Рішення № 102263452, 20.12.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.12.2021Справа № 910/14989/21 Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Голуб О.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Комунального підприємства виконавчого органу Київради «Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

про стягнення 2 689 570, 41 грн.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання від 20.12.2021.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 2 689 570, 41 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2021 було відкрито провадження у справі, розгляд вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.10.2021.

22.10.2021 від Комунального підприємства виконавчого органу Київради «Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» надішов відзив на позов.

25.10.2021 у судовому засіданні під підписану учасниками справи розписку було відкладено розгляд справи на 08.11.2021.

04.11.2021 від Акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» надійшли заперечення по справі та відповідь на відзив.

У судовому засіданні 08.11.2021 уповноважені представники сторін надали усні пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 було продовжено строк підготовчого провадження та відкладено розгляд справи на 06.12.2021.

У судовому засіданні 06.12.2021 представник відповідача надав усні пояснення по справі та просив задовольнити клопотання - заяву від 22.10.2021 № б/н про письмове опитування учасника справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 було відкладено розгляд справи на 20.12.2021 та задоволено клопотання - заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради «Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про письмове опитування учасника справи.

17.12.2021 від Акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» надійшла відмова від надання відповіді на письмове опитування його, як учасника справи.

У підготовчому засіданні 20.12.2021 суд встановив, що всі завдання підготовчого провадження у даній справі виконані, у зв`язку з чим, з урахуванням поданої сторонами заяви від 20.12.2021, на підставі ч. 6 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, суд протокольно ухвалив закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 20.12.2021 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.12.2021 надав пояснення по суті своїх заперечень та просив суд відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 20.12.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.10.2018 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - постачальник/позивач) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - споживач/відповідач) укладено договір постачання природного газу №2750/18-ТЕ-41 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого передбачено, що постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Пунктом 1.3. договору визначено, що необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в пункті 2.1 цього договору, споживач визначає самостійно.

Додатковими угодами №№1-19 до Договору сторонами протягом його дії внесені відповідні зміни, зокрема додатковою угодою №4 від 28.11.2018 розділи 1-12 Договору викладені в новій редакції.

26.03.2019 сторонами укладено Додаткову угоду № 7 до договору, якою змінили по тексту договору слова «Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», словами «Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у відповідних відмінках.

Відповідно до п. 2.2 договору, у редакцій Додаткової угоди №4 від 28.11.2018 до договору, встановлено, що споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п. 2.1. договору повністю покривають потреби споживача у відповідних розрахункових періодах для потреб, визначених п. 1.2. договору. Споживач самостійно визначає обсяги, зазначені у пункті 2.1 цього договору і несе відповідальність за правильність їх визначення.

Згідно із п. 3.1. договору, у редакцій Додаткової угоди №9 від 22.05.2019 до договору, постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ власного видобутку та/або імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз» - у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність пов`язану з правом власності на природний газ.

У відповідності до пункту 5.1. договору, у редакцій Додаткової угоди №4 від 28.11.2018 до договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

За умовами п. 2.4. договору, у редакцій Додаткової угоди №8 від 26.04.2019 до договору, перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися за ініціативою споживача шляхом підписання додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду (в даному випадку й надалі по тексту договору - газовий місяць в значенні Кодексу ГТС), але не пізніше останнього робочого дня розрахункового періоду. Для цього споживач зобов`язаний своєчасно надати постачальнику, два екземпляри належним чином оформленої додаткової угоди. Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно надавати додаткові угоди на коригування замовлених обсягів за цим договором.

Згідно з пунктом 2.1 договору, у редакцій Додаткової угоди №4 від 28.11.2018 до договору, постачальник зобов`язався передати споживачу в період з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно) замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 498 987, 172 тис. куб. метрів.

Згідно із додатковою угодою №6 від 26.03.2021 до договору сторони внесли зміни до п. 2.1. договору, а саме: замовлений споживачем на травень 2019 року обсяг (об`єм ) природного газу, зазначений в таблиці цього пункту у наступній редакції: жовтень - квітень 2019, обсяг (тис. куб. м) - 475 519, 614.

Відповідно до додаткової угоди №8 від 26.04.2019 до договору сторони домовились доповнити пункт 2.1. у наступній редакції: «Постачальник передає споживачу у травні 2019 року (включно) замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 24 662, 000 тис. куб. метрів. Сторони домовились, що загальний обсяг (об`єм) природного газу, який постачальник передає споживачу за цим договором в період з 01 жовтня 2018 року по 31 травня 2019 року (включно) визначається з урахуванням вищезазначених змін».

Додатковою угодою №9 від 22.05.2019 до договору сторони доповнили п. 2.1. договору у наступній редакції: «Постачальник передає споживачу у червні - вересні 2019 року замовлений споживачем об`єм природного газу в кількості 70 473,000 тис. куб. метрів.

За змістом Додаткової угоди №13 від 27.06.2019 до договору вбачається, що сторони внесли зміни в п. 2.1. договору, а саме замовлений споживачем на червень 2019 року обсяг (об`єм ) природного газу, зазначений в цьому пункту у наступній редакції: місяць - червень 2019, обсяг (тис. куб. м) - 18 736, 00.

Відповідно до пункту 3.13 Додаткової угоди № 4 до договору, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1 договору), споживач зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 договору.

При цьому, розмір збитків визначається таким чином:

3.13.1 якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період;

3.13.2 якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, Відповідач зобов`язаний відшкодувати збитки за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою зазначеною у договорі.

Пунктом 5.7 Додаткової угоди №4 до договору передбачено, що відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов пункту 3.13 цього договору, здійснюється наступним чином: постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив пункт 3.9 цього договору та не надав акт приймання-передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб. м) та замовлених обсягів, визначених пунктом 2.1 договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1 або 3.13.2 пункту 3.13 договору; постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків; споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов`язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії. У разі, якщо протягом зазначеного періоду споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) постачальнику збитки, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 6.2 Додаткової угоди № 4 до договору споживач зобов`язаний, зокрема, відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до пункту 3.13 договору.

Водночас, у відповідності до п. п. 4 пункту 6.3 Додаткової угоди № 4 до договору постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, що виникли через порушення споживачем умов п. 2.1 договору, у разі якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.

Згідно Додаткової угоди №5 до договору, пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз. 2) підп. 3.9.2 п. 3.9, 3.13, 5.7, абз. 5 підп. 5) п. 6.2, підп. 8) п. 6.2, підп. 4) п. 6.3, абз. третій підп. 2) п. 6.4 цього договору застосовуються сторонами з 01 березня 2019 року; пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз. 1) підп. 3.9.2 п. 3.9, абзац 4 підп. 5) 6.2, абз. 2 підп. 2 п. 6.4 цього договору з 01.03.2019 втрачають чинність.

На виконання умов Договору позивач фактично передав у власність відповідача природний газ:

- протягом березня 2019 року в обсязі 69 919,96400 тис. куб. м, що підтверджується складеним 31.03.2019 сторонами Договору актом приймання-передачі природного газу;

- протягом квітня 2019 року в обсязі 30 809,44900 тис. куб. м, що підтверджується складеним 30.04.2019 сторонами Договору актом приймання-передачі природного газу.

Таким чином, відповідач фактично спожив природний газ:

- в березні 2019 в обсязі, на 4 477,03600 тис. куб. м., на думку позивача (на 6,02%) меншому від погодженого сторонами в пункті 2.1 Договору;

- в квітні 2019 в обсязі, на 7 556,55100 тис. куб. м. на думку позивача (на 19,70%) меншому від погодженого сторонами в пункті 2.1 Договору.

19.06.2019 позивачем на адресу відповідача направлено акт-претензію вих.№26-2006-19 від 11.06.2019, якою позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі пунктів 3.13, 5.7 договору і пункту 1 Розділу VI Правил в розмірі 19 789 953, 43 грн.

Листом від 23.07.2019 №28АУ/6/2/2863 відповідачем акт-претензію позивача залишено без задоволення з підстав необгрунтованості претензійних вимог.

Листами №26-4382 та №26-4384 від 28.11.2019 позивач повідомив відповідача про здійснення перерахунку суми збитків за актами-претензіями відповідно №26-2006-19 від 11.06.2019 та №26-1226-19 від 16.05.2019.

За наслідками розгляду листів надісланих позивачем №26-4382 та №26-4384 від 28.11.2019 про здійснення перерахунку суми збитків відповідач листом №28Ау/02/1у/4963 від 27.12.2019 відмовив у задоволенні відповідних вимог з підстав їх невідповідності приписам законодавства у сфері газопостачання .

З огляду на наведене, Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулася до суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» збитків у сумі 2 689 570, 41 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, 12.10.2018 між позивачем та відповідачем укладено договір постачання природного газу №2750/18-ТЕ-41, відповідно до якого позивач зобов`язується поставити відповідачеві природний газ, а відповідач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

У пункті п. 3.13. Додаткової угоди № 4 до договору, сторони погодили, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1 договору), споживач зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 договору.

За приписом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (стаття 623 ЦК України).

Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 ГК України).

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони.

Пунктом 1 Розділу VIІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496 встановлено, що відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках: 1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період; 2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою.

У договорі постачання між постачальником та споживачем, що не є побутовим, може встановлюватись допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, в межах якої не здійснюються заходи, визначені пунктом 1 цього розділу (п. 2 Розділу VIІ Правил).

Відповідно до пункту 3 розділу VI Правил за результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія, який оформлюється з урахуванням таких вимог: 1) форма акта-претензії є довільною; 2) при порушенні, зазначеному в підпункті 3 пункту 1 цього розділу, акт-претензія складається представниками постачальника після пред`явлення ними відповідних посвідчень у присутності уповноваженого представника споживача (власника або наймача) і скріплюється їхніми підписами. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це зазначається в акті-претензії. Акт-претензія щодо відмови споживача у доступі до території об`єкта споживача вважається дійсним, якщо його підписали представник постачальника та одна незаінтересована особа за умови посвідчення їх осіб або три представники постачальника. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це робиться відмітка в обох примірниках цього акта, і другий його примірник надсилається споживачеві реєстрованим поштовим відправленням.

Акт-претензія, в якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов`язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування. У випадку нереагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.

Таким чином, з огляду на положення пункту 1 пункту 1 розділу VI Правил №2496, а також враховуючи, що договором передбачено обсяги природного газу та встановлена допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, позивач має право вимагати від споживача відшкодування збитків, у разі підтвердження факту, що за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем).

При цьому, визначальним є те, що пункт 1 пункту 1 розділу VI Правил №2496 передбачає можливість щодо відшкодування збитків споживачем. Проте, наявність такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення суми у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період у разі, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу.

Право на стягнення збитків із споживача (передбачене пунктом 1 пункту 1 розділу VI Правил №2496) не звільняє постачальника (позивача) від обов`язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Водночас, пунктом 1 пункту 1 розділу VI Правил №2496 передбачено лише максимально допустимий розмір, а саме розмір, що не є більшим подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.09.2021 у справі №904/6992/20 та у постанові Верховного Суду від 26.10.2021 у справі №904/6985/20.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, суду відзначає, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження реальності понесення збитків та не доведено втрат, спричинених відхиленням відповідачем від обумовлених обсягів спожитого природного газу, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 2 689 570, 41 грн.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вище наведене, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 2 689 570, 41 грн.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22.12.2021.

Суддя І.В. Алєєва