Рішення № 102269797, 03.11.2021, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 750/5306/21

Провадження № 2/758/8168/21

Категорія 55

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

03 листопада 2021 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Скрипник О. Г. ,

за участю секретаря судового засідання - Сілюкова Ю. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та повернення безпідставно набутих коштів, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ «Перший Український Міжнародний Банк», за участю третіх осіб: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Н.С., приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та повернення безпідставно набутих коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.08.2018 року ПН КМНО Харою Н.С. було необґрунтовано вчинено виконавчий напис, за реєстровим № 7517.

Виконавчим написом стягнуто з ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 16610,23 грн., які є боргом за кредитним договором від 27.05.2013 року № GP -4558219, укладеним між АТ «Банк Ренесанс Капітал», правонаступником якого є АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 .

Позивач стверджує, що договір укладався з іншою юридичною особою, не отримував вимог кредитора, був позбавлений можливості оскаржити розмір заборгованості. Також звертає увагу, що виконавчий напис вчинено з порушенням процедури.

Враховуючи вищевикладені обставини, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав, просив суд визнати виконавчий напис ПН КМНО Хари Н.С. від 27.08.2018 року зареєстрований в реєстрі за № 7517 таким, що не підлягає виконанню, повернути безпідставно стягнуті кошти, судові витрати покласти на відповідача.

У судове засідання позивач не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, відзиву не надав. Зважаючи на це та враховуючи ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, суд 03.11.2021 року постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Третя особа ПН КМНО Хара Н.С. також свого права на участь у судовому засіданні не використала, про розгляд справи була повідомлена належним чином, матеріалів на підставі яких вчинявся виконавчий напис не надала згідно з ухвалою суду про витребування доказів.

Третя особа ПВ ВО м. Києва Павелків Т.Л. в судове засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлено, що 27.08.2018 року ПН КМНО Харою Н.С. було вчинено виконавчий напис щодо стягнення заборгованості у безспірному порядку з ОСОБА_1 у загальному розмірі 16610,23 грн, яка утворилась у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договором від 27.05.2013 року № GP -4558219, укладеним між АТ «Банк Ренесанс Капітал», правонаступником якого є АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1

АТ «ПУМБ» та ПН КМНО Хара Н.С. не надали до суду документи, на підставі яких вчинявся виконавчий напис від 27.08.2018 року № 7517.

Виконавче провадження № 57216873 щодо стягнення боргу за відповідним виконавчим написом було завершене, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження, кошти стягнуті в повному обсязі, що також підтверджується відповіддю приватного виконавця Павелків (Вольф) Т.Л. від 07.05.2021 року.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідно до п.19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, процедура вчинення якої регулюється главою 14 Закону України «Про нотаріат» та главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Згідно з пунктом 1 даного Переліку для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Аналогічні положення містяться в п.3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.

Пунктами 2.1, 2.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595 встановлено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 р. (справа №826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Підставою для скасування вказаного нормативного акту стало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

Так, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів, а перевіряє доводи боржника в повному обсязі й встановлює, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Факт відсутності безспірності заборгованості за наявними в матеріалах справи документами встановити не можливо, тому виконавчий напис від 27.08.2018 року № 7517 визнається таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України, Кодекс) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу (збереження майна без достатньої правової підстави) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є правовідносини, які виникають у зв`язку з безпідставним утриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

При цьому, набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності правової підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2016 року у справі № 6-100цс15, від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц, від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19.

З відповіді приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Т.Л. від 07.05.2021 року повідомлено, що в ході виконавчого провадження № 57216873 стягнуто суму в розмірі 18621,25 грн, з яких: 16610,23 грн - основний борг на користь АТ «ПУМБ», 350 грн - витрати виконавчого провадження, 1661,02 грн основна винагорода приватного виконавця, що також підтверджується постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Т.Л. від 22.04.2021 року про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням.

Згідно з матеріалами справи, суд відмічає, що правовою підставою для набуття ПАТ «ПУМБ» грошових коштів у спірному розмірі став виконавчий напис нотаріуса, який рішенням суду визнано таким, що не підлягає виконанню, а відтак відпадала правова підстава для отримання таких коштів, відповідні грошові кошти підлягають поверненню позивачу відповідно до ст. 1212 ЦК України.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, відсутність спростування з боку відповідача підстав позовних вимог, суд вважає докази, які містяться в матеріалах справи достатніми та приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 141, 142 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з АТ «ПУМБ» на користь позивача судовий збір в розмірі 2270,00 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Керуючись статтями 13, 14, 82, 259, 263-265, 268, 352, 354, а також п.п. 9, 15 Перехідних положень ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та повернення безпідставно набутих коштів - задовольнити.

Визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною 27.08.2018 року за реєстровим № 7517 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», ідентифікаційний код юридичної особи: 14282829, за кредитним договором від 27.05.2013 року № GP -4558219 суми заборгованості у розмірі 16610,23 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», ідентифікаційний код юридичної особи: 14282829, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , безпідставно набуті кошти у розмірі 16610,23 грн згідно з виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Станіславівни від 27.08.2018 року № 7517.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», ідентифікаційний код юридичної особи: 14282829, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», ідентифікаційний код юридичної особи: 14282829, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О. Г. Скрипник