Рішення № 102228570, 16.11.2021, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/4072/21

Справа №754/5343/21

РІШЕННЯ

Іменем України

16 листопада 2021 року року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді - Галась І.А.

при секретарі - Дуб С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ВТБ Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» Стрюкової І.О. до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Інтерком», 3-тя особа - Фонд Гарантування вкладів фізичних осіб про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «ВТБ Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» Стрюкової І.О. звернулось до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Інтерком», 3-тя особа - Фонд Гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просила: Застосувати наслідки недійсності нікчемних правочинів за рахунком ОСОБА_1 в АТ «ВТБ БАНК», шляхом повернення з рахунку ОСОБА_1 на рахунок TOB "TBK ІНТЕРКОН" грошових коштів в розмірі 59 404,91 грн., які були перераховані на поточний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ «ВТБ БАНК» з поточного рахунку TOB "ТВК ІНТЕРКОН" № НОМЕР_2 в АТ «ВТБ БАНК».

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

13.11.2018 Правлінням НБУ було прийнято рішення №764-рш/БТ «Про віднесення АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ВТБ БАНК» до категорії проблемних». На підставі рішення Правління Національного банку України від 27 листопада 2018 року № 796-рш/БТ «Про віднесення АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ВТБ БАНК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27 листопада 2018 року № 3180 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «ВТБ БАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ВТБ БАНК» з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 28 листопада 2018 року до 27 грудня 2018 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ «ВТБ БАНК», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» начальнику відділу аналізу фінансового стану банків департаменту дистанційного та інспекційного моніторингу діяльності банків Фонду Заболотній Юлії Юріївні строком до 27 грудня 2018 року включно. В подальшому, на підставі рішення Правління Національного банку України від 18.12.2018 № 849-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ВТБ БАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 18.12.2018 прийнято рішення № 3392 «Про початок процедури ліквідації АТ «ВТБ БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ВТБ БАНК» з 19.12.2018 по 18.12.2020 включно та призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «ВТБ БАНК», визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Шевченка Олександра Володимировича. Далі, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2706 від 24.10.2019р. «Про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ «ВТБ БАНК» всі повноваження ліквідатора делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Стрюковій Ірині Олександрівні. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про деякі питання здійснення ліквідації АТ «ВТБ БАНК» від 17.11.2020 року №1957, продовжено повноваження ліквідатора АТ «ВТБ БАНК» до моменту внесення запису про припинення банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців та громадських формувань. Таким чином, з 28 листопада 2018 року АТ «ВТБ БАНК» здійснює свою діяльність на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», норми якого є спеціальними та пріоритетними по відношенню до норм загального законодавства. Відповідно, з моменту запровадження тимчасової адміністрації вкладники/кредитори Банку мають право отримати грошові кошти виключно в порядку передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема: шляхом отримання гарантованого відшкодування за вкладами, розмір якого не може перевищувати 200 000,00 грн.; та/або шляхом задоволення кредиторських вимог в порядку та черговості, передбаченими законодавством. При цьому, юридичні особи, на відміну від фізичних осіб, не мають права на отримання суми гарантованого відшкодування в межах 200000,00 грн. Адже, в силу вимог ст. 26 Закону України «Про системи гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд відшкодовує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладами, яким юридична особа відповідно до ст. 2 того ж Закону, не являється. Так, в період з 20 листопада 2018 року по 22 листопада 2018 року на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «ВТБ БАНК», в межах гарантованої суми відшкодування, було перераховано грошові кошти з рахунку TOB "TBK ІНТЕРКОН" № НОМЕР_2 , відкритого в АТ «ВТБ БАНК» в розмірі 60 000,00 грн. з призначенням платежу «Поворотна фінансова допомога згідно договору № 78 від 01.11.2018». Відповідно до ст. 35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду, яка має високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію, повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права (не нижче кваліфікаційного рівня "спеціаліст") та професійний досвід, необхідний для виконання заходів у межах здійснення тимчасової адміністрації. Частинами першою, третьою статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду, є нікчемними. Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (в тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. З ст. 38 цього Закону. Згідно з п.п. 7. 9 ч. З ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемним, зокрема, з таких підстав: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства. Отже, згідно зі статтями 37, 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення фактів нікчемності правочинів, повідомлення про виявлення нікчемного правочину його сторін. Відповідно до п. 6 розділу II Інструкції про порядок виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, затвердженої Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26.05.2016 № 826 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.06.2016 за № 863/28993, обов`язково підлягають перевірці правочини, вчинені після прийняття постанови Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних та/або запровадження обмежень, які відповідають, зокрема, таким критеріям: вчинені (укладені) в порушення обмежень, встановлених Національним банком України; вчинені шляхом перерахування коштів з рахунків юридичних осіб на рахунки фізичних осіб; призначенням платежу за якими було надання фінансової допомоги, повернення фінансової допомоги, надання позики, повернення позики, дарування, виконання угоди про поділ майна. На виконання своїх обов`язків, передбачених ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Уповноваженою особою, згідно наказу № 32-од від 29.11.2018 року «Про перевірку вкладів фізичних осіб», було створено Комісію з перевірки документів, пов`язаних з укладенням АТ «ВТБ БАНК» протягом року до дня запровадження тимчасової адміністрації договорів банківського вкладу (депозиту) та договорів банківського рахунку (поточних рахунків, в тому числі карткових) з вкладниками, а також обставин зарахування грошових коштів на рахунки таких осіб АТ «ВТБ Банк». За результатами проведеної перевірки Комісією було виявлено 135 операцій за правочинами вкладників - суб`єктів господарської діяльності з безготівкового перерахування грошових коштів з поточних рахунків цих суб`єктів на рахунки вкладників, з призначенням платежу «надання фінансової допомоги (позики)» та «поповнення карткового рахунку (не пов`язаного з підприємницькою діяльністю», які призвели до збільшення загальної гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та відповідно мають ознаки нікчемності передбачені п.9 ч.3 ст. 38 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». З аналізу наведеної правової норми вбачається, що імперативною вимогою для визнання нікчемності договорів (правочинів) банку за пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI є наявність таких умов: здійснення банком операції у період віднесення такого банку до категорії проблемних на підставі відповідного рішення Правління Національного банку України; укладення (переоформлення) договору, вчинення операції призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку; банківську операцію (укладення або переоформлення договору) здійснено з порушенням норм законодавства. При цьому, застосування пункту 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, виходячи з його змісту та мети запровадження, є імперативним та незалежним від обізнаності клієнта відносно введення особливих умов у діяльності банку. Наказом Уповноваженої особи № 92/1-од від 30.05.2019 року було затверджено результати перевірки та визнано нікчемними відповідно до ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини, договори, операції наведені у Додатку № 1 до Наказу. До вказаного Переліку було також включено правочини щодо перерахування на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «ВТБ БАНК», в межах гарантованої суми відшкодування, грошових коштів з рахунку TOB "TBK ІНТЕРКОН" № НОМЕР_2 , відкритого в АТ «ВТБ БАНК» в загальному розмірі 60 000,00 грн. з призначенням платежу «Поворотна фінансова допомога згідно договору № 78 від 01.11.2018». Так вказаний правочин було вчинено під час дії постанови Правління НБУ від 13 листопада 2018 року № 764-рш/БТ «Про віднесення АТ «ВТБ БАНК» до категорії «проблемних», якою було затверджено рішення про віднесення цього банку до категорії проблемних та запроваджено обмеження в його діяльності, зокрема, заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім нарахування відсотків за вкладами, отримання клієнтами банку заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат. З фактичних обставин справи вбачається, що правочини (транзакції), в яких Уповноваженою особою Фонду виявлено ознаки нікчемності, здійснено у період віднесення Баку до категорії проблемних та запроваджено обмеження в його діяльності, зокрема, заборонено проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Крім того, правочини щодо перерахування коштів з рахунку TOB «ТВК ІНТЕРКОН» на рахунок ОСОБА_1 є нікчемними з підстав, встановлених пунктом 7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Позивач зазначає що, перерахування коштів з рахунку ТОВ "ТВК ІНТЕРКОН" на рахунок ОСОБА_1 , відкритий в АТ «ВТБ БАНК», породжувало для АТ «ВТБ БАНК» виникнення зобов`язання з повернення у позачерговому порядку коштів, які перебували на поточному рахунку ТОВ "ТВК ІНТЕРКОН", оскільки ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання повернути кошти на користь ТОВ "ТВК ІНТЕРКОН", отримані як поворотна фінансова допомога. Зазначені дії свідчать про їх спрямованість на збільшення загальної гарантованої суми відшкодування за вкладами фізичних осіб, що підлягає виплаті Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, а також про отримання окремих переваг ТОВ "ТВК ІНТЕРКОН", який в результаті вказаних операцій мав можливість задовольнити свої вимоги позачергово, порівняно з іншими кредиторами. Отже, правочини щодо перерахування грошових коштів в сумі 60 000,00 грн. з поточного рахунку ТОВ "ТВК ІНТЕРКОН" № НОМЕР_2 , відкритого в АТ «ВТБ БАНК» на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «ВТБ БАНК» є нікчемними відповідно до вимог п.7, п.9 ч.З ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Враховуючи викладене, Уповноваженою особою Фонду було направлено на адресу ОСОБА_2 і ТОВ "ТВК ІНТЕРКОН" повідомлення про нікчемність правочинів. Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» регламентовано право Уповноваженої особи Фонду формувати висновок про нікчемність правочинів та повідомляти про це сторін договору. У даному випадку, вказані функції реалізовані Уповноваженою особою Фонду через затвердження вищезгаданих Наказів, а також через повідомлення відповідачів, що зумовлює подальше здійснення з боку Уповноваженої особи Фонду дій щодо застосування наслідків нікчемності договору.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 07 квітня 2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку строшеного позовного провадження.

Протягом судового розгляду справи представник позивача вимоги позову підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити.

Протягом судового розгляду справи відповідач, представник відповідача до розгляду не з`являлись, відзив на позов наданий не був.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції встановлене право на ефективний спосіб захисту прав, що означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Право на суд не є абсолютним, а судового розгляду потребують ті справи, в яких є «спір» про «право», реальний і серйозний, який може стосуватися як самого існування права, так і сфери його дії (справа Аллан Якобсон проти Щвеції). Результат проваджень має бути значущим для відповідного права (наприклад, Ulyanov v. Ukraine (dec.) (Ул`янов проти України)).

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі "Голден проти Сполученого королівства" та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що в період з 20 листопада 2018 року по 22 листопада 2018 року на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «ВТБ БАНК», в межах гарантованої суми відшкодування, було перераховано грошові кошти з рахунку TOB "TBK ІНТЕРКОН" № НОМЕР_2 , відкритого в АТ «ВТБ БАНК» в розмірі 60 000,00 грн. з призначенням платежу «Поворотна фінансова допомога згідно договору № 78 від 01.11.2018».

Уповноваженою особою Фонду було направлено на адресу ОСОБА_2 і ТОВ "ТВК ІНТЕРКОН" повідомлення про нікчемність правочинів.

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Приймаючи рішення Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії»(Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до положень ст. 1 ЦПК України 2004 року завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Згідно з вимогами ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Протягом судового розгляду стороною позивача не було доведено факту порушення, невизнання або оспорювання прав Акціонерного товариства «ВТБ Банк» зі сторони визначених позивачем відповідачів.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 141, 247, 258, 259, 263, 265 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства «ВТБ Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» Стрюкової І.О. до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Інтерком», 3-тя особа - Фонд Гарантування вкладів фізичних осіб про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: