Постанова № 10210641, 29.06.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-564/09/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Драчук Т.О. Суддя-доповідач: Зайцев М. П.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" червня 2010 р.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого суддіЗайцева М.П.

суддів: Собківа Я.М., Усенка В.Г.

при секретарі Губа О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2009 року у справі за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Флора» про зобовязання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до ТОВ «Флора» про зобов'язання відповідача розрахувати адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році та зобов'язання ТОВ "Флора" сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі середньої річної заробітної плати працівника у 2007 році та пеню за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2009 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2009 року скасувати і прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги повністю, посилаючись на неповне зясування судом 1-ої інстанції обставин, що мають значення для справи, та на порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони та їх представники не зявилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи;2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи;4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зважає на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця, при цьому вони самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Як вбачається зі звіту відповідача про зайнятість і працевлаштування інвалідів у 2007 році середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача складала - 91 особа, з них 3 інваліда, норматив робочих місць для інвалідів - 3,6 робочих місця.

При цьому, відповідач вважає що ним у 2007 році дотримано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки ним працевлаштовано 3 інваліда.

Однак, з такою позицією відповідача погодитися не можна, оскільки як зазначено вище відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" при розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно п. 3 додатку до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005р N286, округлення результатів обчислень для відображення у формах державних статистичних спостережень з праці здійснюється за правилом парної цифри. Округлюються цифри поступово справа наліво: якщо остання значуща цифра менше або дорівнює "4", вона відкидається; якщо -більше або дорівнює "6", найближча ліворуч від неї цифра збільшується на одиницю. Якщо остання значуща цифра "5", найближча ліворуч від неї цифра збільшується на одиницю, якщо вона непарна, а парна залишається без змін.

Таким чином, за правилами арифметичного заокруглення та відповідно до вимог вищевказаної Інструкції зі статистики чисельності працівників, в 2007 році у відповідача норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів складав - 4 робочих місця.

Отже, в 2007 році відповідачем не дотримано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 1 робочого місця.

Як зазначено вище, приписами частини 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю також зобов'язані надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Пунктом 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N70, передбачено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Однак, доказів надання державній службі зайнятості інформації, щодо наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів у 2007 році,

відповідачем не надано та відповідно матеріали справи не містять.

Натомість, як вбачається з листа Бершадського районного центру зайнятості №1134 від 12.09.2008р., TOB "Флора" у 2007 році звіт за формою ЗПН про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів, не подавало.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

В силу ч. 4 ст. 20 Закону N875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Згідно ч. 2 п. 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N70, обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Таким чином, з системного аналізу наведених правових норм слідує висновок, що обов'язок, щодо здійснення розрахунку адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу створення робочих місць для інвалідів, покладений саме на роботодавців.

З огляду на вказане, позовні вимоги позивача, в частині зобов'язання відповідача розрахувати адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році, суд вважає обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Позовні ж вимоги, в частині зобов'язання TOB "Флора" сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі середньої річної заробітної плати працівника у 2007 році та пеню за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій, підлягають також задоволення, оскільки на час перегляду рішення відповідачем не надано доказів про сплату адміністративно-господарських санкцій, а тому між сторонами існує спір, а тому висновок суду першої інстанції, що вказана позовна вимога є передчасною, є хибним.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Аналізуючи вищезазначене у сукупності, суд 1-ої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що відповідачем не вжито всіх необхідних заходів для недопущення господарських правопорушень. Елементами правопорушення, виходячи із загальних норм права, є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, оскільки оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно зясовано обставин, що мають значення для справи, то постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2009 року підлягає скасуванню з прийняття нового судового рішення у справі.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207,212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2009 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою задоволити позовні вимоги позивача повністю.

Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Флора» (24405, вул.Чкалова, 142 А, с.Флорино, Бершадського району, Вінницької області, код ЄДРПОУ 03733648) розрахувати та сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі середньої річної заробітної плати працівника у 2007 році за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році та пеню за порушення терміну сплати адміністративно-господарської санкції на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів ( одержувач: Дербюджет Бернадський район, р\р 31219230700041, код ЄДРПОУ 34701172, банк одержувача: ГУДКУ у Вінницькій області м.Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000, призначення платежу: «платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2007 рік».)

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України в порядок, строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 18 червня 20210 року.