Ухвала суду № 102186684, 23.12.2021, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/9438/21

Провадження №2-з/367/812/2021

УХВАЛА

Іменем України

про забезпечення позову

23 грудня 2021 року м. Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Кухленка Д.С.,

за участі секретаря Сіренко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпінь заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Вітусєвича Я.Ф. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Селіверстова Владислава Олеговича про визнання рішення державного реєстратора недійсним та визнання права власності,-

в с т а н о в и в:

13 грудня 2021 року до Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Селіверстова Владислава Олеговича про визнання рішення державного реєстратора недійсним та визнання права власності.

21.12.2021 року ухвалою Ірпінського міського суду Київської області по даній справі було відкрито провадження.

22.12.2021року до суду надійшла заява ОСОБА_1 – адвоката Вітусєвича Я.Ф. про забезпечення позову, в якій останній просив вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони органу реєстрації – Бучанській міській раді, центрам надання адміністративних послуг вчиняти дії по зняттю з реєстрації ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з місця реєстрації за адресою АДРЕСА_1 , а також здійснювати реєстрацію місця проживання у вказаному будинку третіх осіб.

В обґрунтування поданої заяви вказав, що 01 грудня 2021 року набрав чинності Закон України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» Статтею 18 Закону, зокрема, передбачено, що зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності. У разі подання власником житла заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини чи одного з них така дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) разом із її батьками або іншими законними представниками чи одним із них (ч.1 п. 2). Зазначив, що враховуючи вказану норму Закону, відповідач по справі АТ "Альфа-банк"може спробувати зняти з реєстрації за місцем проживання ОСОБА_1 та його родини, у складі якої є неповнолітня та малолітня дитини (копія домової книги додана до позовної заяви), що вплине на їх права, в тому числі і житлові права, до розгляду по суті поданого ОСОБА_1 позовом про визнання права власності на спірний будинок. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. З Закону декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою: 1)створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом; 2)ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою. Враховуючи, що наразі існує спір про право на вищезазначений житловий будинок, зняття з місця реєстрації осіб, які в ньому мешкають, напряму вплинуть на зазначені права, в тому числі і на неможливість офіційного листування з позивачем по даній справі. Вказав, що відновити вищевказані права, які можуть бути порушені зняттям з реєстрації, за весь час розгляду даної справи, вже буде неможливим, а їх відновлення після завершення розгляду справи та задоволення позову змусить докладати позивача та членів його родини додаткових зусиль. Більше того, зняття з реєстрації ОСОБА_1 та членів його сім`ї дозволить відповідачу АТ "Альфа-банк"виселити їх з приміщення примусово, в тому числі, використовуючи позасудові заходи, як то реєстрація в даному будинку третіх осіб, які психологічно змусять сім`ю ОСОБА_1 залишити вказаний будинок. Після чого користування ним стане не контрольованим, а тому може призвести до його руйнування або спотворення, що у неможливість, в тому числі і виконання рішення суду по даній справі.

Вивчивши дану заяву суд приходить до наступних висновків.

Із аналізу положень ст.ст.149,153 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Заява про забезпечення позову розглядається судом, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на право суду на вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує при постановленні ухвали не лише доводи заяви позивача про забезпечення позову, а і наявні матеріали цивільної справи, оскільки згідно положень ст.151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову крім всього іншого, повинні бути зазначені відомості, потрібні для забезпечення позову.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов`язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст.ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також, Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі №640/13156/18 (провадження №61-7314св19) зробив правовий висновок, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників справи.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих на підтвердження позовних вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів заявника, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином, усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Відповідно до п.4 Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з"ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Разом з тим, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмету спору.

При цьому не допускається заборона дій, вчинення яких не утруднює виконання рішення в майбутньому.

Відповідно до Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» орган реєстрації це виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Аналогічна норма міститься в Постанові КМУ №207 від 02.03,2016 року "Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру".

Згідно до ч. 6 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Враховуючи наведене, вважаю, що заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Вітусєвича Я.Ф. про забезпечення позову необхідно задовольнити, заборонити органу реєстрації – Бучанській міській раді, центрам надання адміністративних послуг вчиняти дії по зняттю з реєстрації ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з місця реєстрації за адресою АДРЕСА_1 , а також здійснювати реєстрацію місця проживання у вказаному будинку третіх осіб, оскільки між учасниками справи існує спір про право і невжиття запропонованого представником позивача ОСОБА_1 – адвокатом Вітусєвича Я.Ф. заходу забезпечення позову може призвести до негативних наслідків для нього та зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення його позову.

Керуючись ст.ст.149-153,157 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Вітусєвича Я.Ф. про забезпечення позову - задовольнити.

Заборонити органу реєстрації – Бучанській міській раді, центрам надання адміністративних послуг вчиняти дії по зняттю з реєстрації ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з місця реєстрації за адресою АДРЕСА_1 , а також здійснювати реєстрацію місця проживання у вказаному будинку третіх осіб, оскільки між учасниками справи існує спір про право і невжиття запропонованого представником позивача ОСОБА_1 – адвокатом Вітусєвича Я.Ф. заходу забезпечення позову може призвести до негативних наслідків для нього та зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення його позову до набрання рішенням суду у цивільній справі № 367/9438/21 законної сили.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Д.С. Кухленко