Рішення № 102376951, 20.12.2021, Путивльський районний суд Сумської області

Справа № 584/1819/19

Провадження № 2/584/25/21

РІШЕННЯ

Іменем України

20.12.2021 Путивльський районний суд Сумської області

в особі: головуючого - судді Токарєва С.М.

при секретарі Зікрати Я.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Путивль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новослобідської сільської ради Конотопського району Сумської області, Конотопської районної державної адміністрації Сумської області, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, про визнання права на земельну частку (пай),

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просив визнати за ним право власності на земельну частку (пай) розміром 7,31 в умовних кадастрових гектарах із землі, яка перебувала в колективній власності КСП ім. Карла Маркса із земель сільськогосподарського призначення резервного фонду Новослобідської сільської ради Путивльського району Сумської області з подальшим виділенням її в натурі.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 01.08.1994 його було прийнято на роботу до КСП «Карла Маркса», де він працював до10.09.1998 на посаді механізатора.

Позивачу було відомо, що по закону земля КСП повинна бути поділена на всіх членів КСП, в зв`язку з чим не перевіряв наявність свого прізвища у списку пайовиків, при цьому сертифікат на право на земельну частку (пай) він так і не отримав, а лише у 2018 році дізнався, що його помилково не було включено до зазначеного списку, тобто про порушення свого права на отримання землі.

Позивач в судове засідання не з`явився, його представник надала на адресу суду письмову заяву, в якій позов підтримала, а справу просила розглядати за її відсутності та відсутності позивача.

Представник відповідача – Новослобідської сільської ради в судове засідання не з`явився, в клопотанні від 14.09.2021 просив відмовити в задоволенні позову з підстав спливу строку позовної давності, відзив на позов не подав. В подальшому направив суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності, у вирішенні спору покладався на розсуд суду.

Представник відповідача - Конотопської районної державної адміністрації Сумської області в судове засідання не з`явився, відзив на позов не подав, надав на адресу суду письмову заяву, в якій просив справу слухати за його відсутності, у вирішенні спору покладався на розсуд суду. При цьому зазначав, що з 01.01.2013 Конотопська районна державна адміністрація втратила повноваження розпоряджатися землями сільськогосподарського призначення, в зв`язку з чим просив замінити відповідача – Конотопську районну державну адміністрацію на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Зазначав, що відповідно до п. 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 № 720, процедура паювання земель розпочиналася з передачі відповідних земель державної власності до колективної шляхом оформлення державного акту на право колективної власності на землю з додаванням до цього акту списку людей, які мають право на отримання земельної частки (паю). Обов`язковими складовими права власності на земельну частку (пай) є: членство особи в колективному сільськогосподарському підприємстві, внесення до списку осіб, що додається до державного акту, наявність самого державного акту, яке отримало колективне сільськогосподарське підприємство на право колективної власності на землю. На даний час змінилося законодавство і сертифікати на право на земельний пай не видаються, а після прийняття рішення про приватизацію землі громадянам видаються витяги з державного реєстру про право власності на земельні ділянки, а тому говорити про те, що при розгляді даного питання необхідно говорити про повне застосування закону України від 1995 року неможливо. Крім того, щодо формування списків громадян, які мають право на земельну частку (пай), відповідач зазначив, що розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями, утвореними у підприємствах, кооперативах, товариствах з числа їх працівників. Загальні збори громадян, що мають право на земельну частку (пай) в результаті приватизації земель КСП ім. Карла Маркса, не підпорядковані Конотопській районній державній адміністрації, а відповідно і прийняті рішення про внесення осіб до списку громадян-власників права на отримання земельних часток (паїв), що знаходяться на території Новослобідської сільської ради не належить до повноважень відповідача. ОСОБА_1 не надав достатніх доказів того, що він є членом КСП, в тому числі пенсіонером, який раніше працював у ньому і залишився членом зазначеного товариства, при цьому лише зазначив у позові, що працював до 10.09.1998 на посаді механізатора. Також відповідач повідомив, що 16.11.2020 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», яка запускає механізм повноцінної передачі з 17 листопада 2020 року земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність, відповідно до статті 117 ЗК України, всім без виключення об`єднаним територіальним громадам.

Третя особа також не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила. У письмових поясненнях щодо позову зазначала, що при прийнятті рішення покладається на розсуд суду, а справу просить розглянути без участі її представника.

Ухвалою судді Путивльського районного суду Сумської області від 06.12.2019 відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою Путивльського районного суду Сумської області від 08.01.2020 залучено як співвідповідача Путивльську районну державну адміністрацію Сумської області, а також витребувано з Путивльської районної державної адміністрації Сумської області докази.

Ухвалою Путивльського районного суду Сумської області від 14.05.2020 підготовче провадження у даній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Путивльського районного суду Сумської області від 18.02.2021 замінено відповідача – Путивльську районну державну адміністрацію Сумської області на її правонаступника – Конотопську районну державну адміністрацію Сумської області.

Ухвалою Путивльського районного суду Сумської області від 20.12.2021, занесеною до протоколу судового засідання, у задоволенні клопотання Конотопської районної державної адміністрації про заміну на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, було відмовлено.

З`ясувавши обставини, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до листа архівного відділу Путивльської районної державної адміністрації від 30.01.2019 № 32, згідно протоколу № 4 від 05.08.1992, загальними зборами колгоспників на базі колгоспу ім. Карла Маркса с. Мінакове було створено колективне сільськогосподарське підприємство ім. Карла Маркса. В 1996 році загальними зборами членів КСП (протокол № 5 від 04.12.1995) було прийнято рішення про реорганізацію колективного сільськогосподарського товариства у сільськогосподарське закрите акціонерне товариство ім. Карла Маркса. Розпорядження голови Путивльської районної державної адміністрації про реєстрацію сільськогосподарське закрите акціонерне товариство ім. Карла Маркса прийнято 05.01.1996 за № 4-р. 2 (а.с. 22).

Згідно статуту колективного сільськогосподарського підприємства – асоціації кооперативів імені Карла Маркса Путивльського району Сумської області, прийнятому на зборах уповноважених кооперативів асоціації від 12.02.1993 (протокол № 1), зареєстрованому в державній адміністрації Путивльського району 14.04.1993 відповідно до розпорядження № 11, останнє утворено на базі колгоспу імені Карла Маркса Путивльського району Сумської області, його членами можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, які признають його статут і приймають участь своєю працею і засобами в роботі одного з кооперативів асоціації. Прийняття в члени здійснюється на загальних зборах членів кооперативу, в якому особа, яка подала заяву, має бажання працювати, в її присутності з наступним затвердженням зборами уповноважених кооперативів. На кожного члена асоціації ведеться трудова книжка встановленого зразка. Членство в асоціації припиняється в разі виходу або виключення з асоціації. Всі види робіт в асоціації виконуються переважно працею членів асоціації. Допускається використання найманої сили по трудовому договору або контракту. Трудові відносини членів асоціації регулються статутом, Законом України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», а громадян, які працюють по трудовому договору або контракту, законодавством про працю України (а.с. 53-73).

Відповідно до трудової книжки позивача, 01.08.1994 він був прийнятий на роботу механізатором до АТ імені Карла Маркса відповідно до наказу від 28.07.1994 № 7, а 10.09.1998 був звільнений з роботи по ст. 38 КЗпП за власним бажанням відповідно до наказу від 12.09.1998 № 9 (а.с. 6-14).

Відповідно до копії рішення 14 сесії 21 скликання Князівської сільської ради народних депутатів Путивльського району Сумської області від 08.07.1993 «Про проект роздержавлення та приватизації земель сільськогосподарського підприємства імені Карла Маркса», було затверджено в тому числі і середню земельну частку в розмірі 7,6 га, а також затверджено землі резервного фонду на площі 401,0 га. При цьому, зі списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства імені Карла Маркса Путивльського району, доданого до зазначеного рішення сільської ради, вбачається, що прізвище позивача в ньому відсутнє (а.с. 15-16).

Заявою від 03.12.2018 позивач звернувся до Новослобідської сільської ради про виділення йому як члену КСП ім. Карла Маркса, який на час розпаювання працював механізатором в колгоспі, земельної ділянки, на яку він мав право, із земель резервного фонду. До заяви позивачем було додано копії трудової книжки, паспорта та ідентифікаційного номера (а.с. 17).

Відповідно до листа Новослобідської сільської ради Путивльського району Сумської області від 15.01.2019 № 51/02-27, сільська рада повідомила позивача про відсутність повноважень щодо виділення земельної ділянки як члену КСП. При цьому зазначила, що відповідно до пункту 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 № 720/95 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства. Заява позивача та її додатки не містять відомостей щодо членства позивача в КСП «Карла Маркса» (а.с. 20).

З листа відділу у Путивльському районі ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 26.12.2018 № 1619/169-18 вбачається, що у відділі відсутня інформація на ім`я ОСОБА_1 по КСП ім. Карла Маркса на території Князівської сільської ради (а.с. 18).

З листа відділу у Путивльському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 18.08.2020 № 127/109-20 вбачається, що в рішенні виконкому Князівської сільської ради про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою від 21.12.2000 № 43 та в рішенні 16 сесії 23 скликання Князівської сільської ради «Про затвердження технічної документації із землеустрою» від 22.02.2001 в Списку громадян-власників сертифікатів, яким видаються державні акти на право приватної власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відсутнє прізвище ОСОБА_1 (а.с. 125).

З копії листа відділу у Путивльському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 23.09.2020 № 2/270-20 вбачається, що список громадян – членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства ім. Карла Маркса у відділі відсутній (а.с. 118).

Відповідно до фотокопії державного акту на право колективної власності на землю серії СМ № 00013 від 30.06.1995, його видано колективному сільськогосподарському підприємству ім. Карла Маркса в с. Мінакове Князівською сільською радою народних депутатів Путивльського району Сумської області у тому, що вказаному власнику землі передається у колективну власність 3536,7 гектарів землі в межах згідно з планом. Землю передано у колективну власність для сільськогосподарського використання відповідно до рішення Князівської сільської ради народних депутатів від 16.11.1993. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 12 (а.с. 119-121).

Відповідно до листа архівного відділу Путивльської районної державної адміністрації від 19.10.2020 № 820, в зазначених у запиті протоколах сесій Князівської сільської ради списків на розпаювання членів СЗАТ ім. Карла Маркса не має (а.с. 123).

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 2 п. 1 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів зокрема може бути: визнання права.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08.08.1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Відповідно до п.п. 2, 5 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 № 720/95 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Відповідно до п. 6 Указу Президента України від 08.08.1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» у разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.

Згідно п. 3 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 03.12.1999 року №1529/99 у ході реалізації положень цього Указу, виходити з того, що сертифікат на право на земельну частку (пай) є правовстановлюючим документом, що засвідчує право володіти, користуватися та розпоряджатися зазначеною часткою.

Згідно ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають зокрема: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних ділянок (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є :свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, право приватної власності є непорушним.

За змістом статей 22, 23 ЗК України в редакції 1990 року (далі - ЗК України (2768-14) 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Як роз`яснено в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 N 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства (далі – КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. N 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Таким чином, право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі власності на землю конкретному КСП, членом якого вони є.

Судом встановлено, що до суду звернувся позивач з позовом про визнання за ним права власності на земельну частку (пай) розміром 7,31 в умовних кадастрових гектарах із землі, яка перебувала в колективній власності КСП ім. Карла Маркса із земель сільськогосподарського призначення резервного фонду Новослобідської сільської ради Путивльського району Сумської області з подальшим виділенням її в натурі, з посиланням на те, що він був помилково не включений у списки, які додані до державного акта на право колективної власності на землю, що видавались в КСП ім. Карла Маркса, хоча він з 01.08.1994 до 10.09.1998 працював в КСП «Карла Маркса» на посаді механізатора, що підтверджується записом у трудовій книжці.

З матеріалів справи та положень ст. 1 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» вбачається, що КСП ім. Карла Маркса за своєю суттю належало до колективних сільськогосподарських підприємств.

Згідно ст. 4 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» у статуті підприємства вказуються найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, порядок вступу до підприємства і припинення членства в ньому, принципи формування спільної власності та права членів щодо неї, порядок розподілу прибутку, отриманого від операцій із цінними паперами, загальні права та обов`язки членів підприємства; передбачаються органи самоврядування, порядок їх формування та компетенція, права та обов`язки підприємства і його членів щодо використання й охорони земель, водних та інших природних ресурсів, виробничо - господарської, фінансової і трудової діяльності, питання оплати та охорони праці, соціальні гарантії, умови і порядок реорганізації та ліквідації підприємства.

Статут підприємства може містити й інші положення, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів. Членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут.

Таки чином, можна дійти висновку, що членство у КСП не виникає автоматично, воно може виникнути після проявлення волевиявлення особи стати членом такого підприємства та оформлення в установленому порядку свого статусу. Наявність трудових відносин з КСП не свідчить про членство в ньому.

Згідно статті 19 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» трудові відносини членів підприємства регулюються цим Законом і статутом підприємства, а громадян, які працюють за трудовим договором або контрактом, - законодавством про працю України.

Підприємство самостійно визначає форми, системи і розміри оплати праці його членів та інших працівників.

Оплата праці здійснюється залежно від кількості та якості трудового внеску кожного члена підприємства і зумовлюється кінцевими результатами.

Розмір доходу не обмежується. Оплата праці може провадитися як грішми, так і натурою.

Підприємство має право вільного найму працівників.

Оплата праці найманих працівників визначається за погодженням сторін, але не може бути нижчою за встановлений державою мінімальний рівень заробітної плати (мінімальний рівень оплати праці за професійно-кваліфікаційними групами працівників) і не залежить від кінцевих результатів господарювання.

Згідно ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Особливості праці членів кооперативів та їх об`єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями визначаються законодавством та їх статутами.

Таким чином, визначальним моментом набуття права власності на земельну частку (пай) відповідно до Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» є членство особи у колективному сільськогосподарському підприємстві на момент розпаювання земель.

Отже, право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов: 1) перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства, 2) отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю, 3) включення особи до списку осіб, доданого до цього акта.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач при розпаюванні земель КСП ім. Карла Маркса був членом зазначеного підприємства.

Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14.02.1992 № 2115-ХІІ введено в дію Закон України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14.02.1992 № 2114-ХІІ з 1 березня 1992 року.

Після прийняття та введення в дію Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» на базі колишніх колгоспів, радгоспів та інших були створені колективні сільськогосподарські підприємства.

Основним завданням створення КСП було роздержавлення земель: передача земель із державної власності в колективну власність, а потім в результаті розпаювання майна КСП - у приватну.

Так, судом встановлено, що відповідно записів у трудовій книжці, позивач 01.08.1994 був прийнятий на роботу механізатором до АТ імені Карла Маркса відповідно до наказу від 28.07.1994 № 7, а 10.09.1998 був звільнений з роботи по ст. 38 КЗпП за власним бажанням відповідно до наказу від 12.09.1998 № 9.

Тобто без свого волевиявлення позивач ОСОБА_1 (відповідної заяви) не міг стати членом КСП ім. Карла Маркса, оскільки б це порушувало принцип добровільності, визначений ст. 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство». Також з цього питання повинно було б прийняте рішення загальних зборів або уповноважених членів колгоспу (КСП).

Отже, суд доходить висновку, що невнесення позивача до зазначеного вище списку не є помилкою, як посилається позивач у позові, оскільки підставою внесення до вказаного списку є факт перебування в членах колгоспу (КСП) на час паювання землі, в той час як позивач не довів, що його було прийнято в члени КСП ім. Карла Маркса та на час видачі державного акту на право колективної власності він залишався його членом.

Таким чином, у позивача не виникло право на земельну частку (пай) з моменту отримання КСП ім. Карла Маркса державного акта на право колективної власності на землю.

Тому з огляду на викладене, суд доходить висновку, що право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, не є порушеним, оскільки позивач не набув права на земельну частку (пай) ні за законом, ні за рішенням загальних зборів колгоспників, а тому не підлягає захисту судом.

Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи на підставі наданих сторонами доказів, в межах заявлених позовних вимог. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

За таких обставин, враховуючи ненадання позивачем доказів щодо його перебування в членах КСП ім. Карла Маркса на час паювання земель та отримання підприємством Державного акта на право колективної власності на землю, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а тому позов не підлягає задоволенню, як такий, що не підтверджений встановленими обставинами та наданими суду доказами.

Крім того, у поданому позові позивач зазначає, що про порушення своїх прав він дізнався у 2018 році.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

За змістом пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК УРСР.

З огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК УРСР (1963 року).

Згідно ст.71 ЦК УРСР строк позовної давності встановлювався тривалістю в три роки.

В силу вимог ст. 75 ЦК УРСР позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог судовий збір, понесений позивачем при зверненні до суду, відшкодуванню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11-13, 89, 133, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Новослобідської сільської ради Конотопського району Сумської області, Конотопської районної державної адміністрації Сумської області, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, про визнання права на земельну частку (пай) - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в 30-ти денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 30.12.2021.

Суддя С.М.Токарєв