Рішення № 10225051, 30.06.2010, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

від "30" червня 2010 р. по справі № 8/73-38

За позовом Служби автомобільних доріг у Волинській області, м. Луцьк

до відповідача Приватного підприємства техно –торгового центру “Електрон”, м. Володимир –Волинський

про стягнення 3 557 грн. 43 коп.

                                                             Суддя Кравчук А.М.

Представники:

від позивача: Кінах Т.М., довіреність від 13.01.2009 року №4/1.6

від відповідача: Костюк О.П. – директор

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз’яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз’яснено процесуальні права та обов’язки сторін.

Суть спору: позивач - Служба автомобільних доріг у Волинській області просить стягнути з відповідача - приватного підприємства техно –торгового центру “Електрон” 3 557 грн. 43 коп., в тому числі: 2 980 грн. 32 коп. основного боргу згідно договору від 18.08.2004 року, 215 грн. 80 коп. пені, 93 грн. 08 коп. річних,

268 грн. 23 коп. збитків від інфляції та судові витрати по справі: 102 грн. 00 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник позивача в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України в межах повноважень, наданих йому довіреністю, подав заяву про зменшення позовних вимог від 30.06.2010 року (відмову від стягнення збитків від інфляції та річних) та просить стягнути з відповідача 2 980 грн. 32 коп. основного боргу, 215 грн. 80 коп. пені та судові витрати по справі: 102 грн. 00 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зменшення позовних вимог не порушує чиїх – небудь прав і охоронюваних законом інтересів, приймається судом.

Відповідач у відзиві по справі від 22.06.2010 року №6 просить відмовити у позові з тих підстав, що позивачем не підтверджено документально належне утримання доріг. Крім того, відповідач зазначає, що пеня не підлягає стягненню, оскільки в договорі не встановлено конкретного розміру відповідальності та при нарахуванні пені позивач пропустив шестимісячний строк позовної давності.

30.06.2010 року відповідач надіслав телеграму з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю явки в судове засідання адвоката відповідача у зв’язку із відрядженням.

Проте, директор підприємства з’явився в судове засідання; заперечення, викладені у відзиві, підтримав.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

18 серпня 2004 року між позивачем - Службою автомобільних доріг у Волинській області та відповідачем - приватним підприємством техно –торговим центром “Електрон” був укладений договір №16-02-02/23 (далі договір, а. с. 8).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов’язання виникли з договору від 18.08.2004 року № 16-02-02/23.

Згідно п. п. 2.1, 2.1.1, 2.2, 2.2.2, 2.2.3, 3.1, 3.2 договору позивач зобов’язувався надати у тимчасове використання земельну ділянку, розташовану в межах смуги відчуження автомобільної дороги Піща – Любомль – Шацьк на 15 км лівостороннього розташування по ходу кілометражу, довжиною 150 п. м. для розміщення перехідно – швидкісних смуг, виїзду на автомобільний газозаправний пункт потужністю 40 заправок на добу, а відповідач – своєчасно, щомісячно, але не пізніше 25 числа поточного місяця, сплачувати 212 грн. 88 коп. (річне утримання перехідно – швидкісних смуг, заїзду, виїзду, дорожніх знаків, розмітки складає

2554 грн. 50 коп.). В разі несплати чи прострочення оплати відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу. Відповідно до п. 4.1 договору він вступає в дію з дня підписання акту вводу об’єкту в експлуатацію і діє протягом часу функціонування газової заправної станції.

Договір підписаний сторонами, що свідчить про їх волевиявлення на укладення, предметом судового розгляду не був, в судовому порядку недійсним не визнавався. Докази припинення договору у матеріалах справи відсутні.

Згідно листа Інспекції державного архітектурно – будівельного контролю у Волинській області від 07.12.2009 року №1748 (а. с. 11), наданого на запит Служби автомобільних доріг щодо введення об’єктів дорожнього сервісу в експлуатацію, газозаправний пункт ППТТЦ «Електрон», м. Володимир – Волинський введено в експлуатацію 09.04.2009 року.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу у тимчасове використання земельну ділянку для розміщення перехідно – швидкісних смуг, виїзду на автомобільний газозаправний пункт. Використання земельної ділянки та функціонування газової заправної станції відповідач не заперечує, додає акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта – автогазозаправного пункту по вул. 50 років Перемоги, 62 а в смт. Шацьк від 28.03.2007 року (а. с. 37-41).

Відповідач в порушення умов договору встановлені в ньому щомісячні платежі не сплачував, направлену йому претензію від 14.04.2010 року №685/8.8 (а. с. 12) залишив без задоволення.

Заборгованість відповідача за період з 09.04.2009 року по 10.06.2010 року становить 2 980 грн. 32 коп., підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.

Заперечення відповідача щодо неналежного утримання доріг позивачем не заслуговують на увагу суду, оскільки договором передбачений обов’язок відповідача сплачувати кошти щомісячно, а не за фактично виконані роботи щодо утримання доріг.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне

виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь

одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється

за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється

від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової

ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові

наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та

сплата неустойки (штрафу, пені). В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування

штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не

встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли

зобов’язання мало бути виконано. Згідно п. 2.2.3 договору в разі несплати чи

прострочення оплати відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної

облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу. Нарахована позивачем згідно розрахунку пеня в сумі 215 грн. 80 коп. підставна

і підлягає до стягнення з відповідача в силу ст.ст.230, 232 ГК України, п. 2.2.3

договору.

Заперечення відповідача щодо невстановлення конкретного розміру пені в

договорі та пропуску позивачем шестимісячного строку позовної давності при

нарахуванні пені є безпідставними, оскільки п. 2.2.3 договору встановлено розмір

пені - подвійна облікова ставка НБУ від несплаченої суми за кожен день

прострочення платежу. Пеня нарахована у відповідності до ст.ст.230, 232 ГК

України.

Згідно пункту 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 N 01-8/2351 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. 00 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України віднести на нього.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, - в и р і ш и в:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з приватного підприємства техно –торгового центру “Електрон”, м. Володимир –Волинський, вул. Незалежності, 1, код 21748783 на користь Служби автомобільних доріг у Волинській області, м. Луцьк,

вул. Рівненська, 52б, р/р 35242003000508 в ГУДКУ у Волинській області,

МФО 303014, код 25908960

- 2 980 грн. 32 коп. основного боргу, 215 грн. 80 коп. пені, 102 грн. 00 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього:

3534 грн. 12 коп. (три тисячі п’ятсот тридцять чотири грн. 12 коп.).

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.М. Кравчук

Повний текст рішення

підписаний 01.07.2010 року

          Суддя                                                   Кравчук А.М.