Ухвала суду № 10213196, 17.06.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2010 р. м. КиївК-22661/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представника позивача Данилової І.О.,

представника відповідача Маштакової Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції

на постанову господарського суду Луганської області від 24 квітня 2007 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2007 року

у справі № 8/161н-ад

за позовом Закритого акціонерного товариства «Краснодонський завод «Автоагрегат»

до Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Закрите акціонерне товариство «Краснодонський завод «Автоагрегат»(далі позивач) звернулось до суду з позовом до Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції (далі відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Краснодонської ОДПІ № 0000012342/0 від 15 лютого 2007 року.

Постановою господарського суду Луганської області від 24 квітня 2007 року позов задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0000012342/0 від 15 лютого 2007 року, прийняте Краснодонською ОДПІ. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Краснодонський завод «Автоагрегат» судові витрати у сумі 3,40 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2007 року постанову господарського суду Луганської області від 24 квітня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Краснодонська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Луганської області від 24 квітня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2007 року, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

20 грудня 2006 року ЗАТ «Краснодонський завод «Автоагрегат»подало до Краснодонської ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2006 року (вх. № 28661) у рядку 25 якої визначило залишок суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 327402,00 грн. (рядок 25.1). Разом з декларацією позивачем був поданий розрахунок суми бюджетного відшкодування і заява про повернення суми бюджетного відшкодування.

Краснодонська ОДПІ провела виїзну позапланову перевірку ЗАТ «Краснодонський завод «Автоагрегат»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2006 року та розрахунку бюджетного відшкодування до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2006 року (вх. № 28661 від 20 грудня 2006 року), за результатами якої було складено акт № 292/23-00231290 від 12 лютого 2007 року.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у віднесенні ЗАТ «Краснодонський завод «Автоагрегат»податку на додану вартість у сумі 109925,96 грн. по товарам (послугам), за якими відсутня сплата на розрахунковий рахунок за жовтень 2006 року; порушення пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», що мало вираз у невключенні позивачем до складу податкового зобовязання податок на додану вартість у сумі 28,00 грн. від реалізації мобільного телефону «Термінал Nokia 6021»ПП Данілової І.О.

Також у акті перевірки було вказано, що за результатами перевірки сума, заявлена до бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок згідно податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2006 року (вх. № 28661 від 20 грудня 2006 року), складає 219315,00 грн. та буде підтверджена при отриманні відповідей по направленим запитам на проведення зустрічних перевірок по ланцюгу постачальників до виробника.

15 лютого 2007 року на підставі вказаного акту Краснодонська ОДПІ згідно підпункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000012342/0, яким за порушення підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»зменшила ЗАТ «Краснодонський завод «Автоагрегат»суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 109954,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, та суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходили з того, що податковий кредит позивача за спірний період сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних, а також, що позивачем протягом звітного податкового періоду - жовтня 2006 року було фактично сплачено на користь продавців (постачальників) товарів суму вартості цих товарів (послуг).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 1.7, 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду

Як правомірно встановлено судами попередніх інстанцій, податкові накладні за жовтень 2006 року (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи) виписані постачальниками (продавцями) ЗАТ «Краснодонський завод «Автоагрегат»впродовж звітного податкового періоду жовтня 2006 року, відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та були включені позивачем до податкової звітності за жовтень 2006 року.

Також судами попередніх інстанцій було правомірно встановлено, що фактично у жовтні 2006 року ЗАТ «Краснодонський завод «Автоагрегат»було сплачено постачальникам товарів (послуг) вартість зазначених товарів (послуг), що підтверджується платіжними дорученнями (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи).

Так, факт придбання товарів чи послуг із дотриманням вимог пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість.

Оскільки, визначальним для бюджетного відшкодування є фактична сплата отримувачем товарів (робіт та послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт та послуг) суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність в діях позивача порушень вимог підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та наявність підстав для визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000012342/0 від 15 лютого 2007 року.

При цьому, колегія суддів відзначає, що судами попередніх інстанцій було правомірно визнано спірне податкове повідомлення-рішення недійсним у повному обсязі, оскільки в пункті 1 висновку акту перевірки № 292/23-00231290 від 12 лютого 2007 року було встановлено, що позивач не мав права на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 109926,00 грн. за порушення підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тоді як податковим повідомленням-рішенням № 0000012342/0 від 15 лютого 2007 року позивачу було зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на суму 109954,00 грн. за вказане порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Луганської області від 24 квітня 2007 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову господарського суду Луганської області від 24 квітня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ М.І. Костенко

______ Н.Є. Маринчак

______ Є.А. Усенко

______ Т.М. Шипуліна