Рішення № 102277719, 21.12.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021 року

м. Харків

справа № 638/10530/17

провадження № 2/638/829/21

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Яковлевої В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко К.С., Погудіної Д.О., Проданової М.О.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерного товариство комерційний банк «Правекс-Банк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс-Банк» (далі - ПАТ КБ «Правекс-Банк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» заборгованість у розмірі 379 434 грн 88 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» судовий збір у розмірі 5 691 грн 52 коп.

Позовна заява мотивована тим, що 07 листопада 2005 року між ОСОБА_1 та АКБ «Правекс-Банк», правонаступником всіх прав та обов`язків якого є ПАТ КБ «Правекс-Банк», було укладено Кредитний договір № 12296-260/05М.

Відповідно до умов Кредитного договору Кредитор зобов`язався надати Позичальнику на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання кредит в валюті - 20 000 (двадцять тисяч) доларів США у розмірі на умовах, визначених цим Договором, а Позичальник зобов`язувався прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути (погасити) кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії, неустойки та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором.

Відповідно до пункту п. 2.1. Кредитного договору, видача кредиту здійснюється шляхом видачі коштів із каси Банку.

В забезпечення виконання зобов`язання був укладений договір Іпотеки № 12296 - 260/05М від 07 листопада 2005 року.

За період користування кредитними коштами, Позичальником здійснені часткові платежі на погашення основної суми кредиту, проте заборгованість Позичальника перед Банком за Кредитними договорами у повному обсязі не погашена.

Умовами Кредитного договору визначено, що протягом всього терміну користування кредитними коштами, Позичальник зобов`язаний сплачувати проценти.

Відповідно до п. 4.2. Кредитного договору, проценти за користування кредитом, вказаного у п. 1.2. Кредитного договору, підлягають сплаті Позичальником щомісячно (за час фактичного користування грошовими коштами протягом календарного місяця) в строк до 10 числа місяця включно, наступного за місяцем нарахування процентів, а також в момент повернення кредиту, вказаний в пункті 1.2. даного Договору.

Згідно з пунктом 9.1. Кредитного договору, за порушення строків погашення заборгованості за кредитом або внесення відсотків за користування грошовими коштами Позичальник сплачує Банку пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної відсоткової ставки, зазначеної у п. 1.2. Кредитного договору, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення.

ОСОБА_1 було допущено порушення своїх зобов`язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, а тому, відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 01 лютого 2017 року за Позичальником рахується заборгованість у розмірі 14 523,99 (чотирнадцять тисяч п`ятсот двадцять три долари 99 центів) доларів США, яка складається з: суми кредиту - 11 285,00 доларів США суми відсотків - 3 238,99 доларів США.

Також позивач зазначає, що, користуючись своїм правом, ПАТ КБ «Правекс-Банк» стягує з Позичальника пеню в зв`язку з порушенням строків, встановлених Кредитним договором щодо повернення кредитних коштів, в сумі 0 гривень та пеню за порушення строків сплати процентів за користування кредитами в сумі 0 гривень. Загальний розмір пені, яку Банку стягує Позичальника становить 0 гривень.

Останнім відомим місцем реєстрації відповідача є адреса: АДРЕСА_1 .

Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з неналежним виконанням Позичальником умов Кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту, грошові кошти у розмірі 14 523,99 (чотирнадцять тисяч п`ятсот двадцять три долари 99 центів) доларів США, що за курсом НБУ - 26,1247 станом на 12 червня 2017 року становить 379 434,88 (триста сімдесят дев`ять тисяч чотириста тридцять чотири грн 88 коп.) гривень, підлягають стягненню з Позичальника у примусовому порядку.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 липня 2017 року вищевказана цивільна справа передана в провадження судді Омельченко К.О.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 вересня 2017 року відкрито провадження у справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

22 лютого 2018 року ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, який уточний 11 квітня 2018 року, 06 вересня 2018 року, в якому просить в задоволенні позову відмовити.

Відзив мотивовано тим, що позовна заява є безпідставною та необґрунтованою. Позовну заяву від імені ПАТ КБ «Правекс-Банк» було подано представником позивача Соловйовою Т.А., яка є представником ПАТ КБ «Правекс-Банк», але її повноваження не підтверджено належним чином, суду не надано оригінал довіреності або належним чином завіреної копії; позов ПАТ КБ «Правекс-Банк» є позовом, що виник з приводу нерухомого майна, а саме, квартири на придбання якої було взято кредит і тому, вважає, що при поданні цього позову повинні бути застосовані норми щодо виключної підсудності; провадження у справі № 638/10530/17 відкрито за позовною заявою ПАТ КБ «Правекс-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, поданою без додержання вимог викладених у статтях175-177 (119, 120) ЦПК України; позовна заява ПАТ КБ «Правекс-Банк» не містить печатки ПАТ КБ «Правекс-Банк», а повноваження представника не підтверджені довіреністю або належним чином завіреною копією. Вважає, що повноваження представника ПАТ КБ «Правекс- Банк» не підтверджені довіреністю або належним чином (нотаріально) завіреною копією довіреності, тому що додана до позовної заяви ксерокопія довіреності завірена не нотаріусом.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 березня 2021 року визначено суддю-доповідача Яковлеву В.М., у зв`язку з відрахуванням зі штату судді ОСОБА_3 у зв`язку зі смертю, розпорядження № 02-06/499 від 17 березня 2021 року.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 березня 2021 року прийнято до свого провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.

22 квітня 2021 року представником АТ «Правекс-Банк» подано відповідь на відзив, в якій просить позовні вимоги задовольнити, визнати дії відповідача в межах судового провадження зловживанням процесуальними правами.

Відповідь на відзив мотивовано тим, що відповідачем не надано жодної аргументації щодо суті спору про стягнення заборгованості.

Численні процесуальні документи, надані представником відповідача до суду, та його дії, на його думку, містять всі ознаки зловживання процесуальними правами та порушують принцип процесуальної економії. Принцип процесуальної економії цивільного судочинства - загальне керівне положення, відповідно до якого цивільний суд, учасники судового процесу економно і ефективно використовують усі встановлені законом процесуальні засоби для правильного та оперативного розгляду справ з дотриманням строків, сутність принципу процесуальної економії полягає в тому, щоб під час розгляду справи в цивільному суді для найбільш повного та всебічного розгляду справи використовувати всі встановлені законом засоби з урахуванням строків, визначених нормами процесуального права.

Стороною відповідача жодним чином не аргументовано та не спростовано факт невиконання зобов`язань за Кредитним договором № 12296-260/05М від 7 листопада 2005 року, відтак, факт невиконання та наявність непогашеної заборгованості ним визнається та не заперечується.

Виконання позичальником умов кредитного договору засвідчує його волю до настання відповідних правових наслідків передбачених кредитним договором.

З матеріалів справи вбачається, що з моменту оформлення кредитного договору, позичальник в банк не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування, і повністю з ними погодився, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював.

Беручи до уваги фактичне невиконання зобов`язань за Кредитним договором № 12296-260/05М від 7 листопада 2005 року, Позичальника було повідомлено про необхідність усунення порушень виконання зобов`язання та попереджено, попереджено що у разі відсутності повідомлення про намір погасити заборгованість, буде розглянуто можливість звернення до суду з приводу примусового заборгованості.

Станом на дату звернення до суду жодних дій, або ж наміру врегулювати спір в позасудовому порядку з боку ОСОБА_2 не було здійснено.

Станом на 01 лютого 2017 року за Позичальником рахується заборгованість у розмірі 14 523,99 дол. США, з яких: 11 285,00 дол. США - сума кредиту; 3 238,99 дол. США - сума відсотків; (підтверджується розрахунком заборгованості).

Жодних доказів на підтвердження виконання зобов`язання за Кредитним договором № 12296-260/05М від 7 листопада 2005 року відповідачем не надано.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 червня 2021 року закрито підготовче засідання у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2021 року клопотання ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_4 про залишення позову без розгляду; про передачу справи на розгляд до Ленінського районного суду м. Харкова; про допит в судовому засіданні відповідача ОСОБА_1 як свідка; про надання правової оцінки діям представників, дотримуватися та виконувати вимоги Закону; про зупинення провадження у справі залишені без задоволення.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2021 року клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про витребування доказів, клопотання ОСОБА_1 про скасування проведення судового засідання у цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишені без задоволення, зважаючи, зокрема, на те, що об`єктивних причин неможливості проведення судового розгляду, які б перешкоджали розгляду справи, та, відповідно, проведення судового засідання, судом встановлено не було.

На виконання вимог частини шостої статті 187 ЦПК України судом направлявся запит до органів реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичних осіб – відповідача.

За відомостями адресно - довідкового підрозділу ГУДМС України в Харківській області місце проживання ОСОБА_2 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 32).

Матеріали справи містять заяви представника позивача, в якій просив провести розгляд справи без його участі.

Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник позивача ОСОБА_5 у судове засідання, призначене на 21 грудня 2021 року, не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином і у встановленому законом порядку відповідно до вимог статті 128 ЦПК України.

21 грудня 2021 року через канцелярію суду подав заяву, в якій просив розглядати справу без участі представника АТ «Правекс-Банк». Позовні вимоги та заперечення на клопотання відповідача підтримав, позовні вимоги просив задовольнити повністю. Просив провести судове засідання без фіксації технічними засобами.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 у судове засідання, призначене на 21 грудня 2021 року, не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином і у встановленому законом порядку відповідно до вимог статті 128 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судових засідань повідомлявся належним чином і у встановленому законом порядку відповідно до вимог статті 128 ЦПК України шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів та шляхом направлення судових повісток про виклик у судове засідання за останнім відомим місцем реєстрації.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя статті 131 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до вимог частини першої - третьої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Суд враховує, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

Крім того, суд враховує, що справа знаходиться у провадженні суду з 2017 року, а тому подальше відкладення розгляду даної справи буде порушувати принцип своєчасного судового розгляду справи.

З метою недопущення надмірної тривалості судового провадження, виходячи з принципу розумного строку судового розгляду справи, правових підстав для подальшого відкладення розгляду справи суд не вбачає.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у матеріалах справі докази, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши належність, допустимість , достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.

Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною третьою статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Відповідно до укладеного кредитного договору № 12296-260/05М від 07 листопада 2005 між АКБ «Правекс-Банк», правонаступником всіх прав та обов`язків є АТ «Правекс-Банк», та ОСОБА_1 відповідач отримав кредит у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) доларів США, при цьому останній зобов`язувався прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути (погасити) кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії, неустойки та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором.

Підписавши вказаний кредитний договір ОСОБА_1 підтвердив особистим підписом, що ознайомився з усім умовами, тарифами, відсотками, комісіями та іншими елементами кредиту, який він зобов`язується сплатити за даним договором.

Як вбачається зі змісту вищевказаного кредитного договору, свої зобов`язання банк перед відповідачем виконав.

Відповідно до пункту пункту 2.1. Кредитного договору, видача кредиту здійснювалася шляхом видачі коштів із каси Банку.

Згідно з пунктом 1.2. Кредитного договору кредит надався строком до 07 листопада 2025 року зі сплатою 12,00 відсотків річних.

За період користування кредитними коштами, Позичальником здійснені часткові платежі на погашення основної суми кредиту, проте, заборгованість Позичальника перед Банком за Кредитними договорами в повному обсязі не погашена.

Умовами Кредитного договору визначено, що протягом всього терміну користування кредитними коштами Позичальник зобов`язаний сплачувати відсотки.

Відповідно до пункту 4.2. Кредитного договору, відсотки за користування кредитом підлягають сплаті Позичальником щомісячно (за час фактичного користування грошовими коштами протягом календарного місяця) в строк до 10 числа місяця включно, наступного за місяцем нарахування процентів, а також в момент повернення кредиту, вказаний в п. 1.2. даного Договору.

Відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 01 лютого 2017 року у Позичальника наявна заборгованість у розмірі 14 523,99 (чотирнадцять тисяч п`ятсот двадцять три долари 99 центів) доларів США, яка складається з: суми кредиту - 11 285,00 доларів США, суми відсотків - 3 238,99 доларів США.

Крім того, в забезпечення виконання зобов`язання був укладений договір Іпотеки № 12296 - 260/05М від 07 листопада 2005 року.

28 березня 2018 року у зв`язку з реорганізацією юридичної особи шляхом перетворення, зміною організаційно-правової форми ПАТ КБ «Правекс-Банк» змінило найменування юридичної особи з ПАТ КБ «Правекс-Банк» на АТ «Правекс-Банк», яка є його правонаступником.

За період користування кредитними коштами, Позичальником здійснені часткові платежі на погашення основної суми кредиту, проте, заборгованість Позичальника перед Банком за Кредитними договорами в повному обсязі не погашена.

Умовами Кредитного договору визначено, що протягом всього терміну користування кредитними коштами, Позичальник зобов`язаний сплачувати проценти.

Відповідно до п. 4.2. Кредитного договору, проценти за користування кредитом, вказаного у п. 1.2. Кредитного договору, підлягають сплаті Позичальником щомісячно (за час фактичного користування грошовими коштами протягом календарного місяця) в строк до 10 числа місяця включно, наступного за місяцем нарахування процентів, а також в момент повернення кредиту, вказаний в п. 1.2. даного Договору.

Згідно з п. 9.1. Кредитного договору, за порушення строків погашення заборгованості за кредитом або внесення відсотків за користування грошовими коштами Позичальник сплачує Банку пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної відсоткової ставки, зазначеної у п. 1.2. Кредитного договору, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення.

Відповідно до статті 509 ЦК України збов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до положень статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтями 11, 12, 15, 20 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Право на захист особа здійснює на свій розсуд. Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом.

За змістом частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно вимог статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Стаття 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважать важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04).

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідачем в ході розгляду справи розрахунок заборгованості не оспорений, не надано альтернативного розрахунку заборгованості за кредитним договором, та будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів, які б мали істотне значення для вирішення справи по суті, на спростування доводів позивача.

Отже, відповідачем були порушені умови договору щодо своєчасного погашення заборгованості та сплати обумовлених договором платежів.

Під час розгляду справи судом, відповідачем не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Крім того, суду не надано і беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до статті 617 ЦК України.

Крім того, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 подав до суду клопотання, в якому зазначив про те, що 12 липня 2021 року ним подана заява до банку про реструктуризацію заборгованості, у зв`язку із чим просив зупинити провадження у справі до реструктуризації кредитного договору. У задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі судом було відмовлено, з огляду на те, що звернення до банку із заявою про реструктуризацію заборгованості не є правовою підставою для зупинення провадження у справі.

Так, ОСОБА_1 у своїй заяві від 12 липня 2021 року про реструктуризацію заборгованості зазначив про те, що 07 листопада 2005 року він уклав кредитний договір з АКБ «Правекс-Банк» № 12296-260/05М на суму 20 000 доларів США на придбання квартири за адресою: АДРЕСА_2 , площею 35, 9 кв. м. Термін кредиту з 07 листопада 2005 року по 07 листопада 2025 року зі сплатою 12 процентів річних. Просив банк провести реструктуризацію заборгованості за кредитним договором № 12296-260/05М від 07 листопада 2005 року відповідно до Закону № 1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», який набрав чинності 23 квітня 2021 року. У заяві вказав на те, що це житло використовується як його місце постійного проживання, у період до 01 січня 2014 року він не мав заборгованості за кредитними зобов`язаннями за кредитним договором № 12296-260/05М, на теперішній час має заборгованість за кредитним договором № 12296-260/05М.

Таким чином, звернення ОСОБА_1 з відповідною заявою до банку, та вказуючи в ній особисто на ці обставини, свідчить про те, що обставини щодо укладення кредитного договору та наявності заборгованості ним фактично визнаються та не оспорюються.

Таким чином, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів, враховуючи, що відповідачем не виконано належним чином зобов`язання за кредитним договором, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 14 523,99 (чотирнадцять тисяч п`ятсот двадцять три долари 99 центів) доларів США, що за курсом НБУ - 26,1247 станом на 12 червня 2017 року, становить 379 434,88 (триста сімдесят дев`ять тисяч чотириста тридцять чотири грн) 88 коп.

На підставі вищевикладеного суд доходить висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Крім того, згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ПАТ КБ «Правекс-Банк» при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 5691, 52 грн, що документально підтверджено платіжним дорученням № 299965 від 14 червня 2017 року (а.с. 6 том 1).

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджений судовий збір у розмірі 5 691,52 грн.

Керуючись статтями 265, 268, 273 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Правекс-Банк» заборгованість за кредитним договором № 12296-260/05М від 07 листопада 2005 року у розмірі 379 434 (триста сімдесят дев`ять тисяч чотириста тридцять чотири) гривні 88 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Правекс-Банк» судовий збір у розмірі 5 691 (п`ять тисяч шістсот дев`яносто одна) гривні 52 копійки.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://dg.hr.court.gov.ua/sud2011/ на Офіційному веб-порталі судової влади України.

Позивач - Акціонерне товариство «Правекс-Банк», код ЄДРПОУ 14360920, 01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/2.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 28 грудня 2021 року.

Суддя В. М. Яковлева