Ухвала суду № 10213167, 17.06.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2010 р. м. КиївК-16893/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представника позивача Кузана Р.І.,

представника відповідача Кармелюка Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова

на постанову господарського суду Львівської області від 23 березня 2006 року

та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 31 травня 2007 року

у справі № 5/2169-19/401А

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Львівпокізол»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова

про визнання нечинними податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Відкрите акціонерне товариство «Львівпокізол»(далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова (далі відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 07 вересня 2005 року № 0005852320/4/25480 та № 0005842320/4/25481.

Постановою господарського суду Львівської області від 23 березня 2006 року позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення рішення № 5842320/4/25481 від 07 вересня 2005 року повністю. Скасовано податкове повідомлення рішення №0005852320/4/25480 від 07 вересня 2005 року в частині донарахованої суми податку на прибуток в сумі 424130,92 грн. основного платежу та 391546,03 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Судові витрати покладено на позивача (в редакції ухвали господарського суду Львівської області від 02 листопада 2006 року про виправлення описки).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 31 травня 2007 року постанову господарського суду Львівської області від 23 березня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Львівської області від 23 березня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 31 травня 2007 року в частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, враховуючи межі касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Шевченківському районі м. Львова провела позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Львівпокізол»за період з 01 січня 2003 року по 01 липня 2004 року, за результатами якої було складено акт від 30 листопада 2004 року № 707/23-2/00292735.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем, зокрема, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у заниженні податку на прибуток за перевіряємий період на суму 481858,00 грн. за 2003 рік; порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у завищенні балансових збитків, не компенсованих прибутками до 01 січня 2003 року на суму 807200,00 грн., завищенні відємного значення обєкта оподаткування за перше півріччя 2004 року на суму 281000,00 грн.; порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у заниженні податку на додану вартість на суму 307389,00 грн., в тому числі за грудень 2003 року на 274082,00 грн., за березень 2004 року на 8546,00 грн., за червень 2004 року на 24761,00 грн.

03 грудня 2004 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0005852320/0/30485, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктами 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначила ВАТ «Львівпокізол»суму податкового зобовязання за платежем: податок на прибуток підприємств і організацій у розмірі 915530,00 грн., з яких 481858,00 грн. основний платіж, 433672,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

03 грудня 2004 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0005842320/0/30484, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктами 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначила ВАТ «Львівпокізол»суму податкового зобовязання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 614778,00 грн., з яких 307389,00 грн. основний платіж, 307389,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувалися позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого рішенням Державної податкової адміністрації у Львівській області від 23 червня 2005 року № 10170/10/7/25-005 «Про результати розгляду повторної скарги»було частково скасовано податкове повідомлення-рішення № 0005852320/0/30485 від 03 грудня 2004 року в частині донарахованої суми податку на прибуток в розмірі 331546,07 грн. та штрафної (фінансової) санкції в сумі 29840,47 грн. (в тому числі: в сумі 13262,43 грн. відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в сумі 16578,04 відповідно до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»), в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін. Рішенням Державної податкової адміністрації у Львівській області від 11 липня 2005 року №11204/10/7/25-005 «Про результати розгляду повторної скарги»було частково скасовано податкове повідомлення-рішення № 0005842320/0/30484 від 03 грудня 2004 року в частині донарахованої суми податку на додану вартість в розмірі 23879,44 грн. та штрафної (фінансової) санкції в сумі 165632,72 грн. (в тому числі: в сумі 11938,22 грн. відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в сумі 153694,50 грн. відповідно до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»), в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

07 вересня 2005 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийняла податкове повідомлення-рішення № 0005852320/4/25480, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктами 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначила ВАТ «Львівпокізол»суму податкового зобовязання за платежем: податок на прибуток підприємств і організацій у розмірі 852533,46 грн., з яких 448701,92 грн. основний платіж, 403831,53 грн. штрафні (фінансові) санкції.

07 вересня 2005 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийняла податкове повідомлення-рішення № 0005842320/4/25481, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктами 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначила ВАТ «Львівпокізол»суму податкового зобовязання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 425268,84 грн., з яких 283512,56 грн. основний платіж, 141756,28 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, та суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходили з того, що податковим органом не було доведено правомірності донарахування податку на додану вартість в частині включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, яка підлягає виключенню з графи «Податковий кредит звітного періоду»в деклараціях по податку на додану вартість за грудень 2003 року та червень 2004 року, оскільки пункт 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачає обовязок платника податків при збільшенні суми валового доходу внаслідок визнання заборгованості покупця безнадійною збільшити суму податкового зобовязання з податку на додану вартість, а не зменшити суму податкового кредиту. Судами враховано, що позивачем самостійно виявлено заниження валового доходу на суму 90000,00 грн. та виправлено помилки, допущені при складанні декларацій про прибуток підприємства у попередніх періодах, шляхом подачі уточнюючої декларації. Також суди виходили з того, що податковим органом не надано доказів витрачання позивачем запасів у сумі 42729,00 грн. на цілі, не повязані з їх продажем, в звязку з чим зменшення валових витрат на суму 42729,00 грн. в першому кварталі 2004 року та зменшення податкового кредиту по податку на додану вартість на суму 8546,00 грн. є неправомірним. Судами враховано, що рішенням господарського суду Львівської області від 24 березня 2005 року у справі № 5/2242-23/106, яким було визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 0002052320/0/15421 від 23 червня 2003 року, прийняте на підставі акту перевірки № 888, 889, 1169, 1170/23-2/00292735 від 18 червня 2003 року, яким були зменшені балансові збитки на суму 807200,00 грн., а тому повторне зменшення балансових збитків на 807200,00 грн. є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що на підставі вказаних в акті перевірки відомостей без посилання на первинні документи та дату здійснення списання запасів немає можливості встановити коли саме вказану суму було віднесено позивачем до складу податкового кредиту і чи взагалі вказана сума була включена до складу податкового кредиту в деклараціях по податку на додану вартість за грудень 2003 року та червень 2004 року.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Безповоротною фінансовою допомогою в розумінні пункту 1.22.1 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Згідно підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу валового доходу суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг), за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.

Як вбачається з матеріалів справи, до складу валового доходу по кредиторській заборгованості, термін позовної давності по якій минув, позивачу необхідно було включити суму 539900,00грн. (в тому числі 450632,00 грн. за 2003 рік та 89264,00 грн. за перше півріччя 2004 року).

Відповідно до підпункту 4.1.5 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валовий доход включає доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді, а, згідно підпункту 5.2.7 пункту 5.2 статті 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Разом з цим, відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Згідно абзацу 2 пункту 6.1 статті 6 Рекомендацій щодо прийому та термінів розгляду податкових декларацій з податку на прибуток і механізму реалізації виявлених правопорушень, затверджених наказом ДПА України від 11 травня 1999 року № 253 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), вищезазначена нова декларація подається платником податку, яким виявлено помилки в декларації про прибуток, в обов'язковому порядку для розкриття інформації про зміст і суму самостійно виявлених помилок. Нова декларація подається платником податку за формою та за той звітний період, в якому була вперше допущена помилка. Подання платником податку нової декларації не змінює суми нарахованого податкового зобов'язання за особовим рахунком платника податку, а використовується виключно з метою здійснення якісної та повної перевірки податкової декларації за звітний період, в якій і виправляється помилка в установленому Законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, у липні 2004 року позивачем було подано до податкового органу уточнюючу декларацію, де самостійно виявлено заниження валового доходу на суму 90000,00 грн.

Відповідно до статті 165 Цивільного кодексу Української РСР, який діяв на момент укладення спірних угод, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов'язання.

Відповідно до статті 76 Цивільного кодексу Української РСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно пункту 7 договору №384 ГК-1 від 13 липня 1999 року, укладеного між ЗАТ «Львівшляхрембуд»та позивачем, вказаний договір укладений сторонами на термін до 31 грудня 2006 року. В пункті 2 договору сторони узгодили, що оплата по договору здійснюється після відгрузки товару протягом дії договору.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що заборгованість за вказаним договором не є безнадійною до закінчення терміну дії договору, та не підлягає віднесенню до складу валового доходу позивача згідно підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно договору купівлі-продажу № 3 від 03 квітня 1997 року, укладеного позивачем з Володимиро-Волинською райдержадміністрацією, та згідно угоди купівлі-продажу будинку №548-ДП-1 від 01 листопада 1999 року, укладеної позивачем зі Стебницькою міською радою, строк виконання зобовязань за вказаними угодами визначений моментом здачі в експлуатацію вказаних в договорах будинків, тоді як матеріали справи не містять документів про введення в експлуатацію будинків.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що заборгованість за вказаними угодами не підлягає включенню до складу валового доходу у 2003 році.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, заборгованість перед ВАТ «Львіввторресурси»підлягає стягненню з відповідача в порядку виконавчого провадження, а тому не є безнадійною.

Так, кредиторська заборгованість по інших підприємствах, вказаних податковим органом в пункті 2.1 «Валовий доход»акту перевірки, була включена в реєстр вимог кредиторів по справі про банкрутство ВАТ «Львівпокізол»та підлягала розстроченню на умовах мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Львівської області від 29-31 січня 2003 року у справі № 7/126-7/148.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 78 Цивільного кодексу Української РСР перебіг строку позовної давності зупиняється в силу встановленої законодавством Союзу РСР або Української РСР відстрочки виконання зобов'язань (мораторій).

Відповідно до пункту 4 статті 37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мирова угода має містити положення про розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника; відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що у періоді, який перевірявся, у позивача існувало грошове зобовязання з погашення кредиторської заборгованості на умовах, мирової угоди у справі про банкрутство, затвердженої судом, та додаткової угоди до неї, в звязку з чим така заборгованість не є безнадійною та не підлягає включенню до складу валового доходу згідно з підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

До складу валових витрат, відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно з пунктом 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Як вбачається з акту перевірки, у пункті 2.2 «Валові витрати»акту податковим органом вказано, що підприємством не надано документів щодо списання суми 42729,00 грн., тоді як в пункті 2.5 «Податок на додану вартість»акту перевірки зазначено, що при проведенні розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів не зменшено вартість залишку запасів на початок звітного періоду на суму вартості запасів, які витрачені на цілі, не повязані з продажем у сумі 42729,00 грн.

Так, в акті перевірки відсутній розрахунок визначення вказаної суми, не зазначено що саме було придбано позивачем на казану суму та відсутні посилання та бухгалтерські рахунки та регістри бухгалтерського обліку по яким проведено визначення вказаної суми.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що зменшення податковим органом валових витрат на суму 42729,00 грн. в першому кварталі 2004 року та зменшення податкового кредиту по податку на додану вартість на суму 8546,00 грн. є неправомірним.

Колегія суддів відзначає, що судами попередніх інстанцій правомірно прийнято в якості належного доказу рішення господарського суду Львівської області від 24 березня 2005 року у справі № 5/2242-23/106 за позовом ВАТ «Львівпокізол»до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0002052320/0/15421 від 23 червня 2003 року, оскільки вказане податкове повідомлення-рішення було прийняте на підставі акту перевірки № 888, 889, 1169, 1170/23-2/00292735 від 18 червня 2003 року, яким були зменшені балансові збитки станом на 01 січня 2003 року на суму 807200,00 грн. Оскільки на момент завершення даної перевірки у позивача був значний обсяг відємного значення обєкту оподаткування по податку на прибуток, податковим органом не було прийнято податкового повідомлення-рішення по даному виду платежу, однак зменшення балансових збитків попередньою перевіркою стало підставою для донарахування податку на додану вартість та відповідно застосування штрафних (фінансових) санкцій.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що повторне зменшення балансових збитків на 807200,00 грн. є неправомірним.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що податковим органом було неправомірно нараховано позивачу суми податку на додану вартість у розмірі 307389,00 грн. основного платежу та 307389,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та суми податку на прибуток у розмірі 424130,92 грн. основного платежу та 391546,03 грн. штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Львівської області від 23 березня 2006 року та ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 31 травня 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова залишити без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 23 березня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 31 травня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: _____ Л.І. Бившева

Судді: ______ М.І. Костенко

______ Н.Є. Маринчак

______ Є.А. Усенко

______ Т.М. Шипуліна