Рішення № 102186523, 20.12.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/10807/21

2/357/4398/21

Категорія 35

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 грудня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Орєхова О.І.,

за участі секретаря – Сокур О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення суми боргу,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2021 року позивач комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 стягнення суми боргу, посилаючись на наступні обставини.

Згідно особового рахунку № НОМЕР_1 відповідачі, починаючи з 01.03.2015 року по 01.09.2021 року мають заборгованість за теплову енергію в розмірі 38305 грн. 28 коп.

Своїми діями відповідачі порушили статті 525, 526 ЦК України, у відповідності до яких, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Комунальне підприємство БМР «Білоцерківтепломережа» надіслало відповідачам попередження про наявність заборгованості з вимогою сплатити її добровільно протягом місяця, але відповідачі не відреагували на дану претензію та не сплатили заборгованості.

Згідно статей 67, 68 та 162 ЖК України та у відповідності до «Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 року та Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-4 від 24.06.2004 року, наймач або власник житла зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017 року, виконавцем комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017 року, ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону, ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі, ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування, відповідно до закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» від 09.07.2010 року № 2479-VI, органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Плата за комунальні послуги (теплову енергію) береться за затвердженими рішеннями виконавчого комітету Білоцерківської міської ради в установленому порядку тарифами та вноситься щомісяця.

Згідно п. 5 ч. 5 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIІІ від 09.11.2017 року, споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства у строки, встановлені відповідними договорами.

Таким чином, у відповідачів виникло зобов`язання, з підстав передбачених законодавством по сплаті послуг за надані послуги на користь КП БМР «Білоцерківтепломережа».

Просили суд стягнути з відповідачів суму боргу в розмірі 38305,28 гривень за послуги постачання теплової енергії, суму, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів в розмір 8854,92 гривень та три відсотки річних в сумі 3316,85 гривень, а також 2270,00 гривень витрати на оплату судового збору (а.с. 1-2).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 вересня 2021 року, головуючим суддею по справі визначений суддя Орєхов О.І. (а.с. 28-29).

Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

15 вересня 2021 року здійснено запити стосовно відомостей про реєстрацію місця проживання відповідачів (а.с. 33-36).

29 вересня 2021 року за вх. №№ 45767, 45768, 45769, 45775 судом отримано з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідачів (а.с. 41-44).

Згідно отриманих відомостей вбачається, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , відповідач ОСОБА_4 зареєстрованою не значиться.

Згідно ч. 1 ст. 187 ЦПК України якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановлено законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи – відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Ухвалою судді від 01 жовтня 2021 року прийнято позовну заяву до провадження та відкрито провадження у справі за позовною заявою комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення суми боргу. Постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання у справі на 15 годину 00 хвилин 10 листопада 2021 року (а.с. 45-46).

10 листопада 2021 року судове засідання було відкладено на 20 грудня 2021 року о 14 год. 00 хв. (а.с. 56).

В судове засідання представник позивача Мартиненко Тетяна Миколаївна, яка діє на підставі довіреності від 04.01.2021 року № 5 (а.с. 25) не з`явилася, 11.11.2021 року за вх. № 52815 судом отримано заяву про слухання справи за відсутності представника позивача по справі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 62).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, 20.12.2021 року за вх. № 59670 судом отримано заяву, в якій остання просила розглядати справу за її відсутності. Позовні вимоги визнала в повному об`ємі (а.с. 68).

Інші відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи свідчать наявні поштові повідомлення про вручення (а.с. 64-66).

Також, відповідач ОСОБА_4 повідомлялась про виклик до суду на інформаційному веб-сайті судової влади України, на 14 годину 00 хвилин 20 грудня 2021 року за адресою: АДРЕСА_3 у справі про стягнення суми боргу, про що в матеріалах справи свідчить наявне оголошення (а.с. 61).

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів (ч. 3 ст. 211 ЦПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення – завчасно.

Отже, у відповідності до вимог Цивільно-процесуального кодексу України судом було все зроблено для належного повідомлення інших відповідачів про дату, час та місце слухання справи, а тому суд приходить до висновку, що відповідачі були належним чином повідомлені про дату, час та місце слухання справи.

Однак, відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання в призначений час судом не з`явились, заяв та клопотань з боку останніх на адресу суду не надходили, як і не надходили відзиви на позовну заяву позивача КП БМР «Білоцерківтепломережа».

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З урахуванням наведеного, суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Встановлено, що згідно особового рахунку № НОМЕР_1 відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за період з 01.03.2015 року по 01.09.2021 року мають заборгованість за теплову енергію в розмірі 38305,28 гривень, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунковими листами абонента (а.с. 4-6).

За відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 41).

За відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 42).

За відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 43).

За відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованою не значиться. Для наведення довідки необхідно вказати повну дату народження (а.с. 44).

Однак, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, квартира АДРЕСА_4 належить ОСОБА_4 , форма власності: приватна спільна часткова, частка власності: 1/4, підстава виникнення права власності: свідоцтва про право власності, НОМЕР_2 , 22.02.1995, Білоцерківський міськвиконком; ОСОБА_3 , форма власності: приватна спільна часткова, частка власності: 1/4, підстава виникнення права власності: свідоцтва про право власності, НОМЕР_2 , 22.02.1995, Білоцерківський міськвиконком; ОСОБА_1 , форма власності: приватна спільна часткова, частка власності: 1/4, підстава виникнення права власності: свідоцтва про право власності, НОМЕР_2 , 22.02.1995, Білоцерківський міськвиконком; ОСОБА_2 , форма власності: приватна спільна часткова, частка власності: 1/4, підстава виникнення права власності: свідоцтва про право власності, НОМЕР_2 , 22.02.1995, Білоцерківський міськвиконком (а.с. 15-17).

Отже, встановлено, що вищезазначені особи є власниками та проживають за вищевказаною адресою, отримують та користуються послугами, які були надані позивачем КП БМР «Білоцерківтепломережа».

01 вересня 2021 року КП БМР «Білоцерківтепломережа» звернулось до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з претензією про сплату боргу в добровільному порядку (а.с. 18).

Звертаючись до суду з вказаними вимогами позивач посилається на те, що відповідачі отримували, як споживачі, послуги, однак їх не оплачували, у зв`язку з чим виникла заборгованість, тому така заборгованість повинна бути стягнута з останніх в судовому порядку.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, яка полягає у тому, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом (ст. 13 ЦПК України).

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить якщо інше не встановлене договором або законом.

Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» утримання будинків і прибудинкових територій – господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно п. 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (висновок Верховного Суду викладений у постанові від 14.02.2018 року у справі № 462/6393/15-ц).

Отже, слід вважати, що між позивачем та відповідачами існують відносини, згідно яких позивач КП БМР «Білоцерківтепломережа» надавав відповідачам послуги з централізованого опалення, а відповідачі отримували їх та зобов`язані здійснювати своєчасно оплату за надані послуги.

Частиною 2 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що ціни/тарифи на комунальні послуги формуються і затверджуються національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Плата за комунальні послуги (централізоване опалення, централізоване постачання гарячої води) береться за затвердженими постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг в установленому поряду тарифами та вноситься щомісячно.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем послуг з центрального опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-УІІ1 від 09.11.2017 року (діючого законодавства з 01.11.2019 року), виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» від 09.07.2010 року № 2479-V1, органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 6 згаданого вище Закону, передбачено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до ст. 68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки.

Згідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами відсутні чинні договори про надання послуг постачання теплової енергії, однак відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_5 , а отже суд вважає доведеним, що відповідачам надавалися послуги з постачання теплової енергії, що підтверджується розрахунковим листом абонента за особовому рахунку НОМЕР_1 , який закріплений за власником майна за адресою: квартира АДРЕСА_5 (а.с. 4-6).

Отже, позивач виконав свої зобов`язання щодо надання послуг з постачання теплової енергії, а відповідачі, незалежно від споживання цієї послуги або відмови від її споживання, зобов`язані оплатити надані послуги. У разі наміру споживача не отримувати відповідні послуги він не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення квартири від мережі теплопостачання. Самовільне відключення від вказаної мережі не є підставою для звільнення від оплати за послуги з теплопостачання.

Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, наведеними у постановах від 11 листопада 2015 року у справах № 6-1192цс15 та № 6-1706цс15.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 серпня 2019 року у справі № 226/1437/16-ц, провадження № 61-29708св18.

Оскільки відповідачі не сплачували отримані послуги та не виконували взяті на себе зобов`язання згідно договору, останні мають заборгованість, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідачі з відзивом стосовно позовної заяви позивача КП БМР «Білоцерківтепломережа» до суду не зверталися та жодного належного доказу в спростування доводів позивача не було надано, як і не спростовано те, що останні не є споживачами зазначених послуг та дійсно не мають заборгованості.

Навпаки, один з відповідачів, ОСОБА_2 , звертаючись до суду з заявою 20.12.2021 року про розгляд справи у її відсутність, визнала позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення боргу з відповідачів в солідарному порядку за отримані послуги в розмірі 38305,28 грн. є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в цій частині.

Стосовно вимог позивача в частині стягнення з відповідачів суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів в сумі 8854,92 грн. та 3% річних в сумі 3316,85 грн., то суд приходить до наступного.

Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 6 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частин 1, 5 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Отже, системний аналіз положень статей 11, 509, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати інфляційні втрати за невиконання зобов`язання не є зобов`язанням у розумінні статті 509 цього Кодексу.

Разом з тим у постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:

"З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17 зазначено, що відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, щодо неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами. Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Верховний суд (в рамках цієї справи) наголошує, що положення статей 3, 509, 625 ЦК України, передбачають нарахування інфляційних втрат і 3% річних на суму основного боргу, а не на інфляційні втрати і 3% річних, нараховані за попередній період, таким чином помилковим є твердження, що під час нарахування інфляційних втрат урахуванню (обчисленню) підлягає не тільки основний борг, а й сума, на яку збільшився цей борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів.

Наведену правову позицію також викладено у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №916/2889/13.

Між тим, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18 (ЄДРСРУ № 82887781), з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, зазначено, що нарахування інфляційних втрат за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обґрунтованим, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Серед іншого правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Суд погоджується з доданим з боку позивача розрахунком інфляційних нарахувань та 3% річних.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились, жодних належних та допустимих доказів в спростування доводів позивача щодо нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних не надали, як і не надали контррозрахунку сум.

Навпаки, в заяві про розгляд справи у відсутність, одна із відповідачів – ОСОБА_2 , визнала вимоги позивача повному об`ємі та не заперечувала проти нарахованих сум.

Оскільки відповідачі, як встановлено в судовому засіданні та не спростовано з боку відповідачів дійсно мають заборгованість за певний період з несплати за послуги теплопостачання, позивач має право вимагати від відповідачів сплати інфляційних втрат та 3% річних.

Тому, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення солідарно з відповідачів інфляційних втрат та 3% річних є також обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в заявленому позивачем розмірі, оскільки відповідачі прострочили виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язані сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідачів на користь позивача має бути стягнута солідарна заборгованість за послуги постачання теплової енергії в розмірі 38305,28 гривень, а також суму на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів в розмірі 8854,92 грн., та три відсотки річних в сумі 3316,85 грн.

Отже, будучи споживачами послуг, відповідачі повинні сплачувати отримані послуги, які були надані позивачем з централізованого опалення.

Крім того, стаття 322 ЦК України зазначає, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, відповідно до коментованої статті тягар утримання майна покладається на власника цього майна. Але при умові, що інше не передбачене законом або договором.

А тому, виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості є такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно із п. 1 ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на – відповідача.

Так, згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» та ч. 1 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Звертаючись до суду вищевказаними позовними вимогами позивач сплатив судовий збір в розмірі 2270,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 662 від 30 серпня 2021 року (а.с. 3).

А отже, з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь позивача комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» підлягають солідарному стягненню понесені позивачем при звернені до суду судові витрати у розмірі 2270,00 грн.

Однак, один з солідарних відповідачів ОСОБА_2 звертаючись до суду з заявою від 20.12.2021 року, визнала позовні вимоги повністю, тобто до початку розгляду справи по суті.

А тому, суд приходить до висновку про можливість стягнення з відповідачів солідарно на користь комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» судовий збір понесений позивачем при зверненні до суду 50 відсотків судових витрат, а саме у сумі 1135,00 гривень, а Білоцерківському управлінню Державної казначейської служби України Київської області повернути комунальному підприємству Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» 50 відсотків судових витрат, а саме у сумі 1135,00 гривень.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 67, 68 ЖК України, ст.ст. 6, 11, 322, 509, 526, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 19, 81, 82, 206, 211, 133, 141, 247, 263-265, 273, 274, 353-355 ЦПК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення суми боргу, – задовольнити.

Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь позивача комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» загальну суму боргу в розмірі 50477 гривень 05 коп. (з яких: 38305,28 грн. – за послуги постачання теплової енергії; 8854,92 грн. – сума, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів; 3316,85 грн. – три відсотки річних) та судового збору в розмірі 1135 гривень 00 коп., на загальну суму – 51612гривень 05 коп. (п`ятдесят одна тисяча шістсот дванадцять гривень п`ять копійок).

Зобов`язати Білоцерківське управління Державної казначейської служби України Київської області, яке розташоване за адресою: вул. Ярослава Мудрого буд. 36, м. Біла Церква, Київської області, 09100, код ЄДРПОУ 38009832, повернути комунальному підприємству Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (адреса місцезнаходження: вул. Мережна буд. 3, м. Біла Церква, Київської області, 09117, на р/р № НОМЕР_3 , в ТВБВ № 10026/0877 Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», МФО – 322669, код ЄДРПОУ – 04654336) судовий збір в розмірі 1135 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 662 від 30 серпня 2021 року).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (адреса місцезнаходження: вул. Мережна буд. 3, м. Біла Церква, Київської області, 09117, на р/р № НОМЕР_3 , в ТВБВ № 10026/0877 Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», МФО – 322669, код ЄДРПОУ – 04654336);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП – НОМЕР_4 ).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП – НОМЕР_5 ).

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (адреса проживання: АДРЕСА_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_7 , РНОКПП – НОМЕР_6 ).

Відповідач: ОСОБА_4 (остання відома адреса проживання: АДРЕСА_6 ).

Повне судове рішення складено 20 грудня 2021 року.

Рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов