Рішення № 102222159, 14.12.2021, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/484/21

Провадження №2/377/310/21

14 грудня 2021 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої – судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання –Щуковської А.М.,

представника позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням його власних технічних засобів, із застосуванням електронного підпису через мережу Інтернет на онлайн-сервісі відеозв`язку EASYCON : – адвоката Кочіна Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м Славутичі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державний нотаріус Славутицької міської державної нотаріальної контори Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Наваліхіна Олена Олександрівна, про визнання недійсними договорів дарування нерухомого майна та скасування рішень про державну реєстрацію прав власності, -

У С Т А Н О В И В:

11 серпня 2021 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач в особі представника ОСОБА_3 , посилаючись на п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 15, п. 2 ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 20, ст. ст. 203, 215-216, 236, 525-526 ЦК України, ст. ст. 19, 26-27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», просить:

- визнати недійсним договір дарування земельної ділянки 3211500000:00:010:0010, зареєстрований в реєстрі за № 326, посвідчений державним нотаріусом Славутицької міської державної нотаріальної контори Наваліхіною О.О.;

- визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , зареєстрований в реєстрі за № 324, посвідчений державним нотаріусом Славутицької міської державної нотаріальної контори Наваліхіною О.О.;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 19614589 від 25.02.2015 року) згідно з договором дарування, укладеного 25.02.2015 року, на ім`я ОСОБА_2 , посвідченого державним нотаріусом Славутицької міської державної нотаріальної контори Наваліхіною О.О. та зареєстрованого за № 326;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 19611564 від 25.02.2015 року) згідно з договором дарування, укладеного 25.02.2015 року, на ім`я ОСОБА_2 , посвідченого державним нотаріусом Славутицької міської державної нотаріальної контори Наваліхіною О.О. та зареєстрованого за № 324;

- стягнути з відповідачів на користь АТ «УКРСИББАНК» понесені судові витрати по оплаті судового збору за подання позовної заяви та за подання заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (з 24.11.2018 року змінено назву на Акціонерне товариство «УКРСИББАНК») та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11365020000 від 03.07.2008 року, відповідно з яким позивач надав ОСОБА_1 кредит в іноземній валюті в розмірі 169 790 доларів США, а ОСОБА_1 зобов`язався щомісячно повертати кредит та сплачувати проценти, пеню в терміни та порядку, що встановлені договором. З метою забезпечення виконання зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту позивач уклав із ОСОБА_4 договір поруки № 30908Р95 від 03 липня 2008 року, відповідно до умов якого поручитель зобов`язалася відповідати в повному обсязі за виконання позичальником своїх зобов`язань по кредитному договору солідарно з ним. Всупереч умовам кредитного договору позичальник не здійснював платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованим відсотками з березня 2014 року, чим порушував взяті на себе зобов`язання. 5 січня 2015 року АТ «УКРСИББАНК» звернулося до суду з позовними вимогами про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 суми заборгованості за кредитним договором. 14.05.2015 року по справі № 377/5/15-ц рішенням Славутицького міського суду Київської області позов задоволено частково та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11365020000 від 03 липня 2008 року в розмірі 3 298 079 гривень 72 копійки, з яких: 2 739 826 гривень 51 копійка - заборгованість за кредитом; 435 913 гривень 49 копійок- заборгованість за відсотками, 45 843 гривні 42 копійки - пеня за прострочення сплати кредиту; 76 496 гривень 30 копійок - пеня за прострочення сплати відсотків. 05.06.2015 року вказане рішення набрало законної сили та на даний час залишається не виконаним. Всього заборгованість, що підлягає стягненню за вказаним рішенням, складає 3 298 079 гривень 72 копійки. Отримані виконавчі листи передані для примусового виконання до органів виконавчої служби. 02.08.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області відкрито виконавче провадження № 66336030 про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 3 298 079 гривень 72 копійки за виконавчим листом № 377/5/15-ц , 2/377/51/15, що виданий 02.10.2015 року Славутицьким міським судом Київської області. 02.08.2021 року було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 (ВП № 66336030). Згідно з Деталізованою інформацією про право власності від 03.08.2021 року встановлено, що за ОСОБА_1 було: - зареєстровано 22.03.2013 року право приватної власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , а припинено право власності - 25.02.2015 о 15:03:41; - зареєстровано 22.03.2013 року право приватної власності на земельну ділянку 3211500000:00:010:0010, площа 0,0567 га, дата державної реєстрації земельної ділянки - 30.12.2011, серія та номер: 036256, державний акт, виданий 30.12.2011, видавник: Відділ Держкомзему у місті Славутичі Київської області, а припинено право власності - 25.02.2015 о 15:43:11. ОСОБА_1 , усвідомлюючи наявність невиконаних рішень суду та можливість звернення стягнення на майно, що йому належить, з метою уникнення звернення стягнення на майно та невиконання вказаних судових рішень, діючи не добросовісно вчинив дії щодо відчуження майна своїй дочці ОСОБА_2 під час відкритого провадження у справі № 377/5/15-ц про стягнення заборгованості за кредитним договором. Представник позивача лише у серпні 2021 року під час відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем дізнався про відчуження майна з інформаційної довідки від 03.08.2021 року за № 268860565. З урахуванням положень, викладених у частині 4 статті 9 Закону України «Про виконавче провадження», правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 306/2952/14-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 369/11268/16-ц, вищевказані договори дарування земельної ділянки та квартири АДРЕСА_1 , необхідно визнати недійсними, оскільки укладення договорів вчинялось з метою уникнути виконання грошового зобов`язання ОСОБА_1 , з наміром завдати шкоди АТ «УКРСИББАНК», внаслідок чого вони підпадають під ознаки фраудаторних правочинів. Як наслідок, підлягають скасуванню рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 , індексний номер рішення 19614589 від 25.02.2015 року державного нотаріуса Славутицької міської державної нотаріальної контори Наваліхіної О.О. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 31281332115) та рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 , індексний номер рішення 19611564 від 25.02.2015 року державного нотаріуса Славутицької міської державної нотаріальної контори Наваліхіної О.О. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 31370932115).

Ухвалою судді від 13 серпня 2021 року позовну заяву було залишено без руху, оскільки вона не відповідала вимогам 4 ст. 177 ЦПК України, та надано позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків( т.1 а.с. 63-65).

Ухвалою судді від 03 вересня 2021 року, після виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України та усунення позивачем недоліків в установлений строк, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28 вересня 2021 року( т.1 а.с. 105-197).

Ухвалою судді від 03 вересня 2021 року було задоволено заяву Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» про забезпечення позову та накладено арешт: на земельну ділянку, кадастровий номер 3211500000:00:010:0010, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі договору дарування земельної ділянки, посвідченого 25.02.2015 року державним нотаріусом Славутицької міської державної нотаріальної контори Наваліхіною О.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 326, і на квартиру номер один, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі договору дарування, посвідченого 25.02.2015 року державним нотаріусом Славутицької міської державної нотаріальної контори Наваліхіною О.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 324( т.1 а.с. 101-104).

Ухвалою суду від 19 жовтня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду ( т.1 а.с. 167-169).

21 жовтня 2021 року до канцелярії суду від відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вони просили відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі у зв`язку з їх недоведеністю та просили застосувати строк позовної давності у три роки. Відзив обґрунтований тим, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс 14 та у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року по справі № 379/1256/15-ц. Відповідно до п.10 договору дарування сторони домовились про символічну передачу квартири, а саме: прийняття обдаровуваною від дарувальника ключів та технічного паспорту на квартиру свідчить про те, що передача квартири відбулась. Крім того, ОСОБА_1 зі своєю дружиною обіцяли подарувати квартиру ОСОБА_2 з метою забезпечення у подальшому дочки житловою площею та на виконання своїх обіцянок уклали договори дарування. З огляду на вказане та враховуючи, що рішення суду про стягнення коштів з ОСОБА_1 ухвалено 14 травня 2015 року, в той час як договір дарування було укладено 25.02.2015 року, тобто до ухвалення рішення про стягнення боргу, а також враховуючи, що право власності на будинок за ОСОБА_2 було переоформлено і вона проживає у вказаному будинку, тому можливо здійснити висновок про недоведеність позивачем фіктивності договору дарування у зв`язку із відсутністю головної ознаки фіктивного правочину - наміру створити правові наслідки, обумовлені спірним договором дарування, так як подальші дії сторін правочину свідчили про його виконання в натурі. Наведені у позовній заяві інші висновки Верховного суду не можуть бути застосовані, оскільки правовідносини не є тотожними, тому що ні в одній із перерахованих постанов Верховного Суду не було сторонами укладеного договору іпотеки, які укладались би на виконання грошових зобов`язань. Натомість в забезпечення виконання усіх зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту № 11365020000 від 03 липня 2008 року укладені два договори іпотеки, предметом яких є: житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 373,3 кв. м. та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 3 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Євпаторійського міського нотаріального округу Соколовою Л.Н. та зареєстрованим №3845, і квартира АДРЕСА_5 , яка належить майновому поручителю - ОСОБА_5 .. Вищевказані обставини підтверджуються договором іпотеки №30008Z55 від 3 липня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за №3430 та інформаційною довідкою 36107393. При наявності укладених договорів іпотеки на виконання грошових зобов`язань, можливо здійснити висновок про те, що позивач безпідставно зазначає, що відповідачі уклали договір дарування з метою ухилення від сплати боргу. Крім того, позовна заява до суду надійшла у серпні 2021 року, а правочині були вчиненні 25 лютого 2015 року, тобто позовна заява подана з пропуском строку позовної давності, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у задоволенні позову( т.1 а.с. 176-180).

09 листопада 2021 року на електронну адресу суду від представника позивача за довіреністю – адвоката Безушко В.В. надійшла відповідь на відзив, в якій вона зазначила, що 05 січня 2015 року АТ «УКРСИББАНК» звернулося до суду з позовними вимогами про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 солідарно суми заборгованості за кредитним договором. 14.05.2015 року по справі № 377/5/15-ц рішенням Славутицького міського суду Київської області позов задоволено частково та стягнуто з солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11365020000 від 03 липня 2008 року в розмірі 3 298 079 гривень 72 копійки. 05.06.2015 року вказане рішення суду набрало законної сили та на даний час залишається не виконаним, всього заборгованість, що підлягає стягненню за вказаним рішенням складає 3 298 079 гривень 72 копійки. 02.08.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області було відкрито виконавче провадження № 66336030 про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 3 298 079,72 гривень за виконавчим листом № 377/5/15-ц, 2/377/51/15, виданим 02.10.2015 року Славутицьким міським судом Київської області. 02.08.2021 року у вказаному виконавчому провадженні було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 .. Представник позивача лише 03.08.2021 року дізнався про відчуження майна з інформаційної довідки від 03.08.2021 року № 268860565, оскільки така можливість виникла з часу відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем. Тобто, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Таким чином, про недобросовісну поведінку відповідачів, спрямовану на позбавлення позивача у майбутньому законних майнових прав (виконання рішення суду) позивач дізнався лише у серпні 2021 року. Оскільки, 05 січня 2015 року банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та у цій справі було відкрито провадження, а договори дарування укладалися 25 лютого 2015 року, то укладення договорів вчинялось з метою уникнути виконання грошового зобов`язання та з наміром завдати шкоди АТ «УКРСИББАНК» з подальшим уникненням від відповідальності, отже ці договори підпадають під ознаки фраудаторних правочинів( т.1 а.с. 195-200).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, посилаючись на те, що договори дарування були укладені відповідачем ОСОБА_1 після відкриття провадження у справі № 377/5/15-ц і до винесення рішення судом, яким було стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «УКРСИББАНК» заборгованість за кредитним договором на загальну суму 3298079,73 гривень, і яке на даний час залишається не виконаним. АТ «УКРСИББАНК» вважає, що вказані договори дарування були вчинені з метою уникнути виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, тому повинні бути визнаній судом недійсними, а рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень скасовані. Враховуючи, що під одним індексним номером приймалось два рішення про припинення права власності ОСОБА_1 на об`єкти нерухомості та про державну реєстрацію права власності на них за ОСОБА_2 , то ці рішення внаслідок визнання договорів дарування недійсними, підлягають скасуванню. Позивач про укладення договорів дарування дізнався лише у серпні 2021 року з інформаційної довідки від 03.08.2021 року № 268860565, оскільки така можливість виникла з часу відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем. Звернути стягнення на предмети іпотеки – будинок за адресою: АРК, Євпаторія, смт Заозерне, не можливо було здійснити з тих причин, що АРК з 2014 року є окупованою територією. Звернення стягнення на квартиру, яка знаходиться в м. Чернігові і є предметом іпотеки, не могло бути реалізовано, оскільки рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 26 червня 2015 року відстрочено виконання рішення у справі № 751/86/15-ц на час дії Закону України «Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 після подачі відзиву у судові засідання не з`являлися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином за адресою зареєстрованого місця проживання, проте конверти із судовими повістками повернулися до суду не врученими з поштовою відміткою причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Розглядаючи справу за відсутності відповідачів, судом взято до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України», сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Третя особа: державний нотаріус Славутицької міської державної нотаріальної контори Наваліхіна О.О. в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, до суду надіслала заяву, в якій вона просила провести розгляд справи без її участі та винести рішення згідно законодавства України.

Суд, вислухавши вступне слово представника позивача, оглянувши матеріали справи № 377/5/15-ц, провадження № 2/377/51/15 та вивчивши матеріали цієї справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено з матеріалів цивільної справи № 377/5/15-ц, провадження № 2/377/51/15, що акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк», який змінив своє найменування на публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (Банк) (правонаступником якого відповідно до п. 1.1. Статуту Акціонерного товариства «УКРСИББАНК», затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів АТ «УКРСИББАНК» 17 жовтня 2018 року та погодженого НБУ 20.11.2018 року, є Акціонерне товариство «УКРСИББАНК») і ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір про надання споживчого кредиту (кредитний договір) № 11365020000 від 03 липня 2008 року з додатками до нього.

Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 уклали договір поруки № 30908P95 від 03 липня 2008 року, відповідно до якого поручитель зобов`язалася перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_6 усіх його зобов`язань перед кредитором, що виникли з договору про надання споживчого кредиту № 11365020000 від 03 липня 2008 року.

Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» та ОСОБА_7 уклали договір поруки № 30908P96 від 03 липня 2008 року, відповідно до умов якого він зобов`язався перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_6 усіх його зобов`язань, що виникли з договору про надання споживчого кредиту № 11365020000 від 03 липня 2008 року.

3 липня 2008 року в забезпечення виконання зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту № 11365020000 від 3 липня 2008 року акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» і ОСОБА_1 уклали договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Євпаторійського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 3852, предметом якого є : житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 373,3 кв.м, та належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 3 липня 2008 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту № 11365020000 від 3 липня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір №30008Z55 від 03.07.2008 року, відповідно до умов якого в іпотеку банку було передано двокімнатну квартиру АДРЕСА_6 , власником якої вона є на підставі договору купівлі-продажу №1277 від 05.07.2000 року.

05 січня 2015 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду з позовними вимогами про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11365020000 від 3 липня 2008 року в розмірі 3 298 079, 73 гривень .

Ухвалою судді від 21 січня 2015 року було відкрито провадження у справі № 377/5/15-ц, провадження № 2/377/51/15 та призначено судовий розгляд справи на 18 лютого 2015 року, копія якої долучена до матеріалів цієї справи ( т.2 а. с. 46-47).

27 січня 2015 року відповідач ОСОБА_1 отримав копію вказаної ухвали судді, копію позовної заяви разом з доданими документами, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, що знаходиться в матеріалах цивільної справи № 377/5/15-ц, провадження № 2/377/51/15 та копія якого долучена до матеріалів цієї справи (т.2 а. с.48 ).

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 14 травня 2015 року, що набрало законної сили 05 червня 2015 року, у цивільній справі № 377/5/15-ц, провадження 2/377/51/15, стягнуто, зокрема, солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11365020000 від 03 липня 2008 року в розмірі 3298079 гривень 72 копійки, а також стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_7 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11365020000 від 03 липня 2008 року в розмірі 3298079 гривень 72 копійки (т.2 а. с. 49-68 ).

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 26 червня 2015 року у справі № 751/86/15, копія якого долучена до матеріалів справи, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11365020000 від 03 липня 2008 року, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 в загальному розмірі 136556,38 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18.12.2014 року становить 2 154 710,42 гривень, звернуто стягнення на підставі іпотечного договору № 30008Z55 03 липня 2008 року (за реєстровим № 3430), що посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за реєстраційним № 3431/70, на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 , житловою площею 25,9 кв.м, загальною площею 49,7 кв.м, що належить на праві власності ОСОБА_5 , шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки, у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», з встановленням початкової ціни, визначеної на підставі оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства. Відповідно до ст. 217 ЦПК України відстрочено виконання рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки квартири АДРЕСА_5 на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року ( т.2 а.с. 36-43).

25 лютого 2015 року ОСОБА_1 (дарувальник) та ОСОБА_2 (обдаровувана) уклали договір дарування, посвідчений державним нотаріусом Славутицької міської державної нотаріальної контори Наваліхіною О.О. та зареєстрований в реєстрі за № 324, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав безоплатно у власність ОСОБА_2 квартиру номер АДРЕСА_1 (т.1 а. с. 13-15).

25 лютого 2015 року ОСОБА_1 (дарувальник) та ОСОБА_2 (обдаровувана) уклали договір дарування земельної ділянки, посвідчений державним нотаріусом Славутицької міської державної нотаріальної контори Наваліхіною О.О. та зареєстрований в реєстрі за № 326, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав безоплатно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0567 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер – 3211500000:00:010:0010 (т.1 а. с. 9-12).

Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00031946387 від 03 серпня 2021 року підтверджено, що батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 2 а. с. 28-30).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича від 02 серпня 2021 року про відкриття виконавчого провадження № 66336030 було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 377/5/15-ц, 2/377/51/15, виданого 02 жовтня 2015 року Славутицьким міським судом Київської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11365020000 від 03 липня 2008 року в розмірі 3 298 079 гривень 72 копійки, з яких: 2 739 826 гривень 51 копійка – заборгованість за кредитом; 435 913 гривень 49 копійок – заборгованість за відсотками; 45 843 гривні 42 копійки – пеня за прострочення сплати кредиту; 76 496 гривень 30 копійок – пеня за прострочення сплати відсотків ( т.1 а. с. 32).

Згідно з довідкою АТ «УКРСИББАНК» про стан заборгованості № 25-5/837 від 10 грудня 2021 року за кредитним договором № 11365020000 від 03.07.2008 року, станом на 06.08.2021 року заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «УКРСИББАНК» за кредитним договором № 11365020000 від 03.07.2008 року становить 273 476,68 доларів США (т. 2 а. с. 21).

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 від 03.08.2021 року № 268860565 вбачається, що право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 31370932115, яка належала ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу № 1080 від 23.03.1998 року, припинено 25.02.2015 року на підставі рішення державного нотаріуса Славутицької міської державної нотаріальної контори Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Наваліхіної О.О., індексний номер рішення 19611564; право власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 3211500000:00:010:0010, площею 0,0567 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 31281332115, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка належала на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку № 036256, припинено 25.02.2015 року на підставі рішення державного нотаріуса Славутицької міської державної нотаріальної контори Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Наваліхіної О.О., індексний номер рішення 19614589 (т.1 а. с. 33-47).

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 06.12.2021 року № 288685882 вбачається, що квартира, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 31370932115, розташована за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 324, посвідченого 25 лютого 2015 року Славутицькою міською державною нотаріальною конторою Київської області, індексний номер рішення державного нотаріуса Славутицької міської державної нотаріальної контори Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Наваліхіної О.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 19611564 від 25.02.2015 року; земельна ділянка, кадастровий номер: 3211500000:00:010:0010, площею 0,0567 га, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 31281332115, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 326, посвідченого 25 лютого 2015 року Славутицькою міською державною нотаріальною конторою Київської області, індексний номер рішення державного нотаріуса Славутицької міської державної нотаріальної контори Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Наваліхіної О.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 19614589 від 25.02.2015 року (т. 2 а. с. 22-25).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Частиною першою статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Саме такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року (провадження № 6-1873цс16), від 23 серпня 2017 року у справі 306/2952/14-ц та від 09 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15-ц, де вказано про неправильність застосування судами попередніх інстанцій статей 203, 215, 234 ЦК України у спорах, що виникли із договорів дарування нерухомого майна, укладених сторонами, які є близькими родичами, без перевірки, чи передбачали ці сторони реальне настання правових наслідків, обумовлених спірними правочинами; чи направлені дії сторін договорів на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів, зокрема чи продовжував дарувальник фактично володіти та користуватися цим майном.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), і послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах (зокрема: у банкрутстві (стаття 20 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом»); при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»).

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07 грудня 2018 року у справі № 910/7547/17 зроблено висновок, що з конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 753/765/17 з аналогічних правовідносин, цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Таким чином, боржник (дарувальник) ОСОБА_1 , який здійснив безоплатне відчуження майна за договором дарування на користь своєї дочки ОСОБА_2 після відкриття провадження у справі про стягнення з нього заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, та його дочка ОСОБА_2 діяли очевидно недобросовісно та зловживали правами стосовно кредитора, оскільки укладено договори дарування, які порушують майнові інтереси кредитора і направлені на недопущення звернення стягнення на майно боржника.

За викладених обставин справи вбачається, що сторони договорів дарування не передбачали реальне настання правових наслідків, обумовлених спірними правочинами, а їх дії були направлені на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту. Про наявність вказаних обставин свідчить довідка з Управління адміністративних послуг виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області від 13.08.2021 року, відповідно до якої зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 з 25.03.1997 року залишається за адресою: АДРЕСА_8 (т.1 а.с. 100), тобто відповідач ОСОБА_2 продовжує фактично володіти і користуватися іншим житлом, ніж те, яке було предметом у оспорюваних договорах дарування.

Відповідно до висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 26 травня 2021 року у справі № 750/5751/20-ц, в обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому усі боржники мають на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

З урахуванням наведеного, вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним оспорюваних договорів дарування, зміст яких суперечить вимогам ЦК України, суд враховує наступні обставини : 1) договори дарування були укладені ОСОБА_1 25 лютого 2015 року, тобто незабаром після отримання ним 27 січня 2015 року копії ухвали судді про відкриття провадження у справі про стягнення з нього заборгованості за договором про споживчий кредит; 2) майно відчужене на підставі безвідплатного договору; 3) майно відчужене на користь близької родички – дочки ОСОБА_2 ; 4) на час розгляду справи в суді заборгованість за договором про споживчий кредит не сплачена.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що сукупність наведених обставин доводить той факт, що ОСОБА_1 діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам кредитора, оскільки відчуження належного йому майна відбулося після відкриття судом провадження у справі про стягнення з нього заборгованості за договором про споживчий кредит, а тому вважає, що такі дії вчинено з метою уникнення звернення стягнення кредитором на вказане майно. Укладення особою договорів дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочинами (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому ці правочини є фіктивними і відповідно до частини 2 статті 234 ЦК України визнаються судом недійсними.

Доводи відповідачів про те, що для погашення заборгованості може бути звернуто стягнення на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 373,3 кв. м. та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, і двокімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 , житловою площею 25,9 кв. м, загальною площею 49,7 кв. м, що належить на праві власності ОСОБА_5 , які є предметом іпотеки, що виключає необхідність визнання договорів дарування недійсними, суд до уваги не приймає, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій визначається тимчасово окупованою територією.

Враховуючи, що будинок за адресою: АДРЕСА_4 , знаходиться на тимчасово окупованій території України, то це унеможливлює звернення стягнення на вказаний об`єкт нерухомого майна.

Як вбачається з рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 26 червня 2015 року у цивільній справі № 751/86/15-ц, провадження № 22-ц/795/1204/2015, звернуто стягнення на підставі іпотечного договору № 30008Z55 03 липня 2008 року (за реєстровим № 3430), на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 , житловою площею 25,9 кв. м, загальною площею 49,7 кв. м, що належить на праві власності ОСОБА_5 , шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки, у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», встановивши початкову ціну, визначену на підставі оцінки майна здійсненої суб`єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства.

В резолютивній частині вказаного рішення також зазначено, що відповідно до ст. 217 ЦПК України виконання рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки – квартири АДРЕСА_5 на час дії Закону України «Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року відстрочено.

Слід зазначити, що Закон України «Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втратив чинність 23 вересня 2021 року, проте вартість квартири за адресою: АДРЕСА_7 , яка є предмета іпотеки, відповідно до договору іпотеки № 30008Z55 03 липня 2008 року становить 331515 гривень.

Таким чином, отримання коштів внаслідок реалізації цієї квартири буде недостатньо для погашення всієї суми заборгованості за кредитним договором, яка існує на час розгляду справи в суді.

Твердження відповідачів про недоведення позивачем умислу на укладення договорів дарування майна між близькими родичами з метою ухилення від виконання судового рішення, не заслуговують на увагу, та спростовуються обставинами, встановленими у цій справі.

Відповідачами суду не надано доказів, що під час укладення спірних договорів їхня внутрішня воля відповідала зовнішньому її прояву, та що сторони договорів передбачали реальне настання правових наслідків, обумовлених спірними правочинами.

Доводи відповідачів, викладені у відзиві на позовну заяву, про сплив позовної давності до заявлених позовних вимог, що є підставою для відмови у задоволенні позову, суд вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються наявними в справі доказами.

Так, відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як зазначено у статті 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Частиною першою статі 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз вказаної статті свідчить про те, що позивач має довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Натомість відповідач повинен довести, що інформацію про порушення права позивач міг отримати раніше.

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами до відповідачів 11 серпня 2021 року.

Як зазначено представником позивача у судовому засіданні, так і у відповіді на відзив, Банк дізнався про порушення свого права лише у серпні 2021 року, коли приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю.М. після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 377/5/15-ц, 2/377/51/15, виданого 02.10.2015 року Славутицьким міським судом Київської області, відкрито виконавче провадження № 66336030, накладено арешт на майно відповідача ОСОБА_1 та виявлено про укладення ним 25 лютого 2015 року договорів дарування квартири та земельної ділянки. Під час перебування виконавчого листа № 377/5/15-ц, 2/377/51/15 на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області будь-якої інформації про укладення відповідачами договорів дарування об`єктів нерухомого майна не було відомо.

На підтвердження зазначених обставин позивачем надано суду Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, які сформовані приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю.М. 02.08.2021 року та 03.08.2021 у ВП № 66336030( т.1 а.с.33-52).

З огляду на те, що позивач дізнався про існування оспорюваних правочинів у серпні 2021 року - після отримання приватним виконавцем довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, а відповідачами вказані обставини не спростовані і не зазначено у відзиві з якого дня позивач довідався або міг довідатися про порушення свого права, то суд дійшов висновку, що АТ «УКРСИББАНК» не пропустило визначену статтею 257 ЦК України позовну давність.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявності підстав для визнання недійсними договору дарування земельної ділянки 3211500000:00:010:0010, посвідченого державним нотаріусом Славутицької міської державної нотаріальної контори Наваліхіною О.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 326, договору дарування квартири АДРЕСА_3 , посвідчений державним нотаріусом Славутицької міської державної нотаріальної контори Наваліхіною О.О., зареєстрований в реєстрі за № 324.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом частини 3 статті 26 вказаного Закону у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зміст зазначеної правової норми свідчить про те, що вона встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Враховуючи, що суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними договорів дарування від 25 лютого 2015 року, укладених між відповідачами, то з метою ефективного захисту порушених прав позивача також підлягають задоволенню і позовні вимоги про скасування рішень державного нотаріуса Славутицької міської державної нотаріальної контори Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Наваліхіної Олени Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 19611564 від 25.02.2015, про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 та про припинення права власності ОСОБА_1 на вказану квартиру, які були прийняті під одним індексним номером. А також підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування рішення державного нотаріуса Славутицької міської державної нотаріальної контори Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Наваліхіної Олени Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер рішення: 19614589 від 25.02.2015, про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер: 3211500000:00:010:0010, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , та про припинення права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку, які були прийняті під одним індексним номером.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з того, що позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви в сумі 9080 гривень та за подання заяви про забезпечення позову в сумі 1135 гривень, всього на загальну суму 10215 гривень, то з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору в сумі 10215 в рівних частках по 5107 гривень 50 копійок з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 263-265 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна-31370932115), укладений 25 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом Славутицької міської державної нотаріальної контори Київської області Наваліхіною О.О. та зареєстрований в реєстрі за № 324.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, кадастровий номер: 3211500000:00:010:0010, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (один) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна-31281332115), укладений 25 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом Славутицької міської державної нотаріальної контори Київської області Наваліхіною О.О. та зареєстрований в реєстрі за № 326.

Скасувати рішення державного нотаріуса Славутицької міської державної нотаріальної контори Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Наваліхіної Олени Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 19611564 від 25.02.2015, про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 та про припинення права власності ОСОБА_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , проведеного на підставі договору дарування, укладеного 25 лютого 2015 року, посвідченого державним нотаріусом Славутицької міської державної нотаріальної контори Київської області Наваліхіною О.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 324.

Скасувати рішення державного нотаріуса Славутицької міської державної нотаріальної контори Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Наваліхіної Олени Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер рішення: 19614589 від 25.02.2015, про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер: 3211500000:00:010:0010, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , та про припинення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер: 3211500000:00:010:0010, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , проведеного на підставі договору дарування, укладеного 25 лютого 2015 року, посвідченого державним нотаріусом Славутицької міської державної нотаріальної контори Київської області Наваліхіною О.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 326.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» судові витрати по оплаті судового збору в сумі 5107 гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» судові витрати по оплаті судового збору в сумі 5107 гривень 50 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Відповідно до п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - Акціонерне товариство «УКРСИББАНК», код ЄДРПОУ 09807750, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_8 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_8 .

Третя особа - Державний нотаріус Славутицької міської державної нотаріальної контори Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Наваліхіна Олена Олександрівна, адреса місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, м. Славутич, вул. 77 Гвардійської дивізії, буд. 3.

Повне рішення суду складено 24 грудня 2021 року.

Суддя Н. Ф. Теремецька