Ухвала суду № 10213203, 10.06.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" червня 2010 р. м. КиївК-22923/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Рибченка А.О., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Свердловську Луганської області

на постанову Господарського суду Луганської області від 05 липня 2007 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2007 року

у справі № 10/219н-ад

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тамко»

до Державної податкової інспекції у місті Свердловську Луганської області

про визнання нечинними податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2007 року ТОВ «Тамко» звернулось до суду з позовом до ДПІ у місті Свердловську Луганської області про визнання нечинними податкових повідомлень рішень ДПІ у місті Свердловську Луганської області № 00000292342/0 від 26 березня 2007 року та №00000292342/1 від 16 квітня 2007 року про зменшення ТОВ «Тамко» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за грудень 2006 року на суму 78083,00 грн. (в редакції заяви про зміну позовних вимог № 155 від 04 липня 2007 року).

Постановою Господарського суду Луганської області від 05 липня 2007 року позов задоволено повністю. Визнано нечинними податкові повідомлення рішення ДПІ у місті Свердловську Луганської області № 00000292342/0 від 26 березня 2007 року та № 00000292342/1 від 16 квітня 2007 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Тамко»державне мито в сумі 3,40 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2007 року постанову Господарського суду Луганської області від 05 липня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у місті Свердловську Луганської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Луганської області від 05 липня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2007 року, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга ДПІ у місті Свердловську Луганської області задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у місті Свердловську Луганської області провела виїзну позапланову перевірку ТОВ «Тамко» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період з 01 грудня 2006 року по 31 грудня 2006 року, за результатами якої було складено акт № 168/23-30-31890628 від 19 березня 2007 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у завищенні позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2006 року на суму 78083,00 грн.

26 березня 2007 року ДПІ у місті Свердловську Луганської області на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 00000292342/0, яким згідно з підпунктами «б», «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», було зменшено ТОВ «Тамко» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2006 року у розмірі 78083, 00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарга була залишена без задоволення, а відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 00000292342/1 від 16 квітня 2007 року на аналогічну суму зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що норма підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»повязує можливість отримання платником податку бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з фактичною оплатою податку в ціні товару в податковому періоді, що передує звітному, незалежно від того, в який період фактично були отримані товари.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, визначальним для бюджетного відшкодування є фактична сплата отримувачем товарів (робіт та послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт та послуг).

Тобто бюджетному відшкодуванню підлягає не сума податкового кредиту попереднього (місячного) звітного податкового періоду, а сума від'ємного значення, визначена відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Закон України «Про податок на додану вартість»не обмежує бюджетне відшкодування сумою податкового кредиту попереднього звітного періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем згідно договору на поставку продукції № 21, укладеного з ТОВ «Укріс», у серпні, вересні, жовтні 2006 року отримано товарну продукцію на загальну суму 848605, 54 грн., що підтверджується податковими накладними № 67 від 22 серпня 2006 року на суму 89487,29 грн., № 73 від 29 вересня 2006 року на суму 305242,19 грн., № 76 від 31 жовтня 2006 року на суму 453876,06 грн. та товарними накладними № 59 від 22 серпня 2006 року, № 60 від 29 вересня 2006 року та 3 62 від 31 жовтня 2006 року на відповідні суми.

Так, сума податку на додану вартість у розмірі 10301,52 грн. по податковій накладній № 67 від 22 серпня 2006 року, що була зарахована позивачем до податкового кредиту серпня 2006 року, була включена ним до бюджетного відшкодування за листопад 2006 року, оскільки остаточна оплата кредиторської заборгованості по товарній накладній № 59 від 22 серпня 2006 року відбулася у листопаді 2006 року згідно платіжних доручень № 289 від 01 листопада 2006 року на суму 10000,00 грн. та №300 від 10 листопада 2006 року на суму 51809,12 грн.

Сума податку на додану вартість у розмірі 50873,70 грн. по податковій накладній № 73 від 29 вересня 2006 року, що була зарахована позивачем до податкового кредиту вересня 2006 року, була включена ним до бюджетного відшкодування за листопад 2006 року, оскільки остаточна оплата кредиторської заборгованості по товарній накладній № 60 від 29 вересня 2006 року відбулася у листопаді 2006 року згідно платіжних доручень № 300 від 10 листопада 2006 року на суму 148190,88 грн., № 322 від 21 листопада 2006 року на суму 71000,00 грн. та № 333 від 30 листопада 2006 року на суму 86051,31 грн.

Сума податку на додану вартість у розмірі 18991,45 грн. по податковій накладній № 76 від 31 жовтня 2006 року, що була зарахована позивачем до податкового кредиту жовтня 2006 року, була включена ним до бюджетного відшкодування за листопад 2006 року, оскільки часткова оплата кредиторської заборгованості по товарній накладній № 62 від 31 жовтня 2006 року відбулася у листопаді 2006 року згідно платіжного доручення № 333 від 30 листопад 2006 року на суму 113948,69 грн.

Отже, сума податку на додану вартість в розмірі 80166, 67 грн. була включена до бюджетного відшкодування по декларації за грудень 2006 року, як сума фактично сплачена отримувачем товару постачальнику товару в попередньому податковому періоді листопаді 2006 року.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, щодо відсутності в діях позивача порушень вимог підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та наявність підстав для визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 00000292342/0 від 26 березня 2007 року та № 00000292342/1 від 16 квітня 2007 року .

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у місті Свердловську Луганської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Луганської області від 05 липня 2007 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Свердловську Луганської області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Луганської області від 05 липня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: _____ Л.І. Бившева

Судді: ______ М.І. Костенко

______ Н.Є. Маринчак

______ А.О. Рибченко

______ Т.М. Шипуліна