Рішення № 102263454, 22.12.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.12.2021Справа № 910/16354/21

Суддя Н.Плотницька, розглянувши справу

за позовом Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)доТовариства з обмеженою відповідальністю "Різоні"простягнення 37 763 грн 65 коп.Представники сторін:не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07.10.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Різоні" про стягнення 37 763 грн 65 коп. заборгованості за договором тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва для розміщення рекламного засобу від 21.11.2019 № 990/19, в тому числі 27 755 грн 19 коп. основного боргу, 4 163 грн 23 коп. штрафу, 3 410 грн 38 коп. пені, 725 грн 84 коп. 3 % річних та 1 709 грн 01 коп. інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва для розміщення рекламного засобу від 21.11.2019 № 990/19 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної оплати за користування місцем для розміщення та експлуатації рекламного засобу, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 27 755 грн 19 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 4 163 грн 23 коп. штрафу, 3 410 грн 38 коп. пені, 725 грн 84 коп. 3 % річних та 1 709 грн 01 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 відкрито провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду, справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

03.12.2021 на адресу Господарського суду міста Києва повернулося поштове відправлення за № 01054 81346998, яким на адресу відповідача: вулиця В`ячеслава Чорновола, будинок 41-Д, офіс 14, місто Київ, 01135, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, було направлено ухвалу від 11.10.2021, дата довідки ф.20: 30.11.2021.

Відповідно до частин 2, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 вручена відповідачу 30.11.2021.

Станом на 22.12.2021 відповідачем вимог ухвали суду від 11.10.2021 зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи викладене, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами" від 06.12.2017 № 1569 Товариству з обмеженою відповідальністю "Різоні" надано дозволи № 64204-17 та № 64205-17 на розміщення зовнішньої реклами (тип рекламного засобу: спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі).

21.11.2019 між Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (робочий орган за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Різоні" (рекламорозповсюджувач за договором) укладено договір тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу № 990/19 (далі - договір), відповідно до умов якого за цим договором на підставі відповідного наказу робочого органу про встановлення пріоритету на місце для розміщення рекламного засобу, дозволу на розміщення зовнішньої реклами, наданого на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської рада (Київської міської державної адміністрації), рекламорозповсюджувачеві надається право тимчасового платного користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, виключно для розміщення та експлуатації рекламного засобу (далі - право тимчасового користування).

Відповідно до пунктів 1.2., 1.3. договору рекламорозповсюджувач зобов`язується прийняти в платне користування місце та користуватись наданим йому місцем добросовісно та розумно відповідно до загальних вимог законодавства України, правил щодо благоустрою населених пунктів, умов цього договору та Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.02.2019 № 207, зареєстрованого в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 25.02.2019 за № 34/2211 (далі - Порядок), своєчасно та у повному обсязі відповідно до договору здійснювати оплату за тимчасове користування місцем, сумлінно виконувати усі свої обов`язки за цим договором, самостійно нести відповідальність за технічний стан рекламного засобу (далі - РЗ), порушення вимог техніки безпеки під час розташування та експлуатації РЗ, утримання місця у належному санітарному стані відповідно до законодавства.

Надання права тимчасового користування місцем за цим договором є правом користування чужим майном і не передбачає надання будь-якого майна у володіння чи розпорядження, не підлягає відчуженню, та може бути припинене за рішенням суду на вимогу власника чи уповноваженої ним особи (балансоутримувача) місця за наявності обставин, які мають істотне значення, в тому числі якщо право користування перешкоджає використанню майна за його цільовим призначенням.

Цей договір є договором приєднання.

Згідно з пунктом 5.2.3 договору рекламорозповсюджувач зобов`язаний не пізніше 20 числа поточного місяця, отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення/продовження пріоритету.

Відповідно до пунктів 6.1., 6.2. договору сторони домовились, що ціною цього договору є плата за тимчасове користування, розмір якої відповідно до статті 642 Цивільного кодексу України визначається та розраховується на підставі рішень Київської міської ради або розпоряджень її виконавчого органу залежно від встановлених за рекламорозповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних переліках.

Плата за тимчасове користування місцем нараховується, зараховується та використовується робочим органом в порядку визначеному рішеннями Київської міської ради або її виконавчого органу.

Відповідно до пункту 6.3 договору підставою для нарахування плати за тимчасове користування місцями та внесення рекламорозповсюджувачем відповідної плати є рішення робочого органу про встановлення/продовження пріоритету, рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання/продовження дозволу, інші юридичні факти відповідно до ст. 11 ЦК України.

Згідно з пунктом 6.4. договору плата щомісячно перераховується рекламорозповсюджувачем то бюджету міста Києва відповідно до умов договору. У разі прострочення термінів сплат, визначених договором, розмір несплаченої суми плат коригується з урахуванням штрафів, пені та індексу інфляції відповідно до умов договору та законодавства.

У пункті 6.5. договору зазначено, що рекламорозповсюджувач не звільняється від плати при відсутності РЗ на місці щодо якого виконавчим органом Київської міської рані (Київською міською державною адміністрацією) прийнято рішення про надання/продовження дозволу.

За змістом пункту 6.6. договору плата нараховується з дати прийняття рішення про встановлення пріоритету, надання дозволу. При продовженні строку дії пріоритету, продовженні строку дії дозволу плата нараховується з дати, з якої продовжено строк дії пріоритету або дозволу.

Пунктом 6.8. договору встановлено, що плата за тимчасове користування місцем нараховується: до дати закінчення строку дії дозволу; до дати прийняття розпорядження виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) про анулювання дозволу - у разі звернення рекламорозповсюджувача із заявою про анулювання дозволу; до дати прийняття розпорядження виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) про відмову у продовженні строку дії дозволу (у випадку коли таке розпорядження прийняте після закінчення строку дії дозволу) - у разі звернення рекламорозповсюджувача із заявою про продовження дозволу.

У разі нездійснення рекламорозповсюджувачем демонтажу РЗ відповідно до п. 5.2.7 договору після закінчення строку дії дозволу плата нараховується за весь час фактичного користування рекламорозповсюджувачем місцем до моменту здійснення демонтажу та складання відповідного акту обстеження місця розташування РЗ робочим органом або КП "Київреклама".

Згідно з пунктами 6.13., 6.14. договору розрахунковим періодом надання місця у тимчасове користування та нарахування плати за тимчасове користування місцем є календарний місяць.

Плата за тимчасове користування місцем, штрафні санкції за прострочення здійснення платежів нараховуються робочим органом щомісячно та переказуються рекламорозповсюджувачем не пізніше 20-го числа поточного місяця, виключно на казначейський рахунок для зарахування до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва в розмірах, зазначених у рахунках.

Факт неотримання рахунку не звільняє рекламорозповсюджувача від здійснення плати.

У пункті 6.15. договору зазначено, що акт користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу до договору із наведеним в ньому розрахунком плати за тимчасове користування місцем підтверджує факт тимчасового користування місцем у відповідному розрахунковому періоді.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення РЗ протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу, а також протягом строку фактичного користування місцем. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення РЗ у разі наявності у рекламорозповсюджувача інших чинних пріоритетів та/або дозволів не тягне за собою припинення цього договору в цілому. Цей договір припиняється внаслідок: анулювання (припинення) усіх дозволів, наданих рекламо розповсюджувачу, втрати (скасування) пріоритету на місце розміщення РЗ, у разі, якщо на інші місця пріоритет надано не було; не переоформлення дозволу у встановлених законодавством випадках та порядку; в інших випадках, передбачених цим Договором та чинним законодавством. Закінчення строку дії Договору, його припинення, розірвання, відмова від Договору не звільняє рекламорозповсюджувача від виконання обов`язків, що залишилися невиконані ним протягом строку дії договору, в тому числі зобов`язання зі сплати заборгованості та заходів відповідальності, визначених договором. Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України умови договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладення або настання змін правовідносин під час його дії (пункти 8.1. - 8.4. договору).

Відповідно до адресного переліку № 1 від 21.11.2019 (додаток № 1 до договору) відповідачу було надано право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва для розміщення рекламних засобів за адресами: проспект Перемоги 33/1, м. Київ, № дозволу 64204-17 (спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі), розміри 4,035х0,800), розмір плати за місяць 1 323,48 грн, дата початку дії дозволу: 06.12.2017, дата закінчення строку дії дозволу: 05.12.2022; проспект Перемоги 33/1, м. Київ, № дозволу 64205-17 (спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі), розміри 3,510х0,880), розмір плати за місяць 1 266,41 грн, дата початку дії дозволу: 06.12.2017, дата закінчення строку дії дозволу: 05.12.2022;.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003, визначено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання укладеного сторонами договору тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу від 21.11.2019 № 990/19 позивач виставив відповідачу рахунки на оплату: від 14.01.2020 № 10814 на суму 2 589 грн 89 коп., від 11.02.2020 № 12468 на суму 2 589 грн 89 коп., від 12.03.2020 № 14311 на суму 2 589 грн 89 коп., від 09.04.2020 № 16193 на суму 2 589 грн 89 коп., від 15.05.2020 № 20337 на суму 2 589 грн 89 коп., від 11.06.2020 № 23078 на суму 2 589 грн 89 коп., від 14.07.2020 № 26665 на суму 2 589 грн 89 коп., від 10.08.2020 № 28790 на суму 2 589 грн 89 коп., від 15.09.2020 № 33249 на суму 2 589 грн 89 коп., від 15.10.2020 № 36218 на суму 2 589 грн 89 коп., від 12.11.2020 № 38955 на суму 2 589 грн 89 коп., від 15.12.2020 № 42692 на суму 2 589 грн 89 коп., від 14.01.2021 № 44263 на суму 2 589 грн 89 коп., від 08.02.2021 № 46151 на суму 2 589 грн 89 коп., від 10.03.2021 № 47878 на суму 2 589 грн 89 коп., від 09.04.2021 № 49658 на суму 2 589 грн 89 коп., від 11.05.2021 № 56981 на суму 2 589 грн 89 коп., від 11.06.2021 № 60182 на суму 2 589 грн 89 коп., від 12.07.2021 № 63044 на суму 2 589 грн 89 коп., від 06.08.2021 № 66105 на суму 2 589 грн 89 коп., від 14.09.2021 № 69523 на суму 2 589 грн 89 коп.

Також, в матеріалах справи наявні розрахунки коригування до зазначених вище рахунків.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов укладеного сторонами договору тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу від 21.11.2019 № 990/19 та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати вартості послуг, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 27 755 грн 19 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати послуг на суму 27 755 грн 19 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з оплати вартості послуг за договором тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу від 21.11.2019 № 990/19 та факту наявності заборгованості за отримані послуги у розмірі 27 755 грн 19 коп., вимоги позивача про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 4 163 грн 23 коп. штрафу, 3 410 грн 38 коп. пені, 725 грн 84 коп. 3 % річних та 1 709 грн 01 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Пунктами 7.2., 7.3. договору сторони визначили право робочого органу застосовувати до рекламорозповсюджувача за несвоєчасне або неповне внесення платежів штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Робочий орган має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, що складає більше 1 місяця - штраф у розмірі 15 відсотків простроченої суми.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені та штрафу) відповідно до умов пунктів 7.2., 7.3. договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом перевірено розрахунки інфляційних втрат та штрафу та встановлено їх правильність та відповідність умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Відповідно до частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок 3 % річних та пені є неправильним, оскільки позивачем, з урахуванням частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України та пункту 6.13. договору, неправильно визначено день початку прострочення обов`язку з оплати за тимчасове користування місцем окремо по кожному рахунку, а також в порушення норм статті 232 Господарського кодексу України період нарахування пені виходить за межі шестимісячного строку.

Відтак, за перерахунком суду, окремо по кожному рахунку, не виходячи за межі кінцевої дати нарахування, визначеної позивачем (29.09.2021), сума 3 % річних становить 722 грн 74 коп.

Отже, позовні вимоги про стягнення 3 % річних в сумі 725 грн 84 коп. підлягають частковому задоволенню на суму 722 грн 74 коп.

За перерахунком суду, окремо по кожному рахунку, в межах заявленого позивачем періоду нарахування та з урахуванням приписів частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України та пункту 6.13. договору, в межах шестимісячного строку нарахування пені, сума пені за прострочення оплати за тимчасове користування місцем становить 1 640 грн 86 коп.

Отже, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 3 410 грн 38 коп. підлягають частковому задоволенню на суму 1 640 грн 86 коп.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов`язання за договором тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу від 21.11.2019 № 990/19, вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 163 грн 23 коп. штрафу та 1 709 грн 01 коп. інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю за розрахунком позивача, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково за розрахунком суду на суму 1 640 грн 86 коп. та вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягають задоволенню частково за розрахунком суду на суму 722 грн 74 коп.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Різоні" (вулиця В`ячеслава Чорновола, будинок 41-Д, офіс 14, місто Київ, 01135, ідентифікаційний код 40407941) на користь Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вулиця Хрещатик, будинок 36, місто Київ, 01044, ідентифікаційний код 41348526) 27 755 (двадцять сім тисяч сімсот п`ятдесят п`ять) грн 19 коп. основного боргу, 4 163 (чотири тисячі сто шістдесят три) грн 23 коп. штрафу, 1 640 (одна тисяча шістсот сорок) грн 86 коп. пені, 722 (сімсот двадцять дві) грн 74 коп. 3 % річних, 1 709 (одна тисяча сімсот дев`ять) грн 01 коп. інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 2 163 (дві тисячі сто шістдесят три) грн 45 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Плотницька