивльського районного суду Сумської області від 14.05.2020 підготовче провадження у даній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Путивльського районного суду Сумської області від 21.04.2021 замінено відповідача – Путивльську районну державну адміністрацію Сумської області на її правонаступника – Конотопську районну державну адміністрацію Сумської області.

Ухвалою Путивльського районного суду Сумської області від 22.12.2021, занесеною до протоколу судового засідання, у задоволенні клопотання Конотопської районної державної адміністрації про заміну на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, було відмовлено.

З`ясувавши обставини, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних міркувань.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно статуту колективного сільськогосподарського підприємства – асоціації кооперативів імені Карла Маркса Путивльського району Сумської області, прийнятому на зборах уповноважених кооперативів асоціації від 12.02.1993 (протокол № 1), зареєстрованому в державній адміністрації Путивльського району 14.04.1993 відповідно до розпорядження № 11, останнє утворено на базі колгоспу імені Карла Маркса Путивльського району Сумської області, його членами можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, які признають його статут і приймають участь своєю працею і засобами в роботі одного з кооперативів асоціації. Прийняття в члени здійснюється на загальних зборах членів кооперативу, в якому особа, яка подала заяву, має бажання працювати, в її присутності з наступним затвердженням зборами уповноважених кооперативів. На кожного члена асоціації ведеться трудова книжка встановленого зразка. Членство в асоціації припиняється в разі виходу або виключення з асоціації (а.с. 38-58).

Як вбачається з копії трудової книжки позивача, 10.03.1982 він був прийнятий в члени колгоспу ім. Карла Маркса, який 08.10.1992 був реорганізований в колективне сільськогосподарське підприємство – асоціацію кооперативів ім. Карла Маркса. 27.11.1995 позивач був виключений з членів КСП ім. Карла Маркса (а.с. 6).

Заявою від 21.01.2019 позивач звернувся до Новослобідської сільської ради про виділення йому як члену КСП ім. Карла Маркса, який на час розпаювання працював охоронцем в колгоспі, земельної ділянки, на яку він мав право, із земель резервного фонду. До заяви позивачем було додано копії трудової книжки, паспорта та ідентифікаційного номера (а.с. 10).

Відповідно до листа Новослобідської сільської ради Путивльського району Сумської області від 24.01.2019 № 88/02-27, сільська рада повідомила позивача про відсутність повноважень щодо виділення земельної ділянки як члену КСП. При цьому зазначила, що відповідно до пункту 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 № 720/95 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства (а.с. 11).

З копії листа відділу у Путивльському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 23.09.2020 № 2/270-20 вбачається, що список громадян – членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства ім. Карла Маркса у відділі відсутній (а.с. 92).

Відповідно до фотокопії державного акту на право колективної власності на землю серії СМ № 00013 від 30.06.1995, його видано колективному сільськогосподарському підприємству ім. Карла Маркса в с. Мінакове Князівською сільською радою народних депутатів Путивльського району Сумської області у тому, що вказаному власнику землі передається у колективну власність 3536,7 гектарів землі в межах згідно з планом. Землю передано у колективну власність для сільськогосподарського використання відповідно до рішення Князівської сільської ради народних депутатів від 16.11.1993. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 12 (а.с. 93-94).

Відповідно до листа архівного відділу Путивльської районної державної адміністрації від 19.10.2020 № 820, в зазначених у запиті протоколах сесій Князівської сільської ради списків на розпаювання членів СЗАТ ім. Карла Маркса не має (а.с. 96).

Відповідно до п.п. 2, 5 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 № 720/95 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних ділянок (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є :свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

За змістом статей 22, 23 ЗК України в редакції 1990 року (далі - ЗК України (2768-14) 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Як роз`яснено в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 N 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства (далі – КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. N 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Відповідно до копії рішення 14 сесії 21 скликання Князівської сільської ради народних депутатів Путивльського району Сумської області від 08.07.1993 «Про проект роздержавлення та приватизації земель сільськогосподарського підприємства імені Карла Маркса», було затверджено в тому числі і середню земельну частку в розмірі 7,6 га, а також затверджено землі резервного фонду на площі 401,0 га. При цьому, зі списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства імені Карла Маркса Путивльського району, доданого до зазначеного рішення сільської ради, прізвище позивача в ньому відсутнє (а.с. 7-8).

Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент видачі державного акту на право колективної власності на землю КСП ім. Карла Маркса, ОСОБА_1 зберігав членство у ньому та у відповідності до п.п. 2, 5 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 № 720/95 мав право на земельну частку (пай), але безпідставно не був включений до списків осіб, які мають таке право.

Разом з тим, заявлені позивачем позовні вимоги не підлягають задоволенню, у зв`язку зі спливом позовної давності, з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

За змістом пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК УРСР.

З огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК УРСР (1963 року).

Відповідно до статей 71, 75 ЦК УРСР (1963 року) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки, і позовна давність застосовується судами незалежно від заяви сторін.

Відповідно до положень статті 76 ЦК УРСР (1963 року) перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Статтею 80 ЦК УРСР (1963 року) встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Діяльність КСП імені Карла Маркса була публічною і член такого підприємства мав право знати про всі рішення, які приймаються КСП, в тому числі щодо затвердження списку громадян, який є додатком до Державного акту на право колективної власності на землю серії СМ № 00013, виданого Князівською сільською Радою народних депутатів 30.06.1995.

З часу передачі КСП імені Карла Маркса земель у колективну власність, тобто з часу коли було видано державний акт на право колективної власності на землю з додатком до нього, позивач мав можливість дізнатися про порушення свого права на отримання земельного паю.

Таким чином, перебіг позовної давності для звернення позивача з відповідним позовом до суду розпочався ще у 1995 році, а позов був пред`явлений позивачем лише 03.12.2019, тобто через 24 роки - поза межами позовної давності, а тому твердження позивача про те, що він про порушення свого права дізнався в 2018 році є безпідставними.

Обставин, які б свідчили про наявність підстав вважати, що перебіг позовної давності було зупинено або він був перерваний (ст.ст. 78, 79 ЦК УРСР (1963 року)), судом не встановлено.

Крім того, не заслуговують на увагу посилання на норми ЦК України, зокрема на статтю 261 ЦК, оскільки на спірні правовідносини поширюються норми ЦК УРСР (1963 року), який діяв на час розпаювання.

З огляду на вищезазначені вимоги в даній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК УРСР. Аналогічна позиція міститься у Постановах Верховного Суду у справі № 387/278/17 від 31.10.2019 та у справі № 567/814/18 від 21.01.2020.

Пропуск позовної давності є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Одночасно судом не може бути відмовлено у задоволенні позову і за недоведеністю, і з підстав пропуску позовної давності. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі № 337/2722/17 від 20.03.2019.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2011 року у справі «Юкос проти Росії», пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

У рішенні Європейського суду з прав людини від у справі «Меньшакова проти України» заява № 377/02, п.54 рішення від 08.04.2010 Європейський Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» № 32053/13 п.п.46, 47, рішення від 29.01.2016 Суд повторює, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» №3236/03 п.41 рішення від 03.04.2008, Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, надавши оцінку аргументам, наведеним позивачем в позовній заяві, та представником відповідача у заяві про застосування строків позовної давності, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог судовий збір, понесений позивачем при зверненні до суду, відшкодуванню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11-13, 89, 133, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Новослобідської сільської ради Конотопського району Сумської області, Конотопської районної державної адміністрації Сумської області, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, про визнання права на земельну частку (пай) - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в 30-ти денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 30.12.2021.

Суддя С.М.Токарєв