Рішення № 102208797, 22.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2021 року м. Київ № 640/1833/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокуратура про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Офісу Генерального прокуратура, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення другої кадрової комісії № 23 від 11.12.2019 про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації;

- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 21.12.2019 № 2113ц, про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі (з місцем постійної дислокації у місті Мелітополі) управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України;

- поновити ОСОБА_1 на посаді та стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.12.2019 до моменту фактичного поновлення на посаді із розрахунку середньоденної заробітної плати у розмірі 1708 грн 53 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що обов`язковою умовою для застосування пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», як підстави для звільнення, є наявність факту ліквідації/реорганізації органу прокуратури, скорочення кількості прокурорів, а не перейменування юридичної особи, що фактично відбулось. Так, в межах спірних правовідносин, ні реорганізація, ні ліквідація прокуратури не відбувалася, як і не відбулось скорочення кількості прокурорів, на що вказує відсутність відповідного розпорядчого акту. Додатково позивач повідомив, що рішення кадрової комісії № 2, яке реалізовано шляхом видання оскаржуваного наказу, прийнято без врахування всіх обставин справи, без дотримання критерію об`єктивності та обґрунтованості.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2020 поновлено ОСОБА_1 строк для звернення з даним позовом до адміністративного суду, відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

12.03.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що оскільки положення норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», не визнані неконституційними, а прийняті Генеральним прокурором нормативні акти на підставі цього Закону, також не визнані судом протиправними та нечинними, а відтак, підлягають застосуванню. При цьому, представник відповідача наголосив на тому, що саме цей Закон, а не Кодекс законів про працю України поширюється на спірні правовідносини. За наслідками проведеної співбесіди, кадрова комісія № 2 керуючись п.п. 13, 17 розд. II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ та Порядку, 11.12.2019 прийняла рішення про неуспішне проходження позивачем атестації. У вказаному рішенні зазначено, що Комісією з`ясовано обставини, які свідчать про невідповідність прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Так, щодо підстав невідповідності прокурора вимогам професійної компетентності Комісією зазначено: щодо дій ОСОБА_1 надходили численні скарги та заяви про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Зокрема, у ФОП ОСОБА_2 вилучено 23 сервери у рамках кримінального провадження. Ухвала суду щодо негайного повернення майна виконана не була. Щодо підстав невідповідності прокурора вимогам доброчесності Комісією зазначено: на підставі дослідження матеріалів атестації, у тому числі отриманих пояснень прокурора, у Комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо дотримання прокурором вимог антикорупційного законодавства. Зокрема, до 04.03.2019, перебуваючи на прокурорських посадах, ОСОБА_1 одночасно був керівником ФГ «Русь» (ЄДРПОУ 31260938, основний вид діяльності - 31.11.0 Вирощування зернових та технічних культур). Ураховуючи викладене, комісія прийняла рішення про неуспішне проходження позивачем атестації. При цьому, за успішне проходження атестації ОСОБА_1 , проголосувало лише троє членів комісії. Інші двоє голосували проти.

24.03.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій сторона позивача наголошує на тому, що відповідачем у відзиві на позовну заяву не було спростовано доводів позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2021 відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_1 від 29.01.2021 про збільшення позовних вимог, відмовлено у задоволенні клопотань позивача про зміну територіальної юрисдикції (підсудності), витребувано у Офісу Генерального прокурора довідку про розмір середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 , виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із матеріалів даної справи, ОСОБА_1 безперервно працював в органах прокуратури України на різних посадах з 2012 року.

Наказом Генерального прокурора від 21.12.2019 № 2113ц, на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», позивача звільнено з посади прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі (з місцем постійної дислокації у місті Мелітополі) управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України.

Позивач вказує на те, що під час усного проголошення результатів атестації 11.12.2019 йому повідомлено по неуспішне проходження атестації, але мотиви та підстави такої відмови не проголошувались. Виходячи із положень порядку, на третьому етапі атестації комісією досліджується виключно обставини щодо вимог професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, а також перевіряється виконання практичного завдання з метою встановлення комісією його рівня володіння практичними уміннями та навичками. Позивач наголошує, що комісія не піддавала жодного сумніву щодо виконання ним практичного завдання, що також підтверджується успішним проходженням попередніх двох етапів атестації та високий рівень їх результатів.

У подальшому, на запит позивача від 19.12.2019, було надано відповідь від 28.12.2019 разом з копіями запитуваних документів, серед яких, рішення кадрової комісії № 2 від 11.12.2019 № 23 «Про неуспішне проходження прокурором атестації», згідно якого, комісія, керуючись пунктами 13, 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та пунктом 6 розділу І, пунктом 16 розділу IV Порядку проходження прокурором атестації, під час проведення співбесіди, Комісія з`ясувала обставини, які свідчать про невідповідність прокурора ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, зокрема:

1) щодо підстав невідповідності прокурора вимогам професійної компетентності: Щодо ОСОБА_1 надходили численні скарги та заяви про притягнення до дисциплінарної відповідальності Зокрема ФОП ОСОБА_2 вилучено 23 сервери у рамках кримінального провадження. Ухвала суду щодо негайного повернення майна виконана не була;

2) щодо підстав невідповідності прокурора вимогам доброчесності: На підставі досліджених матеріалів атестації, у тому числі отриманих пояснень прокурора, у Комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо дотримання прокурором вимог антикорупційного законодавства, зокрема, до 0403.2019, перебуваючи на прокурорських посадах, ОСОБА_1 одночасно був керівником ФГ «Русь» (ЄДРПОУ 31260938, основний вид діяльності - 01.11.0 Вирощування зернових та технічних культур).

На підставі вказаних обставин, комісія дійшла висновку про неуспішне проходження позивачем атестації.

Позивач не погоджується з рішенням кадрової комісії про неуспішне проходження атестації, вважає своє звільнення незаконним, що і зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII (надалі - Закон № 1697-VII), визначені правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру».

Пунктом 1 частини 1 статті 16 Закону № 1697-VII, встановлено, що незалежність прокурора забезпечується, зокрема, особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до приписів частини 3 цієї статті, прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.

За загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30 липня 2019 року по справі № 804/406/16, від 08 серпня 2019 року по справі № 813/150/16.

Загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді визначені статтею 51 Закону № 1697-VII, яка передбачає, що прокурор звільняється з посади у разі: 1) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров`я; 2) порушення ним вимог щодо несумісності, передбачених статтею 18 цього Закону; 3) набрання законної сили судовим рішенням про притягнення прокурора до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення, пов`язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про запобігання корупції»; 4) неможливості переведення на іншу посаду або відсутності згоди на це у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 5) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього; 6) припинення громадянства України або набуття громадянства іншої держави; 7) подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням; 8) неможливості подальшого перебування на тимчасово вакантній посаді; 9) ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Суд звертає увагу на те, що даний перелік підстав викладено у Законі як вичерпний.

До Закону України «Про прокуратуру», були внесені зміни Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-IX (діє з 25 вересня 2019 року).

Законом № 113-ІХ, по-перше, внесені зміни до Кодексу законів про працю України, шляхом доповнення статті 32 частиною п`ятою такого змісту: "Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус".

Статтю 40 КЗпП України, доповнено частиною п`ятою такого змісту: "Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42 1, частин першої, другої і третьої статті 49 2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус".

По-друге, Законом № 113-ІХ, внесені зміни до Закону №1697-VII «Про прокуратуру», зокрема, в тексті Закону № 1697-VII слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено відповідно на «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури».

Статтю 51 Закону № 1697-VII, доповнено частиною п`ятою такого змісту: "5. На звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження".

Розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ, з-поміж іншого, зупинено до 1 вересня 2021 року дію пункту 7 частини восьмої статті 8 81; пункту 6 частини першої статті 9; пункту 5 частини першої статті 11; пунктів 3 і 4 1 частини першої статті 13; частини другої статті 28; статей 29, 31, 32 - 35, 37, 38; частин четвертої, п`ятої, сьомої, восьмої статті 39; частини третьої статті 45; частин першої - восьмої, абзацу першого частини дев`ятої, частин десятої і одинадцятої статті 46; статті 47; частин першої - третьої, п`ятої - дев`ятої статті 48; частини шостої статті 49; статті 60; пунктів 3 і 5 частини другої статті 67; пункту 1 частини дев`ятої статті 71; статей 73 - 76; частин першої - третьої статті 77; статей 78, 79 Закону України "Про прокуратуру".

Внормовано, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.

За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

День початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України".

Згідно пунктів 6, 7 «Прикінцеві та перехідні положення» з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Пунктом 10 цього розділу Закону, встановлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

Відповідно до пункт 19 розділу ІІ Закону №113-ІХ, прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав: 1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію; 2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури; 3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію; 4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.

Щодо посилання позивача на відсутність ліквідації чи реорганізації Генеральної прокуратури України, то Законом № 113-ІХ, також прямо передбачено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Оскільки проходження атестації прямо передбачено Законом, воно не може вважатися порушенням прав позивача. Передбачена Законом атестація здійснюється на підставі Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221, який протиправним не визнавався. Згідно з п. 3 р. ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ, до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора його повноваження здійснює Генеральна прокуратура України, тому посилання на відсутність кадрових комісій Офісу Генерального прокурора є безпідставними. Позивачем подано заяву, якою підтверджено згоду на участь у процедурі атестації. Посилання позивача на юридичну невизначеність критеріїв дотримання прокурорами правил професійної етики та доброчесності не можуть бути визнані обґрунтованими з огляду на зміст р. V Порядку № 221, зокрема, прийняття відповідного рішення належить до виключної компетенції комісії за результатами обговорення шляхом голосування.

За таких обставин адміністративний суд, розглядаючи спір про відповідність законодавству наказу про звільнення позивача, не надає оцінку відповідності положень Закону № 113-ІХ Конституції України.

У даному випадку, Закон №113-ІХ є як спеціальним, так і пізніше прийнятим, тому він має переважну силу перед КЗпП України.

Згідно з п. 3-6 р. Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 р. № 221 (в редакції станом на 12.12.2019 р.), атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями прозоро та публічно у присутності прокурора, який проходить атестацію.

Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.

Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора.

Атестація включає такі етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Згідно з п. 1 р. IV Порядку № 221 "Проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності і виконання практичного завдання для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурора".

У разі набрання прокурором за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки кількості балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, прокурор допускається до співбесіди.

Кадрова комісія формує графік проведення співбесід з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Графік проведення співбесід оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за 5 календарних днів до проведення співбесіди. У графіку зазначаються: прізвище, ім`я, по батькові прокурора, номер службового посвідчення, інформація про дату, час та місце проведення співбесіди. Прокурор вважається повідомленим про дату, час та місце проведення співбесіди з моменту оприлюднення графіка проведення співбесід на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора).

Згідно з п. 8-18 Порядку № 221, співбесіда проводиться кадровою комісією з прокурором державною мовою в усній формі. Співбесіда з прокурором може бути проведена в один день із виконанням ним практичного завдання.

Для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі про: 1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та їх результати; 2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг; 3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора; 4) інформацію про зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.

Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, у тому числі на визначену кадровою комісією електронну пошту, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Кадровою комісією під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження можуть братися до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно).

Дослідження вказаної інформації, відомостей щодо прокурора, який проходить співбесіду, здійснюється членами кадрової комісії.

Перед проведенням співбесіди члени комісії можуть надіслати на електронну пошту прокурора, яка вказана у заяві про намір пройти атестацію, повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов`язаних з матеріалами атестації. У цьому випадку протягом трьох днів з дня отримання повідомлення, але не пізніше ніж за день до дня проведення співбесіди, прокурор може подати комісії електронною поштою письмові пояснення (у разі необхідності - скановані копії документів).

Співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання.

Співбесіда прокурора складається з таких етапів: 1) дослідження членами комісії матеріалів атестації; 2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання.

Співбесіда проходить у формі засідання комісії.

Члени комісії мають право ставити запитання прокурору, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

Після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання.

Залежно від результатів голосування комісія ухвалює рішення про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації.

Прокурори, які проходять співбесіду, запрошуються комісією на проголошення ухваленого комісією рішення про результати їх атестації.

Результати атестації прокурорів за підсумками проведення співбесіди оприлюднюються на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора).

Згідно з п. 1-2, 6 р. V Порядку № 221, уповноваженими суб`єктами з питань забезпечення організаційної підготовки до проведення атестації та виконання функцій адміністративно-розпорядчого характеру, координування та узгодження дій під час підготовки і проведення атестації є члени комісії та робоча група відповідної кадрової комісії.

У разі виникнення у прокурора зауважень чи скарг на процедуру проведення атестації він може звернутися до голови або секретаря комісії.

Рішення кадрових комісій про неуспішне проходження атестації може бути оскаржене прокурором у порядку, встановленому законодавством.

Рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.

Як встановлено судом, позивачем подано заяву до Генпрокуратури щодо переведення до ОСОБА_3 та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію, крім того, ним успішно пройдено перші два етапи атестації.

Водночас, за наслідками проведеної співбесіди кадрова комісія № 2 керуючись п.п. 13, 17 розд. II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ та Порядку 11.12.2019 прийняла рішення про неуспішне проходження позивачем атестації. У вказаному рішенні зазначено, що Комісією з`ясовано обставини, які свідчать про невідповідність прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

Так, щодо підстав невідповідності прокурора вимогам професійної компетентності Комісією зазначено: щодо дій ОСОБА_1 надходили численні скарги та заяви про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Зокрема, у ФОП ОСОБА_2 вилучено 23 сервери у рамках кримінального провадження. Ухвала суду щодо негайного повернення майна виконана не була.

Щодо підстав невідповідності прокурора вимогам доброчесності Комісією зазначено: на підставі дослідження матеріалів атестації, у тому числі отриманих пояснень прокурора, у Комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо дотримання прокурором вимог антикорупційного законодавства. Зокрема, до 04.03.2019, перебуваючи на прокурорських посадах, ОСОБА_1 одночасно був керівником ФГ «Русь» (ЄДРПОУ 31260938, основний вид діяльності - 31.11.0 Вирощування зернових та технічних культур).

Ураховуючи викладене, комісія прийняла рішення про неуспішне проходження позивачем атестації. При цьому, за успішне проходження атестації ОСОБА_1 проголосувало лише троє членів комісії. Інші двоє голосували проти.

З даного приводу, аналізуючи зміст оскаржуваного рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації, суд звертає увагу на те, що посилання комісії на надходження численних скарг та заяв про притягнення до дисциплінарної відповідальності, саме по собі є невмотивованим, оскільки вказані скарги були предметом розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, якою прийнято рішення про відсутність в діях ОСОБА_1 складу дисциплінарного правопорушення - рішення КДКП № 71дп-19 від 27.02.2019. Поміж цього, посилання комісії на скаргу ФОП ОСОБА_2 щодо вилучення майна в рамках кримінального провадження та не виконання ухвали суду щодо негайного повернення майна також є безпідставним, оскільки до КДКП, 22.07.2019 надійшла дисциплінарна скарга ФОП ОСОБА_4 про вчинення дисциплінарного проступку прокурорами Запорізької місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_1 .

Так, 02.11.2018 № 1722дс-18 КДКП прийнято рішення про відмову у відкритті дисциплінарного провадження за скаргою ОСОБА_2 на дії вищевказаних осіб.

03.04.2020 до суду від позивача надійшла заява про долучення рішення кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг офісу Генерального прокурора про закриття дисциплінарного провадження за скаргою ОСОБА_4 № 56дп-20 від 27.02.2020. Відповідно до змісту вказаного рішення, кадрова комісія дійшла до висновку про відсутність дисциплінарного проступку в діях прокурорів (у тому числі позивача), на яких скаржився ОСОБА_4 . При цьому, вказана дисциплінарна скарга стала однією з підстав для прийняття рішення 2 кадровою комісією № 23 від 11.12.2019 про неуспішне проходження позивачем атестації.

Слід врахувати, що за весь час прокурорської діяльності ОСОБА_1 , КДКП не прийнято жодного рішенця про притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності. Протилежного сторонами не доведено та про наявність дисциплінарних стягнень щодо позивача не повідомлено. Отже, посилання кадрової комісії № 2 на невідповідність позивача вимогам професійної компетентності є безпідставними та необґрунтованими.

Крім цього, суд вважає, що посилання кадрової комісії щодо підстав невідповідності прокурора вимогам доброчесності щодо дотримання прокурором вимог антикорупційного законодавства, зокрема про те, що до 04.03.2019, перебуваючи на прокурорських посадах ОСОБА_1 одночасно був керівником ФГ «Русь», є невмотивованим оскільки позивача 07.08.2012 звільнено з посади директора вказаного ФГ «Русь» про що винесено відповідний наказ та внесено відповідні відомості до трудової книжки (копії додано до матеріалів справи).

До того, позивачем 18.10.2021 подано до суду відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2012-2019 роки.

Дослідження вказаної інформації, відомостей щодо прокурора, який проходить співбесіду, здійснюється членами кадрової комісії.

Суд зазначає, що рийняття будь-яким суб`єктом владних повноважень певного рішення лише на основі внутрішнього переконання та суб`єктивного ставлення до ситуації/події, проте без належного підкріплення цього рішення підставами для його існування, не може бути легітимізовано посиланням на наявність «обґрунтованого сумніву» та може призвести до можливих зловживань та порушити принципи належного урядування та верховенства права.

Загалом, обґрунтований сумнів - це певний стандарт доведення, що означає, що позиція сторони має бути доведена чи представлена в тій мірі, що у «розсудливої людини» не може лишатися «розумного сумніву», щодо вказаної обставини/позиції.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової оцінки. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб позиція однієї з сторін (тим більше суб`єкта владних повноважень) була лише більш вірогідною. Вказане, в сукупності, свідчить про неможливість застосування стандарту «обґрунтованого сумніву» до процедури атестації позивача, без його належного закріплення у самій процедурі атестації та підкріплення фактами та документами.

Суд не приймає посилання відповідача на наявність дискреційних повноважень у кадрової комісії в питанні прийняття рішення про проходження/непроходження атестації прокурором, яке приймається шляхом голосування, а тому, голосуючи за те чи інше рішення, кожний член комісії діє за внутрішнім переконанням, оскільки у комісії, дійсно, наявні дискреційні повноваження як то на збір та аналіз матеріалів, побудова роботи та співбесід, на прийняття одного з двох можливих рішень, проте, це не наділяє правом такий орган атестації діяти та приймати остаточне рішення без будь-якого належного обґрунтування своїх висновків.

Щодо посилань на неможливість втручання суду в дискреційні повноваження кадрової комісії, суд додатково звертає увагу на те, що суд час розгляду справи не здійснював жодної оцінки якостей, здібностей і характеристик позивача та не перевіряв результати оцінювання, тобто, суд не робить висновок про те чи відповідає чи не відповідає позивач вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності прокурора, проте встановив безпідставність та невмотивованість рішення комісії, на підставі критеріїв, визначених ч. 2 ст. 2 КАС України.

До того ж, відповідачем не було надано жодного доказу звернення та отримання кадровою комісією відповідного висновку від НАЗК щодо позивача відносно задекларованих ним доходів і витрат, майна, включаючи питання способу його життя чи інших рішень щодо розгляду питання про суміщення посад.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення кадрової комісії не відповідає критеріям обґрунтованості, оскільки відповідач не надав доказів, які вважаються встановленими та мали вирішальне значення для його прийняття, а зміст оскаржуваного рішення фактично ґрунтується на сумніві у доброчесності прокурора, без наведеного обґрунтування такого висновку.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення другої кадрової комісії № 23 від 11.12.2019 про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації та про визнання протиправним та скасування наказу Генерального прокурора від 21.12.2019 № 2113ц, про звільнення ОСОБА_1 з посади, як такого, що прийнятий на підставі наведеного рішення кадрової комісії.

Щодо способу поновлення порушеного права позивача, суд зазначає наступне.

Оскільки позивачем успішно пройдено попередні етапи атестації, а рішення № 23 Кадрової комісії № 2 від 11.12.2019 р. "Про неуспішне проходження прокурором атестації" за наслідками співбесіди визнано протиправним, є всі підстави для висновку про те, що позивач пройшов атестацію, і поновлення його на посаді є належним способом захисту порушеного права.

Щодо дати поновлення на посаді суд зазначає, що згідно з оскаржуваним наказом від 21.11.2019 р. № 2113ц позивача звільнено з 24.12.2019 р., який є останнім робочим днем, тоді як першим днем звільнення є 25.12.2019 р. Відповідно, позивач підлягає поновленню з 25.12.2019 р.

Так, нормами ч. 2 ст. 235 КЗпП України, передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" (із змінами і доповненнями), порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За замістом пп. "з" п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, встановлено, що вказаний Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу. П. 2 вказаного Порядку визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

У відповідно до п. 5 цього Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з п. 8 цього ж Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже, розрахунок середньоденної заробітної плати проводиться шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

У матеріалах справи наявна довідка Офісу Генерального прокурора від 23.11.2021 № 21-807зп, згідно якої, середньоденна заробітна плата позивача складає 1469,43 грн.

Тож, вимушений прогул позивача з 25.12.2019 по 22.12.2021 складає 498 днів, з огляду на що, стягненню з відповідача підлягає 731776,14 грн. (1469,43 грн * 498 = 731776,14 грн.)

Відповідно до ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

З огляду на вказане, рішення суду в частині поновлення позивача на займаній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць слід звернути до негайного виконання.

Згідно зі ст. 8 Конституції України та ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Нормами ч. 2 ст. 5 КАС України, передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Положеннями частини 1 статті 77 КАС України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Суд вважає, що, у даному випадку, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242 - 246, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокуратура про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення другої кадрової комісії № 23 від 11.12.2019 про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації.

Визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 21.12.2019 № 2113ц, про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі (з місцем постійної дислокації у місті Мелітополі) управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі (з місцем постійної дислокації у місті Мелітополі) управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України.

Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.12.2019 до 22.12.2021 у розмірі 731776,14 грн. (сімсот тридцять одна тисяча сімсот сімдесят шість гривень 14 коп.).

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 : (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

Відповідач: Офіс Генерального прокуратура (01601, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, ЄДРПОУ 00034051)

Суддя В.І. Келеберда