Рішення № 102365291, 30.11.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 30.11.2021

Справа № 334/5824/21

Провадження № 2/334/3576/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 року м. Запоріжжя

Ленінський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Філіпової І. М.,

за участю секретаря Єременко А. В.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Бабка А. О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: районна адміністрація Запорізької міської ради по Заводському району, як орган опіки та піклування, районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району як орган опіки та піклування, районна адміністрація Запорізької міської ради по Заводському району, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач є рідною бабусею малолітнього ОСОБА_4 , після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_2 дитина фактично знаходиться на її утриманні, вона опікується онуком, займається його вихованням.

Батько дитини покинув сина більше 13 років тому, веде аморальний спосіб життя, не працює, систематично вживає алкогольні напої та наркотичні засоби. Батько не провідує дитину, не цікавиться його життям, умовами проживання. жодної матеріальної допомоги не надає, жодного разу не поздоровляв дитину зі святами.

Усі питання, пов`язані з розвитком і вихованням дитини позивач вимушена вирішувати самостійно. Таким чином, відповідач тривалий час не виявляє батьківської турботи та не піклується про фізичний та духовний стан сина.

У судовому засіданні позивач позов підтримала в у повному обсязі, просила задовольнити. Пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її дочка, мати ОСОБА_4 . Дочка та онук постійно проживали разом з позивачем, тому після її смерті вона повністю опікується дитиною самостійно. Відповідач у справі зловживає алкоголем, веде аморальний спосіб життя. ОСОБА_4 підтримує добрі стосунки з дідусем та бабусею, батьками відповідача, часто буває у них у гостях, проте намагається приїжджати, коли батька немає вдома. Відповідач сплачував аліменти за рішенням суду на користь дочки.

Відповідач ОСОБА_2 позов визнав, не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав.

Представник третьої особи ОСОБА_3 пояснила, що орган оіпки та піклування вважає доцільним позбавити відповідача батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_4 , крім того, сам відповідач не заперечує. Також, було встановлено, що дитина з батьком не спілкується, тільки з дідусем та бабусею.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, подав заяву 30.11.2021 року про розгляд справи за його відсутністю.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, батьками дитини записані ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла.

Відповідно до характеристики ОСОБА_4 , наданої Запорізькою гімназією № 47 від 12.04.2021 року, дитина проживає разом з бабусею ОСОБА_1 та тіткою ОСОБА_6 , дитина доглянута, забезпечена усім необхідним. Батько участі у вихованні сина не приймає, навчання сина не цікавиться.

Згідно копії довідки КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР №345-днв від 21.01.2021 року ОСОБА_2 був неодноразово оглянутий з 1980 року лікарем - психіатром, востаннє 18.01.2021 року, діагноз: виражений розлад особистості в наслідок органічного ураження головного мозку з рідкими генералізованими судомними нападами, ускладнений алкоголізацією, має ІІ групу інвалідності з психічного розладу.

Згідно висновку від 29.10.2021 року орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району вважає можливим позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього ОСОБА_7 . У своєму висновку орган опіки та піклування зазначає, що батько самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, вихованням та утриманням сина не займається, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, родинний зв`язок з дитиною не підтримує.

Згідно висновку від 09.11.2021 року орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього ОСОБА_4 . У своєму висновку орган опіки та піклування зазначає, що дитина проживає разом з бабусею ОСОБА_1 та перебуває на її утриманні та вихованні після смерті матері. При проведенні співбесіди з батьком, він повідомив, що не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав відносно ОСОБА_4 .

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з п. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до п. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини.

П. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини встановлено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

П. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що дитина, яка розлучається з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, в якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHURv. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч. 1, 2 ст. 155 СК України).

Ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» встановлено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 164 СК України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини (п. 2 ч. 1).

Виходячи з тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, позбавлення батьківських прав з підстав ухилення одного із батьків від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).

Згідно із роз`ясненнями, викладеними у пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Разом з тим, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійний характер, коли кожен, так і в сукупності, можна розцінити як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У судовому засіданні позивач пояснив,що батько фактично ніколи не цікавився дитиною, дочка разом з онуком переїхала до неї, коли дитині було близько трьох місяців. Після смерті залишився проживати у позивача, вона займається його виховання, повністю його утримує.

Відповідач позов визнав у повному обсязі, не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав.

На думку суду відповідач свідомо нехтує своїми обов`язками щодо виховання дитини, покинув сина на вихованні баби, ніякої цікавості щодо розвитку, та навчання дитини не проявляє. Відповідач має ІІ групу інвалідності з психічного захворювання, веде аморальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями.

Згідно висновку органу опіки та піклування позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо його сина ОСОБА_4 є доцільним.

Враховуючи постійний характер поведінки відповідача щодо ухилення від виконання батьківських обов`язків по відношенню до дитини, небажання щось змінити у відносинах із дитиною, наявність інформації про зловживання спиртними напоями відповідачем, негативну характеристику його особистих якостей та способу життя, виходячи з інтересів дитини, з метою забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 166 Сімейного кодексу України особа, що позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Судом було встановлено, що з відповідача ОСОБА_2 вже стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , на користь ОСОБА_5 , тому наразі відсутні підстави для стягнення аліментів з відповідача, оскільки особа чи установа, на утриманні якої буде знаходитися неповнолітній має право звернутися з відповідною заявою про заміну стягувача.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 81, 141, 247, 263-265, 354 ЦПК України, ст. ст. 19, 155, 164, 166 Сімейного кодексу України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: районна адміністрація Запорізької міської ради по Заводському району, як орган опіки та піклування, районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 908 грн 00 коп.

Апеляційна скарга може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Проголошення повного тексту рішення 09.12.2021 року о 08 год. 30 хв.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП не відомий, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, код ЄДРПОУ 37573513, юридична адреса: м. Запоріжжя, вул. Бородінська, буд. 1а;

Третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, код ЄДРПОУ 37573534, юридична адреса: м. Запоріжжя, вул. Л. Чайкіної, буд. 56.

Суддя: Філіпова І. М.