Ухвала суду № 102208782, 23.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2021 року м. Київ № 640/18932/21Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Лисун А.А., представника позивача Книш Н.І., у відсутність представників відповідача й третьої особи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК», про визнання дій протиправними, скасування постанов,

установив:

ОСОБА_1 через адвоката звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у якій просила суд:

- визнати протиправними дії державних виконавців Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ);

- скасувати постанову державного виконавця про арешт рухомого майна боржника від 29.08.2017 у виконавчому провадженні №54517967;

- скасувати постанову державного виконавця про арешт рухомого майна боржника від 22.03.2016 у виконавчому провадженні №48393913.

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що 14.01.2021 відкрила рахунок №UA2730034600000260070969/2801 у АТ «АЛЬФА-БАНК». Після відкриття вказаного рахунку представники банку їй повідомили, що по вказаному рахунку зупинено видаткові операції на підставі частини 6.4 статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», адже щодо позивача існує публічне обтяження рухомого майна, накладене державним виконавцем, а саме: арешт рухомого майна згідно постанови державного виконавця від 29.08.2017 у виконавчому провадженні №54517967 та від 22.03.2016 у виконавчому провадженні №48393913.

На неодноразові звернення до відповідача інформації по даним виконавчим провадженням нею не отримано. В той же час, за даними Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, виконавче провадження №54517967 - завершено, а виконавче провадження №48393913 - закінчено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено їй десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення вказаних у ній недоліків шляхом подання до суду:

позовної заяви (з примірниками для інших учасників справи) з конкретизацією в її прохальній частині дій відповідача, які позивач вважає протиправними;

заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для його поновлення;

письмових пояснень з обґрунтуванням підсудності даного спору Окружному адміністративному суду міста Києва.

28.08.2021 представником позивача на виконання вимог ухвали суду подано позовну заяву (уточнену), в прохальній частині якої заявлено клопотання поновити позивачу термін подачі позовної заяви.

Решта вимог заявлено в редакції первинно поданої заяви.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі на підставі поданих документів, судом зазначено, що залишаючи позовну заяву без руху суддею звернуто увагу на необхідність конкретизації позивачем протиправних дій державних виконавців з метою вирішення питання щодо порядку розгляду даної справи та акцентовано на необхідності обґрунтування підсудності ініційованого позивачем спору саме Окружному адміністративному суду міста Києва, адже відповідно до частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Представником позивача вказане судом обґрунтування не наведено, однак до позовної заяви (уточненої) додано інший перелік документів на підставі яких викладено обставини справи.

Таким чином, враховуючи, що згідно матеріалів позовної заяви не можливо було беззаперечно встановити ким та на підставі чого видані виконавчі документи у спірних виконавчих провадженнях №54517967 від 29.08.2017 та №48393913 від 22.03.2016, що, у свою чергу, позбавляло суд можливості встановити чи відносяться вимоги 3 та 4 до адміністративної юрисдикції, то з метою забезпечення особі права на судовий захист та керуючись частиною першою статті 5 КАС України, - судом зроблено висновок про доцільність надання оцінки аргументам позивача щодо строку звернення до суду, визнання протиправними оскаржуваних дій відповідача та підсудності спору в судовому засіданні з урахуванням позиції відповідача по даній справі та дослідженням матеріалів виконавчих проваджень.

Відтак, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2021 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та у справі відкрито провадження. Ухвалено здійснювати розгляд справи за спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 КАС України.

02.12.2021 представником позивача подано заяву про зміну предмету позову та усно в засіданні зазначено, що фактично від двох вимог щодо скасування постанов вони відмовляються, що передбачає окремий розгляд заяви, а вимогу про визнання дій протиправними уточнюють у наступній редакції:

«Визнати протиправними дії державних виконавців Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо невнесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомостей про припинення арешту за виконавчим провадженням №54517967 з 10.03.2021 по 26.10.2021».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2021 заяву позивача прийнято та ухвалено здійснювати подальший розгляд справи у наведеній редакції позовних вимог. Питання щодо закриття провадження в частині вимог, ухвалено вирішити за результатами поданих відповідачем документів.

Окрім того, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2021 прийнято і іншу заяву позивача за якою залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК».

На обґрунтування цієї заяви позивачем та представником позивача зазначено, що підставою для звернення до суду були дії держаного виконавця саме з приводу неналежного виконання ним свої службових обов`язків. Такі дії відповідача призвели та продовжують призводити до порушення прав ОСОБА_1 , що виражається в обмежені можливості користуватися рахунком у банку.

Саме АТ «АЛЬФА-БАНК» повідомлено, що їй необхідно звернутися до виконавчої служби, яка зареєструвала обтяження з повідомленням про відкриття нею рахунку у банку та отримати відмітку державного виконавця про отримання такого повідомлення.

У березні 20212 року вона отримала два примірники повідомлення, один з яких з відміткою виконавчої служби мала повернути третій особі. Однак, у зв`язку із запровадженням карантинних обмежень в березні-травні 2021 року особистий прийом відвідувачів Печерським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не проводився. Відповідно, вона поштою надіслала два примірники відповідачу та в телефонному режимі попросила один з відміткою повернути їй для подачі в банк. Проте, відповідач в усній розмові відмовився підписувати такі документи і примірник повідомлення так і не надіслав ні їй, ні банку.

Фактично станом на поточну дату видаткові операції за рахунком №UA2730034600000260070969/2801 у АТ «АЛЬФА-БАНК» так і залишаються заблокованими. Банк підтверджує, що у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 26.10.2021 внесено відомості про припинення арешту, але відповідно до статті 6 Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні» розблокування видаткових операцій за рахунком можливе лише після отримання від виконавчої служби другого примірника повідомлення про відкриття рахунку з відміткою виконавчої служби про таке отримання.

В судовому засіданні позивач та її представник пояснили, що 10.03.2021 припинено арешт за виконавчим провадженням №54517967, однак державний виконавець, як реєстратор не вносив до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідного запису про скасування такого обтяження до 26.10.2021. Тобто, позивач зазначила про порушення своїх прав вказаними діями відповідача, адже державний виконавець Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) після завершення (закінчення) виконавчих проваджень №54517967 та №48393913 вчасно не вніс як реєстратор до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідних записів про припинення арешту, застосованого згідно постанов від 29.08.2017 ВП№54517967 та від 22.03.2016 ВП №48393913.

Також представник позивача подала до суду пояснення щодо юрисдикції даного спору у яких наголосила на тому, що у межах спірних правовідносин державний виконавець Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) діє як суб`єкт владних повноважень - реєстратор, а тому даний спір підлягає розгляду за правилами КАС України.

У свою чергу відповідач подав заперечення на позовну заяву в якому зауважив, що виконавче провадження №54517967 закрито 10.03.2021, згідно відомостей з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відсутній арешт рухомого майна позивача згідно виконавчого провадження №54517967.

Виконавче провадження №48393913 по виконанню виконавчого листа Солом`янського районного суду м. Києва від 16.04.2015 №2-4347/14 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Фідобанк» боргу в розмірі 438 407,55 грн 04.10.2016 передано на виконання до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві на підставі статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» для здійснення виконавчих дій за місцезнаходженням майна позивача. У зв`язку з цим надати інформацію про виконавче провадження №48393913 відповідач не має можливості.

Від АТ «АЛЬФА-БАНК» не надходило відзиву чи письмових пояснень на позовну заяву по суті.

Отже, визначаючись щодо можливості розгляду заявлених ОСОБА_1 вимог по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Тобто до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Так, положеннями частини першої статті 287 КАС визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Однак, відповідно до частин першої та другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Зі змісту законодавчих приписів частини першої статті 19 КАС України та частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» слідує, що якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Таким чином, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби оскаржуються до адміністративного суду у випадках якщо:

- такі рішення, дії чи бездіяльність вчинені під час виконання виконавчого документа виданого адміністративним судом або щодо виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів;

- щодо оскарження таких рішень, дій чи бездіяльності не встановлено порядку їх оскарження у судовому порядку.

Статтею 447 Цивільного процесуального кодексу України закріплено право на звернення до суду сторін виконавчого провадження, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Цивільного процесуального кодексу України порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Судом встановлено, що виконавче провадження №48393913 відкрито по виконанню виконавчого листа Солом`янського районного суду м. Києва від 16.04.2015 №2-4347/14 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Фідобанк» боргу в розмірі 438 407,55 грн.

Виконавче провадження №54517967 відкрито по виконанню наказу Господарського суду Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Компанії «Анімаккорд ЛТД» боргу в розмірі 17 378 грн.

Таким чином, спір щодо оскарження постанови від 22.03.2016 у виконавчому провадженні №48393913 підлягає розгляду Солом`янським районним судом м. Києва у порядку цивільного судочинства, а спір щодо оскарження постанови від 29.08.2017 у виконавчому провадженні №54517967 та дій державних виконавців Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо невнесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомостей про припинення арешту за виконавчим провадженням №54517967 з 10.03.2021 по 26.10.2021 підлягає розгляду Господарським судом Одеської області у порядку господарського судочинства.

Вказані висновки у повній мірі узгоджуються із сталою практикою Верховного Суду, яка висловлена, зокрема, у постановах від 18.03.2021 у справі №0940/1258/18, від 15.04.2021 у справі №360/3235/20, від 16.09.2021 у справі №360/3234/20, за змістом яких критеріями визначення юрисдикції судів щодо справ стосовно оскарження рішень, дій чи бездіяльності приватного виконавця (державного виконавця) є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ.

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, суд вважає правильним вирішити питання щодо закриття провадження щодо скасування постанов саме на вказаній підставі, а не у зв`язку із відмовою позивача від позову в цій частині.

Що стосується визнання дій державних виконавців відділу державної виконавчої служби щодо невнесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомостей про припинення арешту за виконавчим провадженням №54517967, то позивач та її представник проти закриття провадження у справі заперечують, посилаючись на те, що відповідач повинен був вчинити дії не як державний виконавець, а як реєстратор.

В судовому засіданні представник позивача пояснила, що відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, в цей день надсилає постанову органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Далі, керуючись Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та Порядком ведення Державного реєстру обтяжень нерухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 №830 діє як реєстратор, який визначений наказом Міністерства юстиції України «Про визначення реєстраторів Державного реєстру обтяжень рухомого майна» від 07.07.2006 №57/5.

Тобто, державний виконавець як реєстратор відповідно до статті 41 вказаного Закону реєструє відомості про припинення публічного обтяження протягом п`яти днів із дня його припинення. Обов`язок щодо здійснення реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження покладається на уповноважений орган або на уповноважену ним особу.

Відповідно, в межах заявлених ОСОБА_1 вимог про визнання протиправними дій державних виконавців Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо невнесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомостей про припинення арешту за виконавчим провадженням №54517967 з 10.03.2021 по 26.10.2021 дослідженню підлягає питання щодо несвоєчасного виконання відповідачем своїх службових обов`язків.

Суд, такий підхід вважає не обґрунтованим, оскільки дії щодо внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомостей про припинення арешту за виконавчим провадженням №54517967 державний виконавець здійснює у межах цього ж виконавчого провадження №54517967, адже діє на виконання приписів частини другої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження». Вчинення виконавцем таких дій з урахуванням Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2004 №830, таких висновків не спростовує та не свідчить про протилежне.

Окрім того, суд вважає за необхідне врахувати і те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.01.2020 у справа №340/25/19 зауважила, що для визначення юрисдикції спору необхідно визначити підстави позову, зміст прав, на захист яких направлено звернення до суду. Якщо підставою позову є неправомірні, на думку позивача, дії органу державної виконавчої служби при накладенні арешту на певне майно, то такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Якщо підставою позову є наявність спору про право та/або позивач подає його з метою захисту права власності або іншого речового права, то ці спори мають розглядатися в порядку цивільного/господарського судочинства як такі, що випливають із цивільних правовідносин.

Судом встановлено, що вказаний позов ОСОБА_1 фактично спрямований на відновлення доступу до рахунку №UA2730034600000260070969/2801 у АТ «АЛЬФА-БАНК» за яким зупинено видаткові операції на підставі частини 6.4 статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», у зв`язку із безпідставним існуванням публічного обтяження рухомого майна, накладеного державним виконавцем у виконавчих провадженнях №54517967 та №48393913.

У цій частині та у контексті обґрунтувань позивача щодо порушення її прав спірними діями державних виконавців Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), суд звертає увагу позивача на частину 6.6 статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» згідно якої відновлення видаткових операцій на рахунках такого клієнта здійснюється у разі, якщо державний виконавець, приватний виконавець не повідомив про прийняте рішення у встановлений строк, перебіг якого починається з дати, зазначеної у відмітці про отримання державним виконавцем, приватним виконавцем повідомлення.

В судовому засіданні представник позивача підтвердила, що позивачем паралельно проводиться робота з АТ «АЛЬФА-БАНК» щодо розблокування її рахунку №UA2730034600000260070969/2801, відкритого 14.01.2021 та задоволення позову забезпечить можливість користуватися ним, адже ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем яка здійснює господарську діяльність та їй надходять певні кошти.

Наведене також свідчить про необхідність розгляду даного спору в порядку цивільного/господарського судочинства як такого, що випливає із цивільних правовідносин.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно з частиною першої статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Відповідно до статтей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Аналіз зазначених норм свідчить, що обов`язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» у рішенні від 12.10.1978 вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Таким чином, на підставі вище наведеного, враховуючи, що позивачем оскаржуються рішення та дії відповідача, які спрямовані на виконання статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», тобто мають бути оскарженні до суду, який видав виконавчий документ, а також стосуються інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, а саме, щодо можливості користуватися рахунком, який заблокований банком, Окружний адміністративний суд міста Києва не може вважатись «судом, встановленим законом» для розгляду вказаного позову ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно частини першої статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

З урахуванням наведеного у сукупності, суд дійшов висновку, що даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, а тому необхідно закрити провадження у даній справи та роз`яснити позивачу, що спір у частині оскарження постанови від 22.03.2016 у виконавчому провадженні №48393913 підлягає розгляду Солом`янським районним судом м. Києва у порядку цивільного судочинства, а у частині оскарження постанови від 29.08.2017 у виконавчому провадженні №54517967 та дій державних виконавців Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо невнесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомостей про припинення арешту за виконавчим провадженням №54517967 з 10.03.2021 по 26.10.2021 підлягає розгляду Господарським судом Одеської області у порядку господарського судочинства.

Згідно з частиною другою статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у загальній сумі 2724 грн згідно платіжного документу, наявного в матеріалах справи.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI.

Пунктом п`ятим частини першої статті 7 вказаного Закону передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи ініціювання позивачем в ході судового засідання питання про повернення сплаченого судового збору, суд вважає, що сплачена ОСОБА_1 сума судового збору підлягає стягненню з Державного бюджету України.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 132, 139, 238, 239, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК», про визнання дій протиправними, скасування постанов, - закрити.

Роз`яснити позивачу, що даний спір у частині оскарження постанови від 22.03.2016 у виконавчому провадженні №48393913 підлягає розгляду Солом`янським районним судом м. Києва у порядку цивільного судочинства, а у частині оскарження постанови від 29.08.2017 у виконавчому провадженні №54517967 та дій державних виконавців Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо невнесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомостей про припинення арешту за виконавчим провадженням №54517967 з 10.03.2021 по 26.10.2021 підлягає розгляду Господарським судом Одеської області у порядку господарського судочинства.

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України сплачений нею судовий збір у розмірі 2724 гривень згідно платіжного документу від 01.07.2021 №11828446057.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (місцезнаходження юридичної особи: 01011, місто Київ, вулиця Різницька, будинок 11-Б; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 34979022).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК» (місцезнаходження юридичної особи: 03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 100; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 23494714).

Повний текст ухвали складено й проголошено в судовому засіданні 23.12.2021.

Суддя О.М. Чудак