Рішення № 102183671, 20.12.2021, Воловецький районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №302/1140/21

Провадження № 2/936/148/2021

20.12.2021 смт Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в складі судді Софілканич О.А., з участю секретаря судового засідання Балецького С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -

В С Т А Н О В И В:

26.10.2021 року із Міжгірського районного суду Закарпатської області до Воловецького районного суду Закарпатської області для розгляду надійшла цивільна справа за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 29.09.2008 року між відповідачем ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» (зміна назви АТ КБ «ПриватБанк») був укладений кредитний договір № MKMWGA0000000012, за умовами якого відповідачу був наданий кредит в сумі 47 652,44 доларів США, строком до 29.09.2018 року. В забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором № MKMWGA0000000012 між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки. Відповідачі свої зобов`язання за кредитним договором не виконували неналежним чином. Так, рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 03.11.2015 року задоволено позовні вимоги ПАТ КБ «Приват Банк», та вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № MKMWGA0000000012 від 29.09.2008 року в розмірі 32 539,83 доларів США. Посилається на те, що винесення вищезазначеного рішення суду не свідчить про припинення договірних правовідносин між сторонами, оскільки відповідно до ст. 599 ЦК України зобовязання припиняються його виконанням проведеним належним чином. До теперішнього часу зобов`язання за кредитним договором відповідачами не виконані, прострочена сума заборгованості становить 5176,26 доларів США. У звязку з чим Банком за період з 31.07.2015 року (період після подання до суду позовної заяви про стягнення з відповідачів заборгованості) до 28.08.2021 року на прострочену суму заборгованості, у відповідності зі ч.2 ст. 625 ЦК України, нараховано 3% річних від простроченої суми в розмірі 2099,84 доларів США, що за курсом 26,92 відповідно до службового розпорядження Національного банку України від 28.08.2021 р. складає 56 527,69 гривень, які позивач просить стягнути солідарно з відповідачів на свою користь та сплачений судовий збір в сумі 2270,00 гривень.

26.11.2021 року судом постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, призначено судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачам запропоновано подати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Представник позивача Балагурак В.В., що діє на підставі довіреності за № 5579-К-Н-О від 24.11.2020 р., у позовній заяві просила позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , отримавши ухвалу про відкриття провадження від 26.11.2021 року, у відповідності до ч. 1 ст. 278 ЦПК України, подали до суду відзив, у якому просили у задоволенні позову відмовити повністю. Посилаються на те, що заборгованість по кредитному договору № MKMWGA0000000012 від 29.09.2008 р. ними сплачена Банку у повному обсязі. Згідно з постановами про закінчення виконавчого провадження ВП №50756037 та ВП №50756548, виконавчі провадження закінчені з підстав повного фактичного виконання рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 03.11.2015 р. Даний факт також стверджується ухвалою Воловецького районного суду Закарпатської області від 29.10.2020 р., яка не оскаржувалась та набрала законної сили.

Дослідивши письмові докази по справі, давши їм оцінку в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав..

Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст. ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим 29.09.2008 року підписав кредитний договір № MKMWGA0000000012 строком до 29.09.2018 року, за умовами якого відповідачу був наданий кредит в сумі 47652,44 доларів США. В забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором MKMWGA0000000012 між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки. Відповідачі не виконували умови кредитного договору, в результаті чого станом на 01.07.2015 р. виникла заборгованість в сумі 32 539,83 доларів США. Таким чином, за наявності прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором, у серпні 2015 року Банк звернувся до Міжгірського районного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 03.11.2015 року у цивільній справі №302/826/15-ц позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №MKMWGA0000000012 від 29.09.2008 року задоволено повністю та стягнуто з відповідачів на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 32 539,83 доларів США. Рішення суду не оскаржувалось та набрало законної сили.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, комісію, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року № 14-154цс18 та від 31 жовтня 2018 року № 14-318цс18, згідно якої наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник не виконав, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, а кредитор в цьому випадку має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та пені.

Відповідно до правової позиції ВСУ № 6-2129цс16 від 19.10.2016, проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні 3 % річних від простроченої суми, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановленими договором.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Таким чином, обов`язковою підставою для нарахування трьох процентів річних відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 є наявність дійсного грошового зобов`язання боржника.

Суд наголошує на тому, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз норм статей 525, 526, 599, 611, 625 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Звернувшись до суду 26.10.2021 р. із вказаним позовом до відповідачів з посиланнями на ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач посилається на прострочену заборгованість за кредитним договором № №MKMWGA0000000012 від 29.09.2008 року у розмірі 5176,26 доларів США (складові вказаної простроченої заборгованості не зазначені) та саме на вказану суму нараховує 3 % річних від простроченої суми у розмірі 2099,84 доларів США.

Втім, позивачем не доведено перед судом невиконання відповідачами рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 03.11.2015 р. (справа № 302/826/15-ц) та правомірність нарахування простроченої суми заборгованості у розмірі 5176,26 доларів США, яка стала підставою для нарахування заборгованості за кредитним договором 3% річних від простроченої суми у розмірі 2099,84 доларів США, із огляду на наступне.

Як вбачається із відзиву та доданими до нього матеріалами, позивач АТ КБ «Приватбанк» у 2020 році, повторно звертався до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за цим же самим кредитним договором.

Ухвалою Воловецького районного суду від 29.10.2020 р. у справі № 302/347/20 (провадження № 2/936/203/2020) провадження у справі за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № MKMWGA0000000012 від 29.09.2008 року – закрито на підставі п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України, через тотожність спору в частині позовних вимог у даній справі та спору по справі № 302/826/15-ц, який вже вирішено.

Крім того, із ухвали Воловецького районного суду Закарпатської області від 29.10.2020 р, яка набрала законної сили 16.11.2020 р., встановлено, що на виконання рішення Міжгірського районного суду від 03.11.2015 р. видано виконавчий лист №302/826/15-ц від 04.02.2016 року, який скеровано на виконання до відділу Державної виконавчої служби Міжгірського районного управління юстиції Закарпатської області. Також, ухвалою встановлено, що згідно постанов про закінчення виконавчого провадження ВП №50756037 та ВП №50756548, виконавчі провадження закінчені з підстав повного фактичного виконання рішення суду.

У відповідності до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, твердження позивача, проте, що рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 03.11.2015 р. відповідачами не виконано та у відповідачів за кредитним договором № MKMWGA0000000012 від 29.09.2008 року наявна прострочена заборгованість в розмірі 5176,26 доларів США, на яку позивач нараховує 3 % річних від простроченої суми у розмірі 2099,84 доларів США спростовуються, оскільки судом достовірно встановлено, що відповідно до постанов про закінчення виконавчого провадження ВП №50756037 та ВП №50756548, виконавчі провадження закінчені з підстав повного фактичного виконання рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 03.11.2015 року. Тобто, дане рішення суду виконано відповідачами у повному обсязі.

Відповідно до ч. ч.1, 3 ст.12 ЦПК України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 80 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивачем не надано суду належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів того, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_1 не виконали рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 03.11.2015 року, а навпаки судом встановлено повне фактичне виконання рішення суду, а тому застосування до відповідачів відповідальності за порушення грошового зобов`язання та нарахування на прострочену суму заборгованості розміром 5176,26 доларів США за кредитним договором № MKMWGA0000000012 від 29.09.2008 року, трьох процентів річних в розмірі 2099,84 доларів США, що за курсом 26,92 відповідно до службового розпорядження НБУ від 28.08.2021 р. складає 56 527,69 гривень, задоволенню не підлягає.

З урахуванням наведеного, суд доходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 258, 263, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, 509, 526, 611, 625 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання її до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо або через Воловецький районний суд Закарпатської області.

Повне найменування сторін:

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_1 , МФО № 305299;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повне рішення буде складено 24 грудня 2021 року.

Суддя: Софілканич О.А.