Рішення № 102303437, 28.12.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2021 р. Справа№200/2052/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка Олексія Вікторовича про визнання неправомірними та скасування постанов,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:

- визнати неправомірною та скасувати постанову від 27 січня 2021 року про відкриття виконавчого провадження № 64286017, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Літвиненко Олексієм Вікторовичем, в частині стягнення з боржника основної винагороди;

- визнати неправомірною та скасувати постанову від 27 січня 2021 року про стягнення з боржника основної винагороди, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Літвиненко Олексієм Вікторовичем у виконавчому провадженні № 64286017;

- визнати неправомірною та скасувати постанову від 27 січня 2021 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Літвиненко Олексієм Вікторовичем у виконавчому провадженні № 64286017.

Позов обґрунтовував тим, що, за своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення, та стягується з боржника в пропорційному розмірі до фактично стягнутої суми. Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постановах від 03 березня 2020 року у справі № 260/801/19, від 28 жовтня 2020 року у справі № 640/13697/19.

Тому, вважав, що постанова про стягнення основної винагороди має визначати суму основної винагороди у розмірі 10 відсотків саме від стягнутої суми, а не від загальної суми, що зазначена у виконавчому листі. Проте, оскільки фактичного стягнення за виконавчим листом не відбулося (грошові кошти за кредитним договором повністю на користь стягувача не стягнуті), тому підстави для стягнення з позивача основної винагороди відсутні.

Крім того, приватним виконавцем, стягуючи з позивача як боржника основну винагороду, не враховано солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованості в розмірі 1245322,38 грн. відповідно до судового рішення та виданого на його виконання виконавчого листа у справі № 2-2988/10.

Відзив на позовну заяву подано не було.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі та без участі позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Неявка у судове засідання таких осіб не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи наведене суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Судом встановлено, що заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 вересня 2010 року позов публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» задоволено: стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованість за кредитним договором від 27 червня 2008 року № 6572808 та договором поруки від 27 червня 2008 року № 6593431 в розмірі 1 245 322,38 грн. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

19 липня 2011 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області для виконання вказаного судового рішення виданий виконавчий лист № 2-2988/10 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованості за кредитним договором від 27 червня 2008 року № 6572808 та договором поруки від 27 червня 2008 року № 6593431 в розмірі 1 245 322,38 грн.

Даний виконавчий лист містить відмітки державного виконавця щодо винесення постанов: 03 липня 2013 року - повернення за п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»; 24 вересня 2015 року - повернення за п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»; 04 лютого 2016 року - постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження; 28 грудня 2020 року - повернення за п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Даний виконавчий лист (№ 2-2988/10, що виданий 19 липня 2011 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області) перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка Олексія Вікторовича.

Так, 27 січня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Літвиненком Олексієм Вікторовичем на підставі вказаного виконавчого листа та заяви стягувача від 11 січня 2021 року в межах виконавчого провадження ВП № 64286017 щодо ОСОБА_1 винесено:

- постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 64286017, в якій боржником зазначено позивача - ОСОБА_1 . Вказаною постановою також стягнуто з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 124 532,24 гривня (UAH) (п. 3 резолютивної частини постанови);

- постанову про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 124 532,24 грн. (в розмірі 10 відсотків стягнутої суми);

- постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 211,72 грн. Згідно з вказаною постановою вказаний розмір мінімальних витрат виконавчого провадження складається з: винесення постанови про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) - 35,68 грн.; плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження - 69 грн.; винесення постанови про відкриття виконавчого провадження – 35,68 грн.; винесення постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця - 35,68 грн.; винесення постанови про стягнення витрат виконавчого провадження – 35,68 грн.

Вказані постанови отримані за місцем реєстрації позивача 09 лютого 2021 року та безпосередньо позивачем, як він зазначав, 13 лютого 2021 року.

Судом також встановлено, що 23 лютого 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Літвиненком Олексієм Вікторовичем на підставі того ж виконавчого листа № 2-2988/10, що виданий 19 липня 2011 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області на виконання рішення цього ж суду від 20 вересня 2010 року у цивільній справі № 2-2988/10, в межах іншого виконавчого провадження ВП № 64603731 щодо ОСОБА_2 винесено:

- постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 64603731, в якій боржником зазначено ОСОБА_2 . Вказаною постановою також стягнуто з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 124 532,24 грн.;

- постанову про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 124 532,24 грн. (в розмірі 10 відсотків стягнутої суми);

- постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 211,72 грн. Згідно з вказаною постановою вказаний розмір мінімальних витрат виконавчого провадження складається з: винесення постанови про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) - 35,68 грн.; плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження - 69 грн.; винесення постанови про відкриття виконавчого провадження – 35,68 грн.; винесення постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця - 35,68 грн.; винесення постанови про стягнення витрат виконавчого провадження – 35,68 грн.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Щодо оскаржених постанови про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення з боржника основної винагороди та постанови про стягнення з боржника основної винагороди

Статтею 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» врегульована винагорода приватного виконавця та авансування витрат виконавчого провадження.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 31 вказаного Закону за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Частиною 3 ст. 31 цього Закону визначено, що основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:

- фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;

- відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 4 та 5 ст. 31 вказаного Закону основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно з ч. 6 ст. 31 Закону основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 31 цього Закону приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частиною 9 ст. 31 вказаного Закону визначено, що солідарні боржники несуть солідарний обов`язок із сплати основної винагороди.

Частиною 3 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Аналогічні положення містяться в п. 9 розд. III Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5.

Статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (ч. 1 ст. 27).

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (ч. 2 ст. 27).

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (ч. 3 ст. 27).

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (ч. 4 ст. 27).

Згідно з ч. 5 ст. 27 вказаного Закону виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Частинами 6 - 9 ст. 27 вказаного Закону визначено, що у разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

У разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України" та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Як вже зазначалося, відповідно до ч. 3 ст. 45 цього Закону основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Частиною 6 ст. 48 Закону передбачено, що стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2019 року у справі №480/1558/19 (провадження №К/9901/21929/19) у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Таким чином, фактичне виконання судового рішення, крім випадку такого виконання до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень не є обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору.

Верховний Суд у постанові від 04 серпня 2020 року у справі № 200/13920/19-а, предметом оскарження в якій була постанова про стягнення основної винагороди приватного виконавця, зазначив, що початком примусового виконання відповідного виконавчого документу є подання стягувачем відповідної заяви про примусове виконання рішення, що є наслідком відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення шляхом винесення постанови, в тому числі про стягнення основної винагороди із зазначенням відсотка суми, що підлягає стягненню. Крім цього, законодавець пов`язав можливість отримання виконавцем виконавчого збору (основної винагороди) не виключно з вчиненням виконавцем певних виконавчих дій протягом усього часу тривання виконавчого провадження, яке призвело до фізичного стягнення коштів на користь стягувача з боржника. Сума основної винагороди у розмірі 10 відсотків визначається та стягується виходячи з сум коштів, що підлягають примусовому стягненню за виконавчим документом, і це не залежить від вчинених виконавчих дій після відкриття виконавчого провадження. Визначення розміру винагороди пов`язане з фактом початку примусового виконання за виконавчим документом…. Верховний Суд дійшов висновку, що ухвалюючи одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 10 відсотків, приватний виконавець діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України, яке регулює спірні правовідносини, тому жодних правових підстав для визнання протиправною та скасування спірної постанови відповідача немає.

Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом в постановах від 02 червня 2021 року в справі №160/4481/20, від 03 червня 2021 у справі №640/17286/20, які прийняті в часті пізніше, ніж постанови Верховного Суду, на які посилався позивач. Тому відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України саме ці – останні правові позиції підлягають обов`язковому врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2016 року № 643 затверджений Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця.

Пунктом 19 вказаного Порядку визначено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Отже, винесення постанови про стягнення основної винагороди є обов`язком приватного виконавця, і це відбувається одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження. В постанові про стягнення основної винагороди зазначаються: 1) розрахунок основної винагороди; 2) порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця.

Вказані положення законодавства відповідачем дотримані частково.

Так, постанову про стягнення основної винагороди винесено одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Оскаржена постанова про стягнення основної винагороди містить розрахунок основної винагороди, а саме зазначено, що у виконавчому провадженні №64286017 виконавчий документ, що підлягає примусовому виконанню, має майновий характер; сума боргу за виконавчим документом складає 1245322,38 грн.; 10 відсотків стягнутої суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом, складає 124532,24 грн., тому основна винагорода приватного виконавця становить 124532,24 грн.

Постанова також містить порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця, а саме зазначено, що: «Основна винагорода, основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).».

Постанова також містить реквізити боржника та стягувача за даним виконавчим документом, а також посилання на відповідні норми права.

Разом з цим, проводячи розрахунок основної винагороди та визначаючи її розмір, приватним виконавцем не враховано те, що виконавчим листом № 2-2988/10, що виданий щодо позивача (такий же виконавчий лист виданий щодо іншої особи – ОСОБА_2 ), стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованість в розмірі 1 245 322,38 грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем прийняті постанови про стягнення із солідарних боржників ОСОБА_1 та з ОСОБА_2 основної винагороди у сумах по 124 532,24 грн. (по 10 відсотків стягнутої суми по виконавчому листу) з кожного боржника.

В той же час згідно з ч. 9 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» солідарні боржники несуть солідарний обов`язок із сплати основної винагороди.

Принцип солідарного обов`язку солідарних боржників відповідачем врахований не був, що призвело до помилкового визначення ним суми основної винагороди в постанові про відкриття виконавчого провадження та в подальшому - в постанові про стягнення з боржника основної винагороди.

З огляду на наведене постанова про відкриття виконавчого провадження в оскарженій частині (в частині стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця) та постанова про стягнення з боржника основної винагороди підлягають визнанню неправомірними та скасуванню.

Щодо оскарженої постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження

Статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Відповідно до п. 2 розд. VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)).

Якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Якщо у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа витрати виконавчого провадження, які здійснювалися приватним виконавцем за рахунок власних коштів, не були стягнуті, приватний виконавець за потреби виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом та цією Інструкцією.

Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Отже, винесення постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження є обов`язком виконавця, і такий обов`язок ним дотриманий.

Вимоги щодо постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження позивач пов`язував з вимогами щодо основної винагороди приватного виконавця, щодо якої суд дійшов висновку про їх задоволення. З огляду на наведене такі вимоги також підлягають задоволенню, проте частково – в частині 35,68 грн., тобто суми, що стосується винесення постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з того, що частка задоволених позовних вимог в даній справі становить 99,92 відсотки, тому на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 2153,68 грн. (99,92 відсотки від суми 2155,44 грн.).

Керуючись статтями 32, 243 – 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка Олексія Вікторовича (84333, Донецька обл., м. Краматорськ, пр-т Миру, 8, офіс, 21) про визнання неправомірними та скасування постанов задовольнити частково.

Визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка Олексія Вікторовича від 27 січня 2021 року про відкриття виконавчого провадження № 64286017 в частині стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця.

Визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка Олексія Вікторовича від 27 січня 2021 року про стягнення з боржника основної винагороди, що винесена у виконавчому провадженні № 64286017

Визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка Олексія Вікторовича від 27 січня 2021 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, що винесена у виконавчому провадженні № 64286017, в частині 35,68 грн. - суми, що стосується винесення постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка Олексія Вікторовича (84333, Донецька обл., м. Краматорськ, пр-т Миру, 8, офіс, 21) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 2153 (дві тисячі сто п`ятдесят три) грн. 68 (шістдесят вісім) коп.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його підписання.

Суддя Т.В. Логойда